Рішення № 139959728, 22.09.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2330/26

Провадження № 2/711/1804/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Скляренко В.М.,

при секретарі Півень С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

Представник позивачки, адвокат Гайдай Т.О., яка діє на підставі ордеру серії СА №1150547 від 10.03.2026р., звернулась до суду з позовом, в якому просила визнати за позивачкою в порядку спадкування за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на 1/3 недоотриманої ним пенсії згідно рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. у справі №580/7059/21 в розмірі 30 901,74грн. та від 02.08.2023р. у справі №580/5405/23 в розмірі 4860,21 грн., та стягнути з ГУ ПФУ в Черкаській області на користь позивачки відповідні суми недоотриманої пенсії.

В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що ГУ ПФУ в Черкаській області відповідно до судових рішень Черкаського окружного адміністративного суду зобов`язано було нарахувати та виплатити чоловіку позивачки щомісячну доплату до пенсії за період з 23.03.2023р., а також провести перерахунок та виплату пенсії за період з 01.04.2019р. На виконання таких судових рішень ГУ ПФУ в Черкаській області здійснило відповідні нарахування, але фактично не виплатило таких коштів чоловіку позивачки. ІНФОРМАЦІЯ_1 чоловік позивачки помер і після його смерті спадщину у рівних частках прийняли його дружина (позивачка) та дві доньки, внаслідок чого позивачка є спадкоємцем 1/3 частки спадщини. Позивачка вважає, що до складу спадщини входить сума пенсійних виплат її померлого чоловіка, які були йому нараховані на підставі відповідних судових рішень (92 705,22 грн. та 14 580,65 грн.), але не виплачені за життя, а відтак право власності на 1/3 частку таких коштів перейшло до позивачки в порядку спадкування і вони мають бути виплачені. Натомість ГУ ПФУ в Черкаській області не визнає права позивачки на набуття у власність таких коштів, обґрунтовуючи свою позицію тим, що відповідні суми пенсійних виплат не включаються до складу спадщини відповідно до ст. 61 Закону України №2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

12.03.2026р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

26.03.2026р. на адресу суду надійшов письмовий відзив ГУ ПФУ в Черкаській області. У відзиві зазначено, що померлий ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Відповідно до ст. 61 Закону №2262-ХІІ суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються членам його сім`ї, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера. Всупереч таких вимог позивачка не зверталась із заявою про виплату недоотриманої пенсії в порядку, передбаченому законом. Посилаючись на приписи ст. 61 Закону №2262 та ст. 1219 ЦК відповідач зазначає, що відповідні суми пенсії не включаються до складу спадщини. Окремо у відзиві наводяться зауваження, що для захисту своїх права позивачка мала звернутись до Черкаського окружного адміністративного суду із заявою про заміну стягувача в адміністративному провадженні, а не подавати окремий позов про стягнення грошових коштів.

За клопотанням сторони позивача 28.05.2026р. судом постановлено ухвалу про витребування доказів, якою зобов`язано уповноважених осіб Першої черкаської державної нотаріальної контори надати суду належним чином засвідчену копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1

09.06.2026р. до суду надійшли витребувані судом документи.

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 11.06.2026р., занесеною до протоколу судового засідання до участі в справі в якості третьої особи залучено АТ КБ «Приватбанк».

02.07.2026р. закрито підготовче провадження та призначено судовий розгляд справи по суті на 15.09.2026р.

В судове засідання учасники справи (позивачка, представник позивачки, представник відповідача та представник третьої особи) не з`явилися, про причини неявки не повідомили, хоча про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Разом з тим, суд враховує, що від представника позивачки адвоката Гайдай Т.О. до суду надійшла заява, в якій остання просила провести розгляд справи без її участі та участі позивачки, позовні вимоги задовольнити.

Відповідач ГУ ПФУ у Черкаській області належним чином повідомлений про день, час та місце розгляду справи, судова повістка доставлена до електронного кабінету відповідача 03.07.2026р. Окрім того, представник відповідача Зеленська Ю.С. у відзиві на позовну заяву просила розглянути справу без участі представника відповідача, в задоволенні позову відмовити.

