Рішення № 139957298, 09.09.2026, Чугуївський міський суд Харківської області

ЧУГУЇВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 636/7806/25 Провадження № 2/636/870/26

Дата

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 вересня 2026 року м. Чугуїв

Чугуївський міський суд Харківської області у складі:

головуючого судді Карімова І.В.,

за участю секретаря судового засідання Ріпи І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ) «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

17.09. 2025 року ТОВ «Споживчий центр» в особі свого представника Рассказова Д.І. звернулось до суду з позовною заявою, сформованою в підсистемі «Електронний суд» 10.09.2025, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором (оферти) у сумі 52 166,22 грн. та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 17.03.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений електронний кредитний договір (оферти) № 17.03.2025 -100001833, за умовами якого позивач зобов`язався надати позичальнику кредит, а відповідач взяв на себе зобов`язання повернути кредит, сплатити проценти, комісії та інші передбачені договором платежі у сумі, в строки та на умовах, визначених цим договором. Позивач взяті на себе обов`язки за договором виконав у повному обсязі та надав ОСОБА_1 кредит у сумі 20 000 грн строком на 140 днів шляхом зарахування на платіжний засіб відповідача № 5168-74ХХ-ХХХХ-8769, вказаний ним у заявці кредитного договору (кредитної лінії). Однак ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення грошових коштів за кредитним договором належним чином не виконував, частково погасив борг, а саме: 30.03.2025 на суму 2500 грн.; 31.03.2025 на суму 2007,97 грн.; 13.04. 2025 на суму 3950 грн.; 13.04.2025 на суму 357, 97 грн., тому внаслідок чого станом на дату подання позову виникла заборгованість у сумі 52 166,22 грн., з яких: 19 984,06 грн тіло кредиту; 22 382,16 грн. - проценти за користування кредитом; неустойки -9800 грн. Зазначену заборгованість позивач просить стягнути на свою користь, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2422, 40 грн. Також у позовній заяві міститься посилання на те, що відповідно до п.9 ч.3 ст. 175 ЦПК України позивач надає попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, який позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи на професійну правничу допомогу у розмірі орієнтовно 6000 грн., повідомивши, що докази понесених витрат у відповідності до ч.8 ст. 141 та ч.1 ст. 246 ЦПК України будуть надані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення. Також просить розгляд справи здійснювати без участі представника позивача у порядку спрощеного позовного провадження, не заперечує проти ухвалення у справі заочного рішення.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 03.10.2025 року відкрито провадження у справі, розгляд якої призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін.

У судове засідання учасники справи не з`явились, про час та місце його проведення повідомлені належним чином.

Відповідач Бондар повідомлявся відповідно до ст.ст. 128-130 ЦПК України за останньою відомою адресою зареєстрованого місця свого проживання, про що свідчать наявні в матеріалах справи зворотні повідомлення, причини неявки суду не повідомив, відзив на позовну заяву не надав, заяв про розгляд справи без його участі не подавав.

Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Перевіривши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 17.03.2025 року в електронній формі між кредитодавцем ТОВ «Споживчий центр» та споживачем ОСОБА_1 підписана пропозиція про укладення кредитного договору № 17.03.2025 -100001833 (оферта), яка є пропозицією укласти електронний кредитний договір, та заявку, яка є частиною кредитного договору та містить підтвердження позичальника про прийняття пропозиції (акцепт). Основними умовами кредитного договору є наступні:

1. Дата надання/видачі кредиту 17.03.2025;

2. Сума Кредиту: 20000 грн.

3. Строк, на який надається Кредит 140 днів з дати його надання.

4. Дата повернення (виплати) кредиту 03.08.2025;

6. Процентна ставка - фіксована незмінна процентна ставка у розмірі 1% за 1 (один) день користування Кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається Кредит (надалі - "процентна ставка"). Розмір процентної ставки не може бути збільшено в односторонньому порядку.

7. Комісія, пов`язана з наданням Кредиту (надалі "Комісія", економічна сутність плата за надання Кредиту) 15% від суми Кредиту та дорівнює 3000 грн. 00 коп. Комісія розраховується шляхом множення суми Кредиту (база розрахунку) на розмір Комісії у відсотковому значенні. Нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту.

10. Денна процентна ставка загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,82% = (23079.63 / 20000)/ 140 ? 100%).

11. Проценти (економічна сутність плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку, яка застосовується у відповідному періоді.

15. Неустойка: 200 грн. 00 коп., що нараховується за кожен день невиконання / неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного/неналежно виконаного зобов`язання.

Також у кредитному договорі зазначено:

18. Спосіб (способи) ідентифікації та верифікації споживача: отримання ідентифікаційних даних через Систему BankID НБУ;

22. Додатком до даного кредитного договору є інформаційне повідомлення позичальника ОСОБА_1 .

Зазначені документи були підписані ОСОБА_1 електронним підписом з використанням одноразового ідентифікатора, який був відправлений відповідачу на його фінансовий номер телефону.

З інформації, отриманої з центрального вузла Системи BankID НБУ на електронний запит на ідентифікацію з даними користувача, убачається, що позичальник ОСОБА_1

був ідентифікований через абонента-ідентифікатора. Зазначена інформація містить персональні дані відповідача, зокрема його прізвище, ім`я, по батькові, дату народження, РНОКПП, адресу реєстрації .

