Рішення № 139961133, 07.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/3812/26

Провадження № 2/127/1065/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2026 рокум. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Жейда Я.С.,

за участю: представника позивача Сулими Т.О.,

відповідачки ОСОБА_1 ,

представника відповідачки адвоката Казеко О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» (далі - КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії, витраченої на загальнобудинкові потреби опалення, а також плати за абонентське обслуговування окремо за послугу з постачання теплової енергії та за послугу з постачання гарячої води, з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних, яка нарахована за період з 01 червня 2022 року по 30 квітня 2025 року в загальному розмірі 9338,97 грн, на підставі положень ст. 525, 526, 530, 610-612, 625, 651 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830, зі змінами. Позов мотивувало тим, що житлове помешкання по АДРЕСА_1 , де зареєстрований та проживає відповідач, забезпечується послугами з постачання теплової енергії та гарячої води, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго». Зазначений житловий будинок технічно під`єднаний до зовнішніх інженерних мереж КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується рішеннями виконавчого комітету Вінницької міської ради від 10 грудня 2020 року №2634 та від 21 липня 2022 року №1447 (зі змінами), якими погоджено норми споживання теплової енергії на послугу з постачання теплової енергії та норми споживання гарячої води на послугу з постачання гарячої води для споживачів КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго».

Крім того, відповідно до договірних відносин вказаний багатоквартирний житловий будинок не від`єднаний у повному обсязі від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач, маючи індивідуальну систему опалення , є співвласником спільного майна багатоквартирного будинку, тому на нього здійснюється нарахування за наступними видами послуг: теплова енергія на загальнобудинкові потреби опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення; витрати теплової енергії на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання; плата за абонентське обслуговування.

Забезпечення послугами з постачання теплової енергії, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», здійснюється відповідно до умов, визначених Правилами надання послуги з постачання теплової енергії та Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідач належним чином не виконує свої зобов`язання за спожиті послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, у зв`язку з чим за період з 01 червня 2022 року до 30 квітня 2025 року включно утворилася заборгованість, яка з урахуванням індексу інфляції та 3% річних становить 9338,97 грн, яку і просить стягнути з відповідачів.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 19 лютого 2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб з роз`ясненням процесуальних прав учасників справи, зокрема, щодо надання у визначені строки відповідачами відзиву на позов, а позивачем письмової відповіді на такий відзив.

27 березня 2026 року відповідачкою ОСОБА_1 подано відзив на позовну заяву (вх. №29018) відповідно до якого відповідачка просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з наступного. Так, відповідач вважає вимоги КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» про стягнення заборгованості необґрунтованими. Зазначає, що послуга відсутня. Договір про надання житлово-комунальних послуг між позивачем та відповідачем відсутній, так як договір ніколи не укладався. Натомість позивачем не надано доказів на підтвердження факту існування діючих договірних відносин між сторонами. Відповідач вказує, що 20.08.2013 придбала квартиру АДРЕСА_2 , яка вже була від`єднана від внутрішньобудинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, що підтверджується актом про відключення квартири (нежитлового приміщення, секції, під`їзду, будинку) від внутрішньобудинкових мереж ЦО і ГВП від 18.05.2007, де зазначено, що опалювальні прилади на місцях загального користування відсутні. На теперішній час у будинку АДРЕСА_3 відсутні прилади опалення в під`їздах будинку, на горищі та в підвальних приміщеннях. Відповідно до рішення Адміністративної колегії вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №08-рш від 31.07.2017 справа №03-08/16/16, зазначено, що у листі від 14.01.2016 №8/10-48-16 Міністерства розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України зазначено, що справляння плати за теплову енергію, яка виділяється транзитними стояками, які проходять у приміщеннях з індивідуальним (автономним) опаленням, не передбачено законодавством. Відповідач вказує, що КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" необґрунтовано нараховує плату за теплову енергію, яка виділяється транзитними стояками, які проходять у квартирах з індивідуальним (автономним) опаленням, що не передбачено чинним законодавством. З огляду на викладене, відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» повністю та стягнути з нього понесені витрати на правничу допомогу.

01 квітня 2026 року ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області здійснено перехід до розгляду даної справи в порядку спрощеного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

02 квітня 2026 року представником позивача подано відповідь на відзив (вх. №314743) у якій позивач наголошує, що КП ВМР "Вінницяміськтеплоенерго" запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води, опублікувавши ці договори на веб-сайті підприємства. Заперечень або протоколу розбіжностей до типових договорів від позивача у встановлений чинним законодавством термін не надійшло, отже відповідач фактично підтвердила свою згоду з умовами про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води та приєднався до запропонованих типових договорів в цілому. При цьому, позивач не заперечує той факт, що у помешканні відповідача встановлено автономну систему опалення, але оскільки житловий багатоквартирний будинок за адресою: АДРЕСА_3 повністю не від`єднано від мереж централізованого опалення, теплопостачальною організацією проводиться нарахування плати за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньо будинкових систем опалення будинку. Акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення відсутній. Оскільки відповідно до договірних відносин житловий багатоквартирний будинок по АДРЕСА_3 повністю не від`єднано від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а відповідач з індивідуальним опаленням являється співвласником на праві спільної сумісної власності майна такого будинку, то йому проводяться нарахування як на квартиру від`єднану від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, за наступними видами послуг: теплова енергія на загально будинкові потреби опалення, плата за абонентське обслуговування окремо за послугу з постачання теплової енергії та окремо за послугу з постачання гарячої води. Позивач вказує, що доводи відповідача щодо відсутності опалювальних приладів в місцях загального користування є безпідставними, оскільки незалежно від встановлення індивідуального опалення, власник квартири все одно зобов`язаний брати участь у витратах на загально будинкові потреби. Зважаючи на те, що квартира позивача знаходиться у багатоквартирному будинку, а внутрішньо будинкові мережі централізованого опалення належить до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною, вони зобов`язані нести витрати на утримання та обслуговування будинку спільно з іншими власниками квартир цього будинку. Крім того, позивач заперечує щодо врахування рішення адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення АМКУ №08-РШ від 31.03.2017 у справі №03-08/16-16, адже чинне законодавство та типові договори, затверджені КМУ, встановлюють інший порядок нарахування плати, натомість рішення АМКУ базується на нормативних актах, що втратили чинність , тому не може вважатися належним доказом у справі. Заявлену відповідачем суму витрат на правничу допомогу вважає необґрунтовано завищеною.

У судовому засіданні представник позивача КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» Сулима Т.О. позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити. При цьому акцентувала, що споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, у разі відключення його квартири від мереж централізованого опалення (теплопостачання).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Казеко О.І. в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позову та просили відмовити у його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Допитаний у судовому засіданні як свідок ОСОБА_2 , який є головою правління ОСББ «Князівство 185А» показав, що по стояку, де знаходиться квартира відповідачки, усі квартири т відключенні від централізованого теплопостачання та постачання гарячої води, крім того труби, які проходять через квартиру відповідачки є повністю ізольованими.

Допитана у судовому засіданні як свідок ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 , та є сусідкою відповідачки показала, що у під`їзді будинку АДРЕСА_3 відсутні батереї.

Вислухавши пояснення учасників справи, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом установлені наступні фактичні обставини справи та правовідносини сторін, що ґрунтуються на вимогах ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315.

Судом установлено, що КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» є організацією, що надає населенню послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, відповідно до умов визначених ст. 526, 625 ЦК України, Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року № 572, Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року № 830 зі змінами, Правил надання послуги з постачання гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2019 року № 1182 зі змінами.

Квартира АДРЕСА_2 належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 20 серпня 2013 року, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Грабовенською Т.А. та зареєстрованого в реєстрі за №572 (а.с. 32-33).

Багатоквартирний житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 , забезпечується послугами централізованого теплопостачання, які надаються КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго», що підтверджується, зокрема рішенням Виконавчого комітету Вінницької міської ради від 21 липня 2022 року №1447 та актами про відпуск теплової енергії.

По помешканню, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , відкритий особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . Крім того, відповідач ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за вказаною адресою.

Квартира АДРЕСА_2 від`єднана від системи централізованого теплопостачання та обладнана автономною системою опалення, що не оспорюється сторонами.

Згідно оборотної відомості за період з червня 2022 року по квітень 2025 року за особовим рахунком № НОМЕР_1 наявна заборгованість за послуги з централізованого теплопостачання в сумі 9338,97 грн, з яких: 8258,90 грн - заборгованість за спожиті послуги з централізованого теплопостачання, 243,95 грн - 3% річних та 836,12 грн - сума інфляційних втрат

Як установлено судом ця сума є сумою нарахувань за обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги`до житлово-комунальних послуг належатькомунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.

Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах; договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону.

Відповідно до ст. 7 цього закону індивідуальний споживач зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.

З 01 травня 2021 року набрали чинності зміни до Закону України «Про житлово - комунальні послуги», які передбачали нову систему взаємовідносин, що виникають у процесі надання та споживання цих послуг, та визначено особливості укладання, зміни та припинення договорів.

Так, відповідно до п. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.

Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.

Відповідно до ч. 7 ст. 14 цього Закону до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Відповідно до п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень цього Закону договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом.

Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.

КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» запропонувало населенню публічну оферту для ознайомлення та укладення договорів про надання послуг з постачання теплової енергії та гарячої води, опублікувавши текст на веб-сайті підприємства. Доступ до веб-сайту підприємства є відкритим.

Інформації, що мешканці будинку, де мешкає відповідач, у визначений законом строк вибрали модель організації договірних відносин матеріали справи не містять.

Тобто з 01 листопада 2021 року почав діяти, зокрема Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії, який є публічним договором приєднання, укладений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії та типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» зі змінами.

Враховуючи те, що в суду відсутні відомості, які свідчать, що співвласники багатоквартирного будинку, де мешкають відповідачі, прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги, а тому між сторонами справи укладений договір та відповідно з 1 листопада 2021 року між ними існують правовідносини врегульовані цим Типовим договором.

Укладення таким чином договору не суперечать вимогам ст. 633, 634 ЦК України та відповідає положенням Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

При цьому судом не встановлено, що відповідачі надавали у встановлений чинним законодавством термін заперечення або протокол розбіжностей до типового договору, а тому відповідачі є споживачами послуги, яка надається позивачем.

Суд звертає увагу, що квартира відповідачів від`єднана від системи централізованого теплопостачання та обладнана автономною системою опалення. Разом з тим, вказана обставина не виключає існування договірних відносин між сторонами на підставі Типового договору.

Судом не встановлено укладення індивідуального договору до 01 листопада 2021 року між сторонами. Разом з тим відсутність договору не звільняє споживача від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої виконавцем.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 07 липня 2020 року у справі № 712/8916/17-ц, надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах (частина перша статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09 листопада 2017 року). Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право, зокрема, одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів.

Такому праву прямо відповідає передбачений п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок індивідуального споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 9 цього ж Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Крім того відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Отже згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити спожиті житлово-комунальні послуги.

Позивач, звертаючись до суду, просить стягнути заборгованість за послуги за період з 01.06.2022 року по 30.04.2025 року, яка, як установлено судом, це витрати за обсяги теплової енергії на загальнобудинкові потребами на опалення.

Відповідно до Правил надання послуг з постачання теплової енергії, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 зі змінами відокремлення (відключення) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води не звільняє власників квартир та нежитлових приміщень від обов`язку відшкодування витрат за обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень та на функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку. Такий обсяг теплової енергії розраховується та розподіляється між всіма споживачами відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22 листопада 2018 року № 315.

Аналогічні положення містить і Типовий індивідуальний договір про надання послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з п.п. 11 п. 41 Типового індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, споживач зобов`язаний у разі відключення його приміщення від систем (мереж) централізованого опалення (теплопостачання) в установленому законодавством порядку відшкодовувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).

Відповідно до абз. 4 пункту 24 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830, обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання або відокремлені (відключені) від системи (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води.

Згідно з пунктом 38 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №830 зі змінами, споживач не звільняється від оплати послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції), у разі відключення (відокремлення) його квартири або нежитлового приміщення від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання).

Тобто наявність договірних відносин та відповідно обов`язок щодо сплати за обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку споживачам, які відключені від систем централізованого опалення, законодавчо обґрунтовані та носять обов`язковий характер.

