Рішення № 139963097, 22.09.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 22.09.2026

Справа № 334/4332/26

Провадження № 2/334/3425/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Дніпровський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Турбіної Т.Ф., при секретарі Шерештан О.М., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 01.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7157655. Кредитний договір укладено в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-комунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний мобільний додаток чи інші засоби.

Відповідно до умов кредитного договору, кредитні кошти надаються ТОВ «Мілоан» позичальнику у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, реквізити якої надані відповідачем первісному кредитору з метою отримання кредиту.

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24022026, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 1 від 24.02.2026 до договору факторингу № 24022026 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором в сумі 19565,00 грн., з яких: 4995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 6570,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Всупереч умовам договору позики, незважаючи на повідомлення, відповідачка не виконала свого зобов`язання за кредитним договором.

ТОВ «ФК «ЄАПБ», після відступлення права грошової вимоги, не здійснювало нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитним договором № 7157655 в розмірі 19565,00 грн., з яких: 4995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 6570,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 19565,00 грн. та судові витрати.

Представник позивача в судове засідання не з`явився. В позовній заяві просив розглядати справу без його участі, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, причини неявки суду не повідомила, про час та місце слухання справи повідомлена у встановленому ЦПК України порядку, відзив на позов не надала, із заявою про розгляд справи за її відсутності до суду не зверталася.

За таких обставин суд ухвалив на підставі ст. 280 ЦПК України розглядати справу у заочному порядку за наявними в ній матеріалами та доказами, поданими позивачем.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вивчивши матеріали справи та всебічно проаналізувавши обставини в їх сукупності, давши оцінку зібраним у справі доказам, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному, об`єктивному та всебічному з`ясуванні обставин справи, доходить наступного висновку.

Судом встановлено, що 01.09.2025 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 7157655.

Відповідно до умов договору, сума кредиту становить 5000,00грн. (п.1.2); кредит надається строком на 360 днів за умови виконання позичальником графіку платежів з 01.09.2025 (дата надання кредиту). Строк на який надається окрема частина кредиту встановлюється графіком платежів (п.1.3); остаточний термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії та процентів за користування кредитом (за мови дотримання графіку платежів 27.08.2026 (п.1.4).

Відповідно до п.1.5 кредитного договору, денна процентна ставка складає 0,97%

Відповідно до п.1.5.1 кредитного договору, комісія за надання кредиту 1350,00грн., яка нараховується за ставкою 27,00 відсотків від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Пунктом 1.5.2 кредитного договору передбачена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) (за весь строк кредитування): 16060,00 грн., що нараховується за ставкою 14,60 відсотків від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду за попередній розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, який є додатком №1 до цього договору.

Проценти за користування кредитом протягом першого розрахункового періоду, визначено графіком платежів, нараховуються за ставкою 0,0010 відсотків річних на фактичну заборгованість за кредитом (п.1.5.3); проценти за користування кредитом протягом решти строку кредитування нараховуються за стандартною процентною ставкою 0,0010 відсотків річних від фактичного залишку кредиту починаючи з другого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів (п.1.5.4).

Нараховані згідно п.1.5.3 та 1.5.4 договору проценти за користування кредитом за весь строк кредитування складатимуть 0,00грн. (п.1.5.4).

Відповідно до п.2.1 кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти НОМЕР_1 .

Позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту, комісію за обслуговування кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.5.4 договору відповідно (п.2.2.1).

В п.6 кредитного договору зазначено, що цей кредитний договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений інформаційно-телекомунікаційній системі товариства та доступний зокрема через сайт товариства та/або відповідний додаток чи інші засоби.

Приймаючи пропозицію товариства про укладення цього кредитного договору позичальник також погодився з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. правилами та графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та правил.

За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України).

Абзац 2 частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 року (далі - Закон).

У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договорів це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону).

Згідно ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання,- в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, отримала свій примірник електронного договору, у формі, що унеможливлює зміну його змісту та мала змогу у будь який час самостійно ознайомитися з договором на сайті товариства в особистому кабінеті.

Таким чином позивач надав беззаперечні докази того, що відповідачка підписала договір електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами ст. 6, 627 ЦК України та ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно платіжного доручення 161191028 від 01.09.2025, ТОВ «Мілоан» 01.09.2025 перерахувало відповідачці кошти в сумі 5000,00 грн. на картку НОМЕР_1 , згідно договору 7157655.

Таким чином, ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, надавши відповідачці кредитні кошти в сумі 5000,00грн.

24.02.2026 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 24022026.

Відповідно до п.1.1 договору факторингу, за цим договором фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату , а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб боржників, включаючи суму основного зобов`язання по кредиту, комісію за надання кредиту, проценти за користування кредитом, комісію за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості), неустойку (штраф, пеня) та/або проценти за порушення грошового зобов`язання та інші платежі (за наявності) згідно кредитних договорів, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 24.02.2026 до договору факторингу № 24022026 від 24.02.2026 ТОВ «Мілоан» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 7157655 від 01.09.2025 на суму 19565,00грн., з яких: 4995,00 грн. сума заборгованості за основним зобов`язанням, 6570,00 грн. сума заборгованості по комісії за обслуговування кредиту, 8000,00грн. сума заборгованості за неустойкою (штраф, пеня).

Згідно ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Відповідно до ч. 1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до вимог статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» наділено правом грошової вимоги до відповідачки за вищевказаним кредитним договором.

Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зазначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України передбачено обов`язок позичальника повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, встановлені договором.

Згідно з частиною 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Пунктом 1 частини 1статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором.

На підтвердження розміру заборгованості відповідачки за кредитним договором первісним кредитором ТОВ «Мілоан» надано відомість про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором № 7157655.

З цього документа вбачається надання відповідачці 01.09.2025 кредиту у сумі 5000,00грн., нарахування комісії за надання кредиту у сумі 1350,00 грн. в день надання кредиту.

В подальшому в межах строку кредитування періодично нараховувалась комісія за обслуговування кредиту у сумі 730,00 грн. (всього 7300,00 грн.), та штраф згідно з п. 4.1 договору у сумі 1000,0 грн. (всього 8000,00 грн.).

Відповідачка у вказаний період здійснювала наступні платежі: на погашення тіла кредиту 5,00 грн., на погашення комісії за надання кредиту 1350,00 грн. та на погашення комісії за обслуговування кредиту 730,00 грн.

Таким чином, згідно з розрахунком позивача, заборгованість по тілу кредиту становить 4995,00 грн., по комісії за обслуговування кредиту 6570,00 грн., по штрафу 8000,00 грн.

Щодо позовних вимог в частині стягнення штрафу суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово виснувала, що якщо ЦК України та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу закону України, містять однопредметні приписи різного змісту, то пріоритетними є приписи ЦК України (постанови від 22 червня 2021 року у справі №334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24 лютого 2022 року до теперішнього часу.

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22 листопада 2023 року.

Також, згідно із Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

На час розгляду справи положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15).

Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України ( постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Крім того, у постановах Верховний Суд від 12 лютого 2025 року у справі № 758/5318/23 (провадження № 61-15103св24) та від 06 травня 2025 року у справі № 464/2647/22 (провадження № 61-6059св24) зазначив, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

(1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

(2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

(3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Таким чином, на період воєнного стану в Україні позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч. 2 ст. 625 ЦК, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Згідно з розрахунком заборгованості за кредитним договором відповідачці нараховано штраф за порушення зобов`язання за кредитним договором в період з 03.11.2025 по 16.02.2026, тобто під час дії воєнного стану.

Відтак суд відхиляє позовні вимоги про стягнення з відповідачки штрафу в розмірі 8000,00 грн.

Що позовних вимог в частині стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у вигляді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на додаткові та/або супутні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання та обслуговування кредиту.

Відповідно до п. 5 Правил розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, затверджених постановою Правління Національного банку України від 08 червня 2017 року №49 (далі - Правила), банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (п. 8 Правил).

Згідно з додатком 1 до Правил загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути поінформований про строки i суми належних платежів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Згідно ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до ч. 1, 2 ст. 11, ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Як вбачається з матеріалів справи, у розділі «Терміни та визначення» зазначено, що комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) встановлена п. 1.5.2 цього договору винагорода за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) кредитодавцем протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної облікової інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим договором, її складові, розрахунок поточного платежу, розрахунок суми для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для позичальника переказ з автоматичним додаванням всіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим договором, надсилання позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі, інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань, пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього договору службами підтримки кредитодавця, тощо, яка нараховується кредитодавцем та сплачується позичальником за кожний визначений графіком платежів розрахунковий період (крім останнього).

