Ухвала суду № 139968217, 22.09.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/4443/26

1-кп/583/412/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2026 р. Охтирський міськрайонний суд Сумської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши в підготовчому судовому засіданні в залі суду м. Охтирка кримінальне провадження № 12026200460000629 від 09.07.2026 стосовно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Чупахівка Охтирського району Сумської області, громадянина України, освіта середня, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку ст. 89 КК України раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України,

в с т а н о в и в:

Ухвалою судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 03 вересня 2026 року по кримінальному провадженню провадження № 12026200460000629 від 09.07.2026 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, призначено підготовче судове засідання.

У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 вважав за можливе призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акту.

Обвинувачений ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 у підготовчому судовому засіданні не заперечували проти призначення судового розгляду .

З урахуванням думки учасників судового провадження щодо можливості призначення судового розгляду, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд дійшов висновку про можливість призначення судового розгляду з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 314 КПК України у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти такі рішення:

1) затвердити угоду або відмовити в затвердженні угоди та повернути кримінальне провадження прокурору для продовження досудового розслідування в порядку, передбаченому статтями 468-475 цього Кодексу;

2) закрити провадження у випадку встановлення підстав, передбачених пунктами 4-8, 10 частини першої або частиною другою статті 284 цього Кодексу;

3) повернути обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру прокурору, якщо вони не відповідають вимогам цього Кодексу;

4) направити обвинувальний акт, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження;

5) призначити судовий розгляд на підставі обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру;

6) доручити представнику персоналу органу пробації скласти досудову доповідь.

Під час підготовчого судового засідання підстав для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4, 6 частини 3 статті 314 КПК України, не встановлено.

Обвинувальний акт відповідає вимогам ст. 291 КПК України.

Прокурором дотримані вимоги територіальної підсудності, підстав для закриття провадження або повернення його прокурору не встановлено.

Таким чином, порушення вимог КПК України, які б унеможливили призначення справи до судового розгляду, відсутні.

Судовий розгляд з урахуванням принципу гласності та відкритості судового провадження слід проводити відкрито, обмеження щодо цього, передбачені ч. 2 ст. 27 КПК України, відсутні.

Відповідно до ст. 316 КПК України після завершення підготовки до судового розгляду суд постановляє ухвалу про призначення судового розгляду, який має бути призначений не пізніше десяти днів після постановлення ухвали про його призначення.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність завершення підготовчого судового провадження та призначення справи до судового розгляду.

Крім того, прокурор ОСОБА_6 у підготовчому судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів. Клопотання мотивує тим, що строк тримання обвинуваченого під вартою закінчується 27 вересня 2026 року, однак судовий розгляд кримінального провадження не може бути завершений у межах строку дії запобіжного заходу, при цьому ризики, передбачені ст. 177 КПК України, що стали підставою для застосування до обвинуваченого саме цього виключного запобіжного заходу, не зникли та не зменшилися.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечував проти задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просив застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, мотивуючи відсутністю ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також тим, що його батьки є пенсіонерами, він планує піти захищати Батьківщину, свідків узагалі не знає, у зв`язку з чим не може впливати на них жодним чином.

Захисник ОСОБА_5 заперечувала проти задоволення клопотання про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, мотивуючи тим, що ризики, зазначені прокурором у клопотанні, є надуманими, можливість обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування чи суду не доведена, доводи про відсутність в обвинуваченого соціальних зв`яків спростовуються тим, що обвинувачений має постійне місце проживання, проживає з батьками похилого віку та допомогає їм. У зв`язку з наведеним просила застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,

Заслухавши учасників судового провадження, суд дійшов висновку про наявність підстав для продовження строку застосування стосовно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 31 липня 2026 року ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 24 години 00 хвилин 27 вересня 2026 року. Відповідно до положень ч. 3 ст. 315 КПК України, під час підготовчого судового засідання суд за клопотанням учасників судового провадження має право обрати, змінити, продовжити чи скасувати заходи забезпечення кримінального провадження, в тому числі запобіжний захід, обраний щодо обвинуваченого. При розгляді таких клопотань суд додержується правил, передбачених розділом II цього Кодексу.

Згідно зі ст. 29 Конституції України ніхто не може триматися під вартою інакше, як на підставах та в порядку, встановленому законом.

Відповідно до ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченим злочинів, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з положеннями ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочинів, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен врахувати тяжкість злочинів, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно з ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити: виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Перевіряючи доводи клопотання прокурора на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, суд вважає, що ризики, які були враховані слідчим суддею при застосуванні обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою, на даний час не зменшилися.

Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки обвинуваченого, суд відмічає, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.

