Рішення № 139964154, 22.09.2026, Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/6305/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Галицький районний суд м. Львова у складі головуючої судді Павлюк О. В., розглянувши у приміщенні суду у м. Львові у спрощеному позовному проваджені без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407; ідентифікаційний номер: 38548598) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду зі вказаною позовною заявою до Відповідача, у якій просить стягнути з останнього на свою користь заборгованість за кредитним договором у сумі 33733,00 грн та судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 12.03.2025 між ним, Позивачем, та Відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладений електронний договір про надання кредиту № 1525-0297. На виконання своїх кредитних зобов`язань, Позивач надав Відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, однак свої кредитні зобов`язання Відповідач не виконує. Станом на 18.05.2026 загальний розмір заборгованості Відповідача за кредитним договором становить 33733,00 гривень, який складається зі заборгованості за кредитом у сумі 7000,00 гривень, заборгованості за нарахованими процентами у сумі 22183,00 гривень, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 3500,04 грн та заборгованості по комісії у сумі 1050,00 грн. Таким чином, у зв`язку з невиконанням Відповідачем умов Кредитного договору, Позивач вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Ухвалою суду від 18 серпня 2026 року Галицький районний суд м. Львова відкрив провадження у справі та вирішив проводити розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Сторони у справі про судовий розгляд цього позову були повідомлені належним чином.

Клопотання від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у відповідності до положень ч. 5 ст. 279 ЦПК України до суду не надходили.

Зважаючи на те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подала, а тому суд, на підставі ч. 8 ст. 178 ЦПК України, вирішує справу за наявними матеріалами.

Усі заяви та клопотання були вирішені судом у встановленому порядку.

Інші процесуальні дії у цій справі судом не вчинялись, а ухвали не постановлялись.

Розгляд справи по суті відбувся 22.09.2026.

Розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У частині першій статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

12.03.2025 між ним, Позивачем, та Відповідачем за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua) укладений електронний договір про надання кредиту № 1525-0297.

Відповідачу був наданий одноразовий ідентифікатор A2637, для підписання Кредитного договору № 1525-0297 від 12.03.2025, підтвердження ознайомлення з Правилами та інших супутніх документів.

Відповідно до умов Кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати Відповідачу кредит для задоволення особистих потреб, на таких умовах: сума кредиту 7000,00 грн.; строк кредитування 365 днів; базовий період* 28 днів; комісія за видачу кредиту - 15,00 % від суми кредиту; пільгова % ставка 1,00 % в день; знижена % ставка 1,00 % в день; стандартна % ставка: 1,00% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується протягом перших 180 (ста вісімдесяти) календарних днів з дати укладення Договору. У цей період можливе використання Позичальником права користування Кредитом за Промо-ставкою та/ або Зниженою та/або Пільговою процентною ставкою. 0.74% за кожен день користування Кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 (ста вісімдесят першого) календарного дня дії Договору і до закінчення строку дії Договору або до дати фактичного повернення всієї суми Кредиту (до тієї із зазначених дат, яка настане раніше).

Позивач (через партнера ТОВ «ФК «Контрактовий дім», з яким укладений договір № 02/06/2020 про надання послуг з приймання та переказу платежів від 10.06.2020, та який має ліцензію НБУ на переказ коштів у національній валюті без відкриття рахунків № 21/772-рк від 29.04.2023) видав Відповідачу кредитні кошти у загальній сумі 7000,00 на картковий рахунок, вказаний Відповідачем в особистому кабінеті, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішне перерахування платежу на карту отримувача (Відповідача), чим виконав свої зобов`язання за Договором своєчасно та у повному обсязі.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

У статті 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Відповідно до статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

У статті 12 цього закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.

Зважаючи на вищезазначені норми закону, суд вважає встановленим, що договір про відкриття кредитної лінії №1525-0297 від 12.03.2025, відповідно до якого Відповідачу був наданий кредит у розмірі 7000,00 грн., укладений сторонами у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення зі зазначенням умов, порядок надання та повнота наданої інформації відповідають вимогам Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».

З долучених до позовної заяви документів вбачається, що кредитор свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі та надав Відповідачу кредитні кошти на умовах, визначених у договорі та додаткових угодах до нього.

До позовної заяви долучені правила відкриття кредитної лінії, паспорт споживчого кредиту, які підписані електронним підписом Відповідача, у яких містяться умови надання кредитних коштів та нарахування відсотків, з якими Відповідач погодився.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Зважаючи на те, що Позичальник вчасно не повернув кредитні кошти по договору, станом на 18.05.2026 у нього виникла загальна заборгованість у розмірі 33733,00 гривень, який складається зі заборгованості за кредитом у сумі 7000,00 гривень, заборгованості за нарахованими процентами у сумі 22183,00 гривень, заборгованості за процентами річних на підставі ст. 625 ЦК України у сумі 3500,04 грн та заборгованості по комісії у сумі 1050,00 грн.

Позивач відповідно до умов Кредитного договору направив Позичальнику вимогу про дострокове повернення кредиту №1525-0297 від 12.03.2025 щодо сплати процентів, однак така вимога була проігнорована Позичальником, порушення не усунуте.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суд вважає аргументи Позивача обґрунтованими та такими, що підтверджені належними та достатніми доказами у справі, оскільки такі не спростовані і не заперечені Відповідачем.

Для спростування доводів позову Відповідач жодних належних і допустимих доказів у спростування позовних вимог, визначених законом, суду не представив.

У матеріалах справи відсутні будь-які докази, які свідчать про те, що Позивачу повернені грошові кошти, як і відсутні докази, що Позивач безпідставно заявив позовні вимоги щодо їх повернення.

Надані Позивачем докази суд визнає належними і допустимими, також достовірними і достатніми, оскільки ці докази містять у собі інформацію щодо предмета позовних вимог, вони логічно пов`язані з тими обставинами, які підтверджують наявність підстав для стягнення з Відповідача заборгованості.

А тому вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача заборгованості за кредитом у сумі 7000,00 гривень та заборгованості за нарахованими процентами у сумі 22183,00 гривень, що разом становить 29183,00 гривень, є підставними та підлягають до задоволення.

Водночас, суд зазначає, що згідно з п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто, Позивач безпідставно нарахував відсотки відповідно до ст.625 ЦКУ за кредитним договором №1525-0297 від 12.03.2025 у розмірі 3500,00 грн, а тому у частині їх стягнення слід відмовити.

Також суд приходить до висновку про відмову у позовній вимозі щодо стягнення з Відповідача заборгованості по комісії за надання кредиту у розмірі 1050,00 грн, з огляду на таке.

Згідно зі статтями 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів», цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування». Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Перелік несправедливих умов у договорах із споживачами не є вичерпним. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Нечіткі або двозначні положення договорів із споживачами тлумачаться на користь споживача.

Отже, для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункту 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до статті 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банк самостійно встановлює процентні ставки та комісійну винагороду за надані послуги.

Згідно зі ч. 3 ст. 55 вказаного Закону України, банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (ab initio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipso iure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх ( erga omnes ). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/ встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (ex officio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає (постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).

У постанові Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі №740/3852/19 (провадження № 61-7745св21) зазначено, що: «відповідно до частини другої статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Однак, у випадку невизнання іншою стороною такої недійсності правочину в силу закону та за наявності відповідного спору вимога про встановлення нікчемності може бути пред`явлена до суду окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У такому разі суд своїм рішенням не визнає правочин недійсним, а лише підтверджує його недійсність у силу закону у зв`язку з її оспоренням та невизнанням іншими особами. Такий спосіб захисту цивільних прав та інтересів, як визнання правочину недійсним, застосовується до оспорюваних правочинів. За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Відповідно до частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Закон України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Відповідно до правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 16 листопада 2016 року у справі N 6-1746цс16, положення пунктів 22, 23 статті 1, статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" з подальшими змінами у взаємозв`язку з положеннями частини четвертої статті 42 Конституції України треба розуміти так, що їх дія поширюється на правовідносини між кредитодавцем та позичальником (споживачем) за договором про надання споживчого кредиту, що виникають як під час укладення, так і виконання такого договору.

Дії по «оформленню кредиту» є діями, які Кредитодавець здійснює на власну користь (ведення кредитної справи, оформлення договору, облік заборгованості споживача тощо). У свою чергу, наявність Кредитного договору та процесу кредитування передбачає і дії, які споживач (позичальник) здійснює на користь Кредитодавця (прийняття платежу від споживача, тощо), або що їх вчиняє Кредитодавець або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення змін до нього, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на кредитного договору тощо).

Оформлення та обслуговування кредиту є супутніми послугами. А тому, умови Кредитного договору, якими передбачена винагорода «за оформлення кредиту», є нікчемними відповідно до статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» та частини другої статті 215 ЦК України.

Позивач у поданій ним до суду позовній заяві також не обґрунтував законності вимоги про стягнення комісії «за надання позики».

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з Відповідача на користь Позивача заборгованості за Кредитним договором у розмірі 29183,00 грн, з яких: 7000,00 грн заборгованість за кредитом та 22183,00 грн заборгованість за нарахованими процентами.

Окрім цього, згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач за подання цього позову сплатив судовий збір у сумі 2662,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 64676 від 10.08.2026.

Оскільки позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, суд, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, вважає за необхідне стягнути з Відповідача на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2303,29 грн (з розрахунку 29183,00 грн/33733,00 грн. х 2662,40).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 10, 12, 13, 81, 89, 258, 259, 263, 265, 274 - 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

2. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407; ідентифікаційний номер: 38548598) заборгованість за кредитним договором №1525-0297 від 12.03.2025 у сумі 29183,00 (двадцять дев`ять тисяч сто сорок вісімдесят три гривні).

3. Стягнути зі ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; адреса реєстрації/проживання: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (місцезнаходження юридичної особи: м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26, оф. 407; ідентифікаційний номер: 38548598) витрати на оплату судового збору у розмірі 2303,29 грн (дві тисячі триста три гривні двадцять дев`ять копійок.

4. У решті позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ольга ПАВЛЮК