15.09.2026р. суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_2 отримував пенсію відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262).

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. у справі № 580/7059/21, яке набрало законної сили 23.11.2021р., зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області провести перерахунок та виплату пенсії (із урахуванням раніше виплачених сум) ОСОБА_2 з 01.04.2019р. на підставі довідки Адміністрації Державної прикордонної служби України №11/5557 від 22.07.2021р. з урахуванням основних та додаткових видів грошового забезпечення.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2023р. у справі № 580/5405/23, яке набрало законної сили 02.09.2023р., зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 з 23.03.2023р. щомісячну доплату до пенсії у розмірі 2 000грн. відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021р. №713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з урахуванням раніше виплачених сум.

На виконання відповідних судових рішень ГУ ПФУ в Черкаській області здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_2 та нарахувало доплату пенсії у сумі 92 705,22 грн. відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. у справі №580/7059/21, а також у сумі 14 580,65 грн. відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2023р. у справі №580/5405/23, проте відповідні кошти фактично не були виплачені ОСОБА_2 .

З 04.11.1998р. позивачка та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі.

ІНФОРМАЦІЯ_1 рю ОСОБА_2 помер і у зв`язку з його смертю в Першій черкаській державній нотаріальній конторі заведено Спадкову справу №52/2025, номер у Спадковому реєстрі №73616825.

Спадкоємцями спадщини, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , є в рівних частках позивачка, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , оскільки вони прийняли спадщину у встановленому законом порядку. Оскільки до складу спадщини входило право власності померлого на 1/2 частку житлової квартири, то його спадкоємці 12.08.2025р. отримали відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до яких кожен із спадкоємців набув у власність в порядку спадкування по 1/6 частці у праві власності на таку квартиру /а.с. 122-127/.

Листом від 28.02.2025р. ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило позивачку, що для внесення інформації про неї, як одержувача недоотриманої пенсії померлого, до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, їй необхідно звернутися до органів ПФУ з відповідною заявою відповідно до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону №2262, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.01.2007р. №3-1 /а.с. 34/.

Протягом шестимісячного строку з моменту смерті ОСОБА_2 ніхто з членів його сім`ї не звертався до ГУ ПФУ в Черкаській області з заявою про виплату недоотриманої пенсії померлого в порядку, затвердженому постановою правління ПФУ від 30.01.2007р. №3-1.

На запит нотаріуса, листом від 18.07.2025р. ГУ ПФУ в Черкаській області повідомило, що згідно зі статтею 61 Закону №2262 суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини /а.с. 115/.

09.01.2026р. позивачка звернулась до відповідача з заявою, в якій просила виплатити їй нараховану доплату до пенсії померлого ОСОБА_2 в розмірі 1/3 частини від 92 705,22грн. та 14 580,65грн. /а.с. 37/.

Листом від 11.02.2026р. відповідач повідомив позивачку про відсутність підстав для виплати їй відповідних сум пенсії /а.с. 38/.

Всі вищевикладені обставини визнаються сторонами та підтверджуються наявними в матеріалах справи письмовими документами, внаслідок чого суд вважає їх доведеними.

Позивачка стверджує, що нараховані та невиплачені відповідно до судових рішень суми пенсії, що належали її померлому чоловікові, входять до складу спадщини, яка відкрилась після смерті останнього. Оскільки позивачка успадкувала 1/3 частку спадщини після смерті її чоловіка, то вона набула і право власності на 1/3 невиплачених померлому сум пенсії, а тому звернулась до суду з цим позовом.

Таким чином, між сторонами існує спір щодо права позивачки на отримання успадкованих нею пенсійних виплат, які були недоотримані спадкодавцем за життя, що регулюється нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК), Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення» (далі Закон №1788), Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі Закон №2262) та іншими нормативно-правовими актами.

Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.

Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачкою свого права на спадкування за законом, а саме права власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця.

