Рішення № 139963315, 21.09.2026, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/5286/24

Провадження № 2-др/346/56/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 р.м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої - судді Третьякової І.В.

за участю:

секретаря судових засідань - Гжибовського А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в м. Коломия Івано-Франківської області заяву представника позивача Паламарчук Олени Анатоліївни про ухвалення додаткового рішення щодо вирішення питання про розподіл судових витрат в цивільній справі № 346/5286/24 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та відновлення залишку на рахунку, -

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Коломийського міськрайонного суду 31.07.2026р. позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про захист прав споживачів та відновлення залишку на рахунку задоволено. Визнано дії АТ КБ «Приватбанк» щодо проведення операції «збільшення кредитного ліміту», здійсненої 16.06.2024 року по кредитній карті № 5363542109364522 «Універсальна» відкритої на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» неправомірними. Зобов`язано Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відновити залишок коштів на рахунку кредитної карти № НОМЕР_1 «Універсальна» відкритого на ім`я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приватбанк» станом на 13 годину 30 хвилин 16 червня 2024 року. Стягнуто з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь держави витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

05.08.2026р. представник позивача Паламарчук О.А. подала до суду заяву в якій просила ухвалити у справі додаткове рішення, яким стягнути з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 33000,00 гривень.

Вимоги заяви мотивовані тим, що 08.07.2024р. між ОСОБА_1 та АО «Захист» був укладений договір № 23/1 про надання адвокатських послуг, відповідно до якого адвокатом об`єднання Боднарчуком Андрієм Михайловичем здійснювалось представництво позивачки у суді першої інстанції, шляхом участі в судових засіданнях та складання процесуальних заяв. За отриману правничу допомогу позивачем було сплачено АО «Захист» грошові кошти в загальній сумі 30000,00 грн., що підтверджується долученими до справи квитанціями. Окрім цього, між ОСОБА_1 та адвокатом Паламарчук О.А. 06.11.2025р. був укладений Договір-доручення № 53 про надання правової допомоги. На підставі даного Договору адвокаткою, в інтересах ОСОБА_1 виконано наступний обсяг робіт (послуг): вивчення матеріалів справи; підготовка процесуальних документів (заява про відмову від частини вимог, заява про уточнення позовних вимог); участь в судових засіданнях. Загальна вартість наданих ОСОБА_2 послуг становить 3000 грн. Таким чином, загальна сума понесених ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи судом першої інстанції, становить 33 000 гривень, які, в зв?язку з повним задоволенням позовних вимог, підлягають стягненню з відповідача.

10.08.2026р. представник АТ КБ «Приватбанк» Абібулаєва Т.Г. подала до суду клопотання в якому зазначила, що відповідач категорично не погоджується із заявленим розміром витрат на правничу допомогу, вважає його необґрунтованим, неспівмірним, завищеним та процесуально недоведеним, у зв`язку з чим, на підставі ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України, заявляє клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги з огляду на наступне:

1. Диспропорція між заявленими витратами на правничу допомогу та ціною позову (предметом спору). Предметом спору у даній справі є неправомірність проведення операції зі збільшення кредитного ліміту та відновлення залишку коштів на картковому рахунку позивача на суму 61 847,00 грн. Заявлена позивачем до стягнення сума витрат на правничу допомогу у розмірі 33 000,00 грн. становить понад 53,3% (тобто більше половини) від загальної ціни позову. Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим на виконання робіт, та ціною позову/значенням справи для сторони. Вимога про стягнення 33 000,00 грн. у споживчій/банківській справі із ціною позову 61,8 тис. грн.. прямо порушує принцип співмірності та є надмірним тягарем для Відповідача.

2. Процесуальна недоведеність обсягу та дійсної вартості надання послуг Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат. У поданій до суду заяві представником позивача вказано, що «опис виконаних робіт (наданих послуг) буде надано суду у разі його отримання від АО "Захист"». Таким чином, позивачем не надано належних та допустимих доказів (детального опису/акту наданих послуг із зазначенням конкретного переліку виконаних робіт, витраченого часу та калькуляції вартості) щодо суми 30 000,00 грн. нібито сплаченої АО «Захист». Самі лише платіжні квитанції без розшифровки змісту та обсягу наданих послуг не дозволяють оцінити реальність та необхідність таких витрат.

3. Дана справа належить до категорії стандартних банківських спорів щодо оскарження несанкціонованого списання/збільшення кредитного ліміту. Практика у подібних справах є усталеною та неодноразово відображалася у постановах Верховного Суду. Справа не потребувала вивчення складного законодавства чи проведення експертиз.

Враховуючи відсутність детального опису послуг від АО «Захист» та очевидну неспівмірність суми 33 000 грн із ціною позову 61 847 грн., представник відповідача просила зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 у справі № 346/5286/24 у розумному та співмірному розмірі, який визначити на розсуд суду, але не більше 5 000,00 7 000,00 гривень.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Представник позивача Паламарчук О.А. 11.09.2026р. подала до суду письмове клопотання в якому просила розглянути заяву про ухвалення додаткового рішення за її та ОСОБА_1 відсутності. Заявлені вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідно до ч.4 ст. 270 ЦПК України, неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

В зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Розглянувши заяву в межах заявлених вимог, дослідивши додані до неї матеріали, та надавши належну правову оцінку доказам, суд дійшов до таких висновків.

За змістом ч.1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до частини першої статті 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

У частині першій статті 59 Конституції України закріплено право кожного на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України таке право є гарантованою Конституцією України можливістю фізичної особи одержати юридичні (правові) послуги (абзац другий пункту 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000). Це право є одним із конституційних, невід`ємних прав людини і має загальний характер; реалізація права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права; вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати; конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість (абзаци третій, четвертий, п`ятий підпункту 3.1, абзац перший підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009).

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Відповідно до частин 1-3 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

У постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу під час розгляду справи в суді стороною позивача до матеріалів справи долучено: копію договору про надання адвокатських послуг від 08.07.2024р., укладеного між АО «Захист» та ОСОБА_1 , акт виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг №23/1 від 13.08.2026р., в якому вказаний перелік наданих послуг та їхня загальна вартість на суму 30000,00 грн., копії квитанцій АТ КБ «Приватбанк» про сплату Бортейчук О.П. коштів АО «Захист» за отримані правничі послуги в загальному розмірі 30000,00 гривень; копію договору-доручення №53 про надання правової допомоги від 06.11.2025р., укладеного між ОСОБА_1 та адвокатом Паламарчук О.А., опис послуг наданих адвокатом Паламарчук О.А. на загальну суму 3000,00 грн., три квитанції про сплату ОСОБА_1 адвокату Паламарчук О.А. за надання правової допомоги коштів в загальній сумі 3000,00 грн.

Таким чином, факт надання позивачу професійної правничої допомоги та понесення нею відповідних витрат суд вважає підтвердженим належними доказами.

Разом із тим, суд не може погодитися з вимогою про відшкодування витрат у заявленому розмірі в сумі 33 000,00 грн., виходячи з наступного.

Частиною четвертою статті 137 ЦПК України встановлено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони.

При цьому відповідно до частини п`ятої статті 137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, вирішуючи питання про розмір витрат на професійну правничу допомогу, суд має встановити не лише факт їх понесення, а й оцінити їх з точки зору критеріїв співмірності, визначених процесуальним законом.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно виходить із того, що при вирішенні питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд має оцінити їх реальність, необхідність та розумність їхнього розміру з урахуванням конкретних обставин справи. При цьому визначення розміру витрат має здійснюватися з урахуванням складності справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, витраченого часу, ціни позову та значення справи для сторони.

При цьому, суд звертає увагу, що положення частини четвертої статті 137 ЦПК України не встановлюють залежності між розміром витрат на професійну правничу допомогу та ціною позову. Сам по собі факт того, що витрати на правничу допомогу становлять певний відсоток від ціни позову, не свідчить автоматично про їх неспівмірність. Ціна позову є лише одним із критеріїв, які відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 137 ЦПК України підлягають врахуванню судом. Вона має оцінюватися у сукупності з іншими обставинами, зокрема складністю справи, обсягом виконаних адвокатом робіт, кількістю та характером процесуальних документів, участю у судових засіданнях, необхідністю аналізу доказів та правового регулювання спірних правовідносин.

Відтак доводи відповідача про те, що сума 33 000,00 грн. становить понад 53 відсотки від ціни позову, самі по собі не є достатньою підставою для висновку про неспівмірність заявлених витрат. Водночас зазначена обставина підлягає врахуванню судом у сукупності з іншими критеріями, визначеними частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Не заслуговують на увагу суду і посилання представника відповідача на відсутність в матеріалах справи детального опису робіт АО «Захист», оскільки акт виконаних робіт за договором про надання адвокатських послуг №23/1 від 13.08.2026р. був долучений до справи за клопотанням представника відповідача 25.08.2026р. Вказаний документ містить перелік виконаних адвокатом робіт і стороною відповідача необхідність та реальність вказаних послуг не спростовувалась.

