Рішення № 139961492, 22.09.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/10544/26

Провадження № 2-а/175/98/26

РІШЕННЯ

Іменем України

"22" вересня 2026 р. с-ще Слобожанське

Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді Журавель Т.С., розглянувши матеріали адміністративної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Дніпровського районного суду Дніпропетровської області з адміністративним позовом до відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.

B обгрунтування позовної заяви зазначено, що 20.06.2026 року інспектором, старшим лейтенантом поліції Відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області Бондарем В.В. було винесено постанову серії ЕНА №7409277 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом на якому було виявлено передній номерний знак не в передбаченому для цього місці, та не пред`явив документи зазначені в п. 2.1 ПДР України. Позивач вважає оскаржувану постанову необґрунтованою та протиправною, оскільки вона не містить посилань на будь-які докази, які б підтверджували факт порушення позивачем вимог пп. «В» п.2.9 ПДР України, з чого слідує, що відповідні заміри поліцейським не здійснювались та ідентифікація транспортного засобу на місці не проводилась. Крім виданої постанови відповідач немає жодних інших доказів нібито скоєного мною правопорушення. Бодікамера у представника Відповідача була відсутня, відеозапис не вівся. На підставі викладеного позивач вважає, що постанова винесена без належних фактичних та правових підстав, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 07.07.2026 року, позовну заяву прийнято до розгляду, в порядку ст. 286 КАС України розгляд і вирішення адміністративної справи прийнято здійснювати без повідомлення (виклику) сторін.

13.07.2026 року ухвалою Дніпровського районного суду Дніпропетровської області клопотання позивача про витребування доказів задоволено.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

Згідно довідки військової частини НОМЕР_1 від 24.06.2026 року за №4820/8/33/9802, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за призовом по мобілізації, в особливий період у військовій частині НОМЕР_1 з 02.02.2026 року по теперішній час.

20.06.2026 року постановою про адміністративне стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №7409277, складеною інспектором СРПП ВНП № 2 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області старшим лейтенантом поліції Бондарем В.В. було притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 за порушення ч.1 ст. 121-3 КУпАП.

Підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності стало те, що 20.06.2026 року о 12 год. 04 хв. він керував транспортним засобом «Mazda 3», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , на блокпосту Х-1 у смт. Обухівка, на якому було виявлено передній номерний знак, встановлений у непередбаченому для цього місці. Крім того, ОСОБА_1 не пред`явив документи, передбачені пунктом 2.1 Правил дорожнього руху України, чим порушив вимоги пункту 2.9 «в» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 121-3 КУпАП.

На виконання вимог ухвали Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 13.07.2026 року, ВП №2 Дніпровського РУП №2 ГУНП в Дніпропетровській області надано відповідь від 31.08.2026 року, якою повідомлено, що надати витребуване ухвалою суду відео з нагрудного відео реєстратора не є можливим, оскільки згідно наказу МВС №1026 від 18.12.2018 року «Про затвердження Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису», розділу 8, п.3 строк зберігання відеозаписів з портативних та відеореєстраторів становить 30 діб. Також повідомлено, що згідно фотографій зі стаціонарної камери розташованої на блокпосту Х-1 с-ще Обухівка, від 20.06.2026 року, порушення передбачене ст. 121-3 ч.1 КУпАП, а саме закріплення номерного знаку в невстановленому місці, знайшло своє підтвердження. Таким чином порушення зі сторони поліцейського СРПП ВНП № 2 ДРУП № 2 ГУНП в Дніпропетровській області, що до складання вищевказаної постанови відсутні.

Вирішуючи спір по суті, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

Відповідно до п. 8, 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про національну поліцію»поліція відповідно до покладених на неї завдань: у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання та регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманнямПравил дорожнього рухуйого учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух»учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цьогоЗакону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами, далі Правила).

За порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП відповідальність настає за керування або експлуатацію транспортного засобу без номерного знака, з номерним знаком, що не належить цьому засобу або не відповідає встановленим зразкам або вимогам, з номерним знаком, закріпленим у не встановленому для цього місці, перевернутим чи неосвітленим, закритим іншими предметами (в тому числі прозорими), з нанесенням покриття або застосуванням матеріалів, що перешкоджають чи ускладнюють його ідентифікацію, забрудненим номерним знаком, якщо така забрудненість не дає можливості чітко визначити символи або буквено-числову комбінацію номерного знака з відстані двадцяти метрів, а так само вчинення інших дій, спрямованих на умисне приховування номерного знака.