Підставою своїх позовних вимог позивачка зазначає наявність у неї, як спадкоємця першої черги після смерті чоловіка, права на спадкування недоотриманої суми пенсії.

Згідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Згідно ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1227 ЦК передбачено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Статтею 52 Закону №1058 передбачено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини.

Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон №2262.

Відповідно до ч. 1 ст. 61 Закону №2262, яка врегульовує питання виплати пенсії та допомоги в разі смерті пенсіонера, суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте, батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

Частинами другою та третьою статті 61 Закону №2262 визначено, що при зверненні кількох членів сім`ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну. Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

Положення частини третьої статті 52 Закону №1058 та статті 61 Закону №2262 узгоджуються зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Крім того, зміст вказаних норм узгоджується із положеннями Закону №1788, де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності входять до складу спадщини.

Положення частин другої, третьої статті 52 Закону №1058, які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину.

Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 428/6685/19.

Схожі за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19, які стосуються аналізу та тлумачення статті 1227 ЦК України.

Варто звернути увагу, що за викладених обставин, Верховний Суд у постанові від 30.11.2022 у справі №638/19167/19 виснував, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», який є спеціальним у цих правовідносинах, та погодився з рішенням суду першої інстанції про задоволення позовних вимог у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя.

Згідно ст. 1296 ЦК спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Аналіз вищевикладених норм законодавства свідчить, що до складу спадщини входять суми пенсійних виплат, які були нараховані спадкодавцю, але не були ним одержані за життя, а підтвердженням наявності у спадкоємця права на отримання пенсійних виплат спадкодавця, що не були одержані ним за життя, за загальним правилом є свідоцтво про право на спадщину. Натомість, отримання відповідного свідоцтва є правом, а не обов`язком спадкоємця, а сам факт відсутності у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не позбавляє його майнових прав на спадкове майно.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що факт успадкування позивачкою належних до виплати померлому ОСОБА_2 пенсійних виплат не підтверджується свідоцтвом про право на спадщину, оскільки у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено через оспорюваність такого факту з боку ГУ ПФУ в Черкаській області.

В той же час судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 позивачка прийняла спадщину у встановленому законом порядку разом з іншими спадкоємцями. За змістом спадкової справи суд констатує, що позивачка успадкувала 1/3 частку спадщини, яка залишилася після смерті її чоловіка, а відтак успадкувала 1/3 частку недоотриманих померлим ОСОБА_2 сум пенсійних виплат, які були нараховані останньому ГУ ПФУ в Черкаській області у сумі 92 705,22 грн. відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. у справі №580/7059/21, а також у сумі 14 580,65 грн. відповідно до рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2023р. у справі №580/5405/23. Отже відповідачка набула право власності в порядку спадкування на 1/3 частку відповідних нарахованих, але не виплачених за життя ОСОБА_2 пенсійних виплат.

Доводи відповідача про те, що померлий ОСОБА_2 отримував пенсію згідно Закону №2262, а тому відповідно до ч. 1 ст. 61 такого Закону відповідні пенсійні виплати не включаються до складу спадщини, є необґрунтованими.

В цьому контексті суд звертає увагу, що тлумачення та визначення порядку застосування законодавчих норм необхідно здійснювати на засадах верховенства права, що передбачає, зокрема, необхідність оцінки якості та чіткості законодавчих приписів.

Варто зауважити, що положення ч. 1 ст. 61 Закону №2262 щодо того, що недоотримані померлим пенсіонером суми пенсії не включаються до складу спадщини, наразі діють в первинній редакції, яка була прийнята 09.04.1992р.

Аналогічним чином відповідне питання, щодо не включення недоотриманих померлим пенсіонером сум пенсійних виплат до складу спадщини, було врегульовано положеннями ч. 1 ст. 91 Закону №1788 (дата прийняття 05.11.1991) та ч. 1 ст. 52 Закону №1058 (дата прийняття 09.07.2003) в їх первинній редакції.

