Рішення № 139965306, 22.09.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

22 вересня 2026 рокуСправа №451/948/26 Провадження № 2/451/616/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні у місті Радехові в залі суду цивільну справу №451/948/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини,

у с т а н о в и в:

Стислий виклад позиції учасників процесу

У червні 2026 року до суду звернувся представник позивача ОСОБА_1 адвокат Мулявка Олег Васильович з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення додаткових витрат на утримання дитини.

Свій позов представник позивача обґрунтував тим, що 03 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що зареєстрований виконавчим комітетом Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області і такий рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 01.12.2025 у справі № 451/1724/25 розірвано. Від шлюбу сторони мають двох неповнолітніх дітей, зокрема - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відповідно до відомостей, викладених у довідці Лопатинської селищної ради Львівської області № 06/38-1031 від 07.10.2025 зареєстровані та проживають разом із позивачкою, тобто у с. Кустин Шептицького району . Відповідач надає кошти на утримання дітей виключно шляхом сплати аліментів і у визначеному судом розмірі. Проте, окрім коштів на утримання дітей, позивач несе значні витрати на лікування доньки ОСОБА_6 . Так, фахівцем в галузі медицини було констатовано у ОСОБА_5 наявні захворювання ротової порожнини, зокрема верхньої та нижньої щелепи - виразковий гігівіт та ураження гострим/хронічним карієсом тимчасових зубів, а відтак проведено пломбування зубів полімерним матеріалом, ендодотичне лікування та видалення хворого зуба. Усі дії із лікування та видалення були проведені спеціалістом під час загального знечулення. Як у лікувальний період, так і під час реабілітації Соломії позивач несе значні матеріальні витрати, які для неї є непосильними, оскільки ОСОБА_2 , як зазначалося вище, добровільно жодних коштів на лікування дитини не надає. Зазначу, що ОСОБА_1 у період медикаментозного втручання та лікування фактично понесла витрати на загальну суму 43650 гривень 00 копійок, половину з яких просить суд стягнути із відповідача. Окрім цього, ураховуючи діагноз, поставлений їхній спільній дитині Соломії та те, що остання у реабілітаційний період потребуватиме систематичного відвідування стоматологічної клініки, яка розташована у м. Шептицькому та спеціалісти якої проводили первинні огляди і лікування ще на протязі тривалого періоду, із врахуванням віддаленості населеного пункту проживання позивачки та клініки, а також придбання спеціальних засобів гігієни ротової порожнини, позивачка орієнтовно нестиме витрати в розмірі 3000 гривень щомісяця на протязі року і відповідно просить стягнути із відповідача на її користь 18000 гривень (3000 гривень X 12 місяців = 36000 гривень : 2 =18000 гривень). Таким чином, загальний розмір додаткових витрат, на позивачка проситиме стягнути із відповідача становить 39825 гривень 00 копійок (43650:2+18000). (а.с.3-6).

Заяви, клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Суд своєю ухвалою від 1 червня 2026 року прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, призначив судове засідання (а.с.1-2).

