Рішення № 139969351, 22.09.2026, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1048/26

Провадження 2/681/1072/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

22 вересня 2026 року м. Полонне

Полонський районний суд Хмельницької області в складі головуючого судді Іллюка С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полонне за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

У липні 2026 року товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (далі - Товариство) звернулося до суду з вказаним вище позовом, в якому просило стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором № 21.11.2025-100000831 від 21.11.2025 (далі - Договір).

В обґрунтування вимог вказано, що 21.11.2025 Товариство та відповідач уклали Договір, за умовами якого вона отримала кредит у розмірі 4000,00 грн на реквізити електронного платіжного засобу позичальника.

Кредитний договір укладений в електронній формі в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», та підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Під час укладення кредитного договору відповідач пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку.

Відповідач за умовами договору отримала кредит на умовах строковості, платності та поворотності, зобов`язалася його повернути та сплатити проценти за користування кредитом та комісію, пов`язану з наданням кредиту, на умовах визначених договором. Товариство свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі надавши відповідачу кредит у передбаченому договором розмірі шляхом використання сервісу інтернет-еквайрингу.

Однак, відповідач свої зобов`язання належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подачі позовної заяви, утворилась заборгованість у сумі 14780,00 грн. Ця сума складається із заборгованості по тілу кредиту в розмірі 4000,00 грн, по відсотках в розмірі 5700,00 грн, комісії в розмірі 1080,00 грн (що включає комісію за надання 360,00 грн та додаткову комісію за обслуговування 720,00 грн) та відсотків, нарахованих за ст. 625 ЦК України в розмірі 4000,00 грн. Позивач також зазначає, що відповідачем здійснена часткова сплата боргу на суму 500,00 грн від 21.12.2025, що, на думку Товариства, свідчить про визнання нею боргових зобов`язань.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження, пам`ятка про права та обов`язки надсилалась судом 28.07.2026 за її зареєстрованим місцем проживання, що відповідає місцю проживання, вказаним у позовній заяві та витязі з Єдиного державного демографічного реєстру. Поштовий конверт повернувся на адресу суду 06.08.2026 з відміткою відділення АТ «Укрпошта», що адресат відсутній за вказаною адресою, при цьому відправлення, надіслане за зареєстрованим місцем проживання відповідача згідно з п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, вважається врученим.

У встановлений судом строк відповідач відзив на позов не подала.

2. Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі.

22.07.2026 позивач звернувся до Полонського районного суду Хмельницької області.

Ухвалою суду від 28.07.2026 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (а.с. 44).

Копію позовної заяви з додатками відповідачу направлено позивачем засобами поштового оператора 14.07.2026 (а.с.13).

Представник позивача просить, у разі відсутності відзиву відповідача, розгляд справи проводити за його відсутності.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами та, згідно зі ст. 280 ЦПК України, за згодою позивача проводить заочний розгляд справи.

3. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

Судом установлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Так, 21.11.2025 позивач та відповідач уклали Договір (а.с. 22-29).

При укладенні Договору відповідачем пройдено ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку, під час якої з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.

Кредитний договір між сторонами укладений на вебсайті позивача шляхом підписання відповідачем одноразовим ідентифікатором пропозиції позивача укласти електронний кредитний договір (оферту) в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», надання Товариством заявки, яка є невід`ємною частиною пропозиції про укладення кредитного договору (оферти), з якою позичальник ознайомилася 21.11.2025 згідно зі ст. 11 цього Закону України, а також відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору. Договір підписано одноразовим ідентифікатором «Е443», надісланим на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений відповідачем під час її ідентифікації в особистому кабінеті на вебсайті.

Відповідно до умов заявки та відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепту) кредитного Договору ОСОБА_1 отримала кредит у сумі 4000,00 грн на 217 днів шляхом перерахування коштів за реквізитами електронного платіжного засобу позичальника 4441-11XX-XXXX-3018. Процентна ставка за договором встановлена як фіксована незмінна у розмірі 1% за один день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів (ставка «Стандарт»), та 0,5% за наступні періоди (ставка «Економ»).

