Рішення № 139964246, 21.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/5066/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд м.Львова

в складі

головуючого судді Радченка В.Є.

з участю

секретаря судових засідань Яцишин В.А.

представника відповідача Процик І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Львові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Качмар Іван Остапович (адреса: 79005, м. Львів, вул. Тершаковців, 2-А, оф. 105), до Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бабій Ольга Валеріївна (79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 25/15), Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (79024, м. Львів, вул. Липинського, 54) про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Львівської міської ради, за участю третіх осіб: приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Бабій Ольги Валеріївни, Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», про визнання права власності за набувальною давністю.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що їй на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 29,04 кв.м, житловою площею 15,67 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №149988446101, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №27489310 від 30.09.2010 року та договором дарування 2/3 часток квартири від 11.06.2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Бабій Ольгою Валеріївною, зареєстрованим в реєстрі за №3840.

Фактично у квартирі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 постійно проживає з 29.04.1998 року по сьогоднішній день, що вбачається з довідки про реєстрацію місця проживання №05.07.2010 року №0269 та відмітки про реєстрацію місця проживання у паспорті.

Разом з тим, як зазначає позивач, з 1972 року до вказаної квартири відносяться веранда загальною площею 9 кв.м та вбиральня загальною площею 5,4 кв.м.

Зокрема, з поверхового плану будинку АДРЕСА_3 , виготовленого Бюро технічної інвентаризації станом на 26.09.1974 року, вбачається, що до квартири АДРЕСА_4 віднесено веранду загальною площею 9 кв.м та вбиральню загальною площею 5,4 кв.м.

Згідно з експлікацією внутрішніх площ до плану житлового будинку по АДРЕСА_3 , до складу квартири АДРЕСА_4 входять: кухня площею 11,2 кв.м, веранда площею 9,0 кв.м, кімната площею 9,2 кв.м, кімната площею 13,4 кв.м, санвузол площею 5,4 кв.м. Загальна площа квартири складає 48,2 кв.м.

Вказані відомості також відображаються у поверховому плані будинку та інформації щодо площ приміщень, зазначеній у технічному паспорті на вказану квартиру, виготовленому ОКП ЛОР «БТІ та ЕО».

Однак, як зазначає позивач, веранда загальною площею 9 кв.м та вбиральня загальною площею 5,4 кв.м у правовстановлюючих документах на квартиру АДРЕСА_2 , яка належить ОСОБА_1 , не відображені.

Позивач вказує, що наведені обставини свідчать про те, що ОСОБА_1 користувалася зазначеним приміщенням понад 25 років, а її родичі користувалися спірним приміщенням понад п`ятдесят років. Вважає, що таке користування здійснювалося добросовісно, відкрито та безперервно.

Також покликається на те, що у технічному паспорті, виготовленому ОКП ЛОР «БТІ та ЕО» 21.11.2018 року, інформацію про вказані приміщення відображено окремо, однак документи на їх приєднання відсутні.

Позивач зазначає, що квартира АДРЕСА_2 є об`єктом, збудованим до 05.08.1992 року, а тому, на її думку, веранда та вбиральня не можуть вважатися самочинним будівництвом.

Зазначає, що актом огляду квартири від 24.07.2024 року підтверджено фактичну наявність веранди загальною площею 9 кв.м та вбиральні загальною площею 5,4 кв.м, які відносяться до квартири АДРЕСА_4 .

Вважає, що вона добросовісно заволоділа вказаним нерухомим майном, відкрито та безперервно володіє ним протягом встановленого законом строку, а відтак наявні передбачені ст.344 ЦК України підстави для набуття права власності за набувальною давністю. Також покликається на можливість приєднання до часу свого володіння часу володіння особи, правонаступником якої вона є.

З огляду на наведене, просить суд визнати за ОСОБА_1 в порядку набувальної давності право власності на веранду загальною площею 9 кв.м та вбиральню загальною площею 5,4 кв.м, які відносяться до квартири АДРЕСА_2 .