Представник відповідача 04.09.2026 подала пояснення в яких зазначає, що ОСОБА_2 здійснює виховання та утримання дітей шляхом сплати аліментів у визначеному судом розмірі. Згідно довідки про розмір сплачених аліментів № 1762/20.17-07/31981, виданої Радехівським ВДВС у Шептицькому районі, ОСОБА_2 заборгованості зі сплати аліментів не має. У позовній заяві зазначено, що « ОСОБА_1 у період медикаментозного втручання та лікування фактично понесла витрати на загальну суму 43650 гривень 00 копійок, половину з яких проситиме суд стягнути із відповідача. Окрім цього, ураховуючи діагноз, поставлений їхній спільній дитині Соломії та те, що потребуватиме систематичного відвідування стоматологічної клініки, яка розташована у м. Шептицькому та спеціалісти якої проводили первинні огляди і лікування ще на протязі тривалого періоду, із врахуванням віддаленості населеного пункту проживання позивачки та клініки, а також придбання спеціальних засобів гігієни ротової порожнини, позивачка орієнтовно нестиме витрати в розмірі 3000 гривень щомісяця на протязі року і відповідно проситиме стягнути із відповідача у її користь 18000 гривень (3000 гривень Х 12 місяців = 36000 гривень : 2 =18000 гривень). Таким чином, загальний розмір додаткових витрат позивачка проситиме стягнути із відповідача становить 39825 гривень 00 копійок (43650:2+18 000). Таким чином, загальний розмір додаткових витрат, які Позивачка просить стягнути з Відповідача, становить 39 825 грн.» Перш за все, розглянувши відповідь Центру стоматології «New Smile» від 12.08.2026, надану на запит Радехівського районного суду Львівської області, Відповідач звертає увагу суду про безпідставність вимог Позивачки про стягнення 18 000 грн майбутніх витрат. У своєму листі - Центром стоматології «New Smile» підтверджено виключно факт понесених витрат. Надана суду відповідь містить відомості лише щодо вже проведених медичних послуг та сплачених коштів на суму 44 550 грн. Позивачка у своїй позовній заяві просить стягнути 18 000 грн як прогнозні витрати на майбутнє, а саме 3 000 грн щомісяця протягом 12 місяців. Водночас у листі-відповіді Центру стоматології «New Smile» відсутні докази необхідності майбутніх витрат. Медичний заклад не надав жодного медичного висновку, графіку подальшого лікування, плану реабілітації чи офіційного кошторису, які б підтверджували необхідність та обов`язковість витрат у розмірі 3 000 грн щомісяця протягом наступних 12 місяців. Отже, офіційні дані стоматологічного центру не підтверджують твердження Позивачки про обов`язковість майбутніх витрат, а вимога про стягнення 18 000 грн ґрунтується виключно на припущеннях Позивачки , що є неприпустимим відповідно до статті 81 ЦПК України. Також заявлені витрати на майбутні транспортні витрати не підтверджені жодним розрахунком, квитками, чеками на пальне чи іншими документами та визначені Позивачкою умовно. Крім того, вибір медичного закладу не погоджувався з Відповідачем, а Позивачкою не доведено неможливість отримання допомоги в межах державних медичних гарантій. Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 08.12.2021 у справі № 607/12170/20, питання стягнення додаткових витрат на дитину вирішується з урахуванням доведеності їх необхідності, обґрунтованості та підтвердження належними доказами. Вимога про стягнення майбутніх витрат можлива лише за наявності доказів, які підтверджують їх обов`язковість, періодичність і розмір. Крім того, слід зазначити щодо необґрунтованості позовної вимоги суми 43 650 грн (44550,0 грн за даними стоматологічної клініки) та відсутності доказів «особливих обставин». Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України додаткові витрати на дитину можуть виникати лише за наявності особливих обставин, зокрема розвитку здібностей, хвороби або каліцтва дитини. Обґрунтованість та доцільність таких витрат мають бути доведені належними доказами. Якщо один із батьків обирає дороге лікування у приватній клініці, а інший не погоджується з його вартістю, суд визначає розмір компенсації з урахуванням засад розумності, наявності медичних показань та матеріального стану обох батьків. Відповідач, ОСОБА_2 , не ухилявся від виконання батьківських обов`язків, сплачує аліменти, і міг добровільно надати кошти на лікування дитини. Однак, Позивачка без обговорення та погодження вирішила провести таке лікування саме в цій стоматологічній клініці. Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Одноосібне прийняття Позивачкою рішення про вибір клініки та обсяг лікування без залучення Відповідача є порушенням цього принципу. Відповідач не ухилявся від виконання обов`язків, а був позбавлений можливості добровільно надати кошти або запропонувати альтернативний, менш витратний варіант лікування. Відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України суд оцінює співмірність обраних послуг. Якщо Позивачка обрала дороговартісну приватну клініку за наявності якісних та доступніших альтернатив, вона має довести, що саме таке лікування було єдино можливим і критично необхідним для здоров`я дитини. Надані чеки самі по собі не є беззаперечним доказом медичної необхідності кожного виду послуг у приватній клініці Центру стоматології «New Smile» м. Шептицького. Сам факт надання чеків не є безумовним підтвердженням необхідності кожної із заявлених витрат. Позивачка не довела, що всі придбані послуги та матеріали були медично необхідними, а їх вартість є економічно обґрунтованою. Не надано альтернативних розрахунків або доказів неможливості отримання аналогічного лікування за меншою вартістю. Окремо слід зазначити, що засоби гігієни ротової порожнини є звичайними витратами на утримання дитини, які покриваються щомісячними аліментами відповідно до статті 180 СК України. Звертає увагу суду, що відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України суд визначає розмір участі кожного з батьків у додаткових витратах, враховуючи всі істотні обставини, зокрема матеріальне становище сторін. Стягнення саме половини понесених витрат не є автоматичним і має бути належним чином обґрунтоване. Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підтверджені належними, допустимими і достатніми доказами. Позивачкою не доведено необхідність стягнення з Відповідача саме половини понесених витрат, не підтверджено обґрунтованість їх розміру, а також не надано належних доказів того, що всі заявлені витрати були зумовлені особливими обставинами та є додатковими витратами на дитину у розумінні статті 185 Сімейного кодексу України. Окремо слід зазначити, що вимога про стягнення 18 000 грн майбутніх витрат ґрунтується виключно на припущеннях, оскільки відсутні докази, які б підтверджували обов`язковість їх виникнення, періодичність, розмір та фактичну необхідність. Цивільне судочинство не допускає задоволення позовних вимог, які базуються на ймовірних або прогнозованих обставинах без належного доказового підтвердження. Розмір участі кожного з батьків визначається судом з урахуванням матеріального та сімейного стану обох сторін, а також принципу розумності й справедливості. Отже, на підставі викладеного, керуючись статтями 43, 81 ЦПК України, статтями 141, 180, 185 Сімейного кодексу України, просить суд відмовити повністю у задоволенні позовних вимог у частині стягнення 18 000 грн майбутніх витрат як таких, що ґрунтуються виключно на припущеннях та спростовуються даними медичного закладу; відмовити повністю у задоволенні позовних вимог щодо стягнення понесених витрат у розмірі 43 650 грн, з урахуванням матеріального стану сторін і принципів справедливості; відмовити у стягненні з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн (а.с.100-104).

Представник позивача у судовому засіданні підтримав свої позовні вимоги, зазначив, що усі доводи позивача ним викладено у позовні заяві. Звертав увагу суду на те, що зубні захворювання у дочки позивача - це важкі захворювання з врахуванням віку дитини. Оскільки позивач у майбутньому також понесе витрати на дитину пов`язані із її лікуванням, тому просив вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні надала пояснення аналогічні викладеним у письмових поясненнях щодо позовних вимог, які надійшли до суду 04.09.2026. Звертала увагу суду на те, що лікування карієсу характерне усім дітям, тому не є важким захворюванням як стверджує представник позивача. Така операція проводиться під рекомендацією наркозу, її також можна провести під знечуленням. Також просила врахувати, що відсутні будь які докази, дитина повинна відвідувати клініку. Також звертала увагу суду, що майбутні витрати не передбачені законом, вибір витрат залишається за позивачем та погодженням із відповідачем. Також відсутні докази особливих обставин у даній справі. Карієс можна вилікувати у державних клініках, а не у приватній, якщо у приватній, тоді позивач повинна погодити це питання із відповідачем. Позивач не дозволяє батькові бачитись із дитиною. Майбутні витрати грунтуються позивачем на припущеннях, тому не підлягають до задоволення. Просила постановити рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Установлені судом фактичні обставини справи та зміст спірних правовідносин

3 травня 2019 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був укладений шлюб, що зареєстрований виконавчим комітетом Лопатинської селищної ради Радехівського району Львівської області і такий рішенням Радехівського районного суду Львівської області від 01.12.2025 у справі № 451/1724/25 розірвано (а.с.11-16).

Сторони мають двох неповнолітніх дітей, зокрема - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які відповідно до відомостей, викладених у довідці Лопатинської селищної ради Львівської області № 06/38-1031 від 07.10.2025 зареєстровані та проживають разом із позивачкою, тобто у с. Кустин Шептицького району (а.с.10).

Фахівцем в галузі медицини було констатовано у ОСОБА_5 наявні захворювання ротової порожнини, зокрема верхньої та нижньої щелепи - виразковий гігівіт та ураження гострим/хронічним карієсом тимчасових зубів, а відтак проведено пломбування зубів полімерним матеріалом, ендодотичне лікування та видалення хворого зуба. Усі дії із лікування та видалення були проведені спеціалістом під час загального знечулення (а.с.23-24).