Відповідні висновки неодноразово висловлені і Верховим Судом, зокрема в постанові від 22 грудня 2020 року в справі №311/3498/18.

Так, Верховний Суд зазначає, що спільним майном у багатоквартирному будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. До допоміжних приміщень багатоквартирного будинку належать приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців: колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення.

Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною.

Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.

Власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язанні брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі.

Слід зазначити, що відповідно до ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.

Отже споживачі, які відключені від систем централізованого опалення зобов`язані сплатити за комунальну послугу (обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будинку).

Відповідно до ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з: плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства та плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання будівлі визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Наказом Міністерства регіонального розвитку будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 28 грудня 2018 року за №1502/32954, затверджена Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, якою встановлено порядок визначення та розподілу обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення (надалі Методика №315).

Загальнобудинкові потреби на опалення - витрати на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень, функціонування внутрішньобудинкових систем опалення будівлі/будинку, без врахування обсягу теплової енергії, витраченої на функціонування внутрішньобудинкової системи гарячого водопостачання, та обсягу теплової енергії, який надходить від ділянок транзитних трубопроводів до приміщень з індивідуальним опаленням та/або окремих приміщень з транзитними мережами опалення. Місця загального користування - загальнодоступні місця у будівлі/будинку (вестибюль, загальний коридор, сходова клітка, загальні кухні, спільні душові та санвузли, загальні пральні, передпокій квартири тощо), окрім допоміжних приміщень.

Як слідує з матеріалів справи, будинок, де мешкає відповідач, приєднаний до мереж централізованого опалення та забезпечується послугами з централізованого теплопостачання.

Будь-яких доказів, які б свідчили про ненадання таких послуг чи надання їх неналежної якості матеріали справи не містять.

Отже у відповідача наявний обов`язок щодо оплати цих комунальних послуг.

Відповідно до пункту 12 розділу IV вказаної Методики №315, обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, розподіляється між усіма власниками (співвласниками) приміщень будівлі/будинку (включаючи приміщення з індивідуальним опаленням та окремі приміщення з транзитними мережами опалення) пропорційно до загальних/опалюваних площ/об`ємів їх житлових/нежитлових приміщень.

Дана Методика в частині визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення передбачає можливість застосування виконавцем як розрахункового, за проектом/енергоаудитом, так і спрощеного методу визначення обсягу теплової енергії (розділ ІV Методики).

Застосування того чи іншого методу обумовлюється рядом факторів та є правом виконавця.

Так, відповідно до пункту 5 розділу IV Методики розподілу у разі відсутності встановлених вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії у місцях загального користування та допоміжних приміщеннях обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення будівлі/будинку, визначається відповідно до проекту будівлі/будинку або за результатом енергоаудиту. Рішення про застосування (не застосування) результатів енергетичного аудиту приймається співвласниками будівлі/будинку в міжопалювальний період, про що письмово повідомляється виконавець розподілу комунальної послуги.

Енергоаудит - добровільне енергетичне обстеження, що проводиться за ініціативою споживача паливно-енергетичних ресурсів незалежною організацією з метою встановлення ефективності використання ними паливно-енергетичних ресурсів і вироблення економічно обґрунтованих заходів по зниженню витрат на паливо- і енергозабезпеченні для визначення способів підвищення енергоефективності підприємства, будівлі, тепломережі чи водоканалу.

Матеріали справи не містять інформації про те, що за адресою: АДРЕСА_3 , проводився або ж вживалися заходи задля проведення енергоаудиту з метою визначення обсягу витрат теплової енергії та будь-якої інформації, що співвласники будинку приймали рішення щодо цього. Як і не містять відповідного проекту будинку.

Позивач проводить розрахунки розподілу теплової енергії на загальнобудинкові потреби відповідно до пункту 8 розділу IV «Визначення та розподіл обсягу спожитої у будівлі/будинку теплової енергії на загальнобудинкові потреби опалення».

