Рішення № 139966981, 22.09.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

22.09.2026

Справа №488/1014/26

Провадження №2/489/2604/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Рум`янцевої Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (письмове провадження) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України», третя особа Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди

встановив.

Позивач звернувся до суду з позовом, яким просив: визнати, що протиправними діями з ненадання Філією «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» обґрунтованої, чіткої, зрозумілої та вичерпної відповіді на усі питання, поставлені у зверненні від 22.02.2025, ОСОБА_1 завдано моральної шкоди; стягнути з Філії «Південний лісовий офіс» на користь ОСОБА_1 кошти на відшкодування моральної шкоди у сумі 43235,00 грн. Мотивуючи свої вимоги тим, що 22.02.2025 він звернувся до відповідача з запитом про надання інформації. Відповідачем, всупереч вимогам закону, жодної інформації по суті запиту не надано. У зв`язку з чим він звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання дії відповідача протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2025, його позов задоволено, визнано протиправною бездіяльність Філії «Південний лісовий офіс» щодо ненадання відповіді на запит та зобов`язано Філію «Південний лісовий офіс» надати відповідь на запит. Надана, на виконання рішення суду, відповідь відповідача не містить відповіді на жодне з питань запиту, через що він знову змушений звернутися до суду з позовом щодо незаконної даної відповіді. Тривале, протиправне ненадання обґрунтованої та чіткої відповіді на всі запитання запиту, поставлені у зверненні 22.02.2025, вимагало у нього додаткових зусиль для організації свого часу, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, через неможливість продовження активного громадського життя, до порушення стосунків з оточуючими людьми, внаслідок необхідності неодноразового звернення для встановлення істини у справі та доказування, для вирішення питання протиправної бездіяльності відповідача, що спричинило до витрачання особистого часу, значних власних коштів, сили та здоров`я, для відновлення порушеного права, призвело до розчарування, відчуття несправедливості, що негативно відобразилося на його психоемоційному стані, завдало йому моральної шкоди, яку він оцінює у сумі 43235,00 грн., що еквівалентна п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Від представниці відповідача надійшла заява, яка по суті є відзивом на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Зазначає, що 22.02.2025 року на електронну адресу філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» надійшов запит від ОСОБА_1 про надання інформації. На зазначений запит не було надано відповідь, оскільки запит не відкривався в електронному вигляді. 25.03.2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовною заяво до Житомирського окружного адміністративного суду про оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядника публічної інформації у частині доступу до публічної інформації. Про існування запиту нам стало відомо лише з ухвали суду про відкриття провадження. 01.12.2025 Житомирським окружним адміністративним судом по справі №240/8512/25 винесене рішення, яке набрало законної сили. На виконання рішення суду 02.03.2026 за вих. №278/33.5-2026 філією «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» надано відповідь на запит ОСОБА_1 . Інших запитів до філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» не надходило. Посилання позивача на те, що не надання обґрунтованої та чіткої, зрозумілої та вичерпної відповіді на усі поставлені питання, вимоги від позивача додаткових зусиль для організації свого часу, що призвело до порушення в позивача нормальних життєвих зав`язків, через неможливість продовження активного громадського життя, до порушення стосунків з оточуючими людьми, внаслідок необхідності неодноразового повторного звернення для встановлення істини в справі та доказування для вирішення питання протиправної бездіяльності відповідача, що спричинило витрачання особистого часу, значних власних коштів, сили та здоров`я для відновлення порушеного права, призвело до розчарування, відчуття несправедливості, що негативно відобразилось на його психоемоційному стані та завдало позивачу моральної шкоди вважаємо надуманими. З позовних вимог позивача не зрозуміло яким чином визначався розмір моральної шкоди. Відсутній розрахунок та обґрунтування суми моральної шкоди та її достатність для розумного задоволення шкоди.

Від позивача надійшла відповідь на відзив, відповідно до якої просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що відповідач не спростував доводів позивача що: тривале, невмотивоване, протиправне (підтверджується рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 у справі № 240/8512/25), не надання обґрунтованої та чіткої, зрозумілої та вичерпної відповіді на усі, поставлені у зверненні від 22.02.2025 року (додаток 1 до позовної заяви), питання (із урахуванням суті відповідного звернення та на підставі його ґрунтовного і всебічного вивчення), вимагав від позивача додаткових зусиль для організації свого часу. Це призвело до порушення в позивача нормальних життєвих зв`язків, через неможливість продовження активного громадського життя. До порушення стосунків з оточуючими людьми, внаслідок необхідності неодноразового повторного звернення для встановлення істини в справі та доказування, для вирішення питання протиправної бездіяльності відповідача, Вказане спричинило до витрачання особистого часу, значних власних коштів, сили та здоров`я для відновлення порушеного права. Призвело до розчарування, відчуття несправедливості, що негативно відобразилось на психоемоційному стані, та завдало позивачу моральної шкоди (як внаслідок порушення Філією «Південний лісовий офіс» прав визначених ст. 34, 40 Конституції України, ст. 18,20 Закону України «Про звернення громадян», пп. 1 ч. 1 ст. 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації", так і внаслідок позовів до суду для усунення цих порушень відповідачем). Наявність шкоди позивач обґрунтовує тим, що захист порушеного права- тривалого, невмотивованого, протиправного (встановлене рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2025 у справі № 240/8512/25), не надання обґрунтованої та чіткої, зрозумілої та вичерпної відповіді на усі, поставлені у зверненні від 22.02.2025, питання (із урахуванням суті відповідного звернення та на підставі його ґрунтовного і всебічного вивчення), вимагав від позивача додаткових зусиль для організації свого часу. Це призвело до порушення в позивача нормальних життєвих зв`язків, через неможливість продовження активного громадського життя. Обґрунтування розміру (суми), позивач здійснив за практикою ЄСПЛ, яка являється обов`язковою для застосування судами в Україні. У справі «Гусєва проти Болгарії» (заява № 6987/07, рішення від 17 лютого2015 року п. 73) суд визнав що заявниця мала пережити розчарування внаслідок неможливості виконувати свою роль … через ненадання їй адміністративними органами необхідної інформації, яку вона вимагала в контексті виконання рішення суду на її користь, та присудив заявниці 5 000 євро відшкодування моральної шкоди, що приблизно дорівнює 200 тис. грн. Користуючись принципом розумності й справедливості, зіславшись на норми ст.4401 старого ЦК УРСР, згідно з яким розмір відшкодування моральної шкоди також мав визначатися судом, але мав складати не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати, обмеживсь сумою в 43235 грн. Вказана сума не являється надмірною і не сприятиме особистому збагаченню позивача, а буде використана для здійснення громадського контролю за недопущенням розкрадання державного майна та забезпечення дієвого контролю за його ефективним використанням, недопущення розкрадання належних державі коштів та майна. Тому, твердження відповідача «З позовних вимог позивача не зрозуміло яким чином визначався розмір моральної шкоди. Відсутній розрахунок та обґрунтування суми моральної шкоди та її достатність для розумного задоволення шкоди», суперечить матеріалам справи. Відповідач жодним чином не надав доказів того, що стягнення даної суми з осіб винних в порушенні прав позивача буде надміру обтяжливим.

Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 10.03.2026, справу передано за підсудністю до Інгульського районного суду м. Миколаєва.

Ухвалою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 19.05.2026, цивільну справу прийнято до провадження, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 29.07.2026, замінено неналежного відповідача на належного та продовжено розгляд справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Від сторін клопотання про проведення розгляду справи з їх викликом в судове засідання не надійшло, тому суд провів розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановлені наступні факти та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 звернувся спільно з громадською організацією "Проти придурків та ідіотів" до Філії «Південний лісовий офіс» із запитом від 22.02.2025 за №199 22.02.25 ПДЛО запит керівник винагорода.

У цьому запиті позивач просив надати:

- копію (електронну копію), інвентаризаційних описів об`єктів нерухомої власності філії «Південний лісовий офіс», станом на 01.01.2022 року, 01.01.2023 року, 01.01.2024 року, 01.01.2025 року;

- копію Положення про філію «Південний лісовий офіс», розпорядчого документу про затвердження даного Положення, яким визначено право та порядок використання вказаного майна;

- копію наказу про призначення ОСОБА_2 керівником філії «Південний лісовий офіс», та наказів про призначення попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час;

- копію розпорядчого (чи іншого), документу яким визначено джерела, принципи формування та розмір оплати праці, винагороди, додаткового блага ОСОБА_2 та попередніх керівників філії, з дати створення філії по даний час;

- інформацію про джерела, дати та помісячні суми виплаченої оплати праці, винагороди, додаткового блага всім керівникам філії «Південний лісовий офіс», з дати створення філії по даний час.

Позивач зазначає, що протягом тривалого часу відповіді на запит не отримував, у зв`язку з чим змушений був звернутися до суду з позовом про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

Судом встановлено, що до Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Філії «Південний лісовий офіс», в якому просить суд визнати протиправною бездіяльність щодо ненадання інформації на запит ОСОБА_1 від 22.02.2025 за №199 22.02.25 ПДЛО запит керівник винагорода» та зобов`язати відповідача надати відповідь на цей запит.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 до Філії «Південний лісовий офіс» за участі третьої особи: Громадська організація "Проти придурків та ідіотів" про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнано протиправною бездіяльність філії «Південний лісовий офіс» щодо ненадання відповіді на запит ОСОБА_1 від 22.02.2025 №199 22.02.25 ПДЛО запит керівник винагорода.

Зобов`язати філію «Південний лісовий офіс» надати ОСОБА_1 відповідь на його запит від 22.02.2025 №199 22.02.25 ПДЛЛО запит керівник винагорода.

Листом Філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 02.03.2026 за вих.. № 278/33.5-2026, ОСОБА_1 надано відповідь на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по справі № 240/8512/25. Повідомляє, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 11.03.2024 № 344 створено відокремлений підрозділ філію «Південний лісовий офіс», директором якого було призначено Грицая Олександра Анатолійовича, який діє на підставі Положення про філію та довіреності. Філія «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» є розпорядником майна, що є державною власністю. Принципи формування розміру оплати праці директора філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Грицая О.А. передбачаються контрактом укладеним між директором ОСОБА_2 та роботодавцем ДП «Ліси України». Щодо отримання інформації про розмір заробітної плати директора філії «Південний лісовий офіс» надано джерело інформації, яке доступне у відкритому доступі за посиланням. В додатку до листа додано Положення про філію.

Позивач вважає, що дана відповідь не є обґрунтованою, чіткою, зрозумілою та вичерпною відповіддю на усі питання поставлені у запиті.

Норми права та мотиви їх застосування.

Відповідно до частини 1 статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Одними з основних засад (принципів) цивільного судочинства є змагальність сторін і диспозитивність (частина 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Частиною 1 статті 1 Закону України «Про звернення громадян» передбачено право громадян України звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про звернення громадян» передбачено, що органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки (частина 3 статті 15 Закону України «Про звернення громадян»).

Згідно з частинами 1, 2 статті 20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України «Про звернення громадян» у разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не скасовує вимоги абзацу дев`ятого частини першої цієї статті.

Відповідно до ст. 20 Закону України "Про звернення громадян" звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Предметом спору даній справі є відповідь Філії «Південний лісовий офіс» на звернення ОСОБА_1 від 22.02.2025 №199 22.02.25 ПДЛЛО запит керівник винагорода, яка викладена у листі від 02.03.2026 за вих.. № 278/33.5-2026.

Позивач вважає таку відповідь нечіткою та незрозумілою, та вважає, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про звернення громадян", що завдано йому моральну шкоду.

Зважаючи на законодавчо встановлений обов`язок органу/підприємства, до якого направлене звернення, щодо своєчасного розгляду та надіслання заявнику у письмовій формі результатів розгляду звернення, орган/підприємство вважається таким, що виконав передбачений Конституцією України обов`язок, якщо склав відповідь на звернення особи у чіткій відповідності до поставлених у ньому питань і довів зміст відповіді до заявника в обраний ним спосіб: поштою або засобами електронного зв`язку.

Обов`язок повідомляти громадян про наслідки розгляду їхніх звернень має підтверджуватися доказами, що свідчать про надсилання (вручення) відповіді на звернення на адресу заявника (заявнику).

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частин другої-п`ятої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року в справі №216/3521/16-ц зроблено висновок, що виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

У постанові Верховного Суду від 01 березня 2021 року в справі №466/8242/18 зазначено, що при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтями 1166, 1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками.

Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості; по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 03 серпня 2022 року у справі №607/11755/20.

Визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина перша, шоста статті 81 ЦПК України).

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Предметом спору даній справі є відповідь Філії «Південний лісовий офіс» на звернення ОСОБА_1 від 22.02.2025 №199 22.02.25 ПДЛЛО запит керівник винагорода, яка викладена у листі від 02.03.2026 за вих.. № 278/33.5-2026.

Позивач вважає таку відповідь нечіткою та незрозумілою, та вважає, що відповідачем порушено вимоги Закону України "Про звернення громадян", та цим самим завдано йому моральної шкоди.

Листом Філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» від 02.03.2026 за вих. № 278/33.5-2026, ОСОБА_1 надано відповідь на виконання рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 01.12.2025 по справі № 240/8512/25. Позивача повідомлено, що відповідно до наказу ДП «Ліси України» від 11.03.2024 № 344 створено відокремлений підрозділ філію «Південний лісовий офіс», директором якого було призначено Грицая Олександра Анатолійовича, який діє на підставі Положення про філію та довіреності. Філія «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» є розпорядником майна, що є державною власністю. Принципи формування розміру оплати праці директора філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України» Грицая О.А. передбачаються контрактом укладеним між директором ОСОБА_2 та роботодавцем ДП «Ліси України». Щодо отримання інформації про розмір заробітної плати директора філії «Південний лісовий офіс» надано джерело інформації, яке доступне у відкритому доступі за посиланням. В додатку до листа додано Положення про філію.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди.

При цьому, сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов`язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб сягнути рівня страждань.

Однак, позивачем таких доказів суду не надано.

Дана правова позиція також викладена у постанові Верховного суду України у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 823/2108/18 від 07.02.2023.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню, тому у позові слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 142, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України», третя особа Громадська організація «Проти придурків та ідіотів» про визнання дій протиправними та відшкодування моральної шкоди відмовити.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі філії «Південний лісовий офіс» ДП «Ліси України», юридична адреса: м. Миколаїв, вул.. Заповідна, 2В, ЄДРПОУ 45620164.

Третя особа: Громадська організація «Проти примурків та ідіотів», юридична адреса: Житомирська обл., Житомирський р-н, м. Коростишів, вул.. Святкова, 48, ЄДРПОУ 41029047.

Повний текст судового рішення складено «22» вересня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева