Рішення № 139964601, 17.09.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15778/26

Провадження № 2/638/10014/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі головуючого судді Малахової О.В., за участю секретаря судового засідання Дрозденко У.С., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі Позивач, ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося з позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач, ОСОБА_1 ) про стягнення заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору №2023280010_CARD в розмірі 38608,68 грн, з яких: 21046,49 грн загальна сума боргу по тілу; 17562,19 грн загальна сума боргу по відсотках, а також просить стягнути понесені судові витрати. В якості правових підстав позову зазначає, зокрема, норми статей 509, 512, 516, 525, 526, 625, 626, 1048, 1054 Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Ухвалою від 05.08.2026 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням Сторін.

Представник Позивача направив відзив на позовну заяву, у якій виклав заперечення проти позову, вказавши, що Позивач не довів належними доказами виникнення у Відповідача заборгованості, вважає безпідставним стягнення процентів, нарахованих за користування кредитом. Повідомив, що Відповідач з 26.11.2025 і до цього часу проходить військову службу у військовій частині Державної прикордонної служби, тому відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації не нараховуються проценти за користування кредитом, у зв`язку з чим в задоволенні стягнення заборгованості за процентами має бути відмовлено. Також просить застосувати строки позовної давності, оскільки вважає, що позовна давність в три роки щодо стягнення заборгованості за кредитними коштами, отриманими в рамках кредитного ліміту, закінчилася 01.03.2025. На підставі викладеного просить відмовити у позові.

Представник Позивача надав відповідь на відзив, у якому зазначив, що Відповідач у відзиві на позовну заяву, не заперечує належними та допустимими доказами факту укладення ним вищевказаного кредитного договору. Заперечує щодо застосування частини п`ятнадцятої статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оскільки Відповідач набув статусу військовослужбовця у 2025 році, тоді як кредитний договір був укладений 22.03.2019. Також представник Позивача пояснив, що строки давності не можуть бути застосовані до цих правовідносин, оскільки такі не закінчися з урахуванням Постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби Covid19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», Закону України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин, Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (Covid-19)», Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», який набрав чинності з 17.03.2022. На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник Відповідача надав заперечення, у яких зазначив, що відступлення заборгованості за договором факторингу не є свідченням безспірності такої заборгованості. Позивач повинен довести правомірність її виникнення та її розмір, адже у випадку відсутності у нього необхідних для цього документів він міг звернутися до банку та отримати їх. Наголошує, що основним документом, що підтверджує заборгованість за кредитним договором, є розрахунок заборгованості, здійснений Позивачем. А вся інформація, зазначена в розрахунку, має бути підтверджена первинними документами виписками з банку. Однак наданий Позивачем розрахунок навіть не містить інформації щодо розміру заборгованості за кредитом та розміру заборгованості за процентами, що стягуються (є лише загальний розмір заборгованості), а також: щодо розміру процентної ставки, що застосовувалася за користування кредитними коштами; періоду нарахування процентів; виду заборгованості (основна сума кредиту чи проценти), на погашення якої направлялися кошти, що надійшли на рахунок.

Сторони у судове засідання не з`явилися.

Суд, розглянувши матеріали справи встановив, що Акціонерне товариство «ОТП БАНК» (далі - АТ «ОТП БАНК») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №2023280010, який за правовою природою є змішаним договором, а саме кредитний договір та договір про надання банківських послуг, в якому містяться елементи різних договорів і надаються декілька різних видів послуг - кредитування та видача і обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток в межах якого було відкрито картковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до умов пунктів 1.1-1.2 кредитного договору, ОСОБА_1 отримує кредит у розмірі 10998,00 грн на придбання товару у продавця у ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН», який він того ж дня придбав, що підтверджується видатковою накладною №ФТ2-0160-29412321 від 22.03.2019 та фіскальним чеком ТОВ «САВ-ДІСТРИБЬЮШН».

Кредит надається на строк, визначений графіком платежів. Протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом застосовується фіксована процентна ставка у розмірі 0,01 % річних.

Відповідно до графіку платежів та розрахунку вартості кредиту (додаток №1 до договору споживчого кредиту №2023280010 від 22.03.2019 строк кредитування становить 24 місяці з 22.03.2019 по 22.03.2021. Загальна вартість 12711,83 грн.

Відповідно до розділу 2 кредитного договору (заява-анкета про надання банківських послуг №2023280010_CARD від 22.03.2019 заява-анкета є від`ємною частиною договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних карток. За користування кредитом банк нараховує проценти, які розраховуються банком. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 5% в місяць, в продовж пільгового періоду 0,01 % річних. В межах кредитної лінії встановлено ліміт: в UAH - 50 000,00, в USD 2000,00, в EUR 2500,00.

З наданої Позивачем виписки з рахунку НОМЕР_1 у АТ «ОТП Банк» за період з 02.04.2019 по 04.06.2025 вбачається, що Відповідач користувався кредитними коштами та здійснював видаткові операції по картковому рахунку, а також здійснював його поповнення.

20.06.2025 між АТ «ОТП БАНК» (клієнт) та ТОВ «ФК «ЄАПБ» (фактор) укладено договір факторингу №20/06/25, відповідно до якого клієнт (первісний кредитор) передає, а фактор (новий кредитор) приймає право грошової вимоги, що належить клієнту і стає кредитором за Кредитними договорами, укладеними між клієнтом і боржниками в розмірі портфеля заборгованості. За цим договором фактор одержує право (замість клієнта) вимагати від боржників належного виконання всіх зобов`язань за кредитними договорами.

Згідно з платіжною інструкцією №44 від 20.06.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» здійснило плату за відступлення права вимоги за договором факторингу №20/06/25.

