Постанова № 139966852, 22.09.2026, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/5503/26

Провадження № 3/487/970/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі:

головуючої судді Скоринчук К.М.,

при секретарі судового засідання Тутовій С.С.,

за участю особи, стосовно якої складений протокол ОСОБА_1 ,

захисника ОСОБА_1 адвоката Луконіної Н.В.,

розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Управління патрульної поліції в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності раніше не притягувався,

- за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, 122-4 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні судді Заводського районного суду м. Миколаєва перебуває об`єднана справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 про притягнення останнього до адміністративної відповідальності, передбаченої статтями 122-4, ст. 124 КУпАП.

Постановою суду від 14.08.2026 матеріали адміністративних проваджень за протоколами про адміністративне правопорушення: серії ЕПР1 № 707543 від 01.07.2026 та серії ЕПР1 № 707546 від 01.07.2026 були об`єднані в одне провадження.

Вказані протоколи про адміністративне правопорушення були складені відносно ОСОБА_1 про притягнення його до відповідальності за те, що 29.06.2026 о 15 год 06 хв в місті Миколаєві по вулиці Аркасівська, 69А, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом «Mercedes-Benz Actros», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Krone» номерний знак НОМЕР_3 , був неуважним, не врахував дорожню обстановку, під час зміни напрямку руху, а саме виконання повороту ліворуч не вибрав безпечний боковий інтервал свого напівпричепу, як наслідок допустив наїзд на зупинившийся праворуч транспортний засіб «Lincoln MKZ», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 . В результаті ДТП транспортний засіб отримав механічні пошкодження та завдано матеріальні збитки. Названими діями водій порушив вимоги пунктів 2.3. б, 10.1., 13.1. ПДР України.

Крім того, ставши учасником названої дорожньо-транспортної пригоди, водій ОСОБА_1 залишив місце пригоди, чим порушив п. 2.10. а ПДР України.

Дії водія ОСОБА_1 кваліфіковані за статтями 122-4, 124 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , за підтримки його позиції захисником адвокатом Луконіною Н.В., провину у вчиненні ДТП не визнав. Вважав, що дорожньо-транспортна пригода сталася через порушення Правил дорожнього руху водієм ОСОБА_2 , який перебував у правій крайній смузі поза дією дорожньою знак «Стоп лінія» та після того, як для нього загорівся зелений сигнал світлофора не почав рух, тим самим спричинив перешкоди у русі транспортним засобам, що були позаду нього, а також ОСОБА_1 , який керував довгоміром та виконував поворот ліворуч.

Потерпілий ОСОБА_2 , будучи обізнаними про складання протоколу за фактом дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 29.06.2026 та у якому він є учасником, у судове засідання повторно не з`явився, про причини своєї неявки суд не повідомив, про дату та час судоовго засідання повідомлявся судом своєчасно та належним чином, що підтверджується наявними у матеріалах справи поштовими повідомленнями.

Приймаючи рішення у даній справі, суд ураховує наступне.

Згідно ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно з ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Правила дорожнього руху України відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил (п. 1.1).

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно з п. 1.3. учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Так, відповідно до п. 2.3. «б» ПДР України, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі.

Положенням п. 2.10. «а» ПДР України передбачено, що у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний, зокрема, негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди.

Відповідно до п. 10.1. Правил, перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.

Згідно з вимогами п. 13.1. ПДР України водій залежно від швидкості руху, дорожньої обстановки, особливостей вантажу, що перевозиться, і стану транспортного засобу повинен дотримуватися безпечної дистанції та безпечного інтервалу.

Диспозиція статті 124 КУпАП, визначає, що порушення правил дорожнього руху учасниками дорожнього руху, яке спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, тягне за собою адміністративну відповідальність.

Стаття 122-4 КУпАП встановлює відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху на порушення встановлених правил місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Статтею 251 КУпАП України передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З матеріалів справи слідує, що 29.06.2026 о 15.06 год у місті Миколаєві по вулиці Аркасівська, 69А сталася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортних засобів марки «Mercedes-Benz Actros», номерний знак НОМЕР_2 , з напівпричепом «Krone», номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_1 та марки «Lincoln MKZ», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , в наслідок якої транспортний засіб марки «Lincoln MKZ» отримав механічні пошкодження.

ОСОБА_1 , надаючи 01.07.2026 пояснення щодо обставин ДТП, яка мала місце 29.06.2026, пояснював, що коли транспортний засіб під його керуванням стояв у крайній лівій смузі, маючи намір у подальшому здійснити поворот ліворуч, у правій смузі був тролейбус, який після увімкнення зеленого сигналу світлофора поїхав прямо, а він залишився чекати проїзду транспортних засобів у зустрічному напрямку з метою подальшого виконання повороту ліворуч. У поясненнях наполягав, що на момент увімкнення зеленого сигналу світлофора, який дозволяв рух, з правого боку (у праві смузі) легкового автомобіля не було.

Однак, такі пояснення ОСОБА_1 від 01.07.2026 суд оцінює критично, оскільки вони спростовані наявним у матеріалах справи відеозаписом на DVD-диску, з якого видно, що перед перехрестям стояли два автомобілі: у крайній ліві смузі вантажний транспортний засіб «Mercedes-Benz Actros» з увімкненим покажчиком повороту ліворуч, у крайній праві легковий автомобіль «Lincoln MKZ» з увімкненим покажчиком сигналу повороту праворуч. Тролейбусу, як стверджував ОСОБА_1 , у правій смузі для руху не було.

З відеозапису також видно, що під час здійснення транспортним засобом «Mercedes-Benz Actros» з напівпричепом «Krone» повороту ліворуч, правий бік причіпу змістився у бік легкового автомобіля «Lincoln MKZ», що стояв у правій смузі, внаслідок чого відбулося контактування та пошкодження лівого бічного дзеркала заднього виду легкового автомобіля.

У судовому засіданні ОСОБА_1 , заперечуючи свою вину у вчинені ДТП, посилався на наявність вини іншого водія у зіткненні автомобілів. Зокрема, зазначив, що мало місце порушення ПДР водієм ОСОБА_2 , який перебував у правій крайній смузі поза дорожньою розміткою «стоп лінія» та не почав рух після того, як для нього загорівся зелений сигнал світлофора, чим спричинив перешкоди у русі транспортним засобам, що були позаду нього, а також ОСОБА_1 , який керував довгоміром та виконував поворот ліворуч. Наполягав, що саме з вини ОСОБА_2 сталася вказана ДТП.

Ураховуючи доводи ОСОБА_1 , суд звертає увагу, що згідно із положеннями ст. 279, 280 КУпАП розгляд справи про адміністративне правопорушення проводиться лише в межах обставин, викладених у протоколі про адміністративне правопорушення, при цьому суд не наділений повноваженнями самостійно змінювати фактичні обставини, викладені у протоколі про адміністративне правопорушення, а також встановлювати наявність вини у діях третьої особи, адміністративний матеріал щодо якої не перебуває на розгляді суду.

Водій, згідно з Правилами дорожнього руху, зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну та в разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку об`єктивно спроможний виявити, негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для всіх інших учасників руху об`їзду перешкоди. Закон не передбачає модифікації цих обов`язків або звільнення від них залежно від причин виникнення перешкоди, тому ці причини можуть включати також і порушення ПДР іншим учасником дорожнього руху.

При цьому зазначені ОСОБА_1 обставини не скасовують обов`язку водія, який керує транспортним засобом з великими габаритами, ураховувати габарити свого транспортного засобу, дотримуватися безпечного бокового інтервалу та перед початком руху, перестроюванням чи будь-якою зміною напрямку руху переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, а в разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, звернутися за допомогою до інших осіб, що передбачено ПДР, зокрема п. 10.1. п. 10.6.

В рішенні по справі «О' Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Щодо зауважень ОСОБА_1 про невідповідність схеми ДТП дійсним обставинам, що мали місце 29.06.2026, суд вважає за необхідне зазначити, що матеріали справи містять відеозапис обставин пригоди. Вказаний доказ є належним та самостійно у повній і достатній мірі відображає фактичні обставини ДТП, які полягають у тому, що автомобіль марки «Lincoln MKZ», під час контактування з ним транспортного засобу «Mercedes-Benz Actros» з напівпричепом «Krone», перебував за межею дії знака «Стоп лінія» з увімкненим покажчиком повороту праворуч, проте, траєкторії руху та положення на проїзній частині при цьому не змінював.

Вказаний доказ ОСОБА_1 не спростував та доказу у протилежне, зафіксованому вказаним відеозаписом, не надав.

Дослідивши наявні в матеріалах справи та зазначені судом докази, суд доходить висновку, що у зв`язку недотримання водієм ОСОБА_1 вимог пунктів 2.3. «б», 13.1., 10.1. ПДР України сталася дорожньо-транспортна пригода, яка мала наслідком пошкодження транспортного засобу учасника ДТП. Вина водія ОСОБА_1 у спричиненні ДТП знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи, що вказує на те, що водій ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП .

Щодо залишення ОСОБА_1 місця пригоди суд зазначає наступне.

Згідно з підпунктами «а», «в», «д», «е» пункту 2.10. ПДР України, у разі причетності до дорожньо-транспортної пригоди водій зобов`язаний негайно зупинити транспортний засіб і залишатися на місці пригоди; не переміщати транспортний засіб і предмети, що мають причетність до пригоди; повідомити про дорожньо-транспортну пригоду орган чи уповноважений підрозділ Національної поліції, записати прізвища та адреси очевидців, чекати прибуття поліцейських; вжити всіх можливих заходів для збереження слідів пригоди, огородження їх та організувати об`їзд місця пригоди.

Як слідує з письмових пояснень водія ОСОБА_1 від 01.07.2026, останній 29.06.2026, повертаючи ліворуч на перехресті вул. Аркасівської та вул. Пограничної в м. Миколаєві, на зелений сигнал світлофору пропустив зустрічний транспорт, як того вимагають Правила дорожнього руху, при цьому він вже був на перехресті, та з правого боку легкового автомобіля не було. Оскільки причіп був завантажений та ураховуючи особливості його конструкції, він не мав змоги почути та побачити зіткнення з легковим автомобілем. Умислу на залишення місця події у нього не було, так як він не чув і не бачив, що відбулося зіткнення.

У своїх усних поясненнях, наданих у судовому засіданні, що відбулося 03.09.2026, ОСОБА_1 також підтвердив, що умислу на те, щоб покинути місце ДТП у нього не було, у тому числі через те, що через завантаженість транспортного засобу та його габарити, він не чув і не здогадувався, що зачепив автомобіль у сусідній смузі руху.

Суд зазначає, що стаття 122-4 КУпАП передбачає відповідальність за залишення водіями транспортних засобів, іншими учасниками дорожнього руху місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

Із урахуванням загального визначення поняття адміністративного правопорушення обов`язковою ознакою будь-якого адміністративного правопорушення є вина особи у її вчиненні (у формі умислу або необережності), тобто певне психічне відношення особи до свого протиправного діяння і його суспільно небезпечним або шкідливим наслідкам (результату).

Під складом адміністративного правопорушення розуміється встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб`єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням.

Відсутність хоча б однієї з ознак означає відсутність складу в цілому.

Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122-4 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований на залишення водієм транспортного засобу місця дорожньо-транспортної пригоди, до якої вони причетні.

При цьому діяння, передбачені ст. 122-4 КУпАП, є діяннями з формальним складом, які можуть бути вчинені тільки умисно.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що з наданих суду пояснень ОСОБА_3 слідує, що він не мав умислу на залишення місця ДТП, оскільки не знав про його вчинення, а працівниками поліції не надано до суду доказів на підтвердження того факту, що ОСОБА_1 діяв умисно та усвідомлював протиправний характер своїх дій, який посягає на встановлений правопорядок. Під час судового розгляду таких доказів також не здобуто.

Відтак, встановлені судом факти вказують на відсутність в діях ОСОБА_1 умислу на порушення п. 2.10.а ПДР України, а також не доведення перед судом достатніми та допустимими доказами поза розумним сумнівом ознак суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст.122-4 КУпАП, та форми вини ОСОБА_1 у його вчиненні в будь-якій формі.

При оцінці доказів суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення ЄСПЛ від 21.07.2011 у справі «Коробов проти України»). Приймаючи до уваги це рішення, суд керується саме цим принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого також сформульований у п.43 рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України». Зокрема, доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.

Згідно з ст. 62 Конституції України, всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Ураховуючи викладені обставини, суд прийшов до висновку, що провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 122-4 КУпАП за протоколом серії ЕПР1 № 707546 від 01.07.2026 підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з вiдсутнiстю події і складу адміністративного правопорушення.

Водночас, як було встановлено судом, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП була доведена під час судового розгляду справи дослідженими доказами.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність ОСОБА_1 не встановлено.

Ураховуючи те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, суд доходить висновку, що з метою виховання правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень необхідним і достатнім буде адміністративне стягнення у виді штрафу у межах санкції ст. 124 КУпАП у розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 850,00 грн.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно з ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» з ОСОБА_1 належить стягнути суму судового збору на користь держави в розмірі 665,60 грн.

Керуючись статтями 36, 38, 40-1, 124, 247, 283-284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн.

Штраф перераховувати на рахунок: отримувач ГУК/ Миколаївська обл./21081300, код отримувача (ЄДРПОУ): 37992030, банк отримувача (ДКСУ): казначейство України (ЕАП), номер рахунку:UA438999980313010149000014001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, найменування коду класифікації доходів бюджету: адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Призначення платежу: протоколи ЕПР1 №707543.

Закрити провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 122-4 КУпАП за протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 707546 від 01.07.2026, у зв`язку з вiдсутнiстю події і складу адміністративного правопорушення.

Стягнути з ОСОБА_1 у дохід держави судовий збір в розмірі 665,60 грн, який перераховувати на рахунок:

Номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, Отримувач ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, Код отримувача (ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код класифікації доходів бюджету 22030106), найменування коду класифікації доходів бюджету: Судовий збір (Державна судова адміністрація України,050), "00" Без деталізації за відомчою ознакою. Призначення платежу: справа № 487/5503/26.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

Постанова може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва протягом 10 днів з дня її винесення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Строк пред`явлення до виконання - три місяці з дня винесення постанови.

Суддя: К.М. Скоринчук