Рішення № 139957137, 22.09.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/7418/23

Провадження № 2/645/30/26

РІШЕННЯ

Іменем України

22 вересня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Федорової О.В.,

за участю секретаря судового засідання Жорняк А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу № 645/7418/23 за позовом:

Харківського національного медичного університету

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство охорони здоров`я України

про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг,

в с т а н о в и в:

Позивач Харківський національний медичний університет звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й територій та житлово комунальних послуг в розмірі 93 637,37 грн. та судового збору.

В обґрунтування заявлених вимог з урахуванням письмових пояснень від 02.09.2024 (№01-13/3398) позивач посилається на те, що, відповідно до Акту прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти (далі - ХМАПО) до складу Харківського національного медичного університету (далі - ХНМУ) від 09.12.2022, який було затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року №2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс ХМАПО на праві оперативного управління, зокрема, будівлю гуртожитку №1, об`єкт державної власності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з наказом ХНМУ від 26.01.2023 №10 «Про визначення переліку студентських гуртожитків ХНМУ» визначено перелік студентських гуртожитків Студентського містечка ХНМУ, які перебувають на балансі університету, зокрема - студентський гуртожиток АДРЕСА_2 .

Відповідачка ОСОБА_1 поселилася в квартиру АДРЕСА_3 на підставі контракту №3355 від 31.07.2008 на тимчасове проживання в гуртожитку, ордеру №154 від 02.03.2009, який видано на підставі контракту №3355 від 31.07.2008, який на день подання позову Позивачем є студентським гуртожитком АДРЕСА_4 . За умовами контракту, який було укладено строком на 1 рік, з 01.05.2008 року по 01.05.2009 року, оплата за проживання визначається, виходячи з собівартості утримання 1 кв.м., які займає наймач, фактичних витрат за спожиті енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності з показниками встановлених лічильників обліку у будівлі гуртожитку (п.4.1 Контракту).

Згідно з положеннями ст. 3.2.1 Контракту ХМАПО надала в тимчасове користування для тимчасового проживання відповідачці та членам її родини квартиру АДРЕСА_3 , та згідно з п. 3.2.2 Контракту зобов`язалось надавати наймачу комунальні послуги.

Положеннями п. 4.2 Контракту передбачено, що оплата розраховується виходячи із собівартості утримання 1 кв.м., який винаймає наймач, фактичних витрат за використані енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності з даними пристроїв обліку в будівлі гуртожитку.

Положеннями п 4.2 Контракту передбачено, що наймач зобов`язується не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку. Розмір плати за проживання може бути змінений у випадку зміни цін, індексу інфляції та в інших випадках, передбачених законодавством України, а також у зв`язку із збільшенням витрат, пов`язаних з утриманням гуртожитку (п.4.4 Контракту).

Відповідачка та члени її родини після закінчення строку дії контракту №3355 від 31.07.2008 продовжили проживати в квартирі АДРЕСА_5 гуртожитку № НОМЕР_1 за адресою АДРЕСА_1 та користуватися всіма необхідними послугами. Отже, оскільки відповідачка не уклала новий договір на тимчасове проживання в гуртожитку №1 ХМАПО (станом на момент подачі позовної заяви студентський гуртожиток АДРЕСА_4 ), але продовжила займати квартиру АДРЕСА_5 із членами родини (чоловік та сини), між сторонами встановились фактичні договірні відносини з приводу надання послуг з утримання будинку й території та відшкодування витрат на комунальні послуги,

Відповідачка не сплачує відшкодування витрат за комунальні послуги, послуги з утримання будинку й території, у зв`язку із чим за період з 01.11.2020 року по 30.10.2023 року у неї утворилась заборгованість в сумі 93637,37 грн.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова (суддя Іващенко С.О.) від 04.01.2024 року відкрито провадження у справі та визначено її розглядати в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до пунктів 2.3.49 та 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, Розпорядженням заступника керівника апарату за № 372/24 від 20.05.2024 року призначено проведення повторного автоматичного розподілу вищезазначеної цивільної справи, в результаті чого справу було передано судді Фрунзенського районного суду м. Харкова Федоровій О.В.

Ухвалою Фрунзенського районного суду м. Харкова (суддя Федорова О.В.) від 24.05.2024 року прийнято до провадження цивільну справу за позовом Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг.

Подальший рух справи висвітлений у відповідних ухвалах суду.

Відповідачка не погодилася із зазначеним позовом, надавши суду відзив, в якому просить в задоволенні позову відмовити повністю, стверджуючи про недоведеність позовних вимог, відсутність належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження заявлених позовних вимог. Відповідачка заперечує, що між нею та позивачем установились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, вважає, що позивач мав би довести факт підведення та надання комунальних послуг в гуртожиток №7 з боку комунальних підприємств, а також існування розрахунків за їх споживання. Відповідачка заперечує, що квартира АДРЕСА_5 має опалювальну площу 58,9 кв.м. та корисну площу 51,2 кв.м. та з цього приводу вважає недостовірними розрахунок ціни позову із відшкодування витрат на утримання будинку та комунальні послуги, виконаний із використанням таких розрахункових даних. Контракт, на який посилається позивач, не містить даних про загальну площу наданого їй у користування за контрактом приміщення, в той час як позов про відшкодування витрат на утримання будинку та території, комунальних послуг розрахований позивачем, виходячи із ціни користування 1 метром квадратним відповідної площі. Також відповідачка вважає, що відсутні докази того, що об`єм наданих їй послуг відповідає тарифам, встановленим ректором ХМАПО, нараховується виходячи з кількості осіб, в тому числі членів сім`ї наймача, також є недоведеним правильність та відповідність розрахунків вартості комунальних послуг та тарифів. Крім того відповідачка наголосила, що відповідно до постанови КМУ від 05.03.2022 №206 до припинення чи скасування воєнного стану в України забороняється стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24.02.2022. Відповідачка та члени її сім`ї з 22.02.2022 не проживають в студентському гуртожитку АДРЕСА_2 , мають довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб в Закарпатську область. Також відповідачка вважає, що її реєстрація в гуртожитку АДРЕСА_4 не є доказом споживання нею та членами її родини комунальних послуг, а надана позивачем довідка про проживання в квартирі 5 осіб не є належним доказом, адже вона складена самим позивачем. Посилається на рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 за №1288/13, яким затверджений Перелік гуртожитків, які підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади м. Харкова відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Відповідачка також стверджує про відсутність доказів перебування гуртожитку на балансі позивача. Додатково відповідачка зазначила, що постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року по справі №520/7440/21 було визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та 06 червня 2024 року Другий апеляційний адміністративний суд визнав протиправним та скасував наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти». Таким чином, на цей час позивач не може вважатися правонаступником прав та обов`язків Харківської медичної академії післядипломної освіти, що встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили, а отже є неналежним позивачем у цій справі, тобто особою, права та інтереси якої не порушені.

Третя особа - Міністерство охорони здоров`я України позовні вимоги підтримало та в заяві про вступ у справу зазначило, що станом на 03.09.2024 за інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №393361478 від 03.09.2024) щодо об`єкту будівля літ. А-2-16 (гуртожиток) за адресою АДРЕСА_1 , власником якого є держава Україна в особі Міністерства охорони здоров`я, особа, яка наділяється правом оперативного управління зазначеним об`єктом є Харківський національний медичний університет (номер запису про інше речове право 48953902). Станом на 04.09.2024 за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Харківський національний медичний університет (код ЄДРПОУ 01896866) є правонаступником юридичної особи Харківська медична академія післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 01896872). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 6 Закону України «Про управління об`єктами державної власності», підпункту 14 пункту 4 Положення про Міністерство охорони здоров`я України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №267, Наказу МОЗ України від 26.01.2018 №152 Харківський національний медичний університет належить до сфери управління Міністерства охорони здоров`я України. Реорганізація ХМАПО шляхом її приєднання до ХНМУ відбувалася в період з 2021 року по 2023 рік у відповідності до чинного Розпорядження КМУ від 08.02.2021 №103-р та наказу МОЗ від 15.03.2021 №452. Ухвалюючи рішення про реорганізацію, МОЗ спрямував свою волю на передання не окремого майна, прав та обов`язків ХМАПО, а всієї їх сукупності. Відповідно до Акту прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, який було затверджено наказом Міністерством охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року № 2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс Харківської медичної академії післядипломної освіти на праві оперативного управління, зокрема, будівлю гуртожитку №1, об`єкт державної власності, який знаходиться за адресою м. Харків, Салтівське шосе, 268. Станом на теперішній час наказ МОЗ від 27.12.2023 №2343 є чинним. Будівля гуртожитку №1 ХМАПО (станом на сьогодні студентський гуртожиток №7 ХНМУ), а також дебіторська та кредиторська заборгованість мешканців гуртожитку, обліковується на балансі ХНМУ, обслуговування гуртожитку в тому числі витрати на утримання будинку і території та житлово комунальних послуг здійснюється ХМНУ шляхом укладення договорів на закупівлю послуг за державні кошти. Також третя особа додатково зазначила, що подальші судові рішення, ухвалені у справах № 520/7440/21 та № 520/5316/23, якими було визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» не впливають на право позивача на позов у даній справі та обов`язок відповідача щодо відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг.

В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.

Третя особа правом участі представника у судовому засіданні не скористалася, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Під час участі у судових засіданнях представник третьої особи заперечувала проти задоволення позову з підстав, викладених у своїх письмових поясненнях. Також додатково представник зазначила, що подальші судові рішення, ухвалені у справах № 520/7440/21 та № 520/5316/23, якими було визнано протиправним та скасовано розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» не впливають на право позивача на позов у даній справі та обов`язок відповідача щодо відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Представник відповідачки в судовому засіданні проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити. Додатково зазначив, що вважає ХНМУ неналежним позивачем щодо заборгованості відповідачки за період 2020-2022, адже не були надані докази законності її передання від ХМАПО до ХНМУ, звертав увагу суду, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.06.2026 у справі № 520/3717/25 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_2 до Кабінету Міністрів України, Міністерства охорони здоров`я України, третя особа Харківський національний медичний університет, визнано протиправною бездіяльність Кабінету Міністрів України та Міністерства охорони здоров`я України, яка полягає у невчиненні дій щодо приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти». Здійснено вихід за межі позову, зобов`язано Кабінет Міністрів України та Міністерство охорони здоров`я України вчинити дії з метою приведення у первісний стан Харківської медичної академії післядипломної освіти, який існував до прийняття розпорядження Кабінету Міністрів України від 08.02.2021 № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти». Зазначене на думку представника відповідачки додатково доводить, що за даними позовними вимогами Харківський національний медичний університет не є належним позивачем, адже його права відповідачкою не порушені, що є самостійною та достатньою підставою для відмови в позові. Також представник відповідачки звертав увагу, що контракт №3355 від 31.07.2008, відповідно до якого відповідачка посилилась до гуртожитку був укладений на період з 01.05.2008 по 01.05.2009 та в подальшому сторонами не продовжувався, а тому спірний період, заборгованість за яким заявлена позивачем до стягнення, не охоплена періодом його дії, а інших договорів на проживання між сторонами не укладалось, більш того відповідачка не проживає у приміщенні гуртожитку з лютого місяця 2022 року а тому не користується будь-якими послугами.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив таке.

Як вказує у своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини, згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав свобод чи законних інтересів.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Особа вільна у виборі способу способі захисту цивільних прав судом.

Разом з тим, передбачені ст. ст. 12 і 13 ЦПК України засади змагальності та диспозитивності цивільного судочинства визначають основні правила, в межах яких мають діяти особи, що беруть участь у справі, та суд при вирішенні справи.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона у цивільному судочинстві повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, до яких дана справа не відноситься.

Суд, згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України, розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим законом випадках.

З огляду на вказані норми закону позивач, обравши певний спосіб захисту цивільного права перед судом, має довести, шляхом подання належних та допустимих доказів, що надані підприємствами - виробниками/виконавцями житлово-комунальних послуг відомості про заборгованість є неправомірними , які порушують, не визнають або оспорюють охоронювані законом його цивільні права.

Відповідач, зі свого боку, зобов`язаний довести обставини, посилаючись на які він заперечує проти позову.

Згідно позиції Верхового Суду України, що викладена у постанові Пленуму «Про судове рішення у цивільній справі» №14 від 18.12.2003 року «Про судове рішення у цивільній справі» вбачається, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи та інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Статтями 78, 81 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судовим розглядом встановлено, що відповідно до Розпорядження КМ України від 08.02.2021 №103-р та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 №452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» Харківську медичну академію післядипломної освіти було реорганізовано шляхом приєднання до Харківського національного медичного університету.

В подальшому відповідно до Акту прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2022 №2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс Харківської медичної академії післядипломної освіти на праві оперативного управління, в тому числі, будівлю гуртожитку АДРЕСА_6 , а також передано дебіторську заборгованість постійних мешканців гуртожитку станом на 01.11.2022 в сумі 8457762,20 грн. Такий акт затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022 року № 2343.

Наказом ХНМУ від 26.01.2023 №10 «Про визначення переліку студентських гуртожитків ХНМУ» визначений перелік студентських гуртожитків Студентського містечка ХНМУ, які перебувають на балансі університету, серед яких студентський гуртожиток АДРЕСА_2 .

Згідно з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 174352844 від 18.07.2019 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 319980111 від 11.01.2023 року, власником будівлі гуртожитку, загальною площею 18771.2 кв.м., житлова площа 6778.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , є держава Україна в особі Міністерства охорони здоров`я України. Харківському національному медичному університету належить право оперативного управління вказаним майном.

Відповідно до Контракту №3355 від 31.07.2008 року на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти із ОСОБА_1 , його було укладено на період з 01.05.2008 року по 01.05.2009 року (п. 6.1. Контракту) із визначенням обов`язку мешканця здійснювати оплату за проживання, виходячи з собівартості утримання 1 кв. м., фактичних витрат за спожиті енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності до показників встановлених приладів обліку в будівлі гуртожитку (п.4.1 Контракту).

Згідно з положеннями ст. 1, ст. 3.2.1 Контракту ХМАПО надала в тимчасове користування для тимчасового проживання відповідачці та членам її родини: чоловік ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 квартиру АДРЕСА_3 .

Згідно з положеннями ст. 3.2.1 Контракту ХМАПО надала в тимчасове користування для тимчасового проживання відповідачці та членам її родини квартиру АДРЕСА_3 , та згідно з п. 3.2.2 Контракту зобов`язалось надавати наймачу комунальні послуги.

Положеннями п. 4.2 Контракту передбачено, що оплата розраховується виходячи із собівартості утримання 1 кв. м., який винаймає наймач, фактичних витрат за використані енергоносії та інші комунальні послуги у відповідності з даними пристроїв обліку в будівлі гуртожитку.

Положеннями п. 4.2 Контракту передбачено, що наймач зобов`язується не пізніше 25-го числа кожного наступного місяця вносити плату за проживання в гуртожитку. Розмір плати за проживання може бути змінений у випадку зміни цін, індексу інфляції та в інших випадках, передбачених законодавством України, а також у зв`язку із збільшенням витрат, пов`язаних з у триманням гуртожитку (п.4.4 Контракту).

Даних про визнання недійсним укладеного між ХМАПО та відповідачкою Контракту №3355 від 31.07.2008 року на тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти матеріали справи не містять.

Після закінчення визначеного в п.6.1. Контракту №3355 від 31.07.2008 строку його дії відповідачка разом із членами своєї родини продовжила проживати та займати квартиру АДРЕСА_3 , не укладаючи нового Контракту на проживання.

Доказів заперечення з боку ХМАПО та ХНМУ обставин подальшого проживання відповідачки разом із членами своєї родини квартирі АДРЕСА_3 суду також не надано.

Також судом встановлено, що відповідно до заяви відповідачки від 20.02.2009 остання просила дозволити реєстрацію в гуртожитку АДРЕСА_7 ; склад родини ОСОБА_4 , ОСОБА_5 .

02.03.2009 проректором з АГД ХМАПО Жидковій Аллі Вікторівні виданий ордер №154 на житлову площу в гуртожитку АДРЕСА_6 на підставі контракту №3355 від 31.07.2008.

Змістом картки форма А від 05.03.2009 підтверджується інформація про зареєстрованих осіб за адресою АДРЕСА_8 ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 .

Зазначене доводить факт проживання та користування відповідачкою квартирою АДРЕСА_3 .

Таким чином встановлені судом фактичні обставини дають підстави для твердження про виникнення між сторонами з моменту укладення Контракту №3355 від 31.07.2008 та після закінчення терміну його дії договірних відносин щодо надання відповідачці житлової площі за договором найму і в силу таких відносин відповідачка зобов`язана нести витрати за проживання у гуртожитку своєї родини, а також за використання допоміжними приміщеннями для задоволення своїх санітарно-гігієнічних потреб і сплачувати спожиті комунальні послуги.

Відповідно до даних розрахунку ціни позову за період 01.11.2020 30.10.2023 суми відшкодування вартості обслуговування гуртожитку, освітлення міст загального користування, користування ліфтами тощо здійснений виходячи із корисної площі квартири №246 51,2 кв. м., загальної площі 58,9 кв. м.

Відповідно до довідки від 01.12.2023 №7 в квартирі АДРЕСА_9 в період з 01.11.2020 по 28.02.2022 фактично проживало 5 осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 ; в період з 01.03.2022 по 30.10.2023 ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , ОСОБА_4 фактично не проживали.

Визнаючи факт проживання в наведених приміщеннях гуртожитку за адресою АДРЕСА_1 , відповідачка в той же час заперечує, що користується такими кімнатами у визначених позивачем площах. При цьому відповідачка не надає суду інших даних щодо площі приміщень, якими вона користується та які нею фактично визнаються.

Суд бере до уваги визнання відповідачкою обставин проживання разом із родиною в квартирі АДРЕСА_3 та фактичного продовження між сторонами договірних відносин із тимчасового проживання в гуртожитку до часу виїзду позивачки до Закарпатсьої області в якості внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, стороною відповідачки не надано суду доказів того, що вона фактично виселилася із приміщення квартири АДРЕСА_9 , вивезла свої речі, здала ключ від кімнати адміністрації гуртожитку, тощо. Також, до цього часу відповідачка із членами своєї родини зареєстрована у вказаній квартирі АДРЕСА_9 .

Отже суд приймає надані позивачем розрахункові дані щодо площі квартири, яка становили предмет контракту №3355 від 31.07.2008.

При цьому суд бере до уваги наданий та досліджений під час судового розгляду витяг з технічного паспорту на гуртожиток по АДРЕСА_1 (інв. справа №61257), виготовлений 19.03.2019 КМ «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», де містяться розрахункові дані про площі приміщень в гуртожитку. Такі дані повністю узгоджуються з витягами з відомостей нарахувань за проживання в гуртожитку (кв. 246). Відповідно до ч.1 ст. 127 Житлового кодексу України для проживання робітників, службовців, студентів, учнів, а також інших громадян у період роботи або навчання можуть використовуватись гуртожитки. Під гуртожитки надаються спеціально споруджені або переобладнані для цієї мети жилі будинки. Згідно з ч. 2 ст. 128 Житлового кодексу України жила площа в гуртожитку надається одиноким громадянам і сім`ям, які мають право проживати у гуртожитках, за рішенням адміністрації підприємства, установи, організації або органу місцевого самоврядування, у власності чи управлінні яких перебуває гуртожиток.

За правилом ст. 129 Житлового кодексу України на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку адміністрація підприємства, установи, організації, орган місцевого самоврядування видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення на надану жилу площу в гуртожитку.

Частиною 1 статті 130 Житлового кодексу України передбачено, що порядок користування жилою площею в гуртожитках визначається договором, що укладається перед вселенням на надану жилу площу в гуртожитку на підставі спеціального ордера відповідно до Примірного положення про користування жилою площею в гуртожитках, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.06.2018 року №498 затверджено Примірне положення про користування гуртожитком (далі - Примірне положення), яке визначає порядок користування гуртожитками: жилою площею, жилими та іншими приміщеннями в них, дія якого поширюється на всі гуртожитки незалежно від форми власності та п 1.1. якого передбачено, що наймачі, які користуються жилою площею в гуртожитку, зобов`язані своєчасно сплачувати за проживання в гуртожитку у строки, встановлені договором або законом. Особи, які проживають у гуртожитку на умовах договору найму (оренди), вносять плату за таке проживання відповідно до умов договору. Плата за проживання в гуртожитку включає: витрати на оплату житлово-комунальних послуг (послуги з управління гуртожитком, послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, постачання та розподілу природного газу, електричної енергії, послуги з поводження з побутовими відходами, інші витрати, необхідні для забезпечення створення належних умов для проживання (утримання майна гуртожитку, зазначеного в абзаці першому пункту 14 цього Положення) та організації побуту (заміна, прання, дезінфекція постільних речей тощо у разі їх видачі).

Відповідно до Положення про особливості користування гуртожитками закладів фахової передвищої та вищої освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти та науки України 21.11.2019 №1452 та Примірного положення про користування гуртожитками, затвердженого постановою КМУ від 20.06.2018 №498. Заклад освіти розробляє власне положення про користування гуртожитком закладу освіти, яке затверджує керівник закладу освіти за погодженням з органами студентського самоврядування.

Відповідно до Положення про користування студентськими гуртожитками Харківського національного медичного університету, затвердженого наказом №184 від 10.08.2020 студентські гуртожитки використовуються для проживання здобувачів освіти (студентів, аспірантів, докторантів, інтернів, клінічних ординаторів, слухачів). В тому числі іноземних громадян, під час навчання в ХНМУ за очною (денною), заочною формою здобуття освіти, вступників та працівників університету, які не мають постійного місця проживання за місцем розташування університету. Відповідно до п.п.5 п.2.2. за умови повного забезпечення здобувачів освіти університету житловою площею, у студентських гуртожитках можуть проживати працівники університету та інші громадяни. Студентський гуртожиток має особливий правовий режим користування, зокрема, це є тимчасовим місцем проживання у період роботи чи навчання у зв`язку з трудовими відносинами або навчання м у навчальному закладі освіти, житлові приміщення надаються у тимчасове користування на умовах оплати за користування гуртожитком. Згідно п.2.11 Положення розмір плати за проживання у студентських гуртожитках університету встановлюється ректором за погодженням з органом студентського самоврядування та виборним органом профспілкової організації студентів з урахуванням вимог чинного законодавства. Плата за проживання у студентських гуртожитках університету вноситься мешканцями у порядку та строки, встановлені договором найму житлової площі у гуртожитках університету. Згідно п.п. 2.7, 2.8 жила площа у студентських гуртожитках університету надається 1) у вигляді окремого ліжко місця для спільного проживання одиноких осіб однієї статі; 2) окремого жилого приміщення для відокремленого проживання однієї особи або сім`ї.

Постановою КМУ №796 від 27.08.2010 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності» затверджений відповідний перелік та серед них в п.п. 4) п.7 міститься послуга 4) надання громадянам, які користуються послугами, зазначеними у підпунктах 1-3 цього пункту, комунальних послуг, послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків і приміщень.

Відповідно до п. 2 спільного наказу Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України, Міністерства фінансів України, Міністерства охорони здоров`я України від 28.03.2011 №384/423/173, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.04.2011 за №520/19258 «Про встановлення граничного розміру плати за проживання в студентських гуртожитках вищих навчальних закладів державної та комунальної власності» Конкретний розмір плати за проживання в гуртожитках встановлюється керівником вищого навчального закладу за погодженням з профспілковим комітетом студентів і розраховується відповідно до Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23.07.2010 N 736/902/758 ( z1196-10 ), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.11.2010 за N 1196/18491, виходячи з нормативу житлової площі на кожного мешканця, встановленого згідно з проектною документацією при будівництві гуртожитку, та розрахункового коефіцієнта загальної площі, що припадає на кожного мешканця гуртожитку.

Судом досліджені зміст наказів ХМАПО від 31.08.2020 №246-з «Про вартість проживання в гуртожитку №1», відповідно до якого з 01 вересня 2020 року затверджено вартість 1 кв.м. в сумі 13,68 грн. без ПДВ, від 25.01.2021 №46-з «Про вартість проживання в гуртожитку АДРЕСА_10 у зв`язку з підвищенням заробітної плати та тарифів на комунальні послуги (централізоване водопостачання та водовідведення, опалення, електропостачання) з 01 січня 2021 року», відповідно до якого з 01 січня 2021 року затверджено вартість 1 кв.м. в сумі 14,91 грн. без ПДВ, від 12.01.2022 №18-з «Про зміну вартості проживання в гуртожитку», а також накази ХНМУ від 30.12.2022 №179/2022-адм «Про порядок обрахунку плати за проживання в гуртожитку №7 ХНМУ», відповідно до якого з 01 січня 2022 року затверджено вартість 1 кв.м. в сумі 15,48 грн. без ПДВ, від 02.01.2023 №05-госп «Про затвердження розміру вартості послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метра в гуртожитку №7 ХНМУ», відповідно до якого з 01 січня 2021 року затверджено вартість 1 кв.м. в сумі 11,25 грн. без ПДВ, а також наказ ХНМУ від 02.01.2023 №05-госп «Про затвердження граничного розміру вартості послуг з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метра в гуртожитку №7 ХНМУ», відповідно до якого тариф 1 кв.м. площі складає 13,50 грн. та включає оплату праці, нарахування на заробітну плату, матеріальні витрати, оплата послуг (крім комунальних), капітальні витрати, а вартість проживання у студентському гуртожитку складається із вартості утримання 1 кв.м. загальної площі будинку гуртожитку, помноженої на кількість кв.м. приміщення, яке займає особа.

Також, судом досліджені накази та розпорядження ХНМУ, відповідно до яких здійснювалось нарахування відповідачці плати з відшкодування витрат за комунальні послуги у студентському гуртожитку №7, а саме наказ від 30.12.2022 №179/2022-адм «Про порядок обрахунку плати за проживання в гуртожитку №7 ХНМУ», наказ від 20.04.2023 №84-адм «Про порядок обрахунку плати за проживання в гуртожитках ХНМУ», розпорядження від 15.05.2023 №1 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 за квітень 2023 року», від 13.06.2023 №3 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 за травень 2023 року», від 17.07.2023 №4 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 за червень 2023 року», від 11.08.2023 №5 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 за липень 2023 року», від 14.09.2023 №6 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 за серпень 2023 року», від 16.10.2023 №7 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 за вересень 2023 року», від 17.11.2023 №9 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 за жовтень 2023 року».

Такі накази та розпорядження ухвалені з посиланням на відповідні акти законодавства та стосуються саме гуртожитку АДРЕСА_2 .

Суд, перевіривши твердження відповідачки щодо відсутності доказів, що оплата за проживання в гуртожитку позивачем розраховується виходячи із собівартості утримання 1 кв. м, який займає наймач, зазначає таке.

Відповідно до розрахунку ціни позову визначення відповідачці вартості проживання в гуртожитку здійснено позивачем виходячи із вартості обслуговування 1м2 гуртожитку та пропорційно до корисної площі квартири АДРЕСА_5 51,2 кв.м. за листопад - грудень 2020 року в сумі 13,68 грн., що відповідає наказу ХМАПО від 31.08.2020 №346-з, за січень грудень 2021 року в сумі 14,91 грн., що відповідає наказу ХМАПО від 25.01.2021 №46-з, за січень лютий 2022 року в сумі 15,48 грн., що відповідає наказу ХМАПО від 12.01.2022 №18-з, за січень жовтень 2023 року в сумі 13,50 грн., що відповідає наказу ХНМУ від 02.01.2023 №05-госп.

Також під час розгляду справи не знайшло свого підтвердження, що позивач здійснює розрахунок заборгованості відповідачки за відсутності даних площі займаної нею квартири, адже відповідно до наданого позивачем розрахунку ціни позову на період 01.11.2020-30.10.2023 дані про загальну опалювальна площу квартири АДРЕСА_5 58,9 кв.м є загальною інформацією, в той час як площа, з якої здійснюються відповідні нарахування в розрахунку ціни позову, позивачем зазначена 51,2 кв.м.

За таких умов суд приймає надані позивачем розрахункові дані щодо площі приміщення, яке становило предмет контракту №3355 від 31.07.2008.

Отже доводи відповідачки про не доведення позивачем порядку та способу обрахування витрат на обслуговування приміщень гуртожитку та вартості комунальних послуг спростовуються наведеними письмовими доказами у справі.

Поняття терміну «квартирна плата» наведено у ст. 66 ЖК України, а саме, плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку). Норма загальної площі встановлюється у розмірі 21 квадратного метра на одну особу. Розмір плати за користування житлом (квартирної плати) встановлюється Кабінетом Міністрів України. В одинарному розмірі оплачується загальна площа, що має належати наймачеві та членам його сім`ї за встановленими нормами, а також зайва площа, якщо розміри її на всю сім`ю не перевищують половини норми загальної площі, яку належить мати одній особі. Плата за користування рештою зайвої загальної площі береться в підвищеному розмірі, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 67, 68 цього Кодексу плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Відповідно до Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 за №572 із змінами (далі Правила), визначено порядок користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, на які поширюється дія Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків".

Так, наймач житлового приміщення у гуртожитку зобов`язаний: укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем відповідно до типового договору; оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом; дотримуватися вимог нормативно-правових актів у сфері житлово-комунальних послуг, пожежної і газової безпеки, санітарних норм і правил; використовувати приміщення житлового будинку і гуртожитку за призначенням, забезпечувати збереження житлових і підсобних приміщень та технічного обладнання; тощо (п.7). Мешканці квартири, житлового приміщення у гуртожитку, в яких проживає два і більше співвласники, наймачі (орендарі): мають рівні права на користування підсобними приміщеннями і обладнанням; можуть обирати відповідальну за виконання встановлених правил особу; встановлюють за узгодженням порядок використання підсобних приміщень, а також черговість їх прибирання; розподіляють за узгодженням загальні витрати на оплату житлово-комунальних та інших послуг. За умови відсутності поквартирного (покімнатного) обліку та відсутності згоди між мешканцями квартири, житлового приміщення у гуртожитку щодо оплати житлово-комунальних та інших послуг плата розподіляється: за електроенергію при загальному лічильнику - пропорційно потужності побутового електричного обладнання кожного співвласника, наймача (орендаря); за газ, водопостачання та водовідведення, освітлення підсобних приміщень - за чисельністю зареєстрованих осіб, що проживають у квартирі, житловому приміщенні у гуртожитку; за послуги з централізованого опалення, з утримання житлових будинків і споруд та прибудинкових територій - за встановленими тарифами відповідно до опалюваної та загальної площі приміщення, яким користується власник, співвласник, наймач (орендар) (п.10). Власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків і гуртожитків несуть відповідальність згідно із законом (п.11).

З урахуванням наведених норм матеріального права, якими врегульовані питання плати за користування житлом, суд визнає, що плата за проживання у гуртожитку є складовою квартирної плати, передбачає оплату за користування житловими та допоміжними приміщеннями гуртожитку, улаштованими для забезпечення санітарно-гігієнічних потреб мешканців гуртожитку, і обраховується відповідно до затвердженого тарифу.

Отже позовні вимоги про відшкодування вартості обслуговування гуртожитку (утримання будинку та території) в сумі 1400,84 грн. за листопад грудень 2020 року, 9160,68 грн. за 2021 рік, 2360,32 грн. за 2022 рік, 6912,00 грн. за січень жовтень 2023 року, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо стягнення заборгованості за іншими видами комунальних послуг.

Так, судовим розглядом встановлено, що нарахування плати з відшкодування за комунальні послуги у студентському гуртожитку № 7 ХНМУ здійснювалося відповідно до наказу ХНМУ від 30.12.2022 №179/2022-адм. «Про порядок обрахунку плати за проживання в гуртожитку №7 ХНМУ», Наказу ХНМУ від 20.04.2023 №84-адм «Про порядок обрахунку плати за проживання в гуртожитках ХНМУ», розпорядження ХНМУ №1 від 15.05.2023 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за квітень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 13.06.2023 №3 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за травень 2023 року», розпорядження ХНМУ №4 від 17.07.2023 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за червень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 11.08.2023 №5 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за липень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 14.09.2023 №6 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за серпень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 16.10.2023 №7 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за вересень 2023 року», розпорядження ХНМУ від 17.11.2023 №9 «Про затвердження розрахунку плати за проживання в гуртожитку АДРЕСА_2 , за жовтень 2023 року».

Відповідно до розрахунку ціни позову за період 01.11.2020 - 30.10.2023 у відповідачки як особи, що фактично разом із членами своєї родини (чоловіком та синами) проживала в квартирі АДРЕСА_11 , утворилась заборгованість в загальному розмірі 93637,37 грн., в т.ч. за листопад грудень 2020 року в сумі 9664,94 грн., виходячи з яких 1400,84 грн. витрати на утримання будинку та території, 1885,76 грн. на опалення, 1264,53 грн. холодна вода, 763,94 грн. водовідведення, 2636,25 грн. електропостачання, 7,78 грн. освітлення міст загального користування, 95,02 грн. користування ліфтами.

Аналогічно за 2021 рік у відповідачки утворилась заборгованість в сумі 55079,06 грн., виходячи з яких 9160,68 грн. витрати на утримання будинку та території, 7314,80 грн. на опалення, 6740,11 грн. холодна вода, 3733,81 грн. водовідведення, 18333,00 грн. електропостачання, 46,68 грн. освітлення міст загального користування, 570,12 грн. користування ліфтами.

За 2022 рік у відповідачки утворилась заборгованість в сумі 13888,23 грн., виходячи з яких 2360,32 грн. витрати на утримання будинку та території, 4032,93 грн. на опалення, 1153,16 грн. холодна вода, 609,08 грн. водовідведення, 3227,00 грн. електропостачання, 15,31 грн. освітлення міст загального користування, 175,71 грн. користування ліфтами. При цьому за період березень - жовтень 2022 нарахування витрат на утримання будинку, опалення, холодної води, водовідведення, електропостачання, освітлення міст загального користування, користування ліфтами не здійснювалось.

За січень жовтень 2023 року у відповідачки утворилась заборгованість в сумі 15005,14 грн., виходячи з яких 6912,00 грн. витрати на утримання будинку та території, 5272,30 грн. на опалення, 0,00 грн. холодна вода, 0,00 грн. водовідведення, 0,00 грн. електропостачання, 319,98 грн. освітлення міст загального користування, 0,00 грн. вивіз сміття.

Доказів оплати зазначеної суми заборгованості відповідачкою до суду не надано.

Судовим розглядом також встановлено, що за наведений спірний період 2020-2023 позивачем понесені фактичні витрати на утримання та обслуговування гуртожитку АДРЕСА_12 , що доводиться наступними письмовими доказами: за 2020 рік: щодо технічного обслуговування ліфтів договір №30/20 від 30.01.2020, копії актів приймання виконаних послуг з обслуговування ліфтів та платіжних доручень; щодо надання послуг з поводження з побутовими відходами договір 12/1 від 03.02.2020, копії актів здачі-приймання послуг та платіжних доручень; щодо теплопостачання договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №588/20 від 04.02.2020, копії актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договори про закупівлю електричної енергії №0060С/20 від 19.02.2020 та №0060С/20 від 24.12.2020, копії актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення копії актів здачі - приймання послуг водовідведення та водопостачання та платіжних доручень згідно договорів №1841/09-ТВ-Б від 26.02.2020 та №1842/09-ТК-Б від 26.02.2020; за 2021 рік: щодо технічного обслуговування ліфтів договір №37/21 від 02.03.2021, копії актів приймання виконаних послуг з обслуговування ліфтів та платіжних доручень; щодо надання послуг з утилізації/видалення сміття та поводження зі сміттям договір 12/1 від 18.02.2021, копії актів здачі приймання послуг та платіжних доручень; щодо теплопостачання договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №588/21 від 12.02.2021, копії актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договір про закупівлю електричної енергії №27/02 від 22.02.2021 та №1 від 29.03.2021, копії актів приймання- передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення копії актів здачі-приймання наданих послуг водопостачання та водовідведення, платіжних доручень згідно договорів №2218/09-ТВ-Б від 19.02.2021, №2219/09-ТК-Б від 19.02.2021, №3002/09-ТК-Б від 21.12.2021 та 3001/09-ТВ-Б від 21.12.2021 ; за 2022 рік: щодо технічного обслуговування ліфтів договір №41/22 від 01.06.2022, копії актів приймання виконаних послуг з обслуговування ліфтів та платіжних доручень; щодо надання послуг з утилізації/видалення сміття та поводження зі сміттям договір № 12 від 18.04.2022 копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) та платіжних доручень; щодо теплопостачання договори про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №588/22 від 11.02.2022 та №10117/22 від 17.10.2022, копії актів виконаних робіт по відпуску теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договір про закупівлю електричної енергії №16-02/2022 від 11.02.2022, копії приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення договори №16303/09- Б-2-ТК від 03.02.2022, №16302/09-Б-2-ТВ від 03.02.2022, копії актів здачі- приймання наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, платіжних доручень; за 2023-рік: щодо надання послуг з вивезення твердих побутових відходів договір 20/01 від 20.01.2023, копії актів надання послуг та платіжних доручень; щодо теплопостачання договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді №10161/23 від 17.01.2023 копії актів приймання-передачі теплової енергії та платіжних доручень; щодо електроенергії договори про закупівлю електричної енергії №0060 від 30.01.2023, №0060-1 від 03.04.2023, №0060-2 від 03.05.2023, №0060-3 від 07.06.2023, копії актів приймання-передачі електричної енергії та платіжних доручень; щодо водопостачання та водовідведення платіжні доручення договори №3706/00-ТВ-Б від 30.01.2023 та №3707/00-ТК-Б від 30.01.2023, копії актів здачі-приймання наданих послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, платіжних доручень; щодо витрат на утримання будинку й території - калькуляція вартості послуги з експлуатації та господарського обслуговування будинків одного квадратного метру житлових приміщень гуртожитку, відповідно до наказів ХМАПО та ХНМУ.

У суду не має підстав ставити під сумнів достовірність таких наданих позивачем витрат. Надані позивачем в обґрунтування своїх позовних вимог розрахунки заборгованості складені з чітким зазначенням суми заборгованості за кожен місяць, а тому приймаються судом та покладаються в основу рішення, оскільки будь-якого іншого розрахунку чи обґрунтованого заперечення проти зазначених розрахунків відповідачем не надано. Так само не надано об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Отже позивачем доведено надання комунальних послуг відповідачці у заявлений період, а відповідач відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України доказів того, що нарахування проводилися в цей період за відсутності надання таких послуг, або комунальні послуги надавалися неналежної якості, що вказувало на наявність підстав для звільнення відповідача від оплати їх вартості або зменшення нарахованих сум, не надав.

Суд критично оцінює посилання відповідачки на відсутність заборгованості через відсутність укладеного із нею договору або не зазначення в ньому розміру найманого житла .

Також судом не приймаються твердження відповідачки про відсутність інформації про передачу заборгованості наймачів житлової площі в гуртожитку від ХМАПО до ХНМУ під час реорганізації та відповідно відсутність у позивача даних боргу відповідачки з 01.11.2020 по 09.12.2022, адже відповідно до даних дослідженого судом Акту прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27.12.2022 №2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс Харківської медичної академії післядипломної освіти на праві оперативного управління, в тому числі, будівлю гуртожитку АДРЕСА_6 , а також передано дебіторську заборгованість постійних мешканців гуртожитку станом на 01.11.2022 в сумі 8457762,20 грн.

Перебування на праві оперативного управління у Харківського національного медичного університету будівлі гуртожитку, загальною площею 18771.2 кв.м., житлова площа 6778.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 174352844 від 18.07.2019 та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, індексний номер витягу 319980111 від 11.01.2023 року.

Такі дані підтверджуються й третьою особою Міністерством охорони здоров`я України як представником власника держави Україна на таке нерухоме майно.

Надаючи правову оцінку встановленим фактичним обставинам, суд виходить з наступного.

Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України "Про житлово-комунальні послуги".

Відповідно до ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньо будинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо.

Пунктом 1 частини 1статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а пунктом 5 частини 3 тієї ж статі Закону передбачений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Аналогічні положення передбачені ст. 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Статтею 66 ЖК України встановлено, що плата за користування житлом (квартирна плата) обчислюється виходячи із загальної площі квартири (одноквартирного будинку).

Відповідно до ст. 67 ЖК України, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно положень ст. 68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Порядок користування приміщеннями, а також утримання житлових будинків визначається Правилами користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року № 572, в редакції від 14.01.2009 року і ст. ст. 20, 21 Закону України від 24.06.2004 «Про житлово- комунальні послуги», відповідно до яких власник або споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом та інше.

Як встановлено в судовому засіданні відповідачка після закінчення строку дії контракту №3355 від 31.07.2008 не уклала договір про тимчасове проживання в гуртожитку Харківської медичної академії післядипломної освіти та відповідно про сплату за надані послуги та витрат на утримання будинку і територій та житлово- комунальні послуги з позивачем, тобто допускає порушенням норм чинного законодавства. В той же час відповідачка фактично продовжувала проживати в гуртожитку та користуватись комунальними послугами.

Отже між сторонами після 01.05.2009 встановились фактичні договірні відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до положень ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Аналогічні положення передбачені ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Пунктом 1 частини 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

При цьому такому праву прямо відповідає визначений ст. ст. 7, 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Статтею 633 ЦК України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необґрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов`язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.

Згідно з п.3 ч.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов`язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору.

Отже, законодавством передбачений двосторонній обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим у разі відмови від оплати таких послуг споживачем, посиланням на відсутність укладеного договору не беруться до уваги, оскільки споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Частиною 1 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 року № 2189-VІІІ передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.

Згідно з висновком Верховного Суду України, висловленим у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, хоч у частині першій статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі №750/12850/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, а також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі №712/8916/17).

Отже, відповідачка після закінчення строку дії контракту №3355 від 31.07.2008 та до укладення нового та інших відповідних договорів на отримання послуг повинна була щомісячно сплачувати фактично отримані нею послуги на умовах, визначених законом.

На думку суду, відсутність договору найму жилого приміщення в гуртожитку та договорів про надання житлово-комунальних послуг не звільняє відповідачку від обов`язку оплати за надані послуги.

Також суд не приймає посилання відповідачки на постанову КМУ від 05.03.2022 №206 з подальшими змінами та доповненнями «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» щодо заборони стягнення заборгованості з житлово-комунальних послуг з огляду на наступне.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 390 внесені зміни до постанови від 05.03.2022 № 206 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі; стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 Про облік внутрішньо переміщених осіб (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (з місця тимчасового проживання в іноземній державі, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби тощо).

Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309, території, на яких ведуться (велися) бойові дії - вся територія міста Харкова з 24.02.2022.

З огляду на вищевикладене, забороняється стягувати із громадян заборгованість за житлово-комунальні послуги, утворену стосовно об`єкта нерухомості у межах м. Харкова з 24.02.2022, у тому випадку, якщо громадянин надав виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Разом з тим, під час судового розгляду відповідачкою та її представником не було надано доказів, на підтвердження того, що нею надавалась/направлялась на адресу позивача у паперовій або електронній формі довідка про взяття її на облік внутрішньо переміщеної особи з метою застосування положень зазначеної постанови до заборгованості за надані житлово-комунальні послуги з 24.02.2022.

Суд також бере до уваги положення п.п. 2.2.3 п.2.2 Контракту №3355 від 31.07.2008, де встановлено, що у разі тривалої відсутності (більше 25 днів) наймач зобов`язаний здати ключ від займаного приміщення коменданту.

Під час судового розгляду відповідачкою не надані докази про звільнення кімнати №246 в гуртожитку по АДРЕСА_1 та передання ключів від неї коменданту гуртожитку.

Між тим матеріалами справи доводиться, що відповідачка на цей час є зареєстрованою за адресою АДРЕСА_1 , що доводить факт проживання та користування квартирою АДРЕСА_5 , адже відповідно до п.4 постанови КМУ від 07.02.2022 №265 «Про Деякі питання декларування і реєстрації місця проживання та ведення реєстрів територіальних громад» особа може задекларувати/зареєструвати своє місце проживання (перебування) лише за однією адресою. У разі коли особа проживає у двох і більше місцях, вона здійснює декларування/реєстрацію місця проживання (перебування) за однією з таких адрес за власним вибором. За адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) з особою ведеться офіційне листування та вручення офіційної кореспонденції. Відповідно до п.2) п.7 наведеної постанови декларування місця проживання особи за декларацією про місце проживання, поданою такою особою в електронній формі засобами Єдиного державного вебпорталу електронних послуг, здійснюється щодо особи, яка: декларує місце проживання у гуртожитку, що не належить особі на праві власності, спільної власності (спільної часткової або спільної сумісної власності), за умови надання згоди уповноваженої особи з управління (утримання) гуртожитку, що належить до сфери управління підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності.

Також суду не надано та не зазначено про існування доказів того, що відповідачка відмовлялася від споживання послуг у встановленому порядку, чи зверталася до позивача щодо проведення перерахунку у разі можливої відсутності тривалий час в гуртожитку та не споживання послуг або з претензіями щодо невиконання ним зобов`язань щодо постачання послуг, або надання неякісних послуг.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів України щодо заборгованості, нарахованої за період з 24.02.2022.

Сама по собі наявність факту з 26.04.2022 перебування відповідачки та членів її родини як тимчасово переміщених осіб в с. Тюшка Закарпатської області, на підтвердження чого суду надані довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №2112-7000990184 від 26.04.2022, №2112-7001001434 від 26.04.2022, №2112-7000990492 від 26.04.20022, №2112-7000989421, не виключає обов`язку дотримання відповідачкою вимог постанови Кабінету Міністрів України від 21.04.2023 № 390 в частині своєчасного повідомлення про ці обставини позивача. Таких доказів відповідачкою суду не надано.

Відповідно до п. 6) ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Дослідженням змісту розрахунку ціни позову за період 01.11.2020 30.10.2022 судом встановлено, що за період березень жовтень 2022 позивачці не здійснювалось нарахування будь-яких витрат за проживання в квартирі гуртожитку, а після 01.11.2022 здійснюється лише нарахування витрат на обслуговування гуртожитку, освітлення місць загального користування та вивіз сміття.

Також судом не може бути взято до уваги посилання позивачки на рішення Харківської міської ради від 25.09.2013 №1288/13 про затвердження «Переліку гуртожитків, які підлягають передачі до комунальної власності територіальної громади м. Харкова», адже воно жодним чином не усуває факт належності позивачу на праві оперативного управління приміщення гуртожитку за адресою Салтівське шосе, 268 в м. Харкові в період виникнення заборгованості.

Щодо обставин наявності права позивача на даний позов, то суд виходить з наступного.

Дійсно судовими рішеннями у справах №520/7440/21 та № 520/5316/23 були визнані протиправним та скасовані розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказ Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти».

За актом прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, який було затверджено наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022року №2343, за ХНМУ було закріплено цілісний майновий комплекс ХМАПО на праві оперативного управління, зокрема, будівлю гуртожитку №1, об`єкт державної власності, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, індексний номер витягу 174352844 від 18.07.2019 та індексний номер витягу 319980111 від 11.01.2023 року в оперативному управлінні позивача перебувають будівлі гуртожитку, загальною площею 18771.2 кв.м., житлова площа 6778.7 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 137 Господарського кодексу України правом оперативного управління визнається речове право суб`єкта управління, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим органом) у межах встановлених цим кодексом, іншими законами, а також власником майна (уповноваженим органом).

Також згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Харківський національний медичний університет (код ЄДРПОУ 01896866) є правонаступником юридичної особи Харківська медична академія післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 01896872).

Відповідно до ч. 5 ст. 104 ЦК України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідно до ч.ч. 4-8 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» у разі приєднання юридичних осіб здійснюється державна реєстрація припинення юридичних осіб, що припиняються у разі приєднання, та державна реєстрація змін до відомостей, до містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються. Приєднання вважається завершеним з дати державної реєстрації змін до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі, щодо правонаступництва юридичної особи, до якої приєднуються.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках.

Відповідно до п.п. 39, 40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.06.2020 у справі №826/10249/18 «згідно пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для проведення відповідних реєстраційних дій…….згідно пунктом 2 частини першої статті 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» судове рішення, що набрало законної сили, про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є підставою для внесення запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи будь-яким державним реєстратором».

Даних, що на виконання судових рішень у справах №520/7440/21 та №520/5316/23 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань внесені відповідні відомості щодо статусу Харківської медичної академії післядипломної освіти (код ЄДРПОУ 01896872) під час судового розгляду не добуто.

У суду також відсутні дані, що скасований акт прийому-передачі Харківської медичної академії післядипломної освіти до складу Харківського національного медичного університету від 09.12.2022, затверджений наказом Міністерства охорони здоров`я України від 27 грудня 2022року №2343, та відбулося повернення до складу майна Харківської медичної академії післядипломної освіти заборгованості відповідача, яка є предметом розгляду в даній справі.

Між тим, відповідно до визначень, наведених в Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 р. N 76, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за N 927/11207 балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Судовим розглядом встановлено, що реорганізація ХМАПО шляхом її приєднання до ХНМУ відбувалася в період з 2021 року по 2023 рік у відповідності до Розпорядження КМ України від 08.02.2021р. №103-р та наказу МОЗ України від 15.03.2021р. №452, а до ХНМУ, як правонаступника, перейшло усе майно ХМАПО як сукупність прав та обов`язків, які їй належать на підставі передавального акту. Отже, будівля гуртожитку №1 ХМАПО (станом на час розгляду справи студентський гуртожиток № 7 ХНМУ), а також дебіторська та кредиторська заборгованість мешканців гуртожитку, обліковується на балансі ХНМУ, обслуговування гуртожитку в тому числі витрати на утримання будинку і території та житлово-комунальних послуг здійснюється ХНМУ шляхом укладання договорів про закупівлю послуг за державні кошти.

У абзаці другому-четвертому підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 5 червня 2019 року № 3-р(І)/2019 № 3-р(І)/2019 Конституційний Суд України звернув увагу на те, що юридична визначеність дає можливість учасникам суспільних відносин завбачати наслідки своїх дій і бути впевненими у своїх легітимних очікуваннях (legitimate expectations), зокрема у тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право буде реалізоване.

Позбавлення через судову процедуру відповідача обов`язку сплачувати витрати про утриманню будинку й територій та житлово комунальні послуги лише через наявність правової колізії при проведенні процедури припинення (реорганізації) ХМАПО шляхом його приєднання до ХНМУ, може мати наслідком недотримання основних принципів цивільного законодавства, викладених в ст. 3 ЦК України.

Велика Палата ВС у постанові від 19 травня 2020 року у справі № 910/719/19 (провадження № 12-18гс20, п. 6.20) сформулювала такий висновок: «Пунктом 6 статті 3 ЦК України закріплений принцип справедливості, добросовісності та розумності. Зазначений принцип включає, зокрема, обов`язок особи враховувати потреби інших осіб у цивільному обороті, проявляти розумну дбайливість».

Суд не може заохочувати недобросовісну поведінку боржника з тим, щоб останній отримав майнову вигоду лише через невиконання судових рішень у справах №520/7440/21 та №520/5316/23. Більш того, суд вважає, що визнання протиправними та скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» не впливає на обов`язок відповідачки здійснювати оплату витрат на утримання будинку й територій та житлово комунальних послуг позивачу, який наразі продовжує бути балансоутримувачем будівлі гуртожитку.

На думку суду скасування розпорядження Кабінету Міністрів України від 08 лютого 2021 року № 103-р «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» та наказу Міністерства охорони здоров`я України від 15.03.2021 № 452 «Про реорганізацію Харківської медичної академії післядипломної освіти» не може свідчити про автоматичне (поза будь-якою процедурою) поновлення юридичної особи (ХМАПО) та автоматичне набуття нею прав та обов`язків власника нерухомого майна.

Зазначене ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 02 березня 2026 року у справі № 641/1905/21, правонаступництво юридичної особи відбувається у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). Однією із основних засад цивільного права є стабільність цивільного обороту. На рівні ЦК Україні як основного регулятора цивільних відносин парламент не унормував підстав та наслідків скасування учасником юридичної особи рішення про припинення такої юридичної особи шляхом приєднання. Якщо юридична особа була боржником і рішення про припинення такої юридичної особи шляхом приєднання «включене» до юридичного складу, зокрема, відбулася на його підставі заміна боржника судом, то скасування учасником юридичної особи рішення про припинення такої юридичної особи шляхом приєднання не є тим юридичним фактом, що зумовлює здійснення зворотної заміни боржника у виконавчому провадженні.

Тобто за наведеною правової позицією Верховного Суду скасування рішення про припинення юридичної особи у будь-якому разі не має наслідком зворотної заміни стану сторін, адже зазначене посягає на основні засади цивільного права та стабільність цивільного обороту.

Отже обставини не приведення стану юридичної особи ХМАПО у відповідності до судових рішень, не можуть впливати на право позивача, як балансоутримувача, отримувати відшкодування витрат на утримання будівлі гуртожитку (в т.ч. комунальних послуг) з осіб, які постійно та тривалий час фактично користуються такими послугами. Станом на час розгляду справи ХМАПО як юридична особа є відсутньою в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців, поза реєстрацію в якому у такої юридичної особі відсутні право та дієздатність (ч.4 ст. 91 Цивільного кодексу України).

Натомість відсутність поновлення стану ХМАПО в ЄДПРОУ на переконання суду не усуває обов`язку відповідачки сплачувати вартість фактично спожитих послуг, адже вони пов`язані саме із фактом їх споживання, а не із фактом поновлення статусу юридичної особи.

Сумнівним також на думку суду є посилання відповідачки на відсутність у позивача права на позов, адже відповідно до розрахунку ціни позову йдеться про її борг починаючи з листопада 2020 року, тобто в тому числі період, коли ХМАПО як юридична особа ще не була припинена, між тим, доказів, що відповідачка здійснювала оплату вартості проживання в гуртожитку в той період коли ХМАПО мало цивільну право та дієздатність (до 16.05.2023), нею також до суду не надано як і не надано будь-яких доказів, які б підтверджували наявність у неї об`єктивних перешкод здійснювати оплату вартості проживання в гуртожитку на користь ХМАПО у певний час, що свідчить про свідоме та тривале ігнорування цивільного обов`язку.

Жодним актом законодавства не передбачена безкоштовність отримання відповідних майнових благ при користуванні приміщеннями гуртожитку, а спірні питання щодо наявності статусу правоздатності у того чи іншого надавача відповідних послуг, не усуває обов`язку споживача їх сплачувати, адже за відповідною логікою відповідачки через обставини спірних питань при виконанні постанови Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 травня 2024 року у справі №520/7440/21 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 06.06.2024 у справі №520/5316/23, вона отримує юридичну можливість тривалий час уникати від сплати за спожиті нею майнові блага.

Щодо фактичних обставин, які встановлені у справах №520/7440/21 та №520/5316/23, на які на думку відповідачки мають преюдиційне значення для даної справи, то суд в силу положень ч. 4 ст. 82 Цивільного процесуального кодексу України, про порушення якої зазначає представник відповідачки, відхиляє такі доводи, адже ані позивач, ані відповідачка не були процесуальним учасниками у наведених судових справах, права та обов`язки відповідачки ними не вирішувались, а тому рішення у них не можуть регулювати зокрема її права та обов`язки як особи, що споживає комунальні послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Одночасно за ч. 1 ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 609 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника або кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов`язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема за зобов`язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю.

Цивільний кодекс України не містить положень про припинення зобов`язань боржника через не врегулювання процедурних питань наявності або відсутності у колишнього кредитора статусу юридичної особи, оскільки обов`язок боржника перебуває поза межами такої правової дискусії.

За приписами ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях.

Одночасно встановлений в ст. 12 Цивільного процесуального кодексу України принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони.

Цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (Постанова ВП ВС від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Пріоритет у доказуванні надається не тому, хто надав більшу кількість доказів, а в першу чергу їх достовірності, допустимості та достатності для реалізації стандарту більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим ніж протилежний (Постанова ВС від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц).

Тлумачення змісту ст. 80 Цивільного процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 1 статті 32 Конвенції).

Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 29 січня 2021 року у справі № 922/51/20 «зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

З огляду на викладене, оцінивши надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, перевіривши всі доводи і заперечення сторін, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг підлягають задоволенню .

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 2684,00 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263-265, 279, 280-283 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Харківського національного медичного університету до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на утримання будинку й територій та житлово комунальних послуг задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету заборгованість з відшкодування витрат на утримання будинку й території та житлово-комунальних послуг у розмірі 93 637,37 грн. (дев`яносто три тисячі шістсот тридцять сім гривень 37 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Харківського національного медичного університету витрати по справі судового збору у розмірі 2684,00 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири грн. 00 коп.).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Учасники справи:

позивич - Харківський національний медичний університет, код ЄДРПОУ 01896866, адреса місцезнаходження: 61022, м. Харків, пр-т Науки, 4;

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_13 ,

третя особа- Міністерство охорони здоров`я України, код ЄДРПОУ 00012925, адреса місцезнаходження: 01021, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 7.

Повне рішення складено22 вересня 2026 року.

Суддя О.В. Федорова