Відповідно до відповіді Центру стоматології «New Smile» від 12.08.2026 на виконання ухвали суду від 15.07.2026 по суті справи надали такі пояснення: пацієнтка ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_3 (м. Радехів), потрапила на первинний прийом 18.09.2025 згідно запису її мами ОСОБА_1 , було проведено консультацію лікарем вищої категорії та встановлено діагноз : множинний карієс молочних зубів, хр пульпіт молочних зубів, хр періодонтит молочних зубів. У зв`язку з великим об`ємом роботи, та складністю знайти контакт з дитиною було рекомендовано лікування під загальним знечуленням, що дасть можливість уникнути великого стресу від лікування дитині, та позитивно скажеться на подальшому лікуванні у стоматолога. 15.05.2026 ОСОБА_7 з мамою ОСОБА_1 звернулись повторно, оскільки з`явились болі при прийомі холодної та гарячої їжі, які посилились та стали виникати спонтанно, посилюючись на вечір та вночі. З мамою пацієнтки було узгоджено план лікування та отримано згоду на лікування під загальним знечуленням. 18.05.2026 проведено комплексне лікування під загальним знечуленням, в післяопераційному періоді мама відмічала кровоточивість з лунки видаленого зуба, тому лікарем прийнято рішення про ушивання лунки видаленого зуба. 19.05.2026 зі слів мами дівчинка спала вночі після операції спокійно, кров`янисті виділення відсутні. 28.05.2026 на контрольному візиті без ускладнень. Заплановано наступний візит 28.09.2026, рекомендовано сумлінний догляд за станом ротової порожнини. Оплачено згідно прейскуранту і плану лікування 44 550грн : (26550 грн лікування та консультації та анестезіологічне забездечення 3 години 18000 грн) (а.с.82).

Зазначене підтверджується, копією медичної карти стоматологічного хворого (а.с.83-85); копією Протоколу знеболення (а.с.86-88); копією плану лікування (а.с.89-91); копією карти опитування перед медикаментозною седацією (а.с.92-93); копією протоколу лікування пацієнта дитячого віку під загальним знечуленням (а.с.94); копіями чеків про оплату (а.с.95); копіями інформованої добровільної згоди на лікування, діагностику, операцію та знеболення (а.с.96-98).

Отже, ОСОБА_1 у період медикаментозного втручання та лікування фактично понесла витрати на загальну суму 44550 гривень 00 копійок (а.с.25, 95).

Відповідно до Довідки №6 від 09.09.2026 Гуманітарного відділу Лопатинської селищної ради Львівської області, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зарахована до складу вихованців різновікової групи дошкільного структурного підрозділу Кустинської гімназії філії Лопатинського ліцею 01.09.2025 на підставі заяви матері. З 01.09.2026 дитина не відвідує дошкільний структурний підрозділ у зв`язку з тим, що перебуває за кордоном (країна Польща) (а.с.110-111).

Із Довідки про розмір сплачених аліментів №1762/20.17-07/48739 від 04.09.2026, виданої ОСОБА_2 , встановлено, що він сплачував аліменти на підставі виконавчого листа №451/1724/25 виданого 08.01.2026 Радехівським районним судом Львівської області про стягнення із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 аліменти на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , аліменти у розмірі 1/3 частки від всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму доходів громадян на дитину, щомісячно, починаючи з 13.10.2025 і до досягнення старшою дитиною повноліття. Станом на 04.09.2026 року, заборгованості зі сплати аліментів не має (а.с.112).

Позиція суду

Згідно із ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона покликається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити частково з огляду на таке.

Нормативно-правові акти, джерела права та мотиви прийняття рішення

Будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини.

Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція про права дитини), держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

На підставі ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до частини першої статті 185 СК України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов`язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо).

Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду, з урахуванням обставин, що мають істотне значення. Додаткові витрати на дитину можуть фінансуватися наперед або покриватися після їх фактичного понесення одноразово, періодично або постійно (частина друга статті 185 СК України).

Аналіз відповідних приписів Закону свідчить про те, що в окремих випадках за наявності особливих обставин, крім звичайних витрат на дитину, вимагаються додаткові. Розмір додаткових витрат повинен визначатися залежно від передбачуваних або фактично понесених витрат на дитину.