У графіку платежів, які є додатком №1 до кредитного договору, зазначені загальні суми за обслуговування кредитної заборгованості.

Пунктами 1.5.2 кредитного договору, ОСОБА_1 встановлено плату за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) без уточнення систематичності запиту такої інформації споживачем.

Водночас відповідно до п. 3.1.3 кредитного договору, кредитодавець зобов`язаний протягом всього строку кредитування надавати позичальнику сервіси, за які встановлена комісія за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості). Додатково до цього, на звернення позичальника, але не частіше одного разу на місяць, а також у разі зміни істотних умов договору, кредитодавець безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, шляхом направлення інформації/документів через обрані/вказані позичальником у зверненні канали комунікації.

Разом з тим, зміст п. 3.1.3 кредитного договору частково дублює положення п. 1.5.2 у взаємозв`язку з розділом «Терміни та визначення» у розрізі послуг щодо надання інформації за кредитом (розмір заборгованості, розмір сплаченої суми кредиту), але в п. 3.1.3 кредитних договорів безоплатно, а в п. 1.5.2 кредитних договорів з оплатою наданих послуг.

При цьому, умови кредитних договорів не містять встановленої ціни кожної послуги, пов`язаної з обслуговуванням кредиту, а в графіках платежів комісія за обслуговування кредитної заборгованості значиться загальною сумою, з якої неможливо визначити, за які конкретно послуги вона нараховувалася, зокрема, за ті, що мали надаватися позичальнику оплатно, чи за ті, що раз на місяць безоплатно.

Також у п. 2 розділу 4 паспорту споживчого кредиту, де міститься визначення комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості) це відповідні суми комісії за весь строк кредитування, які нараховуються за відповідною процентною ставкою від суми кредиту за кожний розрахунковий період (крім останнього періоду), що встановлені графіком платежів, відсутнє розмежування платності та оплатності надання послуг, за які справляється дана комісія.

Отже, включення до сум заборгованості за кредитним договором складової заборгованості за комісією за обслуговування кредиту є необґрунтованою, оскільки встановлення всупереч вимогам нормативно-правових актів цих невиправданих платежів спрямоване на незаконне заволодіння грошовими коштами фізичної особи-споживача, як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах.

Також суд враховує, що умови кредитного договору були підготовлені й запропоновані позичальнику самим кредитодавцем, тому в силу ст. 213 ЦК України потрібно застосовувати правило тлумачення contra proferentem (лат. Verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав); особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови; у разі неясності умов договору тлумачення умов договору повинно здійснюватися на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови.

Відтак, враховуючи викладене, суд приходить до висновку про нікчемність умов п. 1.5.2 кредитного договору, укладеного між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 , яким встановлено обов`язок позичальника сплачувати комісії за обслуговування кредиту (кредитної заборгованості).

Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи (ч. 5 ст. 216 ЦК України).

Тому, зважаючи на встановлені у справі обставини та сформульований висновок щодо нікчемності пункту п. 1.5.2 кредитних договорів, зазначена в розрахунку та в позовних вимогах ТОВ «Мілоан» складова сукупної кредитної заборгованості відповідачки у вигляді комісії з обслуговування кредиту не підлягає стягненню з відповідачки, а сплачена нею комісія за обслуговування кредиту в розмірі 730,00 грн. підлягає зарахуванню в оплату основного боргу.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає частковому задоволенню та з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором на загальну суму 4265,00 грн. (4995,00 грн. основного боргу 730,00 грн. сплаченої суми комісії за обслуговування кредиту).

На підставі ч. 1ст. 141 ЦПК України суд покладає судовий збір на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги задоволені частково, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених вимог в сумі 580,38 грн.

Керуючись ст.ст.12, 76-83, 89, 141, 158, 247, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором № 7157655 в сумі 4265,00 грн. (чотири тисячі двісті шістдесят п`ять гривень 00 коп.).

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати в сумі 580,38 грн. (п`ятсот вісімдесят гривень 38 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом, до Запорізького апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 07400, Київська область, Броварський район, м. Бровари, вул. Лісова, буд.2, реквізити IBAN № НОМЕР_2 у АТ «ТАСкомбанк».

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: Турбіна Т. Ф.