Рішення № 139969176, 09.09.2026, Деражнянський районний суд Хмельницької області

Справа № 673/424/26

Провадження № 2/673/584/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2026 р. м. Деражня

Деражнянський районний суд Хмельницької області

в складі:

головуючого судді Дворніна О.С.,

з участю:

секретаря судових засідань Карабанової Д.В.

представника відповідача Ковпака М.О.,

розглянувши в м. Деражня в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и в:

01.04.2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит» звернулося до ОСОБА_2 з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» суму заборгованості за кредитним договором № 196-022-850-2-19-Г в розмірі 60 215,09 гривень, що складається з:

-заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена): 21 895,34 гривень;

-заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена): 6 404,40 гривень.

-заборгованості по сплаті комісій (в тому числі прострочена): 31 915,35 гривень та судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 гривень та на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 11 200,00 гривень.

В обґрунтування вимог представник позивача зазначив, що 27.12.2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний Договір № 196-022-850-2-19-Г, який складається з публічної частини договору, якою є Правила обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК», розміщені на сайті АТ «МЕГАБАНК»: www.megabank.ua, та індивідуальної частини договору, якою є вказаний Кредитний договір. Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п. 5.4 Кредитного договору). Також Позичальник своїм підписом підтвердив, що з правилами, які розміщені на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлений і згодний.

За умовами п. 7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 12.05.2025, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним. Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі грошових коштів з каси банку готівкою (п.1.2. Кредитного договору). Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п. п. 3.1.1., 3.1.2. Кредитного договору). Позичальник зобов`язувався повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 12.05.2025. Своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах (п. 3.2.3 Кредитного договору).

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав свої зобов`язання за вказаним договором в повному обсязі, а ОСОБА_2 в свою чергу свої зобов`язання в частині повної та своєчасної сплати кредитних платежів не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість по кредитному договору, яка становить в загальному розмірі 60215,09 грн..

03.09.2024 року відповідно до результатів відкритих торгів (аукціону), оформлених протоколом №GFD001-UA-20240618-01260 від 09.07.2024 року, між АТ «Мегабанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» (далі -ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс») був укладений Договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги, за умовами якого ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до ОСОБА_3 , який є боржником за кредитним договором №146-022-861-2-20-Г від 05.11.2020 року.

27 грудня 2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» договір №1/12 про відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого до ТОВ «ФК Єврокредит» перейшло право вимоги до ОСОБА_3 за кредитним договором №146-022-861-2-20-Г від 05.11.2020 року.

Після набуття права вимоги за вказаним кредитним договором, ні ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс», ні ТОВ «ФК «Єврокредит» не здійснювали будь-яких нарахувань за кредитним договором, заборгованість по якому на дату подачі позову залишилась незмінною 60215,09 грн.

Оскільки ОСОБА_2 в добровільному порядку не виконує своїх зобов`язань за кредитним договором, тому ТОВ «ФК Єврокредит» просить суд стягнути з неї на свою користь 60215,09 грн. заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою судді від 09 червня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін по справі.

В судове засідання представник позивача не з`явився, на адресу суду направив клопотання, у якому просить розгляд справи проводити за його відсутності, підтримуючи позовні вимоги та не заперечуючи щодо ухвалення заочного рішення.

Відповідач та його представник в судове засідання не з`явилися, натомість останній подав до суду клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, посилаючись на те, що сума, яку просить стягнути позивач є неспівмірною, а тому просить суд відмовити в задоволенні стягнення витрат на правничу допомогу.

Крім того, представник позивача подав до суду клопотання та витрати та оригінали квитанцій, зазначивши, що відповідачем частково було погашено суму кредиту, а саме на загальну суму 19742 грн.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 27.12.2019 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 196-022-850-2-19-Г (з ануїтетними платежами), згідно з умовами якого відповідач отримав кредит у розмірі 22 421,52грн, строком до 26.12.2022 включно, зі сплатою процентів за користування кредитом 15% річних та інших платежів, що передбачені Кредитним договором.

Сторони погодили та своїм підписом Позичальник підтвердив, що цей Кредитний договір з усіма додатками та Договором, являють у сукупності для Сторін один єдиний Договір, у зв`язку з чим істотні умови, які є обов`язковими для Договору відповідно до чинного законодавства України, можуть міститися як у тексті цього Кредитного договору, чи додатках до нього, так i у Договорі (додатках до нього) (п.5.2 Кредитного договору).

Також Позичальник своїм підписом підтвердив, що: з Договором, який розміщений на офіційному сайті Кредитодавця www.megabank.ua та/або у відділеннях Кредитодавця, а також з умовами цього Кредитного договору, ознайомлений і згодний.

За умовами п.7.1 Кредитного договору, він набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та діє до 26.12.2025 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами прийнятих на себе зобов`язань за ним.

Відповідно до п.7.2 Кредитного договору, закінчення строку Договору не звільняє Позичальника від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії Кредитного договору.

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору, Кредитодавець надав Позичальнику кредитні кошти (далі Кредит), в сумі та на умовах визначених Договором, які Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю, сплатити проценти за користування Кредитом та інші платежі згідно з додатками до цього Договору.

Кредит надавався на споживчі цілі шляхом видачі коштів з каси Банку. Для обліку Кредиту та нарахованих процентів за Кредитом Кредитодавець відкрив відповідні рахунки (п.п.3.1.1, 3.1.2 Кредитного договору).

Позичальник зобов`язувався: повернути одержаний Кредит у повному обсязі до 26.12.2022 року. Графік платежів наведений в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором.

Своєчасно та в повній сумі сплачувати щомісячні платежі (ануїтетні платежі та відповідні комісійні винагороди) за Договором на передбачених Договором умовах. При цьому, перерахування (внесення) Позичальником грошових коштів на погашення ануїтетних платежів повинно бути здійснено у строк, не пізніше останнього робочого дня місяця (п.3.2.3 Кредитного договору).

Крім того, у індивідуальній та публічній частинах Кредитного договору Сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у розділі 2 «Умови та порядок надання кредиту», сторони погодили конкретні умови, на яких Позичальнику надавався Кредит, зокрема: п.2.2 строк надання Кредиту; п.2.3 загальний розмір Кредиту; п.2.4 процентна ставка за користування Кредитом; п.2.5 орієнтована реальна річна процентна ставка; п.2.6 орієнтована загальна вартість Кредиту; п.п.2.7, 2.8 розмір комісійної винагороди; п.2.9 розмір щомісячного платежу; п.2.10 інформація щодо забезпечення; п.2.11 процентна ставка за користування Кредитом понад строк, вказаний в п.2.2 Кредитного договору та ін.

У подальшому Банк свої зобов`язання перед Позичальником за Кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши йому Кредит у розмірі та на умовах, погоджених у Кредитному договорі. Позичальник Кредит одержав, що відображено у виписках з його рахунку.

Однак, свої зобов`язання за Кредитним договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків та комісії (за наявності) за користування Кредитом відповідач виконав не в повному обсязі, допустивши прострочення здійснення платежів.

У відповідності до п.3.3.5 Кредитного договору, Кредитодавець має право вимагати повернення Кредиту у повному обсязі, строк виплати якого ще не настав, у разі затримання Позичальником сплати щомісячного платежу та/або процентів щонайменше на один календарний місць.

Згідно з довідки-рохрахунку у ОСОБА_2 за кредитним договором №196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 року наявна заборгованість, у розмірі 60215,09 грн., з яких: 21895,34 грн. - заборгованість за кредитом, 6404,40 грн. заборгованість по сплаті відсотків, 31915,35 грн. заборгованість по сплаті комісії.

Відповідно до п.3.3.4 Кредитного договору, Кредитодавець має право відступити право вимоги.

03.09.2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» був укладений договір №GL1N426240 про відступлення прав вимоги.

Згідно Додатку №1 до договору №GL1N426240 про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набуло право вимоги до боржника ОСОБА_3 за кредитним договором №146-022-861-2-20-Г від 05.11.2020 року в розмірі заборгованості в сумі 64 159 грн. 24 коп..

27.12.2024 року ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» уклало з ТОВ «ФК Єврокредит» Договір №1/12 про відступлення прав вимоги.

Згідно Додатку №1 до договору №1/12 про відступлення прав вимоги ТОВ «ФК Єврокредит» набуло права вимоги до боржника ОСОБА_2 за кредитним договором №196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 року в розмірі заборгованості в сумі 60215,09 грн..

З моменту отримання права вимоги до ОСОБА_2 нові кредитори не здійснювали жодних нарахувань за кредитним договором.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст.626 ЦК України).

В силу ч.1 ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст.1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Згідно із ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Враховуючи факт підписання відповідачем кредитного договору шляхом накладення особистого письмового підпису, суд вважає, що укладення кредитного договору №196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 року відбулось. Відповідачем кредитний договір не оспорювався.

Отже, досліджені судом докази свідчать про укладеність вищевказаного кредитного договору між відповідачем та відповідною фінансовою установою, невиконання позичальником своїх зобов`язань щодо повернення, отриманих в борг коштів та наявності в нього боргових зобов`язань.

За приписами п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч.1 ст.513 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.514 ЦК України).

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Частиною першою ст.1077 ЦК визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Надані позивачем: договори про відступлення прав вимоги від 03.09.2024 року №GL1N426240 та від 27.12.2024 року №1/12, а також платіжні документи свідчать про те, що ТОВ «ФК Єврокредит» набуло у встановленому законом порядку право грошової вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором № 196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 року.

Отже, відповідач несе відповідальність за неналежне виконання зобов`язання за кредитним договором перед новим кредитором ТОВ «ФК Єврокредит» у тому ж обсязі, що і перед первісним кредитором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до основних засад цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України), обов`язків з доказування (частина перша статті 81 ЦПК України), саме відповідач має довести безпідставність позовних вимог і наданих позивачем доказів, а не суд, у якого відсутні такі повноваження поза межами перевірки доводів, які міг би надати відповідач.

Відповідач не заперечив факту отримання кредиту, користування кредитними коштами та заявлений позивачем борг по тілу кредиту та відсотках, а тому позов в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту та відсоткам за користування кредитом підлягає задоволенню.

Вимоги про стягнення комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Пунктом 2.8 кредитного договору №196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 передбачена комісія за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 3,5 % від суми кредиту, яка сплачується щомісячно не пізніше останнього робочого дня звітного місяця. Суму нарахувань по комісії включено і до графіку платежів.

Проте у кредитному договорі не зазначений перелік додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості, що надавалися ОСОБА_2 та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Матеріали справи також не містять доказів, що споживач користувався такими послугами.

Суд зазначає, що основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. До цих засад віднесено свободу договору (пункт 3), справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).

Статтею 55 Закону України 7 грудня 2000 року № 2121-III «Про банки і банківську діяльність» встановлено, що відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні визначені Законом України «Про споживче кредитування», який набув чинності 10 червня 2017 року.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати в кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

Водночас, даний Закон розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини першої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 цього Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Цивільне законодавство встановлює презумпцію свободи договору, яка полягає насамперед у вільному волевиявленні особи на вступ у договірні відносини, а також у вільному визначенні особою умов договору, в яких фіксуються взаємні права та обов`язки його сторін.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 9 грудня 2019 року (справа №524/5152/15-ц), яка згідно з частиною четвертою статті 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Як виснував Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Суд встановив, що умовами кредитного договору №196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 передбачена необхідність внесення комісійної винагороди за обслуговування кредитної заборгованості. При цьому в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позичальнику та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту. Відтак, умови кредитного договору про сплату комісії за обслуговування кредитної заборгованості, тобто за дії, які АТ «Мегабанк» здійснює на власну користь, є нікчемними та несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Враховуючи вищевикладене, вимоги щодо стягнення заборгованості за обслуговування кредитної заборгованості в сумі 31915,35 грн. по сплаті комісії задоволенню не підлягають, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути прострочену заборгованість по кредитному договору №196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 у розмірі 28299 грн. 74 коп, з яких: 21895 грн. 34 коп. заборгованість за кредитом, 6404 грн. 40 коп. заборгованість по сплаті відсотків.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зважає на наступне.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з частинами першою-шостою статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності).

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постановах від 03.10.2019 року у справі №922/445/19, від 22.01.2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у постановах від 03.02.2021 року у справі №554/2586/16-ц, від 17.02.2021 року у справі №753/1203/18.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.07.2025 року між ТОВ «ФК Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» укладено договір про надання правничої допомоги №1/07, ордер на надання адвокатом Журавльовим С.Г. правничої допомоги позивачу, виданий 11.08.2025 року Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС» серії АЕ №1414107, Акт приймання-передачі наданих послуг від 01.07.2026 року на загальну суму 11 200 грн.

Відповідно до Акту приймання-передачі наданих послуг від 05.01.2026 року позивачу надано правову допомогу у виді проведення юридичного та фінансового аналізу боржника вартістю 1 200 грн. та складання позовної заяви вартістю 10 000 грн.

Враховуючи, що відповідач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак останній подав заперечення про не співмірність щодо розміру витрат, понесених позивачем на професійну правничу допомогу до суду не надходили, а тому з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» слід частково стягнути понесені витрати на професійну правничу допомогу.

Крім того, враховуючи, часткове задоволення позовних вимог, суд, відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, прийшов до висновку, що з відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають стягненню на користь ТОВ «ФК Єврокредит» витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 263,67 грн. та витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 251,06 грн.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 280-282 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» заборгованість за кредитним договором №196-022-850-2-19-Г від 27.12.2019 року в розмірі 28299 грн. 74 коп, з яких: 21895 грн. 34 коп. заборгованість за кредитом, 6404 грн. 40 коп. заборгованість по сплаті відсотків.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит» 1 251 грн. 06 коп. судового збору та 5263 грн. 67 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК Єврокредит», місце знаходження: вул. Ушинського, 1, оф. 105 м. Дніпро, 49001, код ЄДРПОУ 40932411.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. С. Дворнін