Прокурор, звертаючись до суду з клопотанням про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій, посилається на наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що обвинувачена може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:

- переховуватися від органів досудового розслідування та суду, оскільки обвинувачується у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання на строк до десяти років, не має дітей та власної родини, офіційної роботи, тобто у нього відсутні тісні соціальні зв`язки. При цьому, санкція інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, санкція інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від шести до десяти років з конфіскацією майна, а обізнаність обвинуваченого про ймовірність призначення йому такої суворої міри покарання підвищує вказаний ризик;

- незаконно впливати на свідків, оскільки на даний час, враховуючи специфіку проведення заходів передбачених Главою 21 КПК України, не допитано всіх свідків та не встановлено джерело придбання наркотичних засобів;

- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме своє відмовою у прибутті за викликами до слідчого, прокурора чи суду;

- вчинити інше кримінальне правопорушення, зокрема таке, що пов`язане із незаконним впливом на свідків у кримінальному провадженні та продовження своєї протиправної діяльності.

Суд звертає увагу і на те, що Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Так, ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних із характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимостей може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Надаючи оцінку можливості обвинуваченого переховуватися від органів досудового розслідування та суду, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення ймовірного покарання, передбаченого за вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень може вдатися до відповідних дій у зв`язку з відсутністю сталих сімейних зв`язків, офіційних джерел доходу та у зв`язку з його обвинуваченням у вчиненні тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 6 до 10 років з конфіскацією майна, у зв`язку з чим, розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованих злочинів, він може переховуватись від суду з метою уникнення понесення покарання.

Ризик незаконного впливу на свідків, які ще не допитані судом, обґрунтовується тим, що ОСОБА_4 , хоча і не мешкає з ними в одному населеному пункті, однак може вчинити дії, пов`язані з незаконним впливом на них шляхом насильницьких дій, залякування, вмовляння або підкупу з метою надання недостовірних показань.

Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК (у виключних випадках). Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (ч. 4 ст. 95 КПК).

Ураховуючи засаду змагальності кримінального провадження, сторона обвинувачення на власний розсуд визначає коло свідків для доведення своєї правової позиції. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, позбавлений можливості втручатися у дискрецію сторони обвинувачення у побудову тактики і стратегії підтвердження або спростування обставин, які мають значення для кримінального провадження. Відтак, ризик впливу на свідків існує на етапі досудового розслідування при зібранні доказів.

За таких умов ОСОБА_4 , не будучи обмеженим у вільному спілкуванні з певними особами, може здійснювати на них вплив з метою їх спонукання до ненадання показань, перекручування або спотворення обставин, які їм достовірно відомі, для того щоб уникнути кримінальної відповідальності.

Ризик продовження ОСОБА_4 вчинення кримінальних правопорушень підтверджено його поведінкою, оскільки обвинувачений є наркозалежним та не має постійних доходів, у зв`язку з чим може продовжувати вчиняти кримінальні правопорушення, пов`язані з незаконним обігом наркотичних засобів.

Крім того, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність ризиків є непереконливими, оскільки при вирішенні питання про продовження запобіжного заходу дається оцінка сукупності обставин, які можуть свідчити про існування чи відсутність саме ризиків (можливості) вчинення дій. З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінальних правопорушень, які інкримінуються обвинуваченому, у суду не виникає сумнівів щодо обґрунтованості та доведеності ризиків, якими прокурор обґрунтовував клопотання та які на даний час не зменшилися та продовжують існувати.

Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Оскільки, кримінальні правопорушення, передбачені . 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_4 , не підпадають під перелік, визначений ч. 4 ст. 183 КПК України, то в даному випадку суд дійшов висновку про необхідність визначення застави в максимальному розмірі, визначеному п. 1 ч. 5 ст. 182 КПК України, та в разі її сплати покласти на обвинувачену обов`язки, визначені ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182-183, 193, 194, 196, 197, 314-316, 369-372 КПК України, суд -

п о с т а н о в и в:

Призначити по кримінальному провадженню № 12026200460000629 від 09.07.2026 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України, судове засідання, яке провести в залі судових засідань Охтирського міськрайонного суду Сумської області 25 вересня 2026 року об 11 годині 00 хвилин.

Судовий розгляд кримінального провадження буде проведений суддею ОСОБА_1 одноособово у відкритому судовому засіданні.

Викликати в судове засідання осіб, які братимуть участь у судовому розгляді: прокурора, обвинуваченого, захисника.

Клопотання прокурора Охтирської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження застосування стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів задовольнити.

Продовжити застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на шістдесят днів у кримінальному провадженні № 12026200460000629 від 09.07.2026 стосовно ОСОБА_4 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 КК України.

Визначити строк дії ухвали до 24 години 00 хвилин 20 листопада 2026 року.

Визначити обвинуваченому ОСОБА_4 заставу в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560,00 грн (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок), і в разі сплати на депозитний рахунок за реквізитами: «Одержувач:ТУ ДСА України в Сумській області, Код: 26270240, Назва банку: ДКСУ м. Київ, МФО: 820172, р/р UA 558201720355249001000008869, Призначення платежу: застава, № ухвали суду, прізвище, ім`я, по батькові платника застави», покласти такі обов`язки:

1) прибувати до слідчого СВ Охтирського районного відділу поліції ГУНП в Сумській області, прокурора та суду за першою вимогою;

2) не відлучатися з місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 , без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) пройти курс лікування від наркотичної залежності.

Застава може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем). Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ухвала про застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала може бути оскаржена в частині продовження строку дії запобіжного заходу шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя ОСОБА_1