Пунктом 1.9. ПДР України передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

За приписами п.2.9.в ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом, не зареєстрованим в уповноваженому органі МВС, або таким, що не пройшов відомчу реєстрацію в разі, якщо законом встановлена обов`язковість її проведення, а також без номерного знака або з номерним знаком, що: не належить цьому засобу; не відповідає вимогам стандартів; закріплений не в установленому для цього місці; закритий іншими предметами чи забруднений, що не дає змоги чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 м; неосвітлений (у темну пору доби або в умовах недостатньої видимості) чи перевернутий.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженого Наказом Міністерства внутрішніх справ №1395 від 07.11.2015 року, у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу. Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених деякими статтями КУпАП, у тому числі і ч. 5 ст. 121 КУпАП.

Виходячи з п. 11 ч. 1 ст.23 та п. 1 ч. 1 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський може зупиняти транспортні засоби у разі якщо водій порушивПравила дорожнього руху.

У ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліцейський зобов`язаний поінформувати водія про конкретну причину зупинення ним транспортного засобу з детальним описом підстави зупинки, визначеної у цій статті.

Судом було встановлено, що оскаржуваною постановою про накладення адміністративного стягнення ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення вимог ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме за керування транспортним засобом на якому виявлено передній номерний знак, встановлений у непередбаченому для цього місці.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що працівником поліції не доведено належними та допустимими доказами його вину у вчиненні адміністративного правопорушення.

За положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Водночас, ст. 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.

Згідно приписів ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Суд звертає увагу, що на підтвердження правомірності та обґрунтованості оскаржуваної постанови відповідачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача щодо відсутності події та складу адміністративного правопорушення.

При цьому суд зауважує, що постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності не є єдиним та беззаперечним доказом вчинення нею адміністративного правопорушення. За своєю правовою природою така постанова є рішенням суб`єкта владних повноважень, прийнятим за результатами розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує встановлення та фіксація відповідних обставин його вчинення (постанова Верховного Суду від 26.04.2018 року у справі № 338/1/17).

З досліджених матеріалів справи судом не встановлено доказів, які б підтверджували обставини та факти, що безумовно свідчили б про наявність у діях позивача складу інкримінованого адміністративного правопорушення, зокрема, факту керування транспортним засобом, на якому передній номерний знак був встановлений у непередбаченому для цього місці.

На підставі викладеного суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для скасування оскаржуваної постанови.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Суд звертає увагу на те, що згідно положень ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Дактарас проти Литви» від 24 листопада 2000 року зазначено про те, що обов`язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція.

Таким чином, наявність усіх юридичних ознак, що визначають склад правопорушення, є єдиною підставою для притягнення правопорушника до відповідальності. Якщо відсутня хоча б одна з ознак правопорушення, особа не може бути притягнута до відповідальності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив, що жодними належними та допустимим доказами відповідачем не доведено факт скоєння позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, що свідчить про необґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Згідно ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

На підставі викладеного, з урахуванням того, що відповідачем не було доведено правомірності свого рішення, суд доходить висновку, що позовна заява є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, на підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходив з наступного.

Згідно із п.3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Крім того, відповідно до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання адвокатських послуг від 23.06.2026 року, детальний опис наданих послуг професійної правничої допомоги та акт виконаних робіт за яким загальна сума витрат становить 10500 грн.

При цьому, досліджуючи розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет їх обґрунтованості та пропорційності, суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 30.09.2020 року у справі №360/3764/18, за якою при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, до предмета доказування у питанні компенсації, понесених у зв`язку з розглядом справи витрат на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

За результатами розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

При цьому, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду викладені в постанові від 11.03.2025 у справі №260/4202/24 в якій зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України.

З урахуванням зазначеного, суд вважає, що розмір понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 10500 грн. є необґрунтованим та непропорційним до предмета спору та складності справи.

Таким чином, враховуючи викладене, категорію справи та те, що розгляд справи проведено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, без необхідності надання додаткових доказів, суд вважає за можливе присудити на користь позивача понесені витрати на професійну правничу допомогу по цій справі в сумі 3000 грн, оскільки саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу на думку суду є пропорційним до предмета спору.

На підставі ч. 1 ст. 139 КАС України, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у розмірі 3000 грн та сплачений судовий збір у розмірі 665 грн 60 коп.

Керуючись статтями 8, 9, 77, 78, 132, 134, 139, 242, 244, 245, 246, 255, 286 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову серії ЕНА №7409277 від 20.06.2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121-3 КУпАП та накладення стягнення у виді штрафу у розмірі 1190 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Відділення поліції №2 Дніпровського районного управління поліції №2 ГУНП в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 40108866, місцезнаходження: 52005, Дніпропетровська область, Дніпровський район, селище Слобожанське, вулиця Василя Сухомлинського, 38) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 665 грн 60 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн.

Рішення може бути оскаржено до Третього апеляційного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Тамара ЖУРАВЕЛЬ