Ухвала суду № 139963268, 22.09.2026, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 334/2649/26 2/335/3593/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі

головуючого - судді Мінаєва М.М.,

за участю секретаря судового засідання - Бойкинюк Д.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 до Вознесенівського районного суду міста Запоріжжя за підсудністю з Дніпровського районного суду міста Запоріжжя надійшла цивільна справа № 334/2649/26 за позовом ТОВ ФК «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 50952749 від 28.09.2021 у розмірі 17000,00 грн.

Ухвалою від 09.06.2026 було відкрите провадження у справі, її розгляд визначений в порядку спрощеного позовного провадження, а учасникам справи було надано час для подання письмових заяв по суті спору та доказів на їх обґрунтування.

18.06.2026 до суду надійшов письмовий відзив на позов від представника відповідача, Хабло О.Г., із запереченнями проти його задоволення.

Відзив обґрунтований посиланням, зокрема, на таке: позивач не надав належних первинних доказів фактичної видачі відповідачці кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн; позивач не довів, що платіжна картка з маскованим номером НОМЕР_1 належала відповідачці на дату ймовірної видачі кредиту; позивач не надав доказів успішного зарахування 5 000,00 грн на банківський рахунок відповідачки; позивач не довів належне укладення додаткових договорів від 27.10.2021 року та 29.11.2021 року, на які фактично спирається розрахунок процентів; позивач не надав Правила надання грошових коштів у позику в редакціях, чинних на дату основного договору та додаткових договорів; позивач не довів оплату відповідачкою сум 2 900,00 грн та 3 450,00 грн, які у розрахунку зазначені як «погашення кредиту» і водночас використовуються як умова продовження строку кредитування; розрахунок заборгованості суперечить змісту додаткового договору від 29.11.2021 року та додатку до нього; заявлені витрати на правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн є неспівмірними зі складністю справи, ціною позову та фактичним обсягом робіт.

Крім того, 19.06.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 , подана через представника Хабло О.Г., до ТОВ ФК «Позика» та ТОВ ФК «Ірбіс» з такими вимогами:

визнати недійсним Додатковий договір № 1 від 27.10.2021 року до Договору про надання фінансового кредиту № 50952749 від 28.09.2021 року;

визнати недійсним Додатковий договір № 1 від 29.11.2021 року до договору про надання фінансового кредиту № 50952749 від 28.09.2021 року.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що первісний позов ґрунтується, зокрема, на твердженнях про існування кредитних правовідносин, продовження строку кредитування та нарахування процентів за договором і додатковими договорами. Саме додаткові договори від 27.10.2021 року та від 29.11.2021 року використовуються для обґрунтування продовження строку кредитування, платежів за продовження та подальшого розрахунку заборгованості.

Матеріали первісного позову містять два документи, кожен з яких названо «Додатковий договір № 1» до договору про надання фінансового кредиту № 50952749: від 27.10.2021 року та від 29.11.2021 року. Позивач за зустрічним позовом не визнає належного укладення зазначених додаткових договорів та вважає, що відповідачі за зустрічним позовом не довели наявність її вільного, свідомого та належно зафіксованого волевиявлення на укладення таких правочинів.

Підстави для оспорення додаткових договорів:

не надано технічних логів особистого кабінету, які підтверджують вхід саме позивача за зустрічним позовом у відповідні дати;

не надано SMS-звітів або інших доказів надсилання одноразових ідентифікаторів щодо кожного додаткового договору окремо;

не надано доказів введення одноразового ідентифікатора саме позивачем за зустрічним позовом;

у основному договорі та додаткових договорах зазначено один і той самий ідентифікатор «383103», що ставить під сумнів одноразовість ідентифікатора щодо кожного окремого правочину;

не надано Правила надання грошових коштів у позику, на які прямо посилаються договір та додаткові договори;

не надано первинних доказів оплати сум 2 900,00 грн та 3 450,00 грн, які у розрахунку зазначені як «погашення кредиту» і водночас фактично використовуються як умова продовження строку кредитування; додатковий договір від 29.11.2021 року містить внутрішньо суперечливі умови, зокрема «Стандартний період - 2 календарних днів», а додаток до нього містить орієнтовну загальну вартість кредиту 13 900,00 грн, тоді як за первісним позовом заявлено 17 000,00 грн;

обидва оспорювані документи названі «Додатковий договір № 1», що ускладнює їх індивідуалізацію та підтверджує недбалість/шаблонність формування документів фінансовою установою.

Зміст додаткових договорів передбачає, що акцепт пропозиції здійснюється як сукупність дій, зокрема шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором та оплати загальної суми за продовження. При цьому свідченням оплати має бути повідомлення про успішну авторизацію банку / процесингового центру. Жодного такого повідомлення про успішну авторизацію щодо платежів 2 900,00 грн та 3 450,00 грн до матеріалів справи не надано. Так само не надано доказів списання цих коштів з картки позивача за зустрічним позовом або їх зарахування на рахунок первісного кредитора.

Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити закону, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, а правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення вимог, встановлених ст. 203 ЦК України. Закон України «Про електронну комерцію» допускає укладення електронних договорів із використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Однак така форма правочину не звільняє сторону, яка посилається на електронний правочин, від обов`язку довести факт направлення ідентифікатора, його отримання, введення, час, технічні параметри електронної дії та належність такої дії конкретній особі. За відсутності технічних доказів електронного акцепту, доказів оплати продовження та Правил кредитування неможливо встановити, що позивач за зустрічним позовом вільно, свідомо та належним чином погодилася на укладення додаткових договорів від 27.10.2021 року та 29.11.2021 року.

Також 23.06.2026 та 24.06.2026 від сторін надійшли відповідь на відзив та заперечення на них.

10.08.2026 в судове засідання учасники справи не з`явились.

Представник ТОВ ФК «Позика» надіслав заяву про розгляд справи без його участі.

Відповідач та його представник про причини неявки не повідомили, заяв процесуального характеру не подали, у зв`язку з чим судове засідання було відкладене.

В судове засідання 22.09.2026 учасники справи також не з`явились.

Фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вирішуючи питання щодо прийняття зустрічної позовної заяви, суд виходить з такого.

За змістом ч. 1 ст. 193 ЦПК України відповідач має право пред`явити зустрічний позов у строк для подання відзиву.

Відповідно до ч. 7 ст. 178 ЦПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

Зустрічна позовна заява була подана у визначений судом строк для подання відзиву на позов.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 193 ЦПК України зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом, якщо обидва позови взаємопов`язані і спільний їх розгляд є доцільним, зокрема, коли вони виникають з одних правовідносин або коли задоволення зустрічного позову може виключити повністю або частково задоволення первісного позову.

Вимоги за зустрічним позовом ухвалою суду об`єднуються в одне провадження з первісним позовом.

Як випливає із змісту позовної заяви, додатків до неї, та відповіді позивача на відзив на позов, позовні вимоги ґрунтуються, зокрема, на ствердженні позивача про те, що згідно з п. 4.4 основного договору відповідач мала право скористатися пільговою процентною ставкою повторно за умови вибору нового строку в Особистому кабінеті та сплати накопичених відсотків за попередній період.

Також за ствердженням позивача, по першій пролонгації (Додатковий договір від 27.10.2021) відповідач ініціювала продовження, сплативши відсотки у розмірі 2 900,00 грн (зафіксовано в п. 2.2 підпункті 2 Додаткового договору), а строк пільгового періоду було продовжено до 59 днів (до 26.11.2021 року).

По другій пролонгації (Додатковий договір від 29.11.2021) відповідач повторно ініціювала продовження, сплативши відсотки у розмірі 3 450,00 грн (зафіксовано в п. 2.2 підпункті 2 другого Додаткового договору). Строк пільгового періоду збільшився до 92 днів (до 29.12.2021 року). Відповідно до п. 1.8 Додаткових договорів, свідченням волевиявлення та беззаперечного акцепту пропозицій з боку Клієнта є успішна авторизація її платіжної картки на суму оплати відсотків за продовж. Без вчинення цих платежів система технічно не дозволила б здійснити пролонгацію. Таким чином, Відповідачка не лише підписувала документи одноразовим ідентифікатором у системі, а й підтверджувала свій акцепт реальною сплатою коштів, що свідчить про повне усвідомлення та визнання нею умов правочинів. Текст договорів містить відмітки про підписання одноразовим електронним ідентифікатором у повній відповідності до Закону України «Про електронну комерцію».

Таким чином, задоволення зустрічних вимог про визнання недійсними вказаних додаткових договорів може вплинути на зміст рішення суду й по суті первісного позову, а тому наявні підстави для їх спільного розгляду.

При цьому суд також погоджується з доводами ОСОБА_1 , що її зустрічний позов слід вважати позовом про захист прав споживача, а тому вона є звільненою від сплати судового збору.

Відповідно до ч. 4 ст. 193 ЦПК України, у випадку подання зустрічного позову у справі, яка розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, суд постановляє ухвалу про перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Враховуючи вищенаведене, керуючись ст. ст. 178, 193, 259-261 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 , подану через представника Хабло Олександра Григоровича, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» про визнання недійсними додаткових договорів до договору про надання фінансового кредиту (провадження № 2-335/3593/2026), - прийняти до спільного розгляду одночасно з первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (провадження № 2/335/3403/2026), залишивши обєднаному провадженню № 2/335/3403/2026.

Перейти до розгляду справи № 334/2649/26 (провадження № 2/335/3403/2026) за вказаними позовами в порядку загального позовного провадження, починаючи зі стадії підготовчого провадження.

Підготовче судове засідання у справі призначити на 11 год. 00 хв. 20.10.2026.

Встановити відповідачам за зустрічним позовом строк для подання письмового відзиву та письмових доказів за підтвердження викладених у відзиві обставин з дотриманням вимог ст. ст. 83, 95, 178, 191 ЦПК України протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення копії цієї ухвали.

Встановити позивачу за зустрічним позовом строк для подання письмової відповіді на відзив, а відповідачам - строк для подання письмових заперечень, - протягом трьох днів з дня вручення, відповідно, відзиву відповідача або відповіді позивача на відзив.

Попередити учасників справи та їх представників, що право на подання доказів, відзиву, заперечень та інших письмових заяв, а також письмових доказів, є їх правом, але у разі їх неподання справа буде розглянута судом за наявними у ній матеріалами.

Попередити сторони, що у разі невиконання ними вимог ст. ст. 178-180 ЦПК України в частині надання копій заяв по суті справи (відзиву на позов, пояснень тощо) іншим учасникам справи суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у розмірі від 0,3 до 3 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Направити учасникам справи копію цієї ухвали в електронному виді до їх електронних кабінетів в ЄСІТС.

Повідомити учасникам справи, що інформацію щодо цієї справи вони можуть отримати на в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України http://og.zp.court.gov.ua/sud0818/gromadyanam/csz/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.М. Мінаєв