Ухвала суду № 139960918, 18.09.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/6874/16-ц

Провадження 2-п/127/65/26

У Х В А Л А

18 вересня 2026 року

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Вохмінової О.С.,

з участю секретаря Сєдінкіної Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02.08.2016 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

29.06.2026 року судом зареєстровано заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гребенюка В.О. про перегляд заочного рішення від 02.08.2016 року в цивільній справі № 127/6874/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Мотивована заява тим, що вказаним рішенням стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору №ЕАGVІLОN0ІХХ0 від 13.10.2014 року станом на 24.03.2016 року в сумі 165 426,56 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір по 1240 грн. 69 коп. з кожного.

ОСОБА_2 не було відомо про дати судових засідань, судових повісток про розгляд справи 02.08.2016 року вона не отримувала, не реалізувала право на правничу допомогу, подання заперечень на позов, клопотань про витребування доказів.

На думку представника заявника, позивачем надані не точні дані щодо сплати нею заборгованості, не враховані сплачені в 2014, 2015 р.р. грошові суми, 2 200 грн., 1 350 грн., 1 650 грн. Заборгованість ОСОБА_2 значно менша і це може бути підтверджено відповідним висновком експерта.

Зазначаючи правовою підставою даної заяви ст.ст. 287, 288 ЦПК України ОСОБА_2 просила суд поновити строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, переглянути заочне рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 02.08.2016 № 127/6874/16-ц про стягнення заборгованості, скасувати його та призначити справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 адвокат Гребенюк В.О. заяву про перегляд заочного рішення від 02.08.2016 року підтримав відповідно до викладених обставин, просив переглянути рішення і справу призначити до розгляду за правилами загального позовного провадження. Суду пояснив, що ОСОБА_2 не була присутня в судовому засіданні 02.08.2016 року і не знала про заочне рішення, а дізналась лише після ознайомлення з матеріалами справи 08.06.2026 року. Істотною обставиною для перегляду є те, що банк не врахував всі оплати.

Представник АТ КБ "ПриватБанк" Тодуа Ш.Р. суду пояснив, що ОСОБА_2 було відомо, що справа знаходиться на розгляді в суді, однак, вона проігнорувала судове засідання 02.08.2016 року, в якому було ухвалене рішення. Всі проплати були враховані в розрахунок боргу. Заочне рішення набуло чинності і було пред`явлене до примусового виконання, із заробітної плати ОСОБА_2 стягується 20 % її доходу щомісячно, її неодноразово викликав державний виконавець і на даний час накладений арешт на її майно. Тому їй достовірно було відомо про ухвалення рішення у справі. Просив відмовити в задоволенні заяви.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заява про перегляд заочного рішення задоволенню не підлягає.

Частиною 1 ст. 288 ЦПК України передбачено, що заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Наявність вищенаведених обставин повинна бути у їх сукупності, при відсутності хоча б однієї з них заочне рішення скасуванню не підлягає.

Судом встановлено, що 13.10.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачкою ОСОБА_2 був укладений кредитний договір №ЕАGVІLОN0ІХХ0, згідно з яким банк надав кредит у вигляді невідновлювальної кредитної лінії із кредитним лімітом в розмірі 130 265,27 грн. із процентною ставкою 23% річних, із датою повернення 02.10.2015 року. Договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.7.1).

В забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором із ОСОБА_3 13.10.2014 року був укладений договір поруки, згідно п. 1 якого у випадку невиконання боржником зобов`язань за кредитним договором, поручитель погодився відповідати з боржником перед кредитором солідарно (а.с. 15).

Банк виконав належним чином умови договору, надавши ОСОБА_2 кредит, однак відповідач, в порушення взятих на себе зобов`язань, борг не повернула, що стало підставою для звернення до 04.04.2016 року суду з позовом про стягнення заборгованості.

12.04.2016 року до суду надійшли відомості про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідачів: ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 : АДРЕСА_2 .

Провадження у справі було відкрито ухвалою суду від 13.04.2016 року, відповідачам було запропоновано подати письмові заперечення проти позову та посилання на докази, якими вони обґрунтовуються. Однак, відповідачі заперечень не подавали.

Судові засідання призначались неодноразово.

12.05.2016 року о 12.00 год. відповідачі не з`явились з невідомих причин, повісток не отримали, рекомендовані листи повернулись до суду із відміткою листоноші: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 31, 32).

01.06.2016 року о 09.30 год. ОСОБА_2 з`явилась в судове засідання, на підставі її клопотання було оголошено перерву до 13.07.206 року до 11.00 год.