Ці правила стосуються особливих обставин, приблизний перелік яких визначений зазначеною статтею. До таких особливих обставин закон відносить насамперед випадки, коли дитина, яка знаходиться на утриманні батьків, потребує додаткових витрат на неї у зв`язку із розвитком певних її здібностей чи то страждає на тяжку хворобу. Особливі обставини можуть бути зумовлені, як негативними (хвороба), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструменту, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті). Наявність таких особливих обставин підлягає доведенню в судовому засіданні.

Такі особливі обставини є індивідуальними у кожному конкретному випадку, які підлягають доведенню особою, яка пред`явила такий позов.

Вирішуючи питання щодо розміру коштів, які підлягають стягненню на додаткові витрати, потрібно враховувати, якою мірою кожен із батьків зобов`язаний брати участь у цих витратах з огляду на матеріальне та сімейне становище сторін та інші інтереси й обставини, що мають істотне значення. У разі, коли матеріальне становище батьків не дозволяє забезпечити повну оплату додаткових витрат, вони можуть бути компенсовані лише частково.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 29 квітня 2022 року у справі № 761/27222/10 (провадження № 61-8815св21).

У постанові від 04 грудня 2019 року у справі № 320/383/19 (провадження № 61-18284св19) Верховний Суд виснував, що доказами, які підтверджують наявність особливих обставин, що спричинили додаткові витрати на дитину, можуть бути документи, які підтверджують, зокрема, витрати на придбання спеціальних інструментів, призначених для розвитку здібностей людини (наприклад, музичного інструменту або спортивного спорядження тощо), витрати на навчання дитини у платному навчальному закладі, на заняття у музичних, мистецьких або спортивних закладах, на додаткові заняття, висновки медико-соціальної експертної комісії, довідки медичних закладів та інші документи, що підтверджують відповідний стан здоров`я дитини (хвороба, каліцтво), і свідчать про необхідність додаткових витрат на лікування (на придбання ліків, спеціальний медичний догляд, санаторно-курортне лікування тощо). Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватися відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо).

У постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1489цс17 зроблено висновок, що СК України виходить з принципу рівності прав та обов`язків батьків. Відповідно до закону брати участь у додаткових витратах зобов`язані обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина. При визначенні розміру стягнення з одного з батьків суд відносить частину витрат на іншого.

У постановах Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 183/1679/17 (провадження № 61-21662св18), від 12 грудня 2019 року у справі № 756/4947/17-ц (провадження № 61-47858св18), від 01 квітня 2020 року у справі № 521/16268/18 (провадження № 61-20458св19), від 08 грудня 2021 року у справі № 607/12170/20 (провадження № 61-17663св21) викладено правові висновки про те, що особливі обставини, яких стосується стаття185 СК України, можуть бути зумовлені як негативними фактами (хворобами), так і позитивними фактами (схильність дитини до музики, що потребує купівлі музичного інструмента, або до певного виду спорту, що вимагає додаткових матеріальних витрат, або дитина потребує оздоровлення та відпочинку біля моря чи на гірському курорті).

Наведені висновки щодо застосування статті 185 СК України підлягають врахуванню у кожній справі про стягнення додаткових витрат на дитину.

Розмір додаткових витрат на дитину повинен обґрунтовуватись відповідними документами (наприклад, витрати на спеціальний медичний догляд - довідкою медичного закладу про вартість медичних послуг; витрати на лікування, на санаторно-курортне лікування - виписками з історії хвороби дитини, рецептами лікарів, довідками, чеками, рахунками, проїзними документами тощо). При стягненні коштів на додаткові витрати, які повинні бути понесені у майбутньому, суду необхідно надати розрахунок або обґрунтування необхідності майбутніх витрат. У випадку зміни особливих обставин, на яких ґрунтувалося рішення суду про стягнення додаткових витрат на дитину, кожна із сторін вправі звернутися до суду з відповідною вимогою - збільшення або зменшення суми додаткових витрат.

Вищезазначені висновки узгоджуються й з положеннями п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Враховуючи викладене, суд констатує, що позивачем понесені додаткові витрати, пов`язані з лікуванням спільної дитини сторін в розмірі 44 550,00 грн, тому визначає, що додаткові витрати, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становлять 22 275,00 грн, тобто половину тих коштів, які витрачені позивачем.

Крім того, суд звертає увагу сторін, що виховання дитини одним із батьків, коли інший проживає окремо, створює додаткове навантаження з догляду та виховання дитини, у зв`язку із чим певним чином з`являється дисбаланс між зусиллями, які мають докладати обоє батьків для розвитку дитини таким чином, що тягар здебільшого лягає лише на одного.