Також договором передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту у розмірі 360,00 грн (9% від суми кредиту), та комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 360,00 грн у кожному з 2 чергових періодів (загалом 720,00 грн).

У договорі визначено, що за прострочення будь-якого грошового зобов`язання за договором позичальник на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням 170000% річних (але не більше 60 грн за один день прострочення) від суми заборгованості за весь час прострочення відповідно до ст. 625 ЦК України.

Видача кредитних коштів за Договором у сумі 4000,00 грн підтверджується даними квитанції про переказ коштів від 21.11.2025 (№ Транзакції 1712778743), здійсненого через ТОВ «ФК «Контрактовий дім» згідно з договором про надання платіжних послуг № 050225/A1-6833 від 05.02.2025 (а.с. 21).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором (а.с. 30-32) загальний розмір заборгованості відповідача становить 14780,00 грн та складається з 4000,00 грн основного боргу, 5700,00 грн відсотків, 1080,00 грн комісій та 4000,00 грн відсотків за ст. 625 ЦК України. З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було здійснено часткове погашення заборгованості на суму 500,00 грн від 21.12.2025, що було враховано позивачем при розрахунку кінцевої суми боргу (кошти пішли на погашення нарахованих відсотків).

4. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками та норми права, які застосував суд.

За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України та ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умови договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів цього виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для цього виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону, електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).

Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч. 8 ст. 11 Закону, у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та на надану відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди у сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.

Згідно зі ст. 8 Закону України цього Закону, юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін. Відповідно до 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності; суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що сума кредиту становить 4000,00 гривень, загальна сума комісій становить 1080,00 гривень, а процентна ставка визначена згідно з відповідними черговими періодами у розмірі 1% та 0,5% від суми кредиту за день користування.

Факт виконання позивачем зобов`язань щодо надання коштів підтверджується даними квитанції про здійснення переказу коштів 21.11.2025 на суму 4000,00 грн. Оскільки заборгованість за тілом кредиту підтверджена документально, а доказів її повного повернення суду не надано (за винятком врахованої позивачем часткової сплати 500,00 грн), вимога про стягнення основної суми боргу в розмірі 4000,00 грн є законною та підлягає задоволенню.

З метою перевірки обґрунтованості позовних вимог судом здійснено аналіз нарахування відсотків за користування кредитом. Згідно з пунктами 6 та 7 Заявки до кредитного договору, нарахування здійснюється за дворівневою процентною ставкою: 1% на день («Стандарт») протягом перших трьох чергових періодів та 0,5% на день («Економ») у подальшому. Зважаючи на те, що тіло кредиту становить 4000,00 грн, розрахунок відсотків є таким: за ставкою 1% (40,00 грн/день): за період з 21.11.2025 по 21.02.2026 (93 дні) нараховано 3720,00 грн; за ставкою 0,5% (20,00 грн/день): за період з 22.02.2026 по 25.06.2026 (124 дні) нараховано 2480,00 грн.

Загальна сума нарахованих за строк кредитування відсотків становить 6200,00 грн (3720,00 грн + 2480,00 грн). Водночас, як вбачається з деталізованого розрахунку, 21.12.2025 відповідачем було сплачено 500,00 грн. Згідно з положеннями ст. 534 ЦК України, ці кошти кредитор правомірно спрямував на часткове погашення відсотків. Отже, залишок непогашеної заборгованості за відсотками становить 5700,00 грн (6200,00 грн - 500,00 грн). Оскільки наведене нарахування є математично правильним та повністю відповідає погодженим сторонами умовам договору, ця сума підлягає стягненню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по комісіях (комісія за надання кредиту 360,00 грн та додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості 720,00 грн) у загальному розмірі 1080,00 грн суд зазначає наступне.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Відповідно до статті 18 Закону №1023-ХІІ «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України №1734-VІІІ «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за послуги, пов`язані з наданням кредиту. Як вбачається з п. 8 Заявки, яка є невід`ємною частиною Договору, сторони чітко погодили комісію за надання кредиту у розмірі 9% від суми кредиту, що становить 360,00 грн. Зазначена комісія є одноразовою платою за фактично надану послугу з видачі кредитних коштів, її розмір прямо визначений та погоджений позичальником під час укладення електронного договору. Таким чином , вимога про стягнення комісії за надання (видачу) кредиту в розмірі 360,00 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Водночас, щодо додаткової комісії за обслуговування кредитної заборгованості у загальному розмірі 720,00 грн (п. 9 Заявки), суд керується наступним.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування)та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