Натомість з 01.01.2004р. набув чинності діючий ЦК України, який є основним актом цивільного законодавства України (ч. 2 ст. 4 ЦК України). Пунктами 4 та 5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України визначено, що Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності, а правила книги шостої (Спадкове право) Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом. Отже слід виснувати, що діючий ЦК України є основним спеціальним актом, який регулює спадкові правовідносини і у випадку розбіжності регулювання спадкових відносин законодавчим актом, який був прийнятий до набуття чинності ЦК України, то застосуванню підлягають саме норми ЦК України. Зазначений висновок обумовлюється, як юридичною силою норм ЦК України, як спеціального закону у сфері спадкового права, так і тим, що відповідний закон прийнятий пізніше.

На користь висновку щодо пріоритетності норм ЦК України у сфері регулювання спадкових правовідносин над іншими законами, які регулювали такі правовідносини до набуття ним чинності, свідчить і позиція законодавця, оскільки після набуття чинності ЦК України до ст. 91 Закону №1788 та ст. 52 Закону №1058 були внесені відповідні зміни із визначенням умов спадкування сум пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такі зміни вносились, відповідно, Законом України від 27.04.2007р. №997-V «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Цивільного кодексу України» та Законом України від 22.03.2007р. №827-V «Про внесення зміни до статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», які приймались з метою приведення законів України у відповідність до положень ЦК України та спрямовувались на врегулювання розбіжностей між окремими положеннями ЦК України та іншими законами України, про що свідчить зміст пояснювальних записок до проектів відповідних законодавчих актів, що доступний на веб-порталі Верховної Ради України у розділі «Законотворчість» (законопроекти №0905 від 17.03.2007 та №3050 від 01.02.2007).

Отже слід виснувати, що до набуття чинності діючим ЦК України, тобто до 01.01.2004р., положення Законів України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення» та «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» містили однотипне регулювання порядку спадкування сум пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, оскільки передбачали, що відповідні суми пенсії не включаються до складу спадщини, а виплачуються членам сім`ї померлого пенсіонера за умови їх звернення з відповідною заявою, яка має бути подана протягом шести місяців з моменту смерті пенсіонера. Натомість з набуттям чинності ЦК України відповідне законодавче регулювання змінилося і стало врегульовано положеннями статті 1227 ЦК України, яке передбачає, що суми пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини.

Таким чином, наявність на теперішній час у ч. 1 ст. 61 Закону №2262 припису про те, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, є таким, що суперечить положенням ст. 1227 ЦК України, а також порядку регулювання питань щодо спадкування пенсійних виплат, що передбачений іншими спеціальними нормами у подібних правовідносинах (ч. 1 ст. 91 Закону №1788, ч.3 ст.52 Закону №1058). Натомість, враховуючи приписи ч. 1, 7 ст. 10 ЦПК України, в даному випадку при вирішенні спору між сторонами пріоритет мають положення ст. 1227 ЦК України, оскільки це найбільше відповідатиме засадам верховенства права, пропорційності, а також меті, задля якої держава забезпечує реалізацію особами свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення.

Стосовно доводів відповідача щодо неправильності обраного позивачкою способу захисту її прав, то слід зауважити наступне.

Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі №520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).

Тлумачення статті 1227 ЦК України, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що невиконання рішення суду, яке ухвалено та набрало законної сили за життя спадкодавця, про зобов`язання Пенсійного фонду здійснити перерахунок та виплату спадкодавцю пенсії, не позбавляє його спадкоємця (спадкоємців) можливості спадкувати право на отримання грошових сум пенсії. У розумінні положень статті 1227 ЦК України ці суми вважаються такими, що належали до виплати спадкодавцю. Правопорядок не може допускати ситуації, коли нівелюється законна сила судового рішення. Очевидно, що такий підхід дозволяє отримати результати, яких розум і справедливість могли б очікувати.

Оскільки суми пенсії, що належали чоловікові позивачки залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, то позивачка успадкувала такі відповідно до статті 1227 ЦК України, а тому заявлені нею позовні вимоги про стягнення грошових коштів з органу пенсійного фонду є ефективними в розрізі поновлення порушених спадкових прав.