Вказана правова позиція висвітлена в Постанові Верховного Суду у справі №565/2071/19 від 16 вересня 2020 року.

Щодо доводів представника відповідача про те, що вибір стоматологічної клініки не погоджувався з відповідачем, а лікування могло бути надане в межах державних медичних гарантій, суд зазначає наступне.

Непогодження позивачкою з відповідачем вибору приватної стоматологічної клініки за наявності необхідності лікування дитини не свідчить про недобросовісність дій позивачки та не є підставою для звільнення відповідача від виконання свого батьківського обов`язку щодо участі у додаткових витратах на лікування дитини.

?Системний аналіз статей 180 та 185 СК України свідчить, що сплата аліментів, призначена для щоденного утримання дитини, не покриває додаткових витрат, викликаних особливими обставинами, зокрема потребою в лікуванні. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що витрати на лікування були надмірними чи необґрунтованими, а також що медичні послуги аналогічного рівня та якості могли бути надані безоплатно у строк, необхідний за станом здоров`я дитини.

?Європейський суд з прав людини зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути приділена до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

За таких обставин суд вважає зазначені доводи відповідача безпідставними та відхиляє їх.

Щодо стягнення передбачуваних додаткових витрат на утримання дитини, суд зауважує, що стороною позивача не надано жодного доказу на підтвердження додаткових витрат, які мають бути понесені у майбутньому, на утримання доньки. У матеріалах справи немає жодного медичного висновку, графіку подальшого лікування, плану реабілітації чи офіційного кошторису, які б підтверджували необхідність та обов`язковість витрат у розмірі 3 000 грн щомісячно. Також не підтверджені жодним розрахунком, квитками, чеками на пальне чи іншими документами майбутні транспортні витрати на доїзд до приватної клініки, та визначені позивачкою умовно.

Таким чином, суд, оцінивши докази, їх належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, відповідно до статті 89 ЦПК України, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

Розподіл судових витрат

Щодо судового збору

Позивачі за подання позовів про стягнення аліментів та додаткових витрат на дитину звільнені від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З огляду на це, зважаючи на те, що позивачка була звільнена від сплати судового збору, суд вважає необхідним з відповідача на користь держави стягнути судовий збір пропорційно до задоволених вимог у розмірі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 54 (п`ятдесят чотири) копійки (із розрахунку: 1331,20 грн х 55,93% = 744,54 грн).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Як видно з матеріалів справи, представник позивача просить стягнути з відповідача 6000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд застосовує ст. 137, 141 ЦПК України.

Згідно із ч. 1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно із ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Представник позивача для підтвердження витрат на правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн надав копію Договору про надання правничої (правової) допомоги №23ц-26 від 14 травня 2026 року (а.с.26-30), копію Додатку №1 до договору №23ц-26 від 14.05.2026 (а.с.31); копію Акту передачі-приймання виконаних робіт від 25 травня 2026 року (а.с.32).

Клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу до суду не надходило.

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності, суд не вправі зменшувати суму витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, а таке питання може бути вирішене лише за клопотанням іншої сторони за умови доведення неспівмірності цих витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та результатами розгляду.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати на професійну правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 80 копійок (із розрахунку: 6000 грн х 55,93% = 3355,80 грн).

Керуючись ст. ст. 4, 13, 76-78, 81, 89, 137, 141, 223, 247, 258-259, 263-265, 279 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 141, 180, 185 Сімейного кодексу України, ст. 8 Закону України " Про охорону дитинства", суд,

у х в а л и в:

задовольнити частково позов ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , додаткові витрати на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 22 275 (двадцять дві тисячі двісті сімдесят п`ять) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , жительки АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати на правничу допомогу в розмірі 3355 (три тисячі триста п`ятдесят п`ять) гривень 80 копійок.

Відмовити в задоволенні решти позовних вимог.

Стягнути з ОСОБА_2 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у сумі 744 (сімсот сорок чотири) гривні 54 (п`ятдесят чотири) копійки до спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України; отримувач коштів - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код отримувача (код ЄДРПОУ) - 37993783; банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); код банку отримувача (МФО) - 899998; р/р UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету - 22030106.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 22.09.2026.