Рішення № 139959276, 17.09.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

Справа №133/740/26

17.09.2026 м. Козятин

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

у складі: головуючого судді Дем`янової Ж.М.,

за участі секретаря судового засідання Бірюкової Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Козятині цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

Стислий виклад позицій учасників справи.

До суду 06.03.2026 надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову ТОВ «Споживчий центр» зазначило, що 10.07.2025 між ним та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір (оферти) № 10.07.2025-100001999, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000 грн строком на 217 днів, із кінцевою датою повернення 11.02.2026.

Відповідно до умов договору кредит надавався із фіксованою процентною ставкою «Стандарт» у розмірі 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентною ставкою «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів. Договором також передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 1080 грн, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1080 грн у кожному з двох чергових періодів.

Згідно з умовами договору кредитодавець зобов`язався надати кредит у визначеному договором розмірі та на встановлених ним умовах, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти і комісії. Кредит надавався шляхом перерахування коштів на рахунок споживача, у тому числі з використанням реквізитів його електронного платіжного засобу.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та у повному обсязі, перерахувавши 10.07.2025 відповідачу кредитні кошти у сумі 12000 грн, що підтверджується квитанцією про перерахування коштів.

Позивач вказує, що кредитний договір було укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення договору та підписання документів електронним підписом одноразовим ідентифікатором, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону, зазначений відповідачем як фінансовий. При укладенні договору ОСОБА_1 також пройшла ідентифікацію за допомогою Системи BankID Національного банку України.

Позивач зазначає, що відповідач свої договірні зобов`язання належним чином не виконує, у встановлені договором строки кредит, проценти та комісії не сплачує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася заборгованість у загальному розмірі 39340 грн, яка складається з: 12000 грн заборгованість за тілом кредиту, 18100 грн проценти, 1080 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 2160 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості та 6000 грн неустойка.

Позивач також зазначає, що 18.09.2025 відповідачем було здійснено часткову сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 500 грн, яка була врахована при розрахунку заборгованості та визначенні суми позовних вимог. На думку позивача, здійснення часткової сплати свідчить про визнання відповідачем наявності боргових зобов`язань за кредитним договором.

Позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 10.07.2025-100001999 від 10.07.2025 у розмірі 39340 грн, а також понесені судові витрати, зокрема судовий збір та витрати на професійну правничу допомогу. Ціна позову становить 39340 грн.

Відомостей про подання відповідачем ОСОБА_1 відзиву на позовну заяву, заперечень проти позовних вимог чи доказів на їх спростування у наданих матеріалах не міститься.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 24.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Визначено порядок подання до суду документів по суті у справі.

У визначену дату та час судового засідання сторони у справі до суду не з`явилися, про дату та час судового засідання були належним чином повідомлені.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» у судове засідання не з`явився, у прохальній частині позову просив суд розглядати справу за його відсутності, щодо ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом направлення судової повістки рекомендованим листом з повідомленням про вручення за адресою його зареєстрованого місця проживання. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, судову повістку відповідач отримав 11.08.2026.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, відзиву на позов, заяв чи клопотань до суду не подав, про причини неявки суд не повідомив.

За таких обставин суд вважає за можливе справу розглядати по суті за відсутності сторін, на підставі наявних в справі доказів з ухваленням заочного рішення.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

При цьому, суд бере до уваги позицію Верхового Суду, сформульовану у Постанові КЦС ВС від 24.10.2024 у справі № 752/8103/13-ц (провадження № 61-6892св23) згідно якої, якщо сторони чи їх представники, інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

У ситуації, що розглядається, суд прийшов до висновку, що наявних у матеріалах справи доказів достатньо для ухвалення законного і обґрунтованого рішення у справі не відкладаючи її розгляду.

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Встановлені судом фактичні обставини та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.07.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 10.07.2025-100001999.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі. ОСОБА_1 10.07.2025, використовуючи електронний підпис одноразовим ідентифікатором, підписала пропозицію про укладення кредитного договору (оферти) та заявку на отримання кредиту, чим підтвердила прийняття умов договору. Кожна сторінка договору була підписана зазначеним одноразовим ідентифікатором.

Згідно з умовами кредитного договору № 10.07.2025-100001999 від 10.07.2025 ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 217 днів із кінцевою датою повернення кредиту 11.02.2026.

Відповідно до умов договору процентна ставка «Стандарт» є фіксованою та незмінною і становить 1 % за кожний день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів користування кредитом. Надалі застосовується процентна ставка «Економ» у розмірі 0,5 % за кожний день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

Пунктом 8 кредитного договору передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 1080,00 грн. Комісія нараховується кредитодавцем та обліковується в день видачі кредиту і підлягає сплаті згідно з графіком платежів.

Пунктом 9 кредитного договору передбачено комісію за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 1080,00 грн у кожному з двох чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Загальний розмір такої комісії становить 2160,00 грн.

Судом також встановлено, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку України, у результаті чого було забезпечено однозначне встановлення її особи.

Відповідно до умов кредитного договору та квитанції про перерахування коштів від 10.07.2025 ТОВ «Споживчий центр» надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 12000,00 грн, які остання отримала 10.07.2025. Видача кредитних коштів підтверджується відповідною квитанцією про перерахування коштів, яка міститься в матеріалах справи.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за кредитним договором щодо надання кредитних коштів виконав належним чином та в повному обсязі.

Судом встановлено, що 18.09.2025 ОСОБА_1 здійснила часткову сплату заборгованості за кредитним договором у розмірі 500,00 грн. Зазначена обставина підтверджується матеріалами справи та врахована позивачем при визначенні розміру заборгованості.

ОСОБА_1 зобов`язалася своєчасно повернути кредитні кошти, сплачувати проценти, комісії та інші платежі відповідно до умов кредитного договору, однак свої зобов`язання належним чином не виконала, унаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договором.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості, станом на дату подання позову заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором № 10.07.2025-100001999 від 10.07.2025 становить 39340,00 грн, з яких: 12000,00 грн заборгованість за тілом кредиту, 18100,00 грн проценти за користування кредитом, 1080,00 грн комісія, пов`язана з наданням кредиту, 2160,00 грн додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості, 6000,00 грн неустойка.

Доказів належного виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, повного погашення заборгованості або спростування наведених позивачем відомостей щодо її розміру матеріали справи не містять.

Отже, судом встановлено, що зміст спірних правовідносин, які виникли між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , становлять правовідносини, пов`язані з укладенням договору споживчого кредиту в електронній формі, отриманням відповідачем кредитних коштів, частковим виконанням нею грошових зобов`язань, обов`язком повернення кредиту у визначений договором строк та сплати процентів, комісій та інших платежів, передбачених договором, а також наслідками неналежного виконання грошового зобов`язання, тобто кредитні правовідносини.

Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, диспозитивності та рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Відповідно до статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні.

Завданням цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, свобод та інтересів фізичних і юридичних осіб.

Оцінивши всі наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності, перевіривши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, суд приходить до таких висновків.

Як встановлено судом, між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 10.07.2025 укладено кредитний договір (оферти) № 10.07.2025-100001999, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 12000,00 грн строком на 217 днів, із датою повернення кредиту 11.02.2026.

Указаний кредитний договір укладено в електронній формі шляхом прийняття відповідачем пропозиції про укладення кредитного договору та її підписання електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір, укладений у передбаченому законом порядку, за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, а використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором є способом підписання електронного правочину.

Матеріалами справи підтверджується, що під час укладення кредитного договору ОСОБА_1 пройшла ідентифікацію за допомогою Системи BankID Національного банку України, після чого підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором пропозицію про укладення кредитного договору та заявку на отримання кредиту.

Таким чином, судом встановлено факт укладення між сторонами кредитного договору та погодження відповідачем його істотних умов, у тому числі розміру кредиту, строку кредитування, процентної ставки, комісій та відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів у розмірі 12000,00 грн підтверджується квитанцією про перерахування коштів від 10.07.2025, відповідно до якої кредитодавцем здійснено перерахування коштів на рахунок відповідача.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за кредитним договором у частині надання відповідачу кредитних коштів.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові грошові кошти у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконувала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

При цьому 18.09.2025 відповідач здійснила часткову сплату заборгованості у розмірі 500,00 грн. Позивач зазначену оплату врахував при визначенні розміру заборгованості, що підтверджується наведеним ним розрахунком.

Здійснення відповідачем часткової оплати за кредитним договором є обставиною, яка узгоджується з іншими доказами у справі та підтверджує факт існування між сторонами кредитних правовідносин і виконання відповідачем грошового зобов`язання лише в частині.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованість за кредитним договором станом на дату звернення до суду становить 39340,00 грн та складається з 12000,00 грн заборгованості за тілом кредиту, 18100,00 грн процентів за користування кредитом, 1080,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 2160,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 6000,00 грн неустойки.

Оцінюючи вимогу позивача про стягнення основної суми кредиту, суд виходить із того, що відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 12000,00 грн, проте доказів їх повного повернення суду не надала.

Відповідно до статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Доказів повного погашення суми отриманого кредиту матеріали справи не містять. Здійснений відповідачем платіж у розмірі 500,00 грн позивачем враховано при формуванні розрахунку заборгованості.

За таких обставин вимога про стягнення заборгованості за тілом кредиту є обґрунтованою.

Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом суд зазначає таке.

Умовами кредитного договору передбачено фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1 % за один день користування кредитом протягом перших трьох чергових періодів та процентну ставку «Економ» у розмірі 0,5 % за один день користування кредитом протягом наступних чергових періодів.

Відповідно до частини другої статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються договором.

Разом із тим, у спорах щодо стягнення заборгованості за споживчим кредитом суд зобов`язаний перевірити не лише факт погодження сторонами відповідної процентної ставки, а й відповідність здійсненого кредитодавцем розрахунку вимогам спеціального законодавства про споживче кредитування.

Закон України «Про споживче кредитування» передбачає обов`язок кредитодавця зазначати у договорі, зокрема, денну процентну ставку, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом.

Із умов укладеного між сторонами договору вбачається, що відповідачу була надана інформація щодо процентної ставки, порядку її обчислення, строку кредитування та загальних витрат за кредитом.

Позивачем заявлено до стягнення 18100,00 грн процентів за користування кредитом.

Водночас суд враховує, що відповідно до умов договору проценти нараховуються за відповідними черговими періодами користування кредитом, а загальна вартість кредиту визначається виходячи з припущення належного виконання позичальником своїх зобов`язань у погоджені договором строки.

Належного виконання відповідачем умов договору не відбулося, у зв`язку з чим розмір заборгованості підлягає визначенню на підставі фактичного періоду користування кредитними коштами та умов договору.

Наданого позивачем розрахунку достатньо для встановлення періоду та порядку нарахування заявлених процентів, а відповідачем не надано доказів їх неправильності, надмірності або погашення.

Таким чином, суд вважає доведеною вимогу про стягнення 18100,00 грн процентів за користування кредитом.

Разом із тим суд не погоджується з вимогою позивача про стягнення 2160,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості.

За умовами договору зазначена комісія встановлена у розмірі 1080,00 грн у кожному з двох чергових періодів та, за твердженням позивача, є платою за організацію та забезпечення інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та у відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн, відновлення пароля, інформування про дати платежів, консультаційні та інші послуги, пов`язані з обслуговуванням кредитної заборгованості.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що умова договору про оплатність інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач має право отримувати один раз на місяць, є нікчемною, а плата може стосуватися лише відповідних додаткових послуг, які можуть бути платними відповідно до закону.

У цьому випадку перелічені позивачем дії, за які встановлена комісія за обслуговування кредитної заборгованості, за своїм змістом пов`язані із виконанням кредитодавцем обов`язків щодо супроводу укладеного кредитного договору та забезпечення можливості його виконання позичальником.

Позивачем не надано належних доказів того, що зазначені дії становили окремі додаткові чи супутні послуги, фактично замовлені та отримані відповідачем, а також не наведено конкретного переліку таких послуг та їх фактичної вартості.

Саме лише включення відповідної умови до тексту кредитного договору не є достатньою підставою для стягнення плати, якщо кредитодавцем не доведено правову та фактичну підставу її нарахування.

За таких обставин вимога про стягнення 2160,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості задоволенню не підлягає.

Щодо комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1080,00 грн суд зазначає таке.

Умовами договору передбачено одноразову комісію за надання кредиту у розмірі 9 % від суми кредиту, що становить 1080,00 грн. Позивач зазначає, що економічною сутністю цієї комісії є плата за надання кредиту, зокрема за перерахування кредитодавцем коштів із використанням стороннього сервісу інтернет-еквайрингу.

Разом із тим кредитодавцем не наведено та не підтверджено належними доказами конкретного розміру витрат, понесених ним на оплату послуг третьої особи, пов`язаних із перерахуванням кредитних коштів відповідачу.

Сама по собі обставина використання кредитодавцем платіжного сервісу при перерахуванні кредитних коштів не свідчить про те, що відповідні витрати є окремою послугою, фактично замовленою споживачем, та не звільняє кредитодавця від обов`язку довести підстави і розмір відповідної плати.

Крім того, суд враховує, що загальні витрати за споживчим кредитом включають проценти, комісії та інші обов`язкові платежі, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

За відсутності належних доказів надання відповідачу окремої платної послуги, відмінної від безпосереднього надання кредиту, підстав для стягнення з відповідача 1080,00 грн комісії суд не вбачає.

Отже, вимога про стягнення комісії, пов`язаної з наданням кредиту, у розмірі 1080,00 грн також задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 6000,00 грн суд зазначає таке.

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення ним зобов`язання.

Умовами кредитного договору передбачено неустойку у розмірі 180,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Кредитний договір укладений 10.07.2025, тобто після набрання чинності змінами, внесеними Законом України № 3498-IX від 22.11.2023, якими було змінено регулювання відповідальності споживача за прострочення виконання зобов`язань за договорами споживчого кредитування.