У кредитному договорі між сторонами не зазначено конкретного деталізованого переліку фактично наданих додаткових та супутніх послуг кредитодавця в межах поточного обслуговування. Зважаючи на це, умова кредитного договору про сплату відповідачкою на користь кредитодавця комісії за обслуговування кредитної заборгованості є нікчемною, внаслідок чого сума нарахованої комісії за обслуговування у розмірі 720,00 грн не може бути стягнута з ОСОБА_1 на користь позивача.

Тому вимога про стягнення з відповідачки комісій підлягає частковому задоволенню (лише в частині 360,00 грн за надання кредиту).

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача відсотків по ст. 625 ЦК України, суд зазначає наступне.

Позивач зазначає, що відповідно до умов договору у випадку невиконання/неналежного виконання позичальником будь-яких грошових зобов`язань за договором кредитодавець залишає за собою право нарахування таких відсотків та посилається на норми Закону України № 3498-ІХ від 22.11.2023.

Однак суд наголошує, що 24.02.2022 Указом Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України введено в Україні воєнний стан. Дія воєнного стану в Україні неодноразово продовжувалась і він триває до цього часу.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику надано кредит, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Встановлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Хоча позивач і наводить аргументи щодо змін законодавства, суд зазначає, що стягнення 170000% річних за ст. 625 ЦК України в умовах триваючого воєнного стану становить надмірний фінансовий тягар для споживача і суперечить базовим принципам справедливості та добросовісності. Законодавець першочергово звільнив позичальників від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язань, які виникли у період дії в Україні воєнного стану.

Таким чином, не підлягає задоволенню вимога про стягнення відсотків річних, нарахованих за ст. 625 ЦК України в сумі 4000,00 грн, оскільки судом встановлено необґрунтованість їх нарахування та стягнення.

З врахуванням викладеного вище, суд частково задовольняє позов та стягує з відповідача заборгованість за кредитним договором у загальній сумі 10060,00 грн, з яких 4000,00 грн - тіло кредиту, 5700,00 грн - відсотки та 360,00 грн - комісія за надання кредиту.

5. Розподіл судових витрат.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Виходячи із задоволення позовних вимог на 68,06% (задоволено вимог на суму 10060,00 грн із заявлених 14780,00 грн), з відповідача підлягають стягненню на користь позивача пропорційні судові витрати, які складаються із судового збору (2662,40 грн х 68,06% = 1812,03 грн) та поштових витрат (120,18 грн х 68,06% = 81,79 грн), що загалом становить 1893,82 грн.

Керуючись наведеним, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273-275, 279 ЦПК України суд,

у х в а л и в:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 21.11.2025-100000831 від 21.11.2025 в сумі 10060 (десять тисяч шістдесят) грн 00 коп., яка складається з простроченої заборгованості за тілом кредиту в сумі 4000 грн 00 коп., простроченої заборгованості за нарахованими відсотками в сумі 5700 грн 00 коп. та заборгованості по комісії за надання кредиту в сумі 360 грн 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» 1893 (одна тисяча вісімсот дев`яносто три) грн 82 коп. судових витрат.

Відповідачем може бути подано заяву про перегляд заочного рішення протягом тридцяти днів з дня його складення.

На рішення суду позивачем може бути подана апеляційна скарга до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом вказаних строків відповідачем не подана заява про його перегляд, а позивачем апеляційна скарга, або якщо рішення залишено без змін за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», ідентифікаційний код в ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, 133-А, м. Київ, поштовий індекс 01032;

Відповідач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення складено 22.09.2026.

Суддя Сергій ІЛЛЮК