Рішення № 139961623, 15.09.2026, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/1783/26

провадження №2-о/176/83/26

РІШЕННЯ

Іменем України

15 вересня 2026 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

у складі: головуючої судді Павловської І.А.,

за участю секретаря судового засідання Ніколенко М.В.,

заявниці ОСОБА_1 ,

свідка ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Жовті Води цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту її перебування на утриманні батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заяви зазначила, що ОСОБА_3 є її батьком. 15 січня 1983 року заявниця уклала шлюб з ОСОБА_4 , у зв`язку з чим змінила прізвище з ОСОБА_5 на ОСОБА_6 .

З 27 листопада 2018 року заявниця фактично проживала разом із батьком за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки у зв`язку з похилим віком та станом здоров`я останній потребував постійного догляду.

Заявниця зазначає, що фактично здійснювала догляд за батьком, не мала можливості повноцінно працювати, а пенсія батька була основним джерелом матеріального забезпечення їхнього спільного проживання. Розмір пенсії ОСОБА_3 перевищував дохід заявниці, який вона отримувала у вигляді компенсації фізичній особі, яка надає соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 375.

Встановлення зазначеного факту заявниці необхідне для реалізації права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

У судовому засіданні заявниця заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представник заінтересованої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у судове засідання не з`явився, подав письмові заперечення, в яких просив заяву залишити без розгляду, посилаючись, зокрема, на наявність спору про право, перебування заявниці у шлюбі та недоведеність факту перебування її на утриманні батька.

Суд, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до такого висновку.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

Згідно з частиною другою статті 315 Цивільного процесуального кодексу України в судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Встановлення факту перебування заявниці на утриманні померлого необхідне їй для реалізації права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника, а тому має юридичне значення.

Посилання заінтересованої особи на наявність спору про право суд вважає необґрунтованими.

Встановлення судом факту перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_3 саме по собі не породжує у Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області будь-якого обов`язку щодо здійснення пенсійної виплати та не припиняє і не обмежує жодного суб`єктивного права заінтересованої особи.

Предметом цієї справи не є стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області грошових коштів, призначення пенсії чи зобов`язання здійснити її виплату. Суд не вирішує питання про наявність усіх передбачених законом умов для призначення заявниці пенсії у зв`язку з втратою годувальника, а встановлює лише факт, від якого залежить можливість реалізації нею відповідного права.

Пенсійні кошти, що виплачуються особі відповідно до закону, не є майном Головного управління Пенсійного фонду України, щодо якого заявницею заявлено вимогу або на яке претендує заявниця у межах цього провадження. Відтак встановлення юридичного факту не є вирішенням майнового спору між заявницею та Пенсійним фондом України.

Після встановлення судом відповідного факту питання про призначення пенсії, перевірку інших передбачених законом умов, визначення її розміру та періоду виплати належить до компетенції відповідного органу Пенсійного фонду України.

Таким чином, рішення суду про встановлення факту перебування заявниці на утриманні померлого не вирішує спору щодо суб`єктивного права Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та не покладає на нього обов`язку здійснити будь-яку виплату, а тому саме по собі не свідчить про наявність спору про право.

Сам по собі факт незгоди органу Пенсійного фонду України з наявністю або достатністю доказів перебування особи на утриманні не свідчить про виникнення спору про право, який виключає можливість розгляду справи в порядку окремого провадження.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 є батьком ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження заявниці.

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 375.

Заявниця народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , а отже, на день смерті батька їй виповнилося 62 роки.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, чоловік (дружина), батько, мати померлого, якщо вони є особами з інвалідністю або досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» до непрацездатних громадян віднесено осіб, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані особами з інвалідністю, а також осіб, які мають право на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Таким чином, на день смерті ОСОБА_3 заявниця досягла пенсійного віку та належала до категорії непрацездатних членів сім`ї у розумінні пункту 1 частини другої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

При цьому посилання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на те, що заявниця не є особою з інвалідністю з дитинства, не може бути підставою для відмови у встановленні заявленого факту, оскільки така умова передбачена законом для іншої категорії членів сім`ї дітей померлого, тоді як заявниця звернулася як дочка померлого, яка досягла пенсійного віку.

Відповідно до частини третьої статті 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» члени сім`ї вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.

Отже, для встановлення факту перебування на утриманні необхідним є встановлення не лише факту родинних відносин чи спільного проживання, а й того, що допомога померлого була постійною та основним джерелом засобів до існування заявниці.

Судом встановлено, що з 27 листопада 2018 року ОСОБА_1 фактично проживала разом із батьком ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 .

Зазначена обставина підтверджується актом від 22 квітня 2026 року про фактичне проживання заявниці, а також показаннями свідків.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_2 підтвердила, що ОСОБА_1 проживала разом із батьком та здійснювала за ним постійний догляд. Також зазначила що являлась сусідкою померлого батька заявниці і останню дуже часто зустрічала у дворі, спілкувалась з нею.

Показання свідка узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема документами щодо фактичного проживання заявниці разом із батьком, документами про здійснення нею догляду та отримання компенсації за надання соціальних послуг з догляду.

З матеріалів справи також вбачається, що заявниця не мала самостійного достатнього джерела доходу, яке забезпечувало б її основні потреби, а отримувана нею компенсація за здійснення догляду була істотно меншою за розмір пенсії, яку отримував її батько.

Заявницею надано банківські виписки та довідку про її доходи, а також інші документи, які у сукупності підтверджують її матеріальне становище.

Сам факт перебування заявниці у шлюбі з ОСОБА_4 не свідчить про відсутність перебування її на утриманні батька.

Чинне законодавство не встановлює, що перебування повнолітньої особи у шлюбі саме по собі виключає можливість її перебування на утриманні іншого члена сім`ї.

Верховний Суд у постанові від 13 січня 2021 року у справі № 592/17552/18 (провадження № 61-8512св20) зазначив, що повне утримання означає відсутність у члена сім`ї інших джерел доходів, крім допомоги померлого. Якщо, крім допомоги, яку надавав померлий, особа мала інші джерела доходів, судам необхідно встановити, чи була така допомога постійним і основним джерелом засобів до існування. Постійний характер допомоги означає, що вона надавалася систематично протягом певного періоду, а її основне значення визначається шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів особи. При цьому одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії чи інших доходів саме по собі не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, якщо встановлено, що основним і постійним джерелом засобів до існування була допомога померлого.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 до дня смерті батька перебувала на його утриманні, оскільки отримувана від нього матеріальна допомога була постійною та основним джерелом засобів до її існування.

Встановлення зазначеного факту має для заявниці юридичне значення, оскільки необхідне для реалізації права на пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини першої статті 319 Цивільного процесуального кодексу України у рішенні суду зазначаються відомості про факт, встановлений судом, мету його встановлення, а також докази, на підставі яких суд установив цей факт.

Керуючись статтями 12, 13, 7681, 89, 263265, 293, 315, 319 Цивільного процесуального кодексу України, статтями 1, 26, 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд,-

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про встановлення факту, що має юридичне значення задовольнити.

Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні її батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , до дня його смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Інна ПАВЛОВСЬКА