Таким чином, посилання на загальне правило про автоматичне звільнення позичальника від неустойки лише у зв`язку з дією воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для відмови у цій вимозі за договором, укладеним 10.07.2025.

Разом із тим стягненню підлягає лише та неустойка, розмір та період нарахування якої підтверджені належним і зрозумілим розрахунком.

Позивач заявив до стягнення 6000,00 грн неустойки, посилаючись на умови договору, відповідно до яких неустойка становить 180,00 грн за кожен день невиконання або неналежного виконання кожного окремого зобов`язання.

Однак із наданих матеріалів не вбачається достатнього обґрунтування того, за який саме період, за які конкретні зобов`язання та за яку кількість днів прострочення нараховано 6000,00 грн неустойки.

За таких обставин суд позбавлений можливості перевірити правильність розрахунку заявленої до стягнення неустойки та встановити, чи відповідає її розмір фактичному періоду прострочення і кількості невиконаних зобов`язань.

Крім того, відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України суд має право зменшити розмір неустойки, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За встановлених обставин суд не знаходить достатніх правових та доказових підстав для стягнення з відповідача заявленої позивачем неустойки у розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, вимога про стягнення неустойки задоволенню не підлягає.

Суд також враховує, що здійснена відповідачем 18.09.2025 часткова сплата у розмірі 500,00 грн не є доказом повного виконання грошового зобов`язання та не спростовує наявності заборгованості. Навпаки, факт здійснення платежу узгоджується з наданими позивачем доказами існування кредитних правовідносин та був врахований останнім при визначенні остаточного розміру заявленої заборгованості.

Відповідачем не надано суду доказів недійсності кредитного договору, відсутності факту отримання кредитних коштів, повного погашення заборгованості або неправильності розрахунку основної суми боргу та процентів.

Оцінивши надані докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивач довів факт укладення кредитного договору, отримання відповідачем кредитних коштів, порушення нею обов`язку щодо їх повернення та наявність заборгованості.

Разом із тим позивач не довів належними та допустимими доказами наявність правових підстав для стягнення комісії за надання кредиту у розмірі 1080,00 грн, комісії за обслуговування кредитної заборгованості у розмірі 2160,00 грн та неустойки у розмірі 6000,00 грн.

Таким чином, із заявленої до стягнення суми 39340,00 грн суд вважає доведеними вимоги щодо стягнення 12000,00 грн заборгованості за тілом кредиту та 18100,00 грн процентів за користування кредитом, а всього 30100,00 грн.

У задоволенні позовних вимог про стягнення 1080,00 грн комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 2160,00 грн комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 6000,00 грн неустойки слід відмовити.

З урахуванням наведеного позовні вимоги ТОВ «Споживчий центр» підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з ОСОБА_1 на користь позивача 30100,00 грн заборгованості за кредитним договором № 10.07.2025-100001999 від 10.07.2025.

Розподіл судових витрат у справі.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду з даним позовом ТОВ «Споживчий центр» сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн, що підтверджується платіжним документом, долученим до матеріалів справи.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту та процентів за користування кредитом, із відмовою у задоволенні вимог про стягнення комісії за надання кредиту, комісії за обслуговування кредитної заборгованості та неустойки, судові витрати зі сплати судового збору підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Загальний розмір заявлених позовних вимог становить 39340,00 грн, з яких судом задоволено вимоги на суму 30100,00 грн, що становить 76,51 % від заявленої суми позову.

Враховуючи співвідношення задоволених та заявлених позовних вимог (30100,00 грн із 39340,00 грн), з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1853,54 грн, що відповідає пропорційній частці задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 12, 13, 7681, 89, 141, 258259, 263265, 274279, 280282 ЦПК України, статтями 207, 525, 526, 549, 551, 610, 611, 625, 629, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, статтями 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (оферти) № 10.07.2025-100001999 від 10 липня 2025 року в розмірі 30 100 (тридцять тисяч сто) гривень 00 копійок, з яких:

-12 000 (дванадцять тисяч) гривень 00 копійок - заборгованість за тілом кредиту;

-18 100 (вісімнадцять тисяч сто) гривень 00 копійок - заборгованість за процентами за користування кредитом.

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення 1 080 (однієї тисячі вісімдесяти) гривень 00 копійок комісії, пов`язаної з наданням кредиту, 2 160 (двох тисяч ста шістдесяти) гривень 00 копійок комісії за обслуговування кредитної заборгованості та 6 000 (шести тисяч) гривень 00 копійок неустойки - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 1 853 (одна тисяча вісімсот п`ятдесят три) гривні 54 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя Жанна ДЕМ`ЯНОВА