Ухвала суду № 139959272, 09.09.2026, Козятинський міськрайонний суд Вінницької області

КОЗЯТИНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

Іменем України

09.09.26 справа № 149/1036/24

Козятинський міськрайонний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Пєтухова Н.О.,

за участю секретаря Даневської О.С.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.04.2026 у справі №149/1036/24,

ВСТАНОВИВ:

Відповідач ОСОБА_1 звернулась до суду щодо розстрочення виконання рішення суду, з урахуванням уточнених вимог, на 12 місяців.

В обгрунтування своєї заяви вказала, що рішенням суду у справі №149/1036/24 від 16.04.2026 стягнуто з неї заборгованість за кредитним договором №443542-КС-001 від 11.01.2022 у розмірі 50787,16 грн. На даний час існують обставини, які істотно ускладнюють виконання рішення суду шляхом одноразової сплати всієї суми заборгованості. З 08.06.2026 року вона перебуває у відпустці по догляду за дитиною. До цього перебувала на лікарняному у зв`язку з вагітністю та пологами. На даний час не працює та не отримує заробітної плати. Має на утриманні двох малолітніх дітей: доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У зв`язку з перебуванням у відпустці по догляду за дитиною, необхідністю утримання та забезпечення потреб двох малолітніх дітей, одноразова сплата заборгованості у розмірі 53 209,56 грн є для неї надмірним фінансовим навантаженням та істотно ускладнює виконання рішення суду.

Єдиним стабільним джерелом доходу її сім`ї, за рахунок якого вони задовольняють базові життєві потреби, є грошове забезпечення її чоловіка, який проходить військову службу в НОМЕР_1 окремій бригаді розгородження та отримує близько 21 000 грн на місяць.

Представник позивача подав до суду заяву у якій заперечив щодо задоволення заяви про розстрочення судового рішення, посилаючись на те що стороною відповідача не надано належних та допустимих доказів на підтвердження важкого матеріального стану, а також посилався на норми закону і практику ВС України.

Сторони у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Суд, за відсутності підстав для відкладення або оголошення перерви в судовому засіданні, передбачених ст. 223 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін.

Відповідно до ст. 247 ч.2 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що заочним рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.04.2026 року (справа № 149/1036/24) стягнуто із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 443542-КС-001 від 11.01.2022,у розмірі 50 787 (п`ятдесят тисяч сімсот вісімдесят сім) гривень 16 копійок, з яких: - прострочена заборгованість за кредитом - 24 305,74 гривень, - прострочена заборгованість по процентах 26 481,42 гривень; сплачені судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.

Рішення набрало законної сили.

Відповідно до копії наказу Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 03.06.2026 ОСОБА_1 надано відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 08.06.2026 по ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно копій свідоцтв про народження у ОСОБА_1 є двоє дітей: донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

З довідок ОК-7 та ОК-5 на ім`я ОСОБА_1 наданої 25.06.2026, вбачається, що така отримувала заробітну плату у січні-червні 2026 року

З довідки ОК-5 на ім`я ОСОБА_4 наданої 01.07.2026, вбачається, що такий отримує заробітну плату з грудня 2024 по травень 2026. Водночас доказів того, що вказана особа має зареєстровай шлюб з ОСОБА_1 , немає.

Відповідно до витягу з електронного реєстру листків непрацездатності, відомо що ОСОБА_1 мала період тимчасової непрацездатності з 01.02.2026 по 30.06.2026.

Відповідно до положень ч.1 ст.435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу, як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (ч.3 ст.435 ЦПК України).

Частини четверта та п`ята статті 435 ЦПК України передбачають, що вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочка та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду передбачене також статтею 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи.

Верховний Суд України у п.10 Постанови «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» від 26.12.2003 №14 вказує, що судам у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім`ї, відсутність у нього майна, яке за рішенням суду має бути передане стягувачу, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо).

Європейський суд з прав людини у своїй практиці звертає увагу, що несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру…», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв`язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання. Межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Обставини, які зумовлюють надання розстрочки виконання рішення суду повинні бути об`єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Отже, питання щодо надання розстрочки (відстрочки) виконання рішення суду повинно вирішуватися із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.

За правилом ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами ст.10, 81 ЦПК України саме заявник зобов`язаний довести зазначений предмет доказування, тобто виняткові підстави для розстрочення виконання судового рішення.

Обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Наведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06.2021 у справі № 9901/598/19, в постанові Верховного Суду від 05.09.2023 у справі № 295/5781/19.

Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду, і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015 № 8 встановлено, що судам при вирішенні питання про розстрочку виконання рішення суду слід враховувати те, що розстрочкою виконання рішення є встановлення періоду, протягом якого рішення суду виконається частинами з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частини мають визначатись судом. Це стосується виконанням рішення суду щодо предметів, які діляться (грошей, майна тощо). Суди, задовольняючи заяви про розстрочку та відстрочку виконання рішень, не враховують що матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для невиконання судових рішень, які набрали законної сили, та не є обставиною, що утруднює виконання рішень суду.

Оцінюючи надані ОСОБА_1 докази (Форму ОК-5, довідка про відпустку по догляду за дитиною), суд враховує те, що відповідач не надав суду докази відсутності грошових коштів на банківських рахунках та відсутності майна на праві власності, зокрема, автомобілів та нерухомості.

Посилання на скрутне матеріальне становище відповідача, наявність двох дітей, враховуючи ступінь вини відповідача у виникненні спору, не свідчать про винятковість причин невиконання рішення суду, а тому не можуть бути підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Тобто, заявником не надано суду належних доказів, виникнення виключних обставин у розумінні ст.435 ЦПК України, які б давали підстави для розстрочення виконання рішення суду.

Судом враховується те, що відповідно до положень ст.70 Закону України «Про виконавче провадження», розмір відрахувань із заробітної плати боржника за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості складає 20 відсотків, окрім стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю особи, у зв`язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, де розмір відрахувань встановлено на рівні 50 відсотків.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Керуючись ст. 247, 260, 247, 353-354, 435 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочення виконання рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 16.04.2026 у справі №149/1036/24, - відмовити.

На ухвалу суду може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її ухвалення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Наталя ПЄТУХОВА