Вирішуючи питання про співмірність заявленої суми, суд враховує характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, ціну позову, обсяг матеріалів справи, характер доказів, які підлягали дослідженню, складність правових питань, кількість та зміст процесуальних документів, необхідність представництва інтересів позивача у суді, а також загальну тривалість розгляду справи.

Суд погоджується з відповідачем у тому, що справа не належить до категорії справ, які за своїм предметом та характером доказування є винятково складними, не потребувала проведення експертиз, залучення спеціалістів чи дослідження великого масиву складних доказів.

Разом із тим висновок про відносну стандартність спору не означає, що правнича допомога у такій справі не потребувала професійної підготовки.

Спір стосувався правомірності дій банківської установи щодо кредитного ліміту та операцій за картковим рахунком, а тому потребував аналізу договірних відносин між сторонами, банківських документів та операцій за рахунком, визначення правової природи спірних правовідносин, встановлення обставин здійснення відповідної операції та їх юридичної оцінки з урахуванням положень цивільного законодавства, ЗУ «Про захист прав споживачів» та ЗУ «Про платіжні послуги».

Крім того, сам факт віднесення спору до певної категорії справ не дає підстав для висновку, що підготовка позовної заяви, аналіз доказів, формування правової позиції, підготовка процесуальних документів та представництво інтересів особи у суді є формальними або такими, що не потребують витрат часу та професійних знань.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Оскільки позов ОСОБА_1 задоволено повністю, відповідач є стороною, на яку за загальним правилом покладаються судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з розглядом справи.

Водночас покладення судових витрат на сторону, яка програла спір, не означає автоматичного стягнення з неї всієї суми гонорару, сплаченого її опонентом адвокату.

Відшкодуванню підлягають саме ті витрати, які є пов`язаними з розглядом справи, підтверджені належними доказами та відповідають критеріям співмірності, встановленим статтею 137 ЦПК України.

При цьому суд бере до уваги і заперечення відповідача щодо розміру заявлених витрат. Відповідач не погодився із сумою 33 000,00 грн та просив її зменшити до 5 0007 000 грн, мотивуючи це складністю справи, ціною позову та обсягом необхідної правничої допомоги.

Отже, наявне передбачене частиною п`ятою статті 137 ЦПК України клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що зобов`язує суд надати оцінку доводам відповідача щодо неспівмірності заявленої суми.

У пунктах 44, 47 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновок, що "саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності".

Верховний Суд у своїй практиці також виходить із того, що питання зменшення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватися судом з урахуванням конкретних обставин справи та наданих сторонами доказів, а не шляхом формального застосування певного відсотка від ціни позову.

З огляду на наведене суд вважає, що заявлена позивачем сума витрат у розмірі 33000,00 грн є завищеною порівняно з обсягом та складністю виконаної адвокатом роботи, характером спірних правовідносин та ціною позову. Разом із тим суд не знаходить підстав для зменшення витрат до запропонованого відповідачем розміру в сумі 5 0007 000 грн. Такий розмір не відповідав би фактичному обсягу правничої допомоги, необхідної для підготовки та розгляду справи, та не забезпечував би належного відшкодування позивачу реальних витрат, понесених ним у зв`язку із захистом свого порушеного права.

При визначенні остаточного розміру витрат суд враховує, що адвокат здійснював правничий супровід спору, предметом якого було встановлення неправомірності дій банківської установи щодо операції зі збільшення кредитного ліміту та відновлення залишку коштів на картковому рахунку. Такий спір передбачав необхідність аналізу фактичних обставин здійснення банківської операції, документів щодо руху коштів та правових підстав відповідних дій відповідача. Крім того, адвокатом готувалися та подавалися запити, заяви до відповідних організацій та клопотання до суду, щодо питань стосуються предмету доказування.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу є розміром, який відповідає критеріям реальності, необхідності та розумності, а також є співмірним зі складністю справи, обсягом виконаної адвокатом роботи, часом, необхідним для її виконання, ціною позову та значенням справи для позивача. Саме такий розмір, на переконання суду, забезпечує необхідний баланс між правом позивача на відшкодування понесених ним витрат та необхідністю недопущення покладення на відповідача надмірного фінансового тягаря у зв`язку з оплатою правничої допомоги.

З огляду на викладене суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., а в задоволенні заяви в іншій частині слід відмовити.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 270 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (код ЄДРПОУ 14360570. м. Київ вул. Грушевського, 1Д) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15000 (п?ятнадцять тисяч) гривень 00 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду безпосередньо або через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в тридцятиденний строк з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 21.09.2026 р.

Суддя: Третьякова І. В.