Відповідно до договору від 17.03.2025 та квитанції про перерахунок коштів кредитором нпдпно позичальнику кредит в розмірі 20000 грн., які ОСОБА_1 отримав 17.03.2025 р.

З наданої позивачем довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором № 17.03.2025 -100001833 (оферта) від 17.03.2025 позичальника ОСОБА_1 вбачається, що загальна сума заборгованості становить 52 166,22 грн., з яких: 19 984,06 грн тіло кредиту; 22 382,16 грн. - проценти за користування кредитом; неустойки -9800 грн., які нараховані за період з 17.03.2025 по 03.08.2025.

При цьому представник позивача зазначив у позовній заяві, що ОСОБА_1 здійснив заходи, спрямовані на визнання боргу, шляхом часткової сплати заборгованості по кредитному договору, а саме: 30.03.2025 на суму 2500 грн.; 31.03.2025 на суму 2007,97 грн.; 13.04. 2025 на суму 3950 грн.; 13.04.2025 на суму 357, 97 грн. Зазначені суми були враховані при визначенні розміру заборгованості до стягнення.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 6 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Нормою статті 639 ЦК України передбачено, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію" (далі - Закону) такі електронні правочини, а також електронні правочини, щодо яких сторони домовилися про підписання, мають бути підписані за допомогою електронного підпису або електронного цифрового підпису, електронного підпису одноразовим ідентифікатором, аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису або іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Без реєстрації та здійснення входу на веб- сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений, що повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду в постановах від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19, від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 10.06.2021 у справі № 234/7159/20, від 12.08.2022 у справі № 234/7297/20, від 09.02.2023 у справі № 640/7029/19.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі електронного кредитного договору (оферти) № 17.03.2025 -100001833 від 17.03.2025, за умовами якого відповідач отримав кредитні кошти у сумі 20 000 грн. шляхом безготівкового зарахування на його банківську картку № НОМЕР_1 , номер якої зазначено у п. 4.1 кредитного договору. Вказаним кредитним договором були визначені його предмет, розмір кредитного ліміту, строки та умови повернення кредиту, розміри плати за користування кредитними коштами та інші умови правовідношення.

З наданих позивачем доказів убачається, що відповідач зареєструвався в інформаційно-комунікаційній системі ТОВ «Споживчий кредит», отримав повідомлення від ТОВ «Споживчий кредит» з одноразовим ідентифікатором, та прийняв пропозицію (оферту) позивача шляхом використання (підписання) надісланого йому позивачем одноразового ідентифікатора. Особу відповідача було ідентифіковано та верифіковано як споживача через систему BankID НБУ (п. 18 Кредитного договору).

У зв`язку з наведеним суд вважає, що факт укладення кредитного договору (оферти) № 17.03.2025 -100001833 від 17.03.2025 між сторонами доведено позивачем належними і допустимими доказами, тоді як відповідачем вказаний факт не спростовано. Відповідачем були порушені зобов`язання стосовно своєчасного повернення суми отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, внаслідок чого виникла заборгованість за вказаним вище кредитним договором.

Між тим суд не може у повному обсязі погодитись з наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором, виходячи з наступного.

Відповідно до Закону України від 15.03.2022 № 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється, зокрема, від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України №64/2022від 24.02.2022 на всій території України введено воєнний стан, строк якого неодноразово продовжувався і який безперервно триває з 24.02.2022 до теперішнього часу.

Суд не може погодитися з аргументами представника позивача, викладених в позовній заяві в обґрунтування заявлених вимог, про те, що норми ЦК України в питанні нарахування пені є загальними та поступаються в пріоритеті застосування нормам спеціального законодавства ЗУ «Про споживче кредитування», оскільки за змістом ч.2 ст.4 ЦК України основним актом цивільного законодавства України є саме Цивільний кодекс України.

Так основним регулятором договірних відносин є ЦК України, а не окремі закони, що вбачається з аналізу висновків постанови ВС від 10.10.2018 у справі № 362/2159/15-ц.

Водночас, як зазначає представник позивача у даній справі, п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування» встановлено, що у разі прострочення споживачем у період з 01.03.2020 до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

З системного аналізу як приписів п. 6 Прикінцевих та перехідних положень ЗУ «Про споживче кредитування», про які вказує представник позивача, так і п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України вбачається, що відповідні положення ЗУ «Про споживче кредитування» не мають предметом свого правового регулювання правовідносини щодо нарахування пені під час воєнного стану в державі, а стосуються унормування цивільного законодавства у зв`язку з іншими обставинами, а саме прийняття ЗУ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг".

З огляду на зазначене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення неустойки у розмірі 9800 грн.

Таким чином, з ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за кредитом ( з урахуванням сплачених відповідачем коштів на погашення кредиту) в розмірі 42366,22 грн, з яких: 19 984,06 грн. тіло кредиту; 22 382,16 грн. - проценти за користування кредитом.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 1967,32 грн (42366,22 х 2422,40 / 52 166,22).

Керуючись статтями 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279,280, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором (оферти) № 17.03.2025 -100001833 від 17.03.2025 у сумі 42366,22 (сорок дві тисячі триста шістдесят шість) гривень 22 копійки та витрати по сплаті судового збору в сумі 1967(одна тисяча дев`ятсот шістдесят сім) гривень 32 копійки.

У задоволенні позовних вимог ТОВ «Споживчий центр» про стягнення неустойки у розмірі 9800 грн. відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 133-А, код ЄДРПОУ 37356833.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя: І.В. Карімов