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 27.06.2025 року відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 13.08.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Протокольною ухвалою суду від 13.08.2026 року у задоволенні клопотання представника позивача про призначення судової будівельно-технічної експертизи відмовлено.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Вказала, що веранда та вбиральня не можуть бути самостійними об`єктами нерухомого майна, право власності на які може бути визнано за набувальною давністю. Також зазначила, що у матеріалах справи відсутні документи, які підтверджують прийняття спірного майна в експлуатацію, а позивачем не доведено наявності передбачених статтею 344 ЦК України умов для набуття права власності за набувальною давністю, зокрема добросовісності заволодіння майном, а також відкритості та безперервності володіння ним.

Третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бабій Ольга Валеріївна у судове засідання не з`явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином шляхом направлення судової повістки. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судову повістку вручено.

Представник третьої особи - Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином шляхом направлення судової повістки. Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення судову повістку вручено.

Дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані докази в їх сукупності та заслухавши пояснення представника відповідача, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 344 ЦК України особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 ЦК України право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Статтею 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як роз`яснено у п. 9 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року №5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», при вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності; володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні; володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності.

У разі втрати не зі своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається. Не переривається набувальна давність і у випадку, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки у такому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ. Він ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України, а саме: наявності суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законності об`єкта володіння; добросовісності заволодіння чужим майном; відкритості володіння; безперервності володіння; спливі встановлених строків володіння; відсутності норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю.

Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як однієї з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю, суд виходить з того, що при вирішенні відповідного спору має значення добросовісність особи саме на момент отримання нею майна (заволодіння майном). Володілець у момент заволодіння майном не повинен знати і не міг знати про відсутність у нього підстав для набуття права власності на таке майно.

Після заволодіння чужим майном подальше володіння ним має бути безтитульним, тобто таким фактичним володінням, яке не ґрунтується на будь-якій правовій підставі володіння чужим майном. Наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності.

Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном, то незалежно від тривалості безперервного володіння таким майном відсутня одна з обов`язкових умов набуття права власності за набувальною давністю добросовісність заволодіння.

Відповідна особа повинна добросовісно заволодіти саме чужим майном. При цьому сам по собі сплив установленого законом строку володіння майном не є достатньою підставою для набуття права власності за набувальною давністю, оскільки передбачені ст. 344 ЦК України умови повинні існувати у сукупності.

Такий правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2019 року у справі №910/17274/17, відповідно до якого умовами набуття права власності за набувальною давністю є законність об`єкта володіння, добросовісність заволодіння чужим майном, відкритість та безперервність володіння, сплив установленого законом строку, а також відсутність законодавчої заборони або обмеження щодо набуття такого майна за набувальною давністю. При цьому добросовісність повинна існувати саме на момент заволодіння чужим майном, а подальше володіння ним має бути безтитульним.

Аналогічні правові висновки щодо застосування положень ст. 344 ЦК України викладені Верховним Судом у постанові від 28.10.2020 року у справі №640/13780/18.

У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що правовий інститут набувальної давності є одним із первинних способів виникнення права власності та ґрунтується на сукупності передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України обставин. При вирішенні спору необхідним є встановлення, зокрема, добросовісності та безтитульності володіння, а наявність у володільця певного юридичного титулу унеможливлює застосування набувальної давності. Безтитульним є фактичне володіння чужим майном, яке не ґрунтується на будь-якій правовій підставі.

При цьому у справі №640/13780/18 Верховний Суд, установивши, що особа вселилася та була зареєстрована у спірному будинку на законних підставах, що свідчило про наявність у неї права користування такою нерухомістю, дійшов висновку про відсутність сукупності передбачених ч. 1 ст. 344 ЦК України умов для визнання права власності за набувальною давністю.

Таким чином, сам по собі факт тривалого, відкритого та безперервного користування майном не є безумовною підставою для набуття права власності на нього за набувальною давністю. Особою, яка заявляє відповідну вимогу, має бути доведено існування у сукупності всіх юридичних фактів, з якими ст. 344 ЦК України пов`язує виникнення права власності.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 , загальною площею 29,04 кв.м, житловою площею 15,67 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна №149988446101.

Разом з тим, предметом спору у даній справі є веранда загальною площею 9 кв.м та вбиральня загальною площею 5,4 кв.м, право власності на які позивач просить визнати за нею за набувальною давністю.

На підтвердження заявлених вимог позивач покликається на те, що вказані приміщення використовуються разом із квартирою АДРЕСА_4 з 1972 року, а також на поверховий план будинку, матеріали технічної інвентаризації, технічний паспорт та акт огляду квартири від 24.07.2024 року.

