Рішення № 139964450, 22.09.2026, Валківський районний суд Харківської області

Справа № 615/2023/26

Провадження № 2/615/797/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Валки

Валківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Логвінова А.О.,

за участю секретаря судового засідання Партоли О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Валки Харківської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 615/2023/26

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Стислий зміст (виклад) позовних вимог.

20 липня 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»(далі по тексту - позивач, ТОВ «Споживчий центр») звернулось до Валківського районного суду Харківської області з позовом до ОСОБА_1 (далі по тексту - відповідач, ОСОБА_1 ), у якому просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за договором № 29.12.2024-100000896 від 29 грудня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 29 грудня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено кредитний договір № 29.12.2024-100000896, за умовами якого відповідачу надано кредит у розмірі 3 000,00 грн строком на 155 днів, із кінцевою датою повернення 01 червня 2025 року. За умовами кредитного договору процентна ставка «Стандарт» становить 1 % за один день користування кредитом та застосовується протягом перших трьох чергових періодів, а процентна ставка «Економ» становить 0,5 % за один день користування кредитом та застосовується у наступних чергових періодах. Кредитним договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 270,00 грн, комісію за обслуговування кредитної заборгованості по 270,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим, та неустойку у розмірі 45,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Позивач зазначає, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, унаслідок чого станом на 06 липня 2026 року утворилась заборгованість у загальному розмірі 9 030,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 720,00 грн заборгованість за відсотками; 270,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту; 540,00 грн комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 1 500,00 грн неустойка.

Стислий зміст (виклад) заяв по суті справи.

Заяви по суті справи від сторін не надходили.

Аргументи (позиції) учасників справи.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. Подав до суду клопотання, у якому просить розглядати справу за відсутності представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр». Також зазначив, що у разі неявки в судове засідання відповідача не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився. Про день, час та місце проведення розгляду справи повідомлявся належним чином, шляхом направлення судових повісток на адресу реєстрації місця проживання відповідача. Про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

У відповідності до приписів ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Рух справи.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 23 липня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Валківського районного суду Харківської області від 13 серпня 2026 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів. Витребувано у Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» наступну інформацію: чи емітувалась (видавалась) банківська картка № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 ; інформацію про рух коштів по банківському рахунку № НОМЕР_1 , що відкрита на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп: НОМЕР_2 , за 29 грудня 2024 року.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

29 грудня 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сформувало пропозицію про укладення кредитного договору (оферту), адресовану ОСОБА_1 .

Того ж дня ОСОБА_1 в електронній формі прийняв пропозицію та підписав кредитний договір № 29.12.2024-100000896 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E865 (а.с. 12-14).

Умовами кредитного договору визначено, що дата надання кредиту 29 грудня 2024 року; сума кредиту 3 000,00 грн; строк кредитування 155 днів з дати надання кредиту; дата повернення кредиту 01 червня 2025 року. Продовження, лонгація або пролонгація строку кредитування, строку повернення кредиту чи строку кредитного договору не передбачені.

Пунктом 6 кредитного договору встановлено процентну ставку «Стандарт» фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 1 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом, визначених графіком платежів.

Пунктом 7 встановлено процентну ставку «Економ» фіксовану незмінну процентну ставку у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом, яка застосовується протягом чергових періодів, наступних за періодами, в яких застосовується процентна ставка «Стандарт».

Пунктом 8 передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, економічна сутність якої визначена як плата за надання кредиту. Її розмір становить 9 % від суми кредиту, тобто 270,00 грн. Комісія розраховується шляхом множення суми кредиту на розмір комісії у відсотковому значенні, нараховується та обліковується у день видачі кредиту і сплачується згідно з графіком платежів.

Пунктом 9 передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 270,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія нараховується та обліковується в перший день кожного з цих двох чергових періодів і сплачується згідно з графіком платежів. У цьому пункті зазначено, що комісія встановлюється за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника телефоном, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснення платежів онлайн на відділеннях, відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості. Також визначено, що до цієї комісії не включаються послуги, які кредитодавець зобов`язаний надавати позичальнику безоплатно відповідно до законодавства, зокрема надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Відповідно до п. 11 протягом строку дії кредитного договору тарифи та комісії за фінансовою послугою залишаються незмінними, а кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Пунктом 12 визначено денну процентну ставку у розмірі 0,97 %, розраховану за формулою: (4 530,00 грн / 3 000,00 грн) / 155 днів ? 100 %.

