Рішення № 139963752, 21.09.2026, Бродівський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №439/350/26

Провадження № 2/439/505/26

21 вересня 2026 року м. Броди

Бродівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді: Петейчука Б.М.,

за участі секретаря судового засідання: Ковальчук Н.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, ухвалив таке рішення,

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» звернувся до Бродівського районного суду Львівської області з позовними вимогами до відповідача ОСОБА_1 , у яких просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за Кредитним договором № 884475046 у розмірі 17 088 (сімнадцять тисяч вісімдесят вісім) гривень 14 копійок.

Стислий виклад позиції позивача.

Позивач зазначає, що 17 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» як первісним кредитором та ОСОБА_1 як позичальником (відповідачем) в електронній формі з використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора) було укладено Кредитний договір № 884475046 на суму 4 900,00 грн. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту становила 6 400,00 грн. Відповідно до умов договору відповідачу було надано кредитні кошти шляхом їх перерахування на платіжну картку через банк-провайдер.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором первісний кредитор виконав у повному обсязі, надавши відповідачу грошові кошти на умовах, передбачених Кредитним договором та Правилами надання грошових коштів у позику. Проте відповідач, який зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування, не надав своєчасно кредитору грошові кошти для погашення заборгованості за борговим зобов`язанням.

Позивач вказує, що внаслідок невиконання умов кредитного договору утворилася заборгованість у розмірі 17 088,14 грн.

На підставі договорів факторингу право грошової вимоги за Кредитним договором № 884475046 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс». Отже, саме позивач є належним стягувачем за вищевказаним кредитним договором.

Відтак, позивач із метою належного та повного виконання зобов`язання просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості за вказаним кредитним договором у розмірі 17 088,14 грн.

Заяви та клопотання сторін, процесуальні дії у справі.

19 лютого 2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного провадження з повідомленням(викликом) сторін.

Відповідачу запропоновано протягом п`ятнадцяти днів, із моменту отримання копії ухвали про відкриття провадження у справі, подати відзив на позовну заяву.

Позивач у судове засідання участь свого представника не забезпечив, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилися. Від представника відповідача Микитюка С.М. надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності у зв`язку з тим, що відповідач на цей час перебуває в зоні бойових дій. У поданій заяві представник відповідача зазначив, що відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги визнає частково. На обґрунтування цієї позиції вказав, що відповідач з 2020 року і по теперішній час перебуває на службі в Збройних Силах України та неодноразово безпосередньо брав і бере участь у захисті України від російської агресії. Згідно з п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом військовослужбовцям не нараховуються. З огляду на це представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 у частині стягнення нарахованих відсотків (штрафних санкцій, пені) за кредитним договором у сумі 10 688 гривень 14 копійок. Крім того, заперечуючи проти вимог позивача про стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 7 000 гривень, представник відповідача зазначив, що відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, обсягом наданих послуг та ціною позову. З урахуванням вищенаведених обставин, правова допомога адвоката в цьому спорі зводиться лише до оформлення позовної заяви.

За правилами частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланнями на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Доказами у справі встановлено, що 17 березня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 884475046 в електронній формі з використанням електронного підпису (одноразового ідентифікатора 5M2E32BZ). Відповідно до умов вказаного договору позичальник погодився з усіма його істотними умовами, зокрема щодо порядку повернення, строку та оплати за користування грошовими коштами, з урахуванням вимог Закону України «Про електронну комерцію». Позичальнику відповідно до умов договору спочатку було надано кредит у сумі 4 900,00 гривень, а в подальшому суму кредиту було збільшено, у зв`язку з чим загальна сума наданого кредиту становила 6 400,00 гривень, строк кредитного договору 21 день, зі сплатою відсотків за день користування в розмірі 1,51 %, що підтверджується кредитним договором, правилами надання грошових коштів у позику та Платіжним дорученням про перерахування коштів.