Про явку в судове засідання на 13.07.2016 року на 11.00 год. ОСОБА_2 була повідомлена особисто під підпис, заперечень на позов не подавала.

13.07.2016 року ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надавала.

Також ОСОБА_2 не з`явилась в судове засідання 02.08.2016 року, причини неявки суду не повідомила, заяви про відкладення розгляду справи не надавала.

Таким чином, судом було вжито всіх можливих заходів для повідомлення відповідача і в ухвалі про відкриття провадження у справі запропоновано подати відзив на позов та докази, проте відповідач не скористалась своїм правом. Розрахунок боргу відповідач не оспорила.

02.08.2016 року суд ухвалив заочне рішення, яким позов банку задоволив та стягнув солідарно з ОСОБА_2 (і.н. НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_2 ) на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість по кредитному договору №ЕАGVІLОN0ІХХ0 від 13.10.2014 року станом на 24.03.2016 року в сумі 165 426, 56 грн. Також стягнув з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» судовий збір по 1240, 69 грн. з кожного.

При ухваленні заочного рішення 02.08.2016 року судом були досліджені і оцінені в сукупності всі надані докази у справі, враховані норми ЦПК щодо доказування, на підставі яких суд дійшов висновку про задоволення позову.

Судове рішення набуло чинності, були виписані та 19.10.2016 року видані два виконавчих листа, які були пред`явлені до виконання.

Про заочне рішення ОСОБА_2 було достовірно відомо, оскільки на примусовому виконанні у відділі ДВС знаходилось виконавче провадження з виконання виконавчого листа у справі № 127/6874/16-ц. Згідно звіту про здійснені відрахування та виплати за вказаним виконавчим листом із заробітної плати ОСОБА_2 з жовтня 2019 року по грудень 2020 року утримано 20 % заробітку щомісяця.

Із матеріалами даної справи представник ОСОБА_2 ОСОБА_1 ознайомився лише 08.06.2026 року.

Вирішуючи питання про перегляд заочного рішення, суд враховує принцип правової визначеності, який застосовується Європейським судом з прав людини при вирішенні звернень відповідно до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та підлягає застосуванню судами України відповідно до статті 9 Конституції України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено, зокрема, право на справедливий судовий розгляд. При цьому ключовими принципами, які мають скеровувати тлумачення статті 6 Конвенції, є верховенство права, правова певність і належне відправлення правосуддя.

Принцип правової певності є одним з основних аспектів верховенства права вимагає, серед іншого, щоб остаточні рішення судів не могли бути поставлені під сумнів.

У його основі лежить відоме з римського права положення res judicata (лат. "вирішена справа"), відповідно до якого остаточне рішення правомочного суду, яке вступило в силу, є обов`язковим для сторін і не може переглядатися. Іншими словами, цей принцип гарантує остаточність рішень ("що вирішено - вирішено і не має переглядатися до безмежності").

Європейський суд з прав людини у справі "Христов проти України" (рішення від 19 лютого 2009 року, заява № 24465/04) наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних Держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення не може ставитися під сумнів (див. справу "Брумареску проти Румунії"). Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду.

Водночас скасування рішення суду, яке вже частково виконано, може (поряд з іншими обставинами) свідчити про зведення принципу res judicata нанівець (пункт 35 Рішення ЄСПЛ від 2 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України" (заява № 61333/00).

Рішення суду від 02.08.2016 року частково виконане ОСОБА_2 в 2019-2020 роках.

Доказів, які мають істотне значення для правильного вирішення справи ОСОБА_2 суду не надала, а твердження, що позивачем не були враховані здійснені нею в 2014, 2015 року оплати, належними доказами не підтверджені.

Відповідно до ч. 3 ст. 287 ЦПК України, у результаті розгляду заяви про перегляд заочного рішення суд може своєю ухвалою:

1) залишити заяву без задоволення;

2) скасувати заочне рішення і призначити справу до розгляду за правилами загального чи спрощеного позовного провадження.

Враховуючи наведені обставини і норми закону, суд вважає, що відсутні підстави, визначені ст. 288 ЦПК України, для перегляду заочного рішення від 02.08.2016 року в цивільній справі № 127/6874/16-ц за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, тому в задоволенні заяви слід відмовити.

Разом з тим, суд вважає необхідним роз`яснити, що рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку відповідно до ч. 4 ст. 287, ст.ст. 354, 355 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 285-288 ЦПК України, суд,

у х в а л и в :

відмовити в задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення від 02.08.2016 року по справі за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: