Рішення № 139957344, 22.09.2026, Драбівський районний суд Черкаської області

Справа № 692/1220/26

Провадження № 2/692/976/26

22.09.26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року с-ще Драбів

Драбівський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Левченко Л.О.

за участю секретаря Савенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Драбів в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Позивач ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» звернулось до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» обґрунтовує тим, що 29.02.2020 між ТОВ «Мілоан» та відповідачем був укладений Договір про споживчий кредит № 1535626, підписаний відповідачем шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до умов якого відповідач отримала 8000,00грн. зі сплатою процентів за користування кредитом та інших платежів.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надало відповідачу кредит. Відповідачем не було сплачено кредитні кошти, комісії та проценти за користування кредитом у строк, встановлений кредитним договором.

Між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладений Договір відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, відповідно до якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «Мілоан», включно і з правом вимоги за кредитним договором № 1535626 від 29.02.2020.

Розмір заборгованості відповідача становить 26960,00грн., з яких:

- прострочена заборгованість за сумою кредиту 8000,00грн.;

- прострочена заборгованість за сумою відсотків 18000,00грн.;

- прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту 960,00грн.

Заходи досудового врегулювання спору проводились - відповідачу було надіслано письмову претензію про погашення кредитної заборгованості.

Зазначає інформацію про попередні витрати: судовий збір 2662,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8000,00грн.

Тому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 1535626 від 29.02.2020 у сумі 26960,00грн., судовий збір у сумі 2662,40грн. та 8000,00грн. витрат на правову допомогу, розгляд справи проводити за відсутності представника позивача, також клопотав про витребування доказів в АТ КБ «Приват Банк».

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (виклику) сторін. В ухвалі про відкриття спрощеного позовного провадження від 05.08.2026 відповідачу був наданий строк в 15 днів з дня отримання даної ухвали суду, на подачу відзиву на позовну заяву та роз`яснено право подати заяву із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та витребувано докази, про які клопотав позивача.

Від відповідача ОСОБА_1 на адресу суду відзив на позовну заяву не надходив, з заявами та клопотаннями відповідач не зверталась, про дату та час судового засідання була повідомлена належним чином.

01.09.2026 на адресу суду від АТ КБ «Приват Банк» надійшла запитувана інформація.

Згідно ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений законом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши надані позивачем письмові докази, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 76 ЦПК України визначено, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 95 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 29.02.2020 ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мілоан» з анкетою-заявою на кредит № 1535626 про отримання кредиту у сумі 8000грн., строком на 30 днів з 29.02.2020. Дата повернення кредиту: 30.03.2020, сума до повернення 14960,00грн., складові частини сукупної вартості кредиту: комісія за надання кредиту: 960,00грн., проценти за користування кредитом: 6000,00грн., що нараховуються за ставкою 2,5% від фактичного залишку кредиту за кожен день cтроку користування кредитом.

Згідно даних процесу оформлення та розгляду заяви 1535626, 29.02.2020 відбулося заповнення заяви, автоматична перевірка, перевірка у БКІ, скоринг, підписання договору. Також відповідно до даних анкети заяви було погоджено умови кредитування: замовлена сума 9000грн., замовлений строк 30 днів, погоджена сума 8000грн., погоджений строк 30 днів, комісія за надання кредиту: 12,00% одноразово, ставка процентів: 2,5% за кожен день користування.

Згідно Договору про споживчий кредит № 1535626 від 29.02.2020, укладеного між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , суму кредиту: 8000,00грн. (п. 1.2), строк повернення кредиту: 30 днів з 29.02.2020 (п. 1.3), термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 30.03.2020 (п.1.4). Сукупна вартість кредиту, що включає загальну суму зборів, платежів та інших витрат, які повинен сплатити позичальник за цим Договором (без врахування суми (тіла) кредиту) складає 6960,00грн. в грошовому виразі та 1 058,00 відсотків річних у процентному значенні, і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору(п. 1.5). Комісія за надання кредиту: 960,00грн. (п. 1.5.1). Проценти за користування кредитом: 6000,00грн., які нараховуються за ставкою 2,50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом ( п. 1.5.2).

Згідно п. 2.1 Договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної карти позичальника, зареєстрованої позичальником для цієї мети в особистому кабінеті на сайті miloan.ua.

Згідно п. 2.3 Договору передбачено умови пролонгації кредиту.

Згідно п. 2.4.1 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення, згідно п. 1.4 Договору.

Згідно п. 3.3.2 Договору позичальник зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, а також інші платежі передбачені цим Договором у порядку, строки та терміни передбачені п.п. 1.1.-1.6. та п. 2.4. цього Договору.

Додатком № 1 до вказаного договору є графік розрахунків, відповідно до якого дата платежу: 30.03.2020, кредит: 8000,00грн., проценти: 6000,00грн., комісія за надання кредиту: 960,00грн., разом: 14960,00грн.

Згідно довідки про ідентифікацію ТОВ «Мілоан», б/н від 10.09.2025, ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , з якою укладено договір про споживчий кредит № 1535626 від 29.02.2020, ідентифікована ТОВ «Мілоан». Акцепт (договір) підписаний позичальником із застосування електронного підпису одноразовим ідентифікатором U64061, дата і час відправки ідентифікатора позичальнику: 29.02.2020 8:52:30, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор: НОМЕР_2 .

З копії платіжного доручення 15929888від 29.02.2020 вбачається перерахування коштів від ТОВ «Мілоан» на рахунок відповідача ОСОБА_1 в сумі 8000,00грн. з призначенням платежу: Кредитні кошти від ТОВ Мілоан згідно договору 1535626.

Згідно відомостей ТОВ «Мілоан» про щоденні нарахування та погашення, кредитний договір № 1535626, ПІБ ОСОБА_1 , 29.02.2020 відбулось надання кредиту у сумі 8000,00грн. та нарахування комісії за оформлення кредиту: 960,00грн. У період з 29.02.2020 по 29.05.2020 включно відбувалось щоденне нарахування процентів у розмірі 200,00грн.

Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором № 1535626 від 29.02.2020, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за кредитним договором № 1535626 від 29.02.2020 станом на 14.04.2026 включно складає 26960,00грн., з яких прострочена заборгованість за сумою кредиту: 8000,00грн., прострочена заборгованість за комісією: 960,00грн, прострочена заборгованість за відсотками: 18000,00грн.

Відповідно до договору відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.21.2020, укладеного між ТОВ «Мілоан» (кредитор) та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» (новий кредитор), кредитор передає (відступає) новому кредитору за плату, а новий кредитор приймає належні кредитору права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними в Реєстрі боржників, укладеними між кредитором і боржниками.

Відповідно до копії акту приймання-передачі реєстру боржників від 29.12.2020 до Договору про відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, кредитор передав, а новий кредитор прийняв Реєстр боржників кредитора. Кількість боржників: 13237.

Згідно копії платіжної інструкції № 20806 від 29.12.2020, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» переказав на рахунок ТОВ «Мілоан» кошти у сумі 5 446 965,03грн. як плату згідно Договору відступлення прав вимоги № 158-МЛ від 29.12.2020. Без ПДВ.

Згідно копії витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги № 58-МЛ від 29.12.2020, складеного ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», за номером 8686 вказано: ПІБ: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , номер кредитного договору: № 1535626, дата підписання договору 29.02.2020, дата закінчення договору: 30.03.2020, сума виданого кредиту: 8000грн., залишок по тілу кредиту: 8000,00грн., залишок по відсотках 18000,00грн., залишок по комісії: 960,00грн., загальна сума заборгованості: 26960,00грн.

Відповідно до копії Претензії ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» вих. № 20297267/5552 від 01.04.2026, вона адресована ОСОБА_1 , стосується заборгованості за кредитним договором № 1535626 від 29.02.2020, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Мілоан», розмір якої визначено: 26960,00 грн. та містить повідомлення про відступлення права вимоги на користь ТОВ «Кредит-Капітал».

Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк» № 20.1.0.0.0/7-260817/23436-БТ від 20.08.2026 на ім`я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , банком емітовано карту № НОМЕР_3 . По рахунку НОМЕР_3 було зарахування коштів на суму 8000,00грн. 29.02.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно ч. 3 ст. 10 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Факт укладення договору та досягнення згоди щодо його істотних умов відповідачем не заперечується.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання, а в ч.1 ст. 625 ЦК України зазначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Вказаними Кредитним договором позичальник зобов`язалась повернути отримані грошові кошти та сплатити проценти за їх користування.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Пунктом 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України визначено способом захисту цивільних прав та інтересів може бути примусове виконання обов`язку в натурі.

ОСОБА_1 усунулась від виконання передбачених договором обов`язків та отримані кредитні кошти не повернула, внаслідок чого утворилась заборгованість за Договором про споживчий кредит № 1535626 від 29.02.2020, яка складається з заборгованості за сумою кредиту та відсоткам.

Тому суд погоджується з нарахованою заборгованістю у розмірах: за тілом кредиту - 8000,00грн.

Щодо вимоги про стягнення заборгованості за процентами у розмірі 18000,00грн. суд зазначає наступне.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

У разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України строк повернення неохопленої попередніми періодами заборгованості за кредитним договором вважається таким, що настав, а право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18).

Відповідно кредитного договору № 1535626 від 29.02.2020, кредит надавався строком на 30 днів зі ставкою 2,5% в день. Згідно п. 1.5.2 Договору сторонами погоджено сукупний розмір процентів: 6000,00грн.

Таким чином, суд враховує, що відсотки за користування кредитом нараховуються протягом строку дії кредитного договору або до моменту зміни сторонами строку повернення кредиту в повному обсязі згідно положень ч. 2 ст. 1050 ЦК України, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16 та не вбачала підстав для відступу від таких висновків у своїй постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Поняття «строк договору», «строк виконання зобов`язання» та «термін виконання зобов`язання» згідно з приписами ЦК України мають різний зміст.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А згідно з частиною другою цієї статті терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами, а термін - календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (стаття 252 ЦК України).

Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України). Цей строк починає спливати з моменту укладення договору (частина друга вказаної статті), хоча сторони можуть встановити, що його умови застосовуються до відносин між ними, які виникли до укладення цього договору (частина третя цієї статті). Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відтак, закінчення строку договору, який був належно виконаний лише однією стороною, не звільняє другу сторону від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання нею її обов`язків під час дії договору.

Поняття «строк виконання зобов`язання» і «термін виконання зобов`язання» охарактеризовані у статті 530 ЦК України. Згідно з приписами її частини першої, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З огляду на викладене строк (термін) виконання зобов`язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього, зокрема коли сторони погодили строк (термін) виконання ними зобов`язання за договором і визначили строк останнього, зазначивши, що він діє до повного виконання вказаного зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Оскільки строк дії договору, укладеного сторонами 29.02.2020 визначено до 30.03.2020, після чого продовжено не було у відповідності до порядку, визначеного п. 2.3 Договору, тому суд приходить до висновку про закінчення строку цього договору кредиту. В межах строку кредиту, тобто до 30.03.2020 відповідач мав, зокрема, повертати позивачеві кредит і сплачувати проценти згідно Графіку платежів. Починаючи з 31.03.2020 відповідач мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги позивачем повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її щомісячними платежами.

На період після прострочення виконання зобов`язання з повернення кредиту кредит боржнику не надається, боржник не може правомірно не повертати кредит, а тому кредитор вправі вимагати повернення боргу разом з процентами, нарахованими на час спливу строку кредитування. Тобто боржник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення кредитування, а тому й не повинен сплачувати за нього проценти відповідно до статті 1048 ЦК України; натомість настає відповідальність боржника - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором.

У разі порушення позичальником зобов`язання з повернення кредиту настає відповідальність - обов`язок щодо сплати процентів відповідно до статті 625 ЦК України у розмірі, встановленому законом або договором, на що вказала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.

Позивач звернувся з вимогою про стягнення процентів у розмірі 18000,00грн. Згідно розрахунку заборгованості (відомостей про щоденні нарахування та погашення) вказані проценти було нараховано як у межах строку договору кредиту, так і за його межами. Проте, позивач не надає доказів пролонгації договору кредиту після 30.03.2020 та не заявляє вимогу стягнення процентів у відповідності до ст. 625 ЦК України.

Таким чином припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування, а вимога про нарахування процентів за понадстрокове користування позикою до задоволення не підлягає.

Враховуючи викладене суд вважає, що у цьому випадку до стягнення підлягають відсотки за користування кредитом у межах строку дії Договору про споживчий кредит № 1535626 від 29.02.2020 - 30 календарних днів у розмірі 6000,00грн. (8000х2,5%х30=6000) який до того ж, відповідає розміру відсотків, узгоджених сторонами у кредитному договорі.

Щодо нарахування комісії за видачу кредиту у розмірі 960,00грн. суд зазначає наступне.

Пунктом 1.5.1 Договору передбачено комісію за надання кредиту, що нараховується за ставкою 12,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту.

Згідно норм ч. 2 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо. Отже, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

За положеннями частини п`ятої статті 11, частин першої, другої, п`ятої, сьомої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» (у редакції, чинній на момент укладення спірного кредитного договору) до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки. Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Аналіз указаних норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними.

Відповідно до ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Нормами ч. 5 ст. 14 Закону України «Про споживче кредитування» передбачена заборона вимагати від споживача укладення договору про споживчий кредит як обов`язкової умови придбання будь-яких товарів чи послуг у кредитодавця або у його спорідненої чи пов`язаної особи.

Згідно ч. 5 ст. 12 вказаного Закону умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року в справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Оскільки надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при реалізації прав та обов`язків за кредитним договором, тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику. Отже, виходячи із принципів справедливості, добросовісності на позичальника не може бути покладено обов`язок сплачувати платежі за послуги, які ним фактично не замовлялись і які банком фактично не надавались, а встановлення платежів за такі послуги було заборонено номативно-правовими актами.

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Оскільки надання кредиту - це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку.

У Договорі про споживчий кредит № 1535626 від 29.02.2020 зазначено, що комісія нараховується за надання кредиту, що суперечить вищевикладеним вимогам закону, які забороняють встановлювати будь-яку зустрічну оплату з боку позичальника за надання кредиту.

Тому вимога про стягнення комісії за надання кредиту до задоволення не підлягає.

На підставі викладеного, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково на суму 14000,00грн., що включає заборгованості за сумою кредиту у розмірі 8000,00грн. та заборгованість за відсотками відсотки у межах строку кредитного договору у розмірі 6000,00грн.

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, у разі задоволення позову судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача, тому необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування його витрат по сплаті судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 1382,55грн.

Позивачем заявлено вимогу про стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00грн.

Відповідно до вимог ст. 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу відноситься до витрат пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу до суду надано копію договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025, укладеного між позивачем та Адвокатським об`єднанням «Апологет», предметом якого є надання правничої допомоги клієнту.

Згідно Детального опису наданих послуг до акту № Д/26455 від 14.04.2026 за договором про надання правової (правничої) допомоги № 0107 від 01.07.2025, складеного 14.04.2026, у справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №1535626 від 29.02.2020, боржник ОСОБА_1 , надано всього 5 послуг (згідно переліку), на які витрачено 6 год. 30 хв.

Згідно Акту № Д/26455 від 14.04.2026 наданих послуг сторони ТОВ ФК «Кредит-Капітал» та АО «Апологет» підписанням акту підтверджують надання послуг відповідно до положень договору про надання правничої допомоги № 0107 від 01.07.2025 надання правничої допомоги щодо боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 1535626 від 29.02.2020на суму 8000,00грн.

Відповідно до ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як зазначив Верховний суд у своїй постанові 24 січня 2022 року по справі № 757/36628/16-ц, у відповідності до статті 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 30 червня 2022 року у справі № 915/517/21 містить висновок, що «відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару. Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність". У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Подібні правові позиції викладено у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 у справі № 910/14598/20 та додатковій постанові Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 922/1163/18».

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі та встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги. За неможливості встановити умови щодо порядку обчислення, форми та ціни правової допомоги згідно з умовами договору суди, залежно від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково. Такий висновок зроблено у постанові КЦС ВС від 28 вересня 2022 року по справі № 529/201/20.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Договором № 0107 визначено вартість наданих послуг у розмірі 8000,00грн., проте не вказано складові такої вартості та не визначено перелік і розмір послуг, пов`язаних з наданням правової допомоги. У детальному описі визначено перелік наданих послуг, зокрема, ознайомлення з матеріалами кредитної справи, на що витрачено 2:00год. та складення позовної заяви з урахуванням правової позиції клієнта, на що витрачено 3:30 год.

Суд звертає увагу, що дана справа є типовою та нескладно, вказаний позов було подано шляхом його направлення через систему «Електронний суд», а розгляд самої справи здійснювався за правилами спрощеного позовного провадження без участі сторін, тому у суду виникають сумніви щодо часу витраченого представником на надання правової допомоги згідно вказаного переліку.

Підсумовуючи вищевикладене, виходячи із критерію реальності адвокатських витрат, а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи обставини цієї справи, вказані вище, складність та категорію справи, те, що позов задоволено частково, а також положення ЄСПЛ та практику Верховного Суду щодо стягнення витрат на правову допомогу в цілому, суд вважає розмір витрат позивача завищеним, тому до стягнення підлягають такі витрати у розмірі 3000,00грн., що і буде становити співмірні і розумні витрати позивача на професійну правничу допомогу у цій справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 15, 16, 526, 527, 530, 551, 610, 626, 628, 629, 634, 638, 1049-1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 13, 77-78, 81, 89, 141, 263-265, 279 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) заборгованість за кредитним договором № 1535626 від 29.02.2020 в розмірі 14000,00грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) судові витрати в розмірі 1382,55грн.

Стягнути з ОСОБА_1 користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236) 3000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів в порядку визначеному ст.ст. 354-356 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Сторони по справі:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», код ЄДРПОУ 35234236, адреса: м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Суддя Л.О. Левченко