Рішення № 139963510, 14.08.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/208/26

Номер провадження по справі 2/387/488/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 серпня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області, в складі:

головуючого судді Майстер І.П.

за участю секретаря судового засідання Полюхович Т.А.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коллект Центр" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

УСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий зміст позовних вимог

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 19 лютого 2026 року надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 3321987 від 02 вересня 2021 року в розмірі 37 200,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 13 000,00 грн та судовий збір у розмірі 2 662,40 гривень.

Позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» обґрунтовує тим, що 02 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3321987. Відповідно до умов зазначеного договору первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою процентів за користування кредитними коштами.

15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір відступлення права вимоги № 15/12-2021-22, відповідно до якого до ТОВ «Вердикт Капітал» перейшло право вимоги за відповідним кредитним договором.

У подальшому, 10 січня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» право вимоги за договором про надання споживчого кредиту №3321987 від 02 вересня 2021 року.

Позивач зазначає, що відповідач належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, у зв`язку з чим у нього утворилася заборгованість перед позивачем у загальному розмірі 37 200,00 грн, яку відповідач у добровільному порядку не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В позовні заяві зазначив, що просить розглядати справу без його участі, не заперечує проти проведення заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про день, час та місце слухання справи повідомлений вчасно та належним чином. Судом неодноразово здійснювалися виклики відповідача відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, а також шляхом направлення на зареєстровану адресу місця проживання відповідача судових повісток, поштовий конверт повернувся з відміткою " Адресат відсутній за вказаною адресою".

Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місце знаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Відповідно до ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місце знаходження чи місце роботи якого невідоме, а також заінтересована особа у справах про видачу обмежувального припису викликаються до суду через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів, а у разі розгляду справи про видачу обмежувального припису - не пізніше 24 годин до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик особа вважається повідомленою про дату, час і місце розгляду справи.

Процесуальні дії суду

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 17.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою судді Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 14.08.2026 постановлено про розгляд справи в заочному порядку та винесення заочного рішення у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідач у встановлений судом строк, відзиву до суду на позов не надавав, про причини неподання суду відзиву не повідомляв, зустрічного позову не пред`являв, а тому враховуючи ч.8 ст.178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ТОВ «Коллект Центр» є юридичною особою.

Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту № 3321987.

Згідно з умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 02 жовтня 2021 року. Процентна ставка за користування кредитом визначена у розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом.

Договором також передбачено комісію за надання кредиту у розмірі 1 600,00 грн, що становить 20 % від суми кредиту. Відповідно до графіка платежів загальна сума, яка підлягала сплаті за договором за умови належного виконання зобов`язань у встановлений строк, становила 13 200,00 грн, з яких 8 000,00 грн сума кредиту, 3 600,00 грн проценти за користування кредитом та 1 600,00 грн комісія за надання кредиту.

Із анкети-заяви на кредит № 3321987 вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Мілоан» із заявою про отримання кредиту в сумі 8 000,00 грн. У заяві зазначено строк кредитування 30 днів, суму до повернення 13 200,00 грн, комісію за надання кредиту 1 600,00 грн та процентну ставку 1,50 % за кожен день користування кредитом. Заява містить відомості про погодження відповідачем умов кредитування та проходження процедури оформлення кредиту, зокрема підтвердження зміни умов та підписання договору 02 вересня 2021 року.

З паспорта споживчого кредиту № 3321987 вбачається, що сума кредиту становить 8 000,00 грн, строк кредитування 30 днів, а процентна ставка за користування кредитом у межах строку кредитування 1,50 % за кожен день. У документі також наведено орієнтовну загальну вартість кредиту для споживача та передбачені договором платежі.

Відповідно до квитанції про виплату коштів через платіжний сервіс LIQPAY від 02 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 8 000,00 грн згідно з договором № 3321987. Таким чином, наявними у справі документами підтверджується факт надання відповідачу кредитних коштів.

Із розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» за договором № 3321987 вбачається, що після надання кредиту первісним кредитором здійснювалося нарахування процентів за користування кредитними коштами та комісії. Станом на 15 грудня 2021 року у розрахунку зазначено заборгованість: 8 000,00 грн за тілом кредиту, 27 600,00 грн за процентами та 1 600,00 грн за комісією, а всього 37 200,00 гривень.

