Ухвала суду № 139967970, 22.09.2026, Зарічний районний суд м. Суми

Справа №591/9708/26

Провадження № 4-с/591/26/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого судді - Ніколаєнко О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Сухонос Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу №591/9708/26 за скаргою ОСОБА_1 на бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся зі скаргою на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця Зарічного відділу державної виконавчої служби м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Свою скаргу обґрунтовує тим, що йому та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності належить квартира за адресою: АДРЕСА_1 . У березні 2026 року заявникові стало відомо, що згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на вказану квартиру накладено заборону відчуження (обтяження № 3239930) на підставі постанови державного виконавця ДВС у Зарічному районі м. Суми серії АА № 595555 від 17.05.2006, винесеної при виконанні виконавчого листа № 2-3289, виданого 13.12.2004 Зарічним райсудом м. Суми про стягнення з ОСОБА_1 на користь ЗАТ «ПТМ» 338 грн. 34 коп. У липні 2026 року заявник звернувся до Зарічного ВДВС у м. Суми із заявою про зняття арешту, оскільки будь-які виконавчі провадження відносно нього відсутні, а стягнення на єдине житло за боргом у розмірі 338,34 грн за законом не допускається. Листом від 24.07.2026 № 144226 ВДВС відмовив у знятті арешту з посиланням на відсутність відкритих виконавчих проваджень та знищення матеріалів проваджень 2006 року у зв`язку зі закінченням терміну їх зберігання. Заявник вважає подальше збереження арешту порушенням його права власності.

Просить визнати протиправною бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності; зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття арешту з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, реєстраційний номер обтяження 3239930, зареєстровано 23.05.2006 реєстратором Першої Сумської державної нотаріальної контори, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 17.05.2006 серії АА №595555.

Скаржник в судове засідання не з`явився, про розгляд скарги повідомлений належним чином. Від представника скаржника надійшла заява про розгляд справи без їх участі.

Представник Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, відзиву на скаргу не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що скарга обґрунтована і підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , є співвласниками на підставі Свідоцтва про право власності на житло від 12.05.2000 виданий управлінням комунального майна та приватизації Сумської міської ради, що підтверджується інформацією з Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради (а.с.15).

Згідно з постанови про арешт майна боржника серії АА № 595555 від 17.05.2006, виданої ДВС у Зарічному районі м. Суми при виконанні рішення суду про стягнення з ОСОБА_1 боргу в сумі 338,34 грн (а.с. 13).

Згідно з інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.03.2026 квартира містить обтяження: 3239930, зареєстрованого 23.05.2006 реєстратором: Перша Сумська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: помилка оператора, АА № 595555, 17.05.2006, ДВС у Зарічному районі м. Суми, квартира , адреса: АДРЕСА_1 , власник ОСОБА_1 (а.с.14).

Відповідно до відповіді Зарічного ВДВС у м. Суми від 24.07.2026 № 144226, виконавчі провадження відносно ОСОБА_1 на виконанні у відділі не перебувають, а матеріали виконавчих проваджень за 2006 рік знищені за закінченням строку зберігання (а.с.10).

Згідно інформації, з Автоматизованої системи виконавчого провадження, станом на 22.09.2026, виконавчі провадження, у яких боржником є скаржник у АСВП відсутні.

На заяву про зняття арешту ОСОБА_1 22.07.2026 отримав відповідь, згідно з якою виконавче провадження не зберіглось у зв`язку із закінченням строку зберігання завершених виконавчих проваджень (три роки), у знятті арешту було відмовлено, зазначено, що арешт може бути знятий на підставі ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» або за рішенням суду (а.с.10).

Квартира, розташована за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , накладення арешту на вказану квартиру за відсутності відкритих виконавчих проваджень перешкоджає у розпорядженні своїм майном.

За ч. 1 ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Можливість оскарження дій чи бездіяльності державного виконавця передбачена Законом України «Про виконавче провадження», зокрема, у ст.74 вказаного Закону, де зазначено, що рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із положеннями статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до частини першої статті 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Відповідно до ст. 59 Закону України "Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

У разі набрання законної сили судовим рішенням про зняття арешту з майна боржника арешт з такого майна знімається згідно з постановою виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини.

У разі виявлення порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом, арешт з майна боржника знімається згідно з постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Тобто, застосування державними виконавцями наданого їм широкого кола повноважень та законодавчо визначених механізмів, спрямованих на виконання судових рішень, входить до їх обов`язків, визначених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», щодо вжиття передбачених цим Законом заходів для неупередженого, ефективного, своєчасного і повного вчинення виконавчих дій.

Аналіз норм Закону України «Про виконавче провадження» щодо підстав накладення арешту на майно боржника та зняття такого арешту дає підстави дійти висновку, що арешт майна боржника є заходом звернення стягнення на майно боржника, який виконавець має право застосувати для забезпечення реального виконання виконавчого документа, що відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» підлягає примусовому виконанню.

Водночас, Законом України «Про виконавче провадження» не врегульовано правовідносини щодо припинення заходів примусового виконання виконавчого документа у випадку, коли виконавче провадження звершене, однак арешт не було знято, матеріали виконавчого провадження знищено за термінами зберігання, а борг погашено (тобто коли фактично підстави для арешту майна відпали, однак його неможливо зняти через відсутність матеріалів виконавчого провадження).

Слід зазначити, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених законом.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Судом встановлено, що на спірну квартиру на підставі постанови державного виконавця ДВС у Зарічному районі м. Суми про арешт майна від 17.05.2006 Перша Сумська державна нотаріальна контора, підстава обтяження: помилка оператора, АА № 595555 зареєстровано обтяження, в якому боржником був ОСОБА_1 . На час розгляду скарги відкриті виконавчі провадження щодо ОСОБА_1 відсутні, матеріали виконавчого провадження 2006 року знищено. Продовження дії цього арешту є невиправданим втручанням у право власника володіти та розпоряджатися власним майном. На даний час обтяження продовжує діяти, що унеможливлює реалізацію позивачем своїх прав на розпорядження належним йому нерухомим майном. Враховуючи викладене, суд вважає необхідним визнати дії Зарічного ВДВС у м. Суми протиправними та зобов`язати відділ ДВС зняти накладений арешт на майно скаржника, а відтак скарга підлягає задоволенню.

Керуючись Законом України «Про виконавче провадження», ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у місті Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Зарічного відділу державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо не зняття арешту з нерухомого майна - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

Зобов`язати Зарічний відділ державної виконавчої служби у м. Суми Сумського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України вчинити дії щодо зняття заборони на нерухоме майно - квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності, реєстраційний номер обтяження 3239930, зареєстровано 23.05.2006 реєстратором Першої Сумської державної нотаріальної контори, накладеного постановою про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження від 17.05.2006 серії АА №595555.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Сумського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в п`ятнадцятиденний строк з дня складання повного тексту.

Повний текст ухвали складений 22.09.2026.

Суддя О.О. Ніколаєнко