28 листопада 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01. На підставі даного договору факторингу з додатковими угодами, право вимоги за Кредитним договором № 884475046 стосовно боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс»

У подальшому, на підставі Договору факторингу № 05/0820-01 від 05 серпня 2020 року та відповідних актів приймання-передачі (реєстрів боржників), право грошової вимоги за Кредитним договором № 884475046 від 17.03.2020, укладеним із ОСОБА_1 , перейшло від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ « Онлайн Фінанс».

Надалі, на підставі укладеного договору факторингу між ТОВ «Онлайн Фінанс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», право грошової вимоги за Кредитним договором № 884475046 стосовно боржника ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «Ейс». Перехід права вимоги підтверджується залученими до матеріалів справи належними та допустимими доказами, а саме: Договором факторингу від 11 липня 2025 року № 11/07/25-Е з додатковими угодами, договором про відступлення права вимоги на користь ТОВ «ФК «Ейс», актами приймання-передачі права вимоги та витягом з Реєстру боржників.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку, загальна сума заборгованості відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 884475046 становить 17 088 (сімнадцять тисяч вісімдесят вісім) гривень 14 копійок, з яких 10 688,14 грн складають нараховані проценти та штрафні санкції (пеня).

Разом з тим, з матеріалів справи та поданої заяви представника відповідача встановлено, що ОСОБА_1 з 2020 року і по теперішній час перебуває на військовій службі у Збройних Силах України, брав і бере безпосередню участь у захисті України від російської агресії та на цей час перебуває в зоні бойових дій.

Мотиви суду.

Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту.

За нормативними правилами статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Виходячи зі змісту статей 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Разом із цим, нормою статті 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 Цивільного кодексу України).

За змістом статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Нормою частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України акцентовано, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

При цьому, відповідно до частини 1 статті 1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Імперативними приписами частини 2 статті 1048 Цивільного кодексу України визначено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 1049 Цивільного кодексу України).

Нормативними положеннями статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки.

Із доказів у справі вбачається, що первісний позикодавець надав позичальнику кредитні кошти у розмірі та на умовах, визначених кредитним договором, у повному обсязі на загальну суму 6 400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Позичальник ОСОБА_1 припустився заборгованості за договором кредиту. Заборгованість відповідача в частині повернення суми тіла кредиту складає 6 400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

На підставі договорів факторингу (відступлення права вимоги) право вимоги за вказаним договором перейшло до ТОВ «ФК «Ейс». Отже, саме позивач є належним стягувачем.

На підставі наведеного позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню в сумі 6 400 гривень 00 копійок.

Щодо нарахування процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України.

Проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за «користування кредитом». Тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу.

Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від позикодавця грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а позикодавець, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина 2 статті 1050 Цивільного кодексу України).

Саме за таке благо: можливість правомірно не повертати позикодавцю борг протягом певного часу, позичальник сплачує позикодавцю плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні (правомірні) очікування щодо належного його виконання. Зокрема позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно «користуватися кредитом», натомість позикодавець розраховує, що він отримає плату (проценти за «користування кредитом») за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.

Разом з цим, зі спливом строку кредитування чи пред`явленням позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому позикодавець вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від позикодавця відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред`явлення позикодавцем вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

Очікування позикодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за «користування кредитом» поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг), виходять за межі взаємних прав та обов`язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору. Отже, такі очікування не можуть вважатися легітимними.

Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов`язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати позикодавцю борг протягом певного часу, себто та для виникнення зобов`язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 Цивільного кодексу України.

За таких обставин надання позикодавцю можливості нарахування процентів відповідно до вимог статті 1048 Цивільного кодексу України поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, вочевидь, порушить баланс інтересів сторін на позичальника буде покладений обов`язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.

У свою чергу, можливість нарахування процентів поза межами строку кредитування чи після пред`явлення вимоги про дострокове погашення кредиту та розмір таких процентів залежать від підстави їх нарахування згідно з частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Для вирішення подібних спорів важливим є тлумачення умов договорів, на яких ґрунтуються вимоги позикодавця, для з`ясування того, чи мали на увазі сторони встановити нарахування процентів як міри відповідальності у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування. Для цього можуть братися до уваги формулювання умов про сплату процентів, їх розміщення в структурі договору, в розділах, які регулюють правомірну чи неправомірну поведінку сторін, співвідношення з іншими положеннями про відповідальність позичальника тощо. У разі сумніву слід застосовувати принцип contra proferentem (слова договору тлумачаться проти того, хто їх написав).

Як вбачається зі змісту проаналізованого судом Кредитного договору № 884475046 від 17 березня 2020 року, договірні сторони між собою узгодили нарахування процентів за користування грошовими коштами саме на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України, тобто за правомірну поведінку позичальника.

Досліджувані судом зобов`язання сторін за кредитним договором не містять у собі умови щодо встановлення нарахування процентів як міри відповідальності позичальника у певному розмірі за період після закінчення строку кредитування згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

Відповідно до умов Кредитного договору № 884475046 від 17.03.2020 строк кредитування становить 21 день, а відсоткова ставка за користування кредитом 1,51% на день.

Позичальник не сплатив заборгованість та жодних коштів на погашення заборгованості не вносив. Однак позикодавець продовжував нараховувати проценти за користування кредитними коштами після закінчення строку дії договору всупереч його умовам. Доказів щодо подальшої пролонгації дії кредитного договору суду позивачем не надано.

Отже, за досліджуваних обставин справи, нарахування відсотків повинно відбуватися на загальних підставах, визначених статтею 1048 Цивільного кодексу України, тобто під час визначеного договором строку кредитування чи до моменту пред`явлення до позичальника вимоги про повернення коштів за зобов`язанням.

Суд проводиться розрахунок нарахованих процентів за користування грошовими коштами на підставі статті 1048 Цивільного кодексу України за формулою:

Розмір нарахованих процентів за договором = (Сума тіла кредиту ? Кількість днів строку кредитування ? Денну відсоткову ставку за користування кредитом).

Як встановлено судом, сума наданого кредиту становить 6 400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок, строк кредитування 21 день, денна відсоткова ставка за користування кредитом 1,51%.

За період дії договору (21 день): 6 400,00 грн (тіло кредиту) ? 1,51% ? 21 день = 2 029,44 грн (відсотки).

Тому розмір нарахованих процентів у межах строку дії договору повинен становити 2 029 гривень 44 копійки.

Отже, заборгованість ОСОБА_1 перед позикодавцем у частині нарахованих відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування становить 2 029 гривень 44 копійки.

Щодо твердження представника відповідача про неправомірність нарахування процентів за користування кредитом з огляду на те, що ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Силах України, та необхідності застосування пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», та не стягувати із відповідача процентів за користування кредитом, суд звертає увагу на таке.

Суд звертає увагу на те, що проценти за користування кредитом були нараховані позивачем у 2020 році за користування кредитними коштами саме у 2020 році. Разом з тим, відповідно до пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», в редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних відносин у 2020 році, військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Суду надано довідку від 15.06.2026 війської частини НОМЕР_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у в/ч НОМЕР_2 . В той же час, у суду немає відомостей про те, що ОСОБА_1 у 2020 році, в період строку, на який надавався кредит, був діючим військовослужбовцем. А тому, підстав для звільнення ОСОБА_1 від нарахування процентів за користування кредитом, не має.

Враховуючи все вищевикладене, загальна заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем підлягає стягненню в сумі 8 429 (вісім тисяч чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 копійки, з яких: 6 400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту + 2 029 (дві тисячі двадцять дев`ять) гривень 44 копійки заборгованість за відсотками у межах строку кредитування.

Право грошової вимоги за Кредитним договором № 884475046 від 17.03.2020 на підставі договорів факторингу перейшло до позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс».

Отже, саме позивач є належним стягувачем за вищевказаним кредитним договором, про що свідчать надані суду докази. За таких обставин позовні вимоги ТОВ «ФК «Ейс» підлягають частковому задоволенню в сумі 8 429 гривень 44 копійки, а в задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Щодо розподілу судових витрат зі сплати судового збору.

Судом встановлено, що позивач сплатив судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 2 662 гривні 40 копійок. Нормою частини 1 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України закріплено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Ціна позову становила 17 088 гривень 14 копійок. Судом задоволено позовні вимоги частково у розмірі 8 429 гривень 44 копійки, що складає 49,33 % від ціни позову. За таких обставин з відповідача ОСОБА_1 необхідно стягнути на користь позивача судовий збір пропорційно до задоволених вимог, а саме у розмірі 1 313 (одна тисяча триста тринадцять) гривень 36 копійок.

Щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу.

Доказами у справі встановлено, що 20 серпня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» (в особі керуючого бюро адвоката Соломки Олексія Володимировича) укладено Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01. Предметом договору визначено, що Адвокатське бюро приймає на себе зобов`язання надавати правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надані послуги. Розмір гонорару адвоката за надання клієнту професійної правничої допомоги визначається сторонами у договорі та додатках до нього, що підтверджується наданою суду копією договору.

Винагорода Адвокатського бюро «Соломко та Партнери» за надання послуг згідно з цим договором визначена сторонами відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» із урахуванням складності справи, а саме: шляхом встановлення фіксованої суми гонорару за надання послуг представництва інтересів клієнта в суді у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок, що підтверджується відповідними заявкою та актом про надання юридичної допомоги до Договору № 20/08/25-01 від 20.08.2025.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі: Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництвом є вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Вартість послуг за надання правової допомоги визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які варто застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 Цивільного процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, зокрема гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 3 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналогічну правову позицію виклала Велика Палата Верховного Суду у судовому рішенні від 19 лютого 2020 року (єдиний унікальний номер справи: 755/9215/15-ц).

Суд, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, дійшов висновку про наявність підстав для їх часткового задоволення з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що за умовами договору та акта прийому-передачі наданих послуг сторони узгодили загальну вартість правової допомоги в розмірі 7 000,00 грн.

Однак, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, вимоги про відшкодування витрат за послуги з підготовки адвокатського запиту (вартістю 500,00 грн) та підготовки клопотання (вартістю 500,00 грн) щодо отримання інформації про зарахування кредитних коштів за кредитним договором № 884475046 від 17.03.2020 на рахунок позичальника ОСОБА_1 . Вказані процесуальні дії не були необхідними для розгляду справи, у зв`язку з чим у відшкодуванні 1 000,00 грн за цими пунктами слід відмовити повністю.

На переконання суду, за досліджених обставин цивільного провадження, виключивши зазначені вище недоцільні витрати, справедливим, співмірним та розумним варто визначити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, який підлягає розподілу, у розмірі 6 000 (шість тисяч) гривень.

За таких обставин суд вважає, що фактично понесені судові витрати стороною позивача за надану професійну правничу допомогу підлягають зменшенню до шести тисяч гривень.

Ураховуючи розмір пропорційно задоволених позовних вимог, а саме: 49,33 % від ціни позову (задоволено 8 429,44 грн із заявлених 17 088,14 грн), суд вважає за доцільне відшкодувати позивачу Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом досліджуваного цивільного провадження за рахунок відповідача ОСОБА_1 пропорційно до задоволених вимог у розмірі 2 959 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 80 копійок .

На підставі статей 15, 16, 525, 526, 530, 1048, 1049, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись статтями 12, 13, 81, 137, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» заборгованість за Кредитним договором № 884475046 від 17 березня 2020 року в розмірі 8 429 (вісім тисяч чотириста двадцять дев`ять) гривень 44 копійки, з яких: 6 400 (шість тисяч чотириста) гривень 00 копійок заборгованість за тілом кредиту, 2 029 (дві тисячі двадцять дев`ять) гривень 44 копійки заборгованість за відсотками за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1 313 (одна тисяча триста тринадцять) гривень 36 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2 959 (дві тисячі дев`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 80 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс», місцезнаходження: 02094, м. Київ, вул. Ю.Поправки, буд. 6, каб. 13, код ЄДРПОУ: 42986956.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 .

Суддя Б.М. Петейчук