Також судом досліджено договір факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року, укладений між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал», відповідно до якого первісний кредитор відступив ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, визначених у відповідному реєстрі.

З акта приймання-передавання Реєстру боржників за договором факторингу № 15/12-2021-22 від 15 грудня 2021 року вбачається, що ТОВ «Мілоан» передало, а ТОВ «Вердикт Капітал» прийняло Реєстр боржників, до якого включено вимогу до ОСОБА_1 . Загальна сума заборгованості за переданим реєстром становила 89 575 232,26 грн, при цьому конкретна вимога до ОСОБА_1 була передана у складі зазначеного реєстру.

Із реєстру боржників до договору факторингу № 15/12-2021-22 встановлено, що за договором про надання споживчого кредиту № 3321987 заборгованість ОСОБА_1 визначена у розмірі 37 200,00 грн, у тому числі 8 000,00 грн за тілом кредиту, 27 600,00 грн за процентами та 1 600,00 грн за комісією.

Факт виконання ТОВ «Вердикт Капітал» своїх зобов`язань за договором факторингу підтверджується платіжним дорученням № 313550011 від 20 грудня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» перерахувало на користь ТОВ «Мілоан» 4 014 759,20 грн із призначенням платежу: «Оплата згідно договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021 року, без ПДВ».

У подальшому, 10 січня 2023 року, між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір № 10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило ТОВ «Коллект Центр» права вимоги за кредитними договорами, зазначеними у відповідному реєстрі боржників.

З реєстру боржників до договору № 10-01/2023 вбачається, що до нього включено право вимоги до ОСОБА_1 за договором про надання споживчого кредиту № 3321987 від 02 вересня 2021 року. Заборгованість за вказаним договором у реєстрі визначена у розмірі 65 600,00 грн, у тому числі 8 000,00 грн за тілом кредиту, 56 000,00 грн за процентами та 1 600,00 грн за комісією.

Водночас із поданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 19 лютого 2026 року позивач заявляє до стягнення 37 200,00 грн, з яких 8 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 27 600,00 грн заборгованість за процентами та 1 600,00 грн заборгованість за комісією.

Таким чином, матеріалами справи підтверджується укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про надання споживчого кредиту № 3321987 від 02 вересня 2021 року, отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 8 000,00 грн, а також послідовний перехід права вимоги за вказаним договором від ТОВ «Мілоан» до ТОВ «Вердикт Капітал», а в подальшому до ТОВ «Коллект Центр».

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з частиною першою статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах та який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

За змістом частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Судом встановлено, що 02 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 3321987.

Із змісту договору вбачається, що відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 30 календарних днів, тобто до 02 жовтня 2021 року, зі сплатою процентів за користування кредитом за ставкою 1,50 % від суми кредиту за кожний день користування. Договором також передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 1 600,00 грн.

Зазначені умови кредитування узгоджуються з даними паспорта споживчого кредиту та графіка платежів, відповідно до яких загальна сума платежів за договором протягом погодженого строку кредитування становить 13 200,00 грн, у тому числі 8 000,00 грн основної суми кредиту, 3 600,00 грн процентів та 1 600,00 грн комісії.

Факт укладення договору та отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується наявними у матеріалах справи доказами, зокрема документом про перерахування 02 вересня 2021 року ТОВ «Мілоан» на платіжну картку відповідача грошових коштів у розмірі 8 000,00 грн із призначенням платежу «Кошти згідно договору 3321987».

Отже, судом встановлено, що між сторонами виникли договірні правовідносини з приводу надання та повернення споживчого кредиту, а кредитодавець виконав свій обов`язок щодо надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

При цьому положення частини першої статті 1048 ЦК України застосовуються до кредитних правовідносин з урахуванням частини другої статті 1054 цього Кодексу.

Разом із тим суд враховує, що відповідно до статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.

Таким чином, з огляду на погоджений сторонами строк кредитування, відповідач мав обов`язок повернути отримані кредитні кошти та виконати інші передбачені договором платежі у межах встановленого договором строку, тобто до 02 жовтня 2021 року.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, суд зазначає, що вирішуючи питання щодо обґрунтованості заявленого позивачем розміру заборгованості за процентами, суд виходить з умов договору про споживчий кредит № 3321987 від 02 вересня 2021 року, паспорта споживчого кредиту та графіка платежів, які є складовими договірних правовідносин між сторонами.

Згідно з умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 8 000,00 грн строком на 30 днів, з кінцевою датою повернення кредиту 02 жовтня 2021 року.

Пунктом 1 договору визначено процентну ставку за користування кредитом у межах строку кредитування в розмірі 1,50 % за кожен день користування кредитом.

Відповідно до умов договору та графіка платежів за договором про споживчий кредит №3321987 від 02 вересня 2021 року за 30-денний строк кредитування розмір процентів за користування кредитом становить 3 600,00 грн, комісії за надання кредиту 1 600,00 грн, а загальна сума, що підлягає сплаті позичальником, становить 13 200,00 грн.

Зазначені умови узгоджуються також із паспортом споживчого кредиту № 3321987, у якому зазначено суму кредиту 8 000,00 грн, строк кредитування 30 днів та процентну ставку 1,50% за кожен день користування кредитом.

Саме по собі передбачення у пункті 2.3.1 договору права позичальника на продовження строку кредитування не свідчить про те, що таке продовження фактично відбулося.

Відповідно до статей 626, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, зміст договору становлять погоджені сторонами умови, а договір є обов`язковим для виконання сторонами. За змістом статті 638 ЦК України договір є укладеним у разі досягнення сторонами згоди з усіх його істотних умов. Статтею 631 ЦК України визначено строк договору, а його зміна здійснюється у порядку, встановленому статтями 651, 654 ЦК України, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 2.3.1 укладеного між сторонами договору передбачено право позичальника продовжити строк кредитування після спливу первісно встановленого строку кредитування. При цьому умовами договору визначено порядок такого продовження, зокрема передбачено можливість продовження строку кредитування на пільгових або стандартних умовах із виконанням позичальником передбачених договором умов та здійсненням відповідного платежу (комісії) за продовження строку кредитування.

Отже, зі змісту пункту 2.3.1 договору вбачається, що продовження строку кредитування є окремою договірною процедурою, реалізація якої залежить від вчинення відповідних дій самим позичальником. Наявність у договорі права на пролонгацію не означає автоматичного продовження строку кредитування після настання кінцевої дати повернення кредиту.

При цьому відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Тому саме на позивача, який посилається на продовження строку кредитування як на підставу нарахування процентів після закінчення первісного строку, покладається обов`язок довести факт такого продовження, його період та умови.

Судом встановлено, що відповідно до договору про споживчий кредит № 3321987 від 02 вересня 2021 року первісний строк кредитування становив 30 днів, а кінцевою датою повернення кредиту визначено 02 жовтня 2021 року. Зазначений строк також відображений у паспорті споживчого кредиту та графіку платежів, у якому визначено порядок повернення кредиту та сплати процентів за погоджений сторонами строк. Закон України «Про споживче кредитування» передбачав зазначення у договорі строку кредитування, процентної ставки, а також порядку повернення кредиту і сплати процентів у вигляді графіка платежів.

Разом з тим матеріали справи не містять доказів вчинення відповідачем дій, передбачених пунктом 2.3.1 договору для продовження строку кредитування. Зокрема, позивачем не надано доказів сплати відповідачем передбаченої договором комісії за продовження строку кредитування, заяви чи іншого волевиявлення відповідача щодо продовження строку кредитування, нового або зміненого графіка платежів, а також інших документів, які б підтверджували фактичне продовження строку кредитування після 02 жовтня 2021 року.

Не містять таких доказів і надані суду розрахунки заборгованості. Саме нарахування кредитодавцем після 02 жовтня 2021 року процентів за іншою ставкою не підтверджує того, що відповідач скористався передбаченим пунктом 2.3.1 договору правом на продовження строку кредитування.

Отже, за відсутності доказів вчинення відповідачем передбачених договором дій щодо пролонгації кредиту суд не має підстав вважати, що строк кредитування був фактично продовжений. Право на продовження строку кредитування, передбачене договором, не може ототожнюватися з фактом реалізації такого права.