Відповідно до витягу з реєстру боржників №2 до договору факторингу №20/06/2025 від 20.06.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 38608,68 грн, з яких: 21046,49 грн тіло кредиту, 17562,19 грн нараховані відсотки.

Відповідно до вимог частин першої та другої статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

Частиною першою статті 510 ЦК України передбачено, що сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (частина третя статті 512 ЦК України). Правочинами, на підставі яких відбувається відступлення права вимоги, можуть бути, зокрема, купівля-продаж, дарування, факторинг.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Предметом договору купівлі-продажу може бути право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру. До договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються положення про відступлення права вимоги, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 656 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

Частиною першою статті 1077 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до вимог частин третьої та четвертої статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).

З розрахунку заборгованості за договором №2023280010_CARD від 22.03.2019 період з 25.03.2019 по 04.06.2025 вбачається, що її розмір становить 38608,68 грн, відсотки нараховувалися щомісячно за користування кредитною лінією та на прострочену заборгованість по кредитній лінії у період до 04.06.2025, при цьому у розрахунку заборгованості міститься відомості про розмір нарахованих відсотків за на прострочену заборгованість по кредитній лінії за кожен день такого прострочення.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18, від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 278/2177/15-ц доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з вказаними положенням Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23).

У відзиві на позовну заяву представник Відповідача не заперечує факт укладання вищевказаного кредитного договору, а також не заперечує факт отримання та користування Відповідачем кредитними коштами.

Доказів на підтвердження сплати наявної заборгованості або контррозрахунку заборгованості Відповідач не надав, а також не зазначив про неможливість надання таких доказів.

Таким чином, доводи представника Відповідача про те, що Позивач не довів належними доказами виникнення у Відповідача заборгованості, не знайшли свого підтвердження та спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 14 Закону «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

З копії військового квитка ОСОБА_1 та довідки військової частини НОМЕР_2 Державної прикордонної служби України вбачається, що ОСОБА_1 проходить військову службу з 26.11.2025.

При цьому, починаючи з 26.11.2025 відсотки за кредитним договором ОСОБА_1 не нараховувалися, тоді як заявлена до стягнення заборгованість за відсотками у розмірі 17562,19 грн нарахована до 04.06.2025, тобто до набуття ОСОБА_1 статусу військовослужбовця та початку проходження ним військової служби. Таким чином, спірна заборгованість за відсотками виникла до початку проходження відповідачем військової служби та не охоплює період, протягом якого на нього поширюються відповідні пільги, встановлені законодавством для військовослужбовців. За таких обставин підстави для застосування до спірних правовідносин положень частини п`ятнадцятої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у частині звільнення від сплати зазначених відсотків відсутні.

Оскільки фактично отримані та використані Відповідачем кошти в добровільному порядку Позивачу не повернуті, суд дійшов висновку, що вимога про стягнення з Відповідача заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 38608,68 грн, з яких: 21046,49 грн загальна сума боргу по тілу; 17562,19 грн загальна сума боргу по відсотках, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (частина перша статті 257 ЦК України).

Згідно з частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Інститут позовної давності має на меті, зокрема, гарантувати правову визначеність, забезпечення захисту порушених прав, притягнення до відповідальності. Також він стимулює уповноважену особу до активних дій щодо реалізації належного їй права під загрозою його втрати, запобігає несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу.

Рівність і недискримінація є одними із основних принципів реалізації прав людини.

Відповідно до частини третьої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини четвертої статті 267 ЦК України).

При цьому, суд застосовує наслідки спливу позовної давності лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє в позові через необґрунтованість. Якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє в позові через сплив позовної давності в разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (№211), запроваджено з 12 березня 2020 року до 22 травня 2020 року на всій території України карантин. У подальшому його було неодноразово продовжено (востаннє постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020, якою продовжено термін дії карантину до 30.06.2023).

Згідно з пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), строки, визначені статтями 257,258, 362, 559, 681, 728,786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Разом з тим, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, а саме: «У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану». Відповідно, дана норма передбачає, що строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України продовжуються на строк дії воєнного стану.

Відновлення строків позовної давності передбачено Законом від 14.05.2025 №4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» (далі Закон №4434).

Закон №4434 набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування. Закон був надрукований в офіційному виданні «Голос України» від 03.06.2025 №108. Тому, він набрав чинності з 04.09.2025, саме із цієї дати відновлено обчислення строків позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи, укладення договору та надання кредиту відбулося 22.03.2019, Відповідач користувався кредитною лінією до 04.06.2025, Позивач звернувся із цим позовом 08.07.2026, тобто строк звернення до суду на момент пред`явлення позову не закінчився.

Таким чином, Позивач звернувся із цим позовом до суду в межах строку позовної давності, тому підстав для застосування наслідків пропущення такого строку немає.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Суд, у цій справі, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи в апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява №65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява №63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) (Рішення): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на Відповідача.

Керуючись статтями 12, 13, 76, 81, 89, 141, 247, 259, 264, 265, 274 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») суму заборгованості за картковим рахунком № НОМЕР_1 , відкритим в межах кредитного договору № 2023280010_CARD в розмірі 38608,68 грн, з яких: 21 046,49 грн загальна сума боргу по тілу; 17 562,19 грн загальна сума боргу по відсотках.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 в АТ «ТАСкомбанк») витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» (код ЄДРПОУ 35625014, місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, буд.2);

Представники Позивача: Какун Анна Станіславівна РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 ); ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_6 , АДРЕСА_3 );

Відповідач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 );

Представник Відповідача: Брижань Юрій Васильович (РНОКПП НОМЕР_7 , адреса АДРЕСА_4 ).

Рішення складено 22.09.2026.

Суддя О.В. Малахова