Конституційний Суд України у Рішенні від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 вказав на те, що невиконання державою своїх соціальних зобов`язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави (підпункт 3.2).

Враховуючи те, що за рішеннями Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. у справі №580/7059/21 та від 02.08.2023р. у справі №580/5405/23, які були ухвалені за життя спадкодавця та набрали законної сили, зобов`язано ГУ ПФУ в Черкаській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 , однак суми пенсії за результатами проведеного перерахунку в розмірі, відповідно, 92 705,22 грн. та 14 580,65 грн., що йому належали, залишилися неодержаними у зв`язку з його смертю, то позивачка успадкувала 1/3 частку (30 901,74 грн. та 4860,21грн. відповідно) належних спадкодавцю сум недоотриманих пенсійних виплат згідно положень 1227 ЦК України, а тому такі підлягають стягненню з відповідача на її користь.

В той же час суд звертає увагу, що у позові заявлено по суті два способи захисту визнання права та стягнення грошових коштів.

В цьому контексті слід зауважити, що застосування будь-яких засобів правового захисту матиме сенс лише за умови, що обрані суб`єктом порушеного права способи захисту є як ефективними, так і такими, що відповідатимуть його змісту та системі права.

За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника (див. пункт 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16). При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, тобто матиме найбільший ефект по відновленню відповідних прав, свобод та інтересів на стільки, на скільки це можливо.

Крім того, спосіб захисту права чи інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021р. у справі №522/1528/15-ц (п.58).

Ці тези стосуються саме засад ефективного судового захисту, а отже можуть бути враховані у цій частині при ухваленні рішення у справі.

Враховуючи, що позивач має право, як спадкоємець, на отримання нарахованих, але не виплачених у повному обсязі сум пенсії, які входять до складу спадщини і не були отримані спадкодавцем за життя, проаналізувавши в сукупності надані докази, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині стягнення грошових коштів з відповідача, оскільки саме такий спосіб захисту є ефективним. Використання у спірних правовідносинах такого способу захисту, як «визнання права власності» на грошові кошти, що підлягають стягненню з боржника на користь кредитора у зобов`язальних відносинах, не відповідає критерію ефективності, оскільки саме по собі не спроможне захистити правове становище кредитора. Встановлення судом набуття позивачем права власності на спірні грошові кошти є підставою, тобто передумовою, для ухвалення рішення про стягнення таких коштів з відповідача на користь позивача.

Таким чином, у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивачки, як спадкоємця, на отримання належного їй спадкового майна у вигляді пенсії спадкодавця, яка залишилася недоотриманою останнім за життя, то позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивачки 1/3 частки від сум, що були нараховані спадкодавцю на виконання рішень Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. у справі №580/7059/21 (92 705,22грн.) та від 02.08.2023р. у справі №580/5405/23 (14 580,65грн.), тобто шляхом стягнення грошових сум в розмірі 30 901,74 грн. та 4860,21 грн. відповідно.

За таких обставин позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору. Позивачка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір». Оскільки за результатом розгляду справи суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення грошових коштів, то на підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань слід стягнути судовий збір в розмірі 1331,20 грн., що відповідає мінімальній ставці судового збору, який підлягає сплаті при поданні фізичною особою позову з вимогами майнового характеру.

На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити частково.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, юридична адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси) на користь ОСОБА_1 (дата народження ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ) суму недоотриманих пенсійних виплат, набутих нею в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме недоотримані за життя пенсійні виплати від Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області в розмірі 30 901,74 грн., що були нараховані на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 21.10.2021р. по справі №580/7059/21, та в розмірі 4860,21 грн., що були нараховані на підставі рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 02.08.2023р. по справі №580/5405/23, тобто усього стягнути суму коштів в розмірі 35 761 грн. 95 коп.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (код ЄДРПОУ 21366538, юридична адреса: вул. Смілянська, 23, м. Черкаси) за рахунок бюджетних асигнувань судовий збір в розмірі 1331 грн. 20 коп.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складений 22 вересня 2026 року.

Головуючий: В.М. Скляренко