Пунктом 13 передбачено, що відсотки, економічна сутність яких визначена як плата за користування кредитом, розраховуються шляхом множення всієї суми кредиту або залишку від усієї суми кредиту на кількість днів користування кредитом або його залишком та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

Пунктом 17 передбачено неустойку у розмірі 45,00 грн, яка нараховується за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пунктом 18 передбачено сплату процентів, визначених ст. 625 ЦК України, у розмірі 547,5 % річних від простроченої суми, з урахуванням встановлених законодавством обмежень.

Згідно з відповіддю Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» від 31 серпня 2026 року № 20.1.0.0.0/7-260826/37756-БТ на ім`я ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , емітовано банківську картку № НОМЕР_3 , яка обліковується за рахунком IBAN НОМЕР_4 .

У банківській виписці Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за 29 грудня 2024 року по вказаному рахунку відображено зарахування 3 000,00 грн з описом операції «IPAY CREDIT VISA1, KYIV».

Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором № 29.12.2024-100000896 станом на 06 липня 2026 року залишок тіла кредиту становить 3 000,00 грн, заборгованість за відсотками 3 720,00 грн, заборгованість за комісіями 810,00 грн, неустойка 1 500,00 грн; нарахування за ст. 625 ЦК України відсутні. Загальний розмір заборгованості у розрахунку визначений у сумі 9 030,00 грн (а.с. 16-18).

У розрахунку заборгованості за період з 29 грудня 2024 року до 31 березня 2025 року відсотки нараховувались за ставкою 1 % за один день користування кредитом. При залишку тіла кредиту 3 000,00 грн розмір відсотків становив 30,00 грн за кожен день. За 93 дні цього періоду нараховано 2 790,00 грн відсотків.

З 01 квітня 2025 року до 01 червня 2025 року відсотки у розрахунку нараховувались за ставкою 0,5 % за один день користування кредитом. При залишку тіла кредиту 3 000,00 грн розмір відсотків становив 15,00 грн за кожен день. За 62 дні цього періоду нараховано 930,00 грн відсотків. Загальна сума нарахованих відсотків за період кредитування з 29 грудня 2024 року до 01 червня 2025 року становить 3 720,00 грн. Починаючи з 02 червня 2025 року подальше нарахування відсотків у розрахунку відсутнє.

За даними розрахунку 29 грудня 2024 року нараховано 270,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту; 29 січня 2025 року 270,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості; 01 березня 2025 року ще 270,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості. Загальна сума нарахованих комісій становить 810,00 грн.

Неустойка у розрахунку нараховувалась з 29 січня 2025 року. За період з 29 січня 2025 року до 02 березня 2025 року включно її нараховано у розмірі 45,00 грн за кожен день, усього 1 485,00 грн; 03 березня 2025 року нараховано ще 15,00 грн, після чого загальний розмір неустойки становив 1 500,00 грн та надалі не збільшувався.

У графі «Сума платежу» наданого розрахунку заборгованості за весь період відображено 0,00 грн; зменшення залишку тіла кредиту, відсотків, комісій або неустойки внаслідок здійснення платежів у розрахунку не відображено.

Мотиви, з яких виходив суд, застосовані норми права та висновки суду.

Положеннями ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частинами 1 та 2 ст. 639 Цивільного кодексу України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За змістом ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

За змістом вимог ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається в письмовій формі, а відповідно частини 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про електронну комерцію».

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений порядок укладення електронного договору. Зокрема, відповідно до частини 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частинами 4 та 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: - електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; - електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; - аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Кредитний договір № 29.12.2024-100000896 містить відомості про суму кредиту, строк кредитування та дату повернення кредиту, процентні ставки, порядок нарахування відсотків, комісії, графік платежів, відповідальність за порушення зобов`язань та інші умови кредитування і підписаний ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором E865. У зв`язку з цим суд вважає встановленим факт укладення між сторонами кредитного договору в електронній формі.

За змістом ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, а їх розмір і порядок одержання встановлюються договором. Частинами 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною, а її розмір, тип і порядок сплати визначаються кредитним договором.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Факт надання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 3 000,00 грн підтверджується банківською випискою Акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» за рахунком, відкритим на ім`я ОСОБА_1 , в якій 29 грудня 2024 року відображено зарахування 3 000,00 грн.

Доказів повернення ОСОБА_1 отриманих 3 000,00 грн кредитних коштів або сплати нарахованих відсотків матеріали справи не містять.

Заявлені до стягнення відсотки у розмірі 3 720,00 грн нараховані виключно в межах погодженого сторонами строку кредитування: з 29 грудня 2024 року до 31 березня 2025 року за ставкою 1 % за один день користування кредитом у сумі 2 790,00 грн та з 01 квітня 2025 року до 01 червня 2025 року за ставкою 0,5 % за один день користування кредитом у сумі 930,00 грн. Після спливу строку кредитування 01 червня 2025 року нарахування договірних відсотків припинено.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту у розмірі 3 000,00 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 3 720,00 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо заявленої до стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 270,00 грн суд зазначає наступне.

Умовами кредитного договору передбачено, що економічна сутність цієї комісії безпосередньо визначена як плата за надання кредиту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника, для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Разом з тим саме по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком кредитодавця, а виконання такого обов`язку не може обумовлюватися окремою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Наявність такої комісії вимагає зазначення в кредитному договорі переліку додаткових та супутніх фінансових послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням/поверненням кредиту, що надаються позичальнику, адже само по собі надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України є обов`язком банку/фінансової установи, й виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року в справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року в справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року в справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року в справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Отже, умови договору про сплату комісії саме за надання кредиту, тобто за дії, які кредитор здійснює на власну користь, є несправедливими, суперечать принципу добросовісності, та мають наслідком істотний дисбаланс договірних прав і обов`язків та погіршення становища споживача, що за своєю природою є дискримінаційними.

Встановлена комісія за надання кредиту є невиправданим платежем, що спрямований на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, отже, така умова договору порушує публічний порядок, та є нікчемною.

Отже, комісія у сумі 270,00 грн стягненню з відповідача на користь позивача не підлягає.

Щодо комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн суд зазначає наступне.

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин 1, 2 та 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини 1статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини 1 статті 1 та частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Правила про споживчий кредит розроблені й затверджені на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» та підтверджують правомірність дій банку щодо встановлення у договорі споживчого кредиту комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно з частиною 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини 1 та частини 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Такий правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, постанові Верховного Суду від 29 листопада 2023 року у справі № 461/2857/20.

Пункт 9 заявки до кредитного договору формально містить перелік дій, за які встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, серед яких інформаційна підтримка, інформування про дати платежів та консультаційні послуги.

Водночас п. 11 цієї ж заявки передбачає, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг.

Нарахування комісії за розрахунком здійснено автоматично у фіксованому розмірі 270,00 грн 29 січня 2025 року та 270,00 грн 01 березня 2025 року, незалежно від звернення ОСОБА_1 за конкретною платною послугою.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 замовляв або фактично отримував від Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» окремі платні додаткові чи супутні послуги, які не охоплюються обов`язком кредитодавця щодо безоплатного інформування та звичайного адміністрування кредитної заборгованості.

Також умовами кредитного договору не визначено окрему вартість кожної з наведених у п. 9 дій, яка давала б можливість відокремити платні послуги від тих, що мають надаватися безоплатно.

Окрім того, комісія за обслуговування кредитної заборгованості включає в себе надання інформації, яка в свою чергу повинна надаватись безкоштовно, а тому вимога про стягнення з відповідача комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 540,00 грн задоволенню не підлягають.

Що стосується стягнення неустойки у розмірі 1 500,00 грн, суд зазначає наступне.

Особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина 1статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан з 05 години 00 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває до теперішнього часу.

У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем) (пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання).

Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31 січня 2024 року у справі №183/7850/22.

Оскільки позивач звернувся до суду з позовом, яким крім іншого, просить стягнути з відповідача неустойку, нараховану у період дії воєнного стану, відповідно ОСОБА_1 звільняється від обов`язку сплати неустойки у період дії в Україні воєнного стану, а тому позовні вимоги про стягнення неустойки у розмірі 1 500,00 грн задоволенню не підлягають.

Доводи позивача про те, що у зв`язку зі змінами законодавства за договорами, укладеними після 24 січня 2024 року, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит, за прострочення виконання зобов`язань, суд до уваги не приймає, оскільки між положеннями Цивільного кодексу України та Закону України «Про споживче кредитування» у цій частині колізії не виникає.

Так, пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачено звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки (штрафу, пені), нарахованої за прострочення виконання грошового зобов`язання у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, а неустойка та інші платежі, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за таке прострочення, підлягають списанню кредитодавцем.

Закон України «Про споживче кредитування», у свою чергу, передбачав звільнення споживача від відповідальності за прострочення виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит за період з 01 березня 2020 року до 24 січня 2024 року, однак не містить положень, відповідно до яких після 24 січня 2024 року кредитодавець набуває право нараховувати неустойку всупереч положенням пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Отже, припинення дії спеціальних положень Закону України «Про споживче кредитування» щодо звільнення споживача від відповідальності з 24 січня 2024 року не припиняє дії встановленого Цивільним кодексом України звільнення позичальника від обов`язку сплати неустойки у період воєнного стану.

Відповідно до положень ст.ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

За змістом ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватись визначених у договорі строків, зокрема, щодо сплати коштів, визначених кредитним договором, а тому прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

На час розгляду справи судом відповідач не надав даних, що свідчать про добровільне погашення заборгованості та про причини несвоєчасного погашення заборгованості за кредитним договором у добровільному порядку.

Отже, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № 29.12.2024-100000896 від 29 грудня 2024 року у розмірі 6 720,00 грн, з яких: 3 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту; 3 720,00 грн заборгованість за відсотками.

Розподіл судових витрат.

Частиною 1 статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з цим позовом Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» сплачено 2 662,40 грн судового збору за подання позову (позов подано через систему Електронний Суд), що підтверджується платіжною інструкцією від 08 липня 2026 року (а.с. 1).

Приймаючи до уваги, що позов підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 981,32 грн (6 720,00 / 9 030,00 ? 2 662,40 = 1 981,32).

Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно з ч. 7 ст. 43 ЦПК України у разі подання до суду в електронній формі заяви по суті справи та документів, що до неї додаються, учасник справи зобов`язаний надати доказ надсилання таких матеріалів іншим учасникам справи. У разі відсутності в іншого учасника справи електронного кабінету або відсутності відомостей про його наявність такі документи направляються у паперовій формі листом з описом вкладення.

На підтвердження витрат, пов`язаних із направленням ОСОБА_1 копії позовної заяви та доданих до неї документів, позивачем надано квитанцію на суму 120,18 грн (а.с. 26).

Вказані витрати понесені позивачем у зв`язку з виконанням встановленого процесуальним законом обов`язку щодо направлення відповідачу копії позовної заяви та доданих до неї документів, а тому належать до витрат, пов`язаних з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково, з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» підлягають стягненню витрати, пов`язані з направленням копії позовної заяви та доданих до неї документів, пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 89,44 грн (120,18 грн ? 6 720,00 грн / 9 030,00 грн).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 141, 259, 264-265, 268, 273, 280-284, 289, 351-352, 354-355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 29.12.2024-100000896 від 29 грудня 2024 року у розмірі 6 720 (шість тисяч сімсот двадцять) грн 00 коп, з яких: заборгованість за тілом кредиту 3 000 (три тисячі) грн 00 коп; заборгованість за відсотками за користування кредитом 3 720 (три тисячі сімсот двадцять) грн 00 коп.

У задоволенні іншої частини позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 981 (одна тисяча дев`ятсот вісімдесят одна) грн 32 коп, а також судові витрати, пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду, у розмірі 89 (вісімдесят дев`ять) грн 44 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: м. Київ, вул. Саксаганського, 133 А, код ЄДРПОУ: 37356833.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повне судове рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя А.О. Логвінов