За таких обставин суд виходить із того, що погоджений сторонами строк кредитування закінчився 02 жовтня 2021 року, а нарахування процентів після цієї дати потребує іншої правової оцінки, ніж нарахування процентів за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредитування.

При цьому суд враховує, що умови договору про споживчий кредит повинні визначати, зокрема, строк кредитування, процентну ставку, порядок її обчислення та сплати процентів, а також порядок повернення кредиту і сплати процентів.

Таким чином, сам факт передбачення договором можливості пролонгації не є достатньою правовою підставою для нарахування процентів за період після 02 жовтня 2021 року, оскільки позивач не довів фактичного продовження строку кредитування відповідно до погодженого сторонами порядку.

Крім того, наданий позивачем графік платежів, який є складовою договору про споживчий кредит, передбачає строк кредитування 30 днів, дату виникнення та дату погашення зобов`язань, а також конкретний розмір процентів за користування кредитом у межах цього строку. Жодних змін до зазначеного графіка, які б визначали інший строк кредитування після 02 жовтня 2021 року, позивачем не надано. За таких обставин суд не може вважати доведеним продовження строку кредитування лише на підставі посилання кредитора на пункт 2.3.1 договору.

Отже, суд вважає підтвердженим нарахування процентів лише за погоджений сторонами 30-денний строк кредитування у розмірі 3 600,00 грн.

Нараховані після 02 жовтня 2021 року проценти у сумі 24 000,00 грн не є платою за правомірне користування кредитними коштами в межах строку кредитування, а тому підстав для їх стягнення як процентів за користування кредитом суд не вбачає.

Відтак із заявлених позивачем 27 600,00 грн процентів підлягає стягненню 3 600,00 грн, а у стягненні 24 000,00 грн процентів слід відмовити.

Водночас, вирішуючи позовну вимогу про стягнення з відповідача комісії за надання кредиту в розмірі 1 600,00 грн, суд виходить із такого.

Відповідно до пункту 1.5.1 договору про споживчий кредит № 3321987 від 02 вересня 2021 року комісія за надання кредиту становить 1 600,00 грн, що нараховується одноразово за ставкою 20,00 відсотків від суми кредиту.

За змістом частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції, чинній на час укладення договору, загальні витрати за споживчим кредитом включають витрати споживача, зокрема проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту.

Отже, положення Закону України «Про споживче кредитування» пов`язують можливість включення комісії до загальних витрат споживача не лише з фактом зазначення відповідного платежу у договорі, а й з наявністю послуги кредитодавця, за яку така комісія справляється.

Верховний Суд у своїй практиці виходить із того, що надання кредитних коштів є безпосереднім обов`язком кредитодавця за кредитним договором, передбаченим статтею 1054 ЦК України, а тому саме по собі надання кредиту не є самостійною додатковою послугою, яка замовляється споживачем та може бути оплачена ним окремо від передбачених законом платежів за кредитом. Такий підхід сформульований, зокрема, Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

При цьому Верховний Суд у постанові від 09 жовтня 2024 року у справі № 582/202/22, аналізуючи правовідносини за договорами про споживчий кредит, укладеними з ТОВ «Мілоан», також виходив із необхідності встановлення змісту та характеру послуг, за які кредитодавцем встановлено відповідну комісію, а також наявності доказів надання таких послуг споживачу. При цьому правовий висновок у зазначеній справі безпосередньо стосувався щомісячної комісії за управління та обслуговування кредиту, а тому не може бути механічно ототожнений із одноразовою комісією за надання кредиту у цій справі.

Судом встановлено, що відповідно до пункту 1.5.1 договору № 3321987 комісія у розмірі 1 600,00 грн визначена саме як «комісія за надання кредиту» та нараховується одноразово. При цьому з умов договору, паспорта споживчого кредиту та графіка платежів не вбачається, що за зазначену суму кредитодавець зобов`язувався надати відповідачу будь-яку окрему додаткову чи супутню послугу, відмінну від безпосереднього надання кредитних коштів.

Позивачем також не надано доказів того, що за сплату 1 600,00 грн відповідачу фактично надавалась окрема послуга, яка мала самостійний зміст, була необхідною для отримання, обслуговування або повернення кредиту та не становила безпосереднього виконання кредитодавцем власного обов`язку щодо надання кредитних коштів.

Саме по собі зазначення у договорі розміру комісії, її процентного співвідношення із сумою кредиту та включення її до загальної вартості кредиту не свідчить про наявність окремої послуги, за яку така плата встановлена. Погодження сторонами відповідної умови договору не звільняє кредитодавця від необхідності довести правову та фактичну підставу для стягнення такого платежу.

У цьому випадку кредитодавець, надаючи відповідачу 8 000,00 грн, виконав свій основний обов`язок за кредитним договором, а доказів надання відповідачу будь-якої іншої самостійної послуги, за яку передбачено одноразову комісію у розмірі 1 600,00 грн, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд дійшов висновку, що зазначена комісія за своєю правовою природою фактично є платою безпосередньо за надання кредитних коштів, а не платою за окрему додаткову чи супутню послугу кредитодавця. З огляду на це правові підстави для покладення на відповідача обов`язку зі сплати такої комісії відсутні.

За таких обставин у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» комісії за надання кредиту в розмірі 1 600,00 грн слід відмовити.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з позовом ТОВ «Коллект Центр» сплатило судовий збір у розмірі 2 662,40 грн, що підтверджується відповідним платіжним документом.

Оскільки заявлені позовні вимоги на суму 37 200,00 грн задоволено частково у розмірі 11600,00 грн, що становить 31,1828 % від заявленої ціни позову, понесені позивачем витрати зі сплати судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 830,21 грн (2 662,40 грн ? 31,1828 %).

Вирішуючи питання щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить із такого.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.

Згідно з частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою їх розподілу учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на їх виконання, обсягом наданих послуг та виконаних робіт, а також ціною позову та значенням справи для сторони.

Частиною шостою статті 137 ЦПК України визначено, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначав, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити їх з огляду на критерії дійсності, необхідності та розумності, враховуючи конкретні обставини справи, її складність, обсяг виконаної адвокатом роботи та ціну позову.

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «Коллект Центр» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» 01 липня 2024 року укладено договір № 01-07/2024 про надання юридичної допомоги, відповідно до якого вартість правничої допомоги становить 13 000,00 грн, у тому числі 4 000,00 грн за усну консультацію з вивченням документів та 9 000,00 грн за складання позовної заяви.

Оцінюючи заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд враховує характер спірних правовідносин, ціну позову, обсяг та характер виконаної адвокатом роботи, а саме проведення консультації з вивченням документів та підготовку позовної заяви, а також те, що спір стосується стягнення заборгованості за договором про споживчий кредит і не належить до категорії справ, що потребують значного обсягу складного доказування чи проведення складних процесуальних дій.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 13 000,00 грн не відповідає критеріям співмірності та розумності витрат, а тому визначає обґрунтованим та таким, що підлягає розподілу між сторонами, розмір таких витрат у сумі 5 000,00 гривень.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України зазначені витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки задоволено 31,1828 % заявлених позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1559,14 грн (5 000,00 грн ? 31,1828 %).

Таким чином, загальний розмір судових витрат, що підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, становить 2 389,35 грн, з яких 830,21 грн судовий збір та 1 559,14 грн витрати на професійну правничу допомогу.

ІІІ Резолютивна частина

На підставі ст.ст. 11, 207, 526, 629, 634, 638, 1054 ЦК України, керуючись, ст.12, 13, 81, 141, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про споживчий кредит №3321987 від 02 вересня 2021 року в розмірі 11 600 (одинадцять тисяч шістсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 830 (вісімсот тридцять) гривень 21 копійка та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 1 559 (одна тисяча п`ятсот п`ятдесят дев`ять) гривень 14 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення ( виклику ) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

В порядку п.4. ч.5 ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Коллект центр" ( 01133, місто Київ, вулиця Мечнікова,3, офіс 306, код ЄДРПОУ 44276926);

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 .

Суддя

Добровеличківського районного суду

Кіровоградської області Майстер І.П.