Разом з тим, зазначені документи підтверджують фактичне існування спірних приміщень та відображення їх у матеріалах технічної інвентаризації, однак самі по собі не підтверджують наявності передбачених ст. 344 ЦК України правових підстав для набуття права власності на них за набувальною давністю.

Зокрема, матеріалами справи не встановлено та позивачем не доведено, за яких саме обставин відбулося первісне заволодіння верандою площею 9 кв.м та вбиральнею площею 5,4 кв.м, кому належали вказані приміщення на момент такого заволодіння та на яких правових підставах ними користувалися позивач та її правопопередники.

Встановлення вказаних обставин має істотне значення для вирішення спору, оскільки добросовісність у розумінні ст. 344 ЦК України повинна існувати саме на момент первісного заволодіння чужим майном.

При цьому, обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач сама зазначає, що веранда площею 9 кв.м та вбиральня площею 5,4 кв.м ще з 1972 року відносяться до квартири АДРЕСА_4 та протягом тривалого часу використовувалися разом із нею.

Відтак наведені позивачем обставини свідчать про тривале фактичне користування спірними приміщеннями разом із квартирою АДРЕСА_4 , однак не підтверджують обставин добросовісного безтитульного заволодіння ними саме як чужим нерухомим майном у розумінні ст. 344 ЦК України.

Посилання позивача на те, що вона користується спірними приміщеннями понад 25 років, а її правопопередники користувалися ними протягом більш тривалого часу, не є достатнім для висновку про набуття права власності за набувальною давністю, оскільки сам по собі строк фактичного користування майном не свідчить про добросовісність первісного заволодіння ним та не звільняє позивача від обов`язку доведення інших передбачених ст. 344 ЦК України умов.

Не встановлено яких саме обставин спірні приміщення були включені до матеріалів технічної інвентаризації квартири АДРЕСА_4 та чи існувала правова підстава для їх використання позивачем та її правопопередниками.

Водночас наявні у матеріалах справи документи технічної інвентаризації, поверховий план та акт огляду квартири підтверджують фактичне існування та технічні характеристики веранди і вбиральні, проте не є достатніми доказами наявності усієї сукупності юридичних фактів, передбачених ст. 344 ЦК України для набуття права власності за набувальною давністю.

Суд також враховує доводи представника відповідача про відсутність у матеріалах справи документів щодо прийняття спірного нерухомого майна в експлуатацію.

Разом з тим, незалежно від наведеного, визначальним для вирішення даного спору є встановлення наявності у сукупності передбачених ст. 344 ЦК України умов набуття права власності за набувальною давністю, зокрема добросовісності заволодіння чужим майном, відкритості та безперервності володіння ним протягом установленого законом строку.

Посилання позивача на те, що відповідні приміщення існували до 05.08.1992 року та відображені у матеріалах технічної інвентаризації, підтверджує доводи позивача щодо часу їх фактичного існування, однак саме по собі не підтверджує наявності всієї сукупності юридичних фактів, необхідних для набуття права власності за набувальною давністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінивши наявні у матеріалах справи докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено наявності усіх передбачених ст. 344 ЦК України юридичних фактів, необхідних для набуття права власності на спірне нерухоме майно за набувальною давністю, зокрема добросовісності заволодіння саме чужим майном, безтитульного характеру такого володіння та правового статусу спірних приміщень.

З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання права власності за набувальною давністю є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи, у разі відмови в позові покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 273 ЦПК України, ст.ст. 344, 392 ЦК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Відмовити у задоволенні цивільного позову ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в інтересах якої діє адвокат Качмар Іван Остапович (адреса: 79005, м. Львів, вул. Тершаковців, 2-А, оф. 105), до Львівської міської ради (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, пл. Ринок, 1; ЄДРПОУ: 04055896), треті особи: приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Бабій Ольга Валеріївна (адреса: 79000, м. Львів, вул. Дорошенка, 25/15), Обласне комунальне підприємство Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» (адреса: 79024, м. Львів, вул. Липинського, 54), про визнання права власності.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд м. Львова. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений 21.09.2026 р.

Суддя В.Є. Радченко