Ухвала суду № 139960924, 16.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/32435/26

Провадження №1-кс/127/12347/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 вересня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

адвоката ОСОБА_4 ,

розглянувши у судовому засіданні клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 про накладення арешту на майно, в рамках кримінального провадження № 22026020000000150 від 11.09.2026,-

ВСТАНОВИВ:

Прокурор у кримінальному провадженні прокурор відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 звернувся до Вінницького міського суду Вінницької області з клопотанням про арешт майна.

Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026020000000150 від 11.09.2026 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 305 КК України.

В ході досудового розслідування даного кримінального провадження встановлено, що 11.09.2026, близько 21 год. 42 хв., у пункті пропуску через державний кордон «Бронниця-Унгурь» (митний пост «Дністер» Вінницької митниці Держмитслужби), розташованому в с. Бронниця Могилів-Подільського району Вінницької області, під час здійснення митного контролю транспортного засобу марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який під керуванням громадянина України ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з пасажирами ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухався смугою руху «зелений коридор» у напрямку «виїзд з України», під сидінням водія зазначеного автомобіля, в ніші, виявлено подрібнену речовину зеленого кольору рослинного походження, з різким запахом, зовні схожу на наркотичний засіб канабіс, що була поміщена в прозорий поліетиленовий пакет.

12.09.2026 проведено огляд місця події території пункту пропуску через державний кордон «Бронниця-Унгурь», м/п «Дністер» Вінницької митниці Держмитслужби, в тому числі транспортного засобу марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в ході якого виявлено та вилучено:

?речовину рослинного походження зеленого кольору, з різким запахом, в прозорому поліетиленовому пакеті;

?ключі до транспортного засобу марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_1 ;

?свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію транспортного засобу марки «PORSCHE»;

?автомобіль марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_1 (власник ТОВ «Термолайн Україна»).

З огляду на вимоги ч. 1 ст. 98 КПК України виявлена та вилучена речовина рослинного походження зеленого кольору, з різким запахом, у прозорому поліетиленовому пакеті була об`єктом кримінально протиправних дій, автомобіль марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_1 був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ключі до транспортного засобу містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.

Ключі до транспортного засобу марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та свідоцтво НОМЕР_2 про реєстрацію зазначеного транспортного засобу є предметами, невід`ємно пов`язаними з транспортним засобом, який використовувався як знаряддя вчинення кримінального правопорушення.

12.09.2026, постановою слідчого, виявлені та вилучені зазначені вище предмети визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 22026020000000150 від 11.09.2026.

Арешт вказаних речей, необхідний для попередження зміни чи знищення їх властивостей в результаті використання третіми особами, що може призвести до втрати ними значення речового доказу та перешкодить встановленню істини у провадженні, тому прокурор просив клопотання задовольнити.

Прокурор ОСОБА_3 в судовому засіданні вимоги клопотання підтримав у повному обсязі.

Адвокат ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо накладення арешту, однак просив передати транспортний засіб на відповідальне зберігання.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали клопотання, дійшов висновку, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ч.10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна. Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Відповідно до ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

1) правову підставу для арешту майна;

2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу);

4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

При цьому, слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На підставі вимог ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя враховує, що виходячи з положень Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримання принципу верховенства права є однією з підвалин демократичного суспільства.

Так, у ст. 1 Першого протоколу до Конвенції зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 11 ст. 170 КПК України заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Також, арешт майна з підстав передбачених ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов`язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

Крім того, суд звертає увагу на те, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або позбавленням таких прав, хоча власники обмежуються у реалізації правомочностей права власності, такий захід є тимчасовим та у разі встановлення інших фактів, їх доведеності чи спростування, у зв`язку з чим відпаде необхідність у застосуванні заходів забезпечення збереження майна, його можна буде повернути власникам в порядку ст. 174 КПК України.

Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за фактом вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що наявні достатні правові підстави для накладення арешту на зазначене у клопотанні майно, з метою його збереження, оскільки існує сукупність підстав та розумних підозр вважати, що це майно містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України. Накладення арешту на даному етапі досудового розслідування у цьому випадку є пропорційним та співрозмірним завданням кримінального провадження і переслідує легітимну мету.

Враховуючи вищевикладене, з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою попередження втрати, пошкодження зазначеного у клопотанні майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання прокурора про накладення арешту на вищевказане майно, підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 131, 132, 170, 171, 172, 173, 309 КПК України, слідчий суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання прокурора у кримінальному провадженні прокурора відділу Вінницької обласної прокуратури ОСОБА_3 задовольнити.

Накласти арешт на майно, яке на вилучено 12.09.2026 в ході огляду місця події -території пункту пропуску через державний кордон «Бронниця Унгурь», м/п «Дністер» Вінницької митниці Держмитслужби, в тому числі транспортного засобу марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , а саме: речовину рослинного походження зеленого кольору, з різким запахом, в прозорому поліетиленовому пакеті? ключі до транспортного засобу марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_3 ? свідоцтво НОМЕР_4 про реєстрацію транспортного засобу марки «PORSCHE»? автомобіль марки «PORSCHE», реєстраційний номер НОМЕР_3 , шляхом заборони його відчуження та використання, окрім як для цілей кримінального провадження.

На ухвалу суду може бути подана апеляція протягом п`яти діб з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.

Слідчий суддя