Так, згідно п. 8 розділу ІV Методики, затвердженої у новій редакції з 28 грудня 2021 року, у разі відсутності у виконавця розподілу комунальних послуг даних щодо площ МЗК та допоміжних приміщень та/або даних щодо трубопроводів внутрішньобудинкової системи опалення у підвалах, техпідпіллях та на горищах, то обсяг теплової енергії, витрачений на загальнобудинкові потреби опалення (Qз.б.поп.проект), може бути визначений спрощено: як частка від загального обсягу споживання теплової енергії на опалення будівлі/будинку (Qопбуд): для 1-5 поверхової будівлі/будинку - 25 % (в редакції від 22 листопада 2018 року 16%); для 6-10 поверхової будівлі/будинку - 20 %; для будівлі/будинку вище 10 поверхів - 15 %; для будівель/будинків комбінованої поверховості - відсоток, визначений як середнє арифметичне значення вищевказаних відсотків в залежності від поверховості частин будівлі/будинку.

Щодо відсутності опалення місць загального користування, про що вказує відповідач, то вказане не впливає на правильність застосування вищевказаних норм при встановлених обставинах.

Обсяг теплової енергії, витраченої на забезпечення функціонування внутрішньобудинкової системи опалення приймається як частка від загального обсягу теплової енергії, спожитої на опалення будівлі при подачі теплоносія в опалювальні приміщення від центрального теплового пункту теплорегулюючої/когенераційної установки. Законодавство не передбачає залежності від наявності приладів опалення у місцях загального користування для здійснення розподілу теплової енергії на такі місця. Відсутність приладів опалення в під`їзді багатоквартирного будинку не підтверджує відсутність системи опалення у місцях загального користування всього будинку.

До такого правового висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у своїй постанові №357/4664/15-ц від 20 листопада 2019 року.

Проведений позивачем розрахунок заборгованості суд бере до уваги та вважає його обґрунтованим.

Доказів, які б спростували вказані нарахування, матеріали справи не містять. Відповідачами іншого розрахунку заборгованості на спростування наданого позивачем розрахунку не надано. Відтак суд вважає, що дана сума заборгованості підлягає стягненню з відповідачів.

Оскільки житлове помешкання, в якому зареєстрований та проживає відповідач, знаходиться у багатоквартирному будинку та, як встановлено судом, КП ВМР «Вінницяміськтеплоенерго» надає послуги з теплопостачання цього будинку, в тому числі і забезпечує функціонування внутрішньобудинкової системи централізованого опалення, тому відповідач зобов`язаний нести витрати на оплату послуги у частині відшкодування витрат за частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, спільно з іншими власниками квартир цього будинку.

Суд також відмічає, що правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань, на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в ч. 1 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, встановлених у частині другій статті 625 ЦК України.

Таким чином суд дійшов висновку, що з відповідача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 9338,97 грн, з яких: 8258,90 грн - заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, а також плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії та за послугу з постачання гарячої види, 243,95 грн - 3% річних та 836,12 грн - сума інфляційних втрат Отже, суд дійшов висновку, що з відповідачів підлягає стягненню заборгованість в розмірі 9338,97 грн, з яких: 8258,90 грн - заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення, а також плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії та за послугу з постачання гарячої види, 243,95 грн - 3% річних та 836,12 грн - сума інфляційних втрат.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3328,00 грн.

Керуючись ст. 526, 625 ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 08 жовтня 1992 року №572, Правилами надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 вересня 2019 року №830 зі змінами, ст. 10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279, 352, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» заборгованість в загальному розмірі 9338,97 грн (дев`ять тисяч триста тридцять вісім гривень дев`яносто сім копійок), з яких: 8258,90 грн - заборгованість за теплову енергію, витрачену на загальнобудинкові потреби опалення та плати за абонентське обслуговування за послугу з постачання теплової енергії та за послугу з постачання гарячої види, 243,95 грн - 3% річних та 836,12 грн - сума інфляційних втрат.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго» 3328,00 грн (три тисячі триста двадцять вісім гривень) судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Комунальне підприємство Вінницької міської ради «Вінницяміськтеплоенерго», код ЄДРПОУ 33126849, місцезнаходження: вул. 600-річчя, 13, м. Вінниця, Вінницька область;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 14 вересня 2026 року.

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна