Єдиний державний реєстр судових рішень Суддя Зайцева М. С.
Справа № 644/7829/24
Провадження № 2/644/1002/26
21.09.2026
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 вересня 2026 року Індустріальний районний суд м. Харкова в складі: головуючого - судді Зайцевої М.С., за участю секретаря - Селіхової А.В., представника позивача-Сахарової О.І., представника відповідачки- Індутного-Шматька С.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадженняу відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
ВСТАНОВИВ:
В позовній заяві представник позивача просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 534841800 від 16.09.2021 року у розмірі 82383,61 грн. та судові витрати у справі. Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали договір № 534841800 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV22WQ7. Зокрема, 16.09.2021 року відповідач ввів ідентифікатор у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційної системи та натиснув кнопку «Так», що є підтвердженням підписання договору. Отже, заповненням анкети-заяви Позичальник підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відразу після вчинених дій відповідача, 16.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17500 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця- ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав в повному обсязі, що підтверджується копіями платіжних доручень. 28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року. 28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін. 31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01. 31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року. 30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2022 року. 17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 17/07/2024 відповідно до умов якого Позивачу відступлено право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 82383,61 грн. Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за договором № 534841800 від 16.09.2021 року, становить - 82383,61 грн., яка складається з наступного: 17500 грн. - заборгованість по кредиту; 64883,61 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом. Дана сума підтверджується випискою з особового рахунку.
Ухвалою суду від 17.09.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
11.12.2025 року в результаті повторного автоматизованого розподілу цивільної справи №644/7829/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія» ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, зазначену цивільну справу передано в провадження судді Зайцевої М. С.
Ухвалою суду від 12.12.2025 року справа прийнята до провадження судді та призначено судовий розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та просив задовольнити.
Відповідачка в судове засідання не з`явилася, повідомлялася належним чином та своєчасно.
Представник відповідачки подав відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що кредитний договір з додатками, надані позивачем суду у копіях, не був укладений ні в якій формі: ні в паперовій ні в електронній, тому що відсутні підписані обома сторонами у дату укладання оригінали, яких у даній суду редакції не існує в природі. У тому числі відсутні вони у позивача і первісного кредитора. Не підписані відповідачем умови кредитування не можуть бути застосовані до правовідносин сторін. Первісний кредитор коштів по договору не переказував, позивачем не доведено факту видачі позики Первісним кредитором, а відтак у нього не виникло прав, які він міг передати позивачу. Набуття права вимоги позивачем до відповідача по ланцюгу кредиторів не є доведеним, а також має місце прострочення кредитора. Нарахування процентів після закінчення строку кредитування, у період карантину та військового стану є безпідставним. Жодний документ в матеріалах справи не підписаний відповідачем особисто. Докази ідентифікації та верифікації відповідача, її реєстрації в інформаційно телекомунікаційній системі первісного кредитора, фактичного надсилання їй одноразового паролю-ідентифікатора, фактичного підписання примірника оригіналу Кредитного договору та додатків до нього відповідачем - відсутні. Суми розраховані позивачем не відповідають наданим ним же копіям Кредитного договору з додатками і нормам спеціального законодавства. Збільшення відсотків у період карантину та військового стану, їх нарахування після закінчення строку кредитування є безпідставним. Відповідно до наданих позивачем копій Кредитного договору з додатками, сума кредиту становить 17500,00 грн., строк кредитування становить 30 днів, а саме до 15.11.2021 р. У копії Заявки на отримання коштів у кредит зазначено аналогічно: 17500,00 грн. на строк 30 днів, ніяких інших умов кредитування. У довідці щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі виготовленій ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» зазначено аналогічно: 17500,00 грн. на строк 30 днів, але вже з`являється процентна ставка 1,98% на день. У копії паспорта споживчого кредиту взагалі зазначені різні варіанти умов кредитування, які не є індивідуально визначеними і не фіксують волевиявлення сторін. Однак позивач вимагає 64883,61 грн. процентів, які нараховані не за 30 днів до 15.11.2021 р., а за 149 календарних днів до 12.02.2022 р., і не за ставкою 1,98% на день. Відповідно до Розрахунку наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» останнє нараховувало по 78,75 грн. на день з 16.09.2021 р. до 16.10.2021 р., надалі по 318,50 грн. на день з 17.10.2021 р. по 15.11.2021 р., потім 10 958,46 грн. за 1 день. 19.11.2021 р., потім по 521,49 грн. на день до 21.12.2021 р. Відповідно до Розрахунку наданого ТОВ «Таліон плюс» останнє нараховувало по 521,49 грн. на день до 12.02.2022 р. Відповідачем не погоджувалось жодного продовження строку кредитування понад 30 днів, зміну процентної ставки, чи інших його умов про збільшення витрат по кредиту і не вчинялось дій спрямованих на це.
Представником позивача подано відповідь на відзив, в якому він зазначив, що укладання договору факторингу між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» до виникнення кредитних правовідносин з ОСОБА_1 від 16.09.2021 року не свідчить про недійсність передачі прав вимоги за таким договором новому кредитору, оскільки станом на момент укладення кредитного договору договір факторингу був чинним. Право вимоги по кредитному договору № 534841800 від 16.09.2021 року передані ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на користь ТОВ «Таліон Плюс» та в подальшому позивачу на підставі Реєстру, який оформлений належним чином. Сторони можуть самостійно встановлювати строки для проведення оплати й даний факт не взаємопов`язаний з предметом договору та переходом права вимоги. Таким чином, посилання Відповідача на недоведеність переходу права вимоги в зв`язку з тим, що Позивачем не долучено докази, що підтверджують оплату договорів факторингу є нікчемними. У випадку відсутності фінансування, Договори факторингу було б розірвано в односторонньому порядку кожним із Клієнтів, що унеможливлює укладання додаткових угод до вказаних договорів, що чинні до сьогодні, а отже робить висновки відповідача необґрунтованими та такими що суперечать дійсності. Первісний кредитор свої зобов`язання за Кредитним договором виконав в повному обсязі, а саме - надав відповідачу кредит у розмірі - розмірі 17500,00 грн, встановленому Кредитним договором, що підтверджується платіжним дорученням. Також, відповідно до розрахунку заборгованості, наданого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», ОСОБА_1 частково виконувала зобов`язання за кредитним договором, що підтверджує факт усвідомлення Боржником умов Договору. Це підтверджується розрахунком заборгованості підготовленого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», а саме: 16.10.2021 - оплата в розмірі 2284,00 грн.; 30.08.2020 - оплата в розмірі 35,00 грн. Це слугує підтвердженням не лише суб`єктивного усвідомлення ОСОБА_1 факту існування заборгованості за кредитним договором № 534841800 від 16.09.2021, а також підтверджує згоду ОСОБА_1 з умовами даного договору, так як оплата 16.10.2021 року- це оплата фактично нарахованих відсотків що передбачена п. 1.8 Кредитного договору. Також, це є безспірним доказом того що ОСОБА_1 належним чином ознайомлена з Кредитним Договором. Кредитний договір № 534841800 від 16.09.2021 підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором MNV22WQ7, якій направлено позичальнику 16.09.2021 року о 11:28:37 годині на номер мобільного телефону вказаний ним в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 ; одноразовий персональний ідентифікатор введено позичальником у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 16.09.2021 о 11:33:14 годині, після чого відповідач натиснув кнопку «ТАК», що є підписанням договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором. Одночасно з підписанням договору, товариство відправляє на електронну адресу, вказану позичальником у заявці на кредит, електронного листа з повідомленням про успішне підписання кредитного договору, зокрема, додаючи його примірники у форматах у форматах PDF та P7S. Таким чином, позивачем доведено факт виконання зобов`язання первинного Кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та перерахування на рахунок відповідача суми в розмірі 17500,00 грн. В свою чергу, відповідачем жодних доказів, що спростовують вимоги позивача не надано.
Представником відповідача подані додаткові пояснення у справі, в яких він заперечував проти заявлених позовних вимог позивача.
Представником позивача подані додаткові пояснення у справі, в яких зазначив, що ним надано власний розрахунок заборгованості, в якому детально розписано усі нарахування які відбувались впродовж строку кредитного договору, проте, представник позивача звертає увагу на наступне: нарахування відсотків в період з 16.09.2021 року по 16.10.2021 року здійснювалось згідно з п.1.14.1 Кредитного договору - орієнтовна загальна вартість Кредиту для суми Кредиту за першим Траншем, що вказана в п. 1.3. Договору, за умови застосування до відносин між сторонами правил нарахування процентів за Дисконтною процентною ставкою, складає 19862 грн. 50 коп. та включає в себе загальні витрати за Кредитом у вигляді процентів за користування Кредитом у розмірі 2362 грн 50 коп. та суму Кредиту у розмірі 17500 грн 00 коп. Орієнтовна реальна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, складає 366,78 % річних, при цьому загальна вартість першого Траншу за Кредитом у процентному вираженні за строк Дисконтного періоду складає 113,50 % від суми першого Траншу. Отже, нарахування за Дисконтною процентною ставкою становить 0,45 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним.
Судом встановлено, що 16.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачка уклали договір кредитної лінії №534841800 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідачка, за допомогою мережі Інтернет, перейшла на офіційний сайт Товариства - www.moneyveo.ua, ознайомився з Правилами надання грошових коштів у позику та Паспортом споживчого кредиту, які є невід`ємною частиною договору. Після чого відповідачка заявила про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку, в якій вказала свої персональні дані, а саме: прізвище, ім`я, по-батькові, паспортні дані, номер телефону, ідентифікаційний номер, адресу електронної пошти, номер банківської картки для перерахування коштів та місце реєстрації/проживання. Відповідачка підписала договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV22WQ7.
Заповненням заявки та паспорту споживчого кредиту відповідачка підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до п.1.1 договору, кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит на суму 17500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику.
Відповідно до п. 1.4 договору, позичальник в будь-який час, протягом Дисконтного періоду дії Договору, може збільшити суму Кредиту (отримати черговий Транш) в межах Кредитного ліміту, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. Повернення Кредиту в повному обсязі позбавляє права Позичальника отримати нові Транші, а Договір вважається припиненим шляхом його повного виконання.
Відповідно до п. 1.7 договору Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 15.11.2021 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Відповідно до п.1.8. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Відповідно до п. 1.9 договору, за користування Кредитом Позичальник зобов`язаний сплачувати Кредитодавцю проценти за користування Кредитом, які нараховуються в наступному порядку: п. 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7 Договору нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється щоденно за Дисконтною процентною ставкою в розмірі 722,70 (сімсот двадцять дві цілих сім десятих) процентів річних, що становить 1,98 процентів від суми Кредиту за кожний день користування ним; п. 1.9.2. за умови продовження строку Дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється за Індивідуальною процентною ставкою в розмірі 664,02 (шістсот шістдесят чотири цілих дві сотих) процентів річних, що становить 1,82 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати Позичальнику знижки на розмір Індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в Особистому кабінеті. П. 1.9.3. Якщо Позичальник користуватиметься Кредитом після закінчення Дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п.1.8 Договору, умови щодо нарахування процентів за Сторінка 4 із 9 Дисконтною та Індивідуальною процентною ставкою за весь строк Дисконтного періоду скасовуються з дати надання Кредиту і до взаємовідносин між Сторонами застосовуються правила нарахування процентів за Базовою процентною ставкою в розмірі 766,50 (сімсот шістдесят шість цілих п`ять десятих) процентів річних, що становить 2,10 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним, відповідно до чого Позичальник зобов`язується сплатити Кредитодавцю різницю між нарахованими процентами за Базовою процентною ставкою та фактично сплаченими процентами за Дисконтною та Індивідуальною процентними ставками за весь строк користування Кредитом протягом Дисконтного періоду. З огляду на вищезазначене та у порядку ст. 212 Цивільного кодексу України Сторони домовились, що відкладальною обставиною за даним Договором, щодо виникнення у Позичальника зобов`язань по сплаті процентів за Базовою процентною ставкою від дати отримання Кредиту по дату закінчення Дисконтного періоду є факт продовження користування Кредитом понад строк Дисконтного періоду, з врахуванням всіх продовжень строку Дисконтного періоду на умовах п. 1.8. цього Договору. Базова процентна ставка за користування Кредитом не застосовується протягом строку Дисконтного періоду, виключно за умови якщо розмір Базової процентної ставки більший ніж 1,98 процентів від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом. В усіх інших випадках нарахування процентів за Базовою процентною ставкою здійснюється відповідно до умов цього пункту Договору.
Відповідно до п. 1.12. договору, сторони погодили, що факт користування Позичальником сумою наданого Кредиту після закінчення Дисконтного періоду блокує можливість отримання Позичальником нових Траншів за Договором та є відкладальною обставиною, в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України, яка має наслідком продовження строку дії Кредитної лінії (продовження загального строку дії Договору) на наступних умовах: п. 1.12.1. зобов`язання щодо повернення основної суми Кредиту переносяться на наступний день після закінчення Дисконтного періоду, однак при не надходженні платежу зобов`язання Позичальника по оплаті основної суми Кредиту знову відкладається кожен раз на один календарний день, але не більше ніж на 90 (дев`яносто) календарних днів від дати закінчення Дисконтного періоду; п. 1.12.2. з наступного дня після закінчення Дисконтного періоду Позичальник зобов`язаний щоденно сплачувати Кредитодавцю проценти з розрахунку 1087,70 (одна тисяча вісімдесят сім цілих сім десятих) процентів річних, що становить 2,98 процентів в день від суми Кредиту за кожний день користування ним. П. 1.13. Проценти, в розмірі визначеному пунктами 1.9 або 1.12.2. Договору, нараховуються на фактичну суму залишку Кредиту за кожен день користування Кредитом починаючи з першого дня надання Траншу за Договором та до дня фактичного повернення всієї суми Кредиту Позичальником.
Відразу після вчинених дій відповідачки, 16.09.2021 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало грошові кошти в сумі 17500 грн. на її банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідачка прийняла пропозицію кредитодавця - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Згідно платіжного доручення від 16.09.2021 року платник ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на рахунок ОСОБА_1 відкритий в АТ КБ «ПриватБанк» було зараховано грошові кошти в розмірі 17500 грн. згідно договору №534841800 від 16.09.2021 року.
Згідно відповіді АТ КБ «ПриватБанк», на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 . Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_3 , яка надана банком за період 16.09.2021 року по 21.09.2021 року містяться зарахування на суму 17500 грн. З рахунку № НОМЕР_3 за 16.10.2021 року було здійснено платіж на суму 2284 грн. Фінансовий номер телефону ОСОБА_1 НОМЕР_4 та міститься в анкетних даних ОСОБА_1
28.11.2018 року ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали Договір факторингу № 28/1118-01 строк дії якого закінчується 28 листопада 2019 року.
28.11.2019 року ТОВ «Манівео» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали додаткову угоду №19, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31.12.2020 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін.
31.12.2020 року між Клієнтом та Фактором укладено додаткову угоду № 26 від 31.12.2020 року до Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, що продовжила строк договору до 31 грудня 2021 року. В даній додатковій угоді Договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, проте його дата укладення залишена як 28.11.2018 року та № 28/1118-01.
31.12.2021 року сторони договору факторингу уклали додаткову угоду №27, яка продовжила строк дії договору до 31 грудня 2022 року. При цьому інші умови договору залишилися без змін, відповідно до договору факторингу в редакції від 31 грудня 2020 року.
Пунктом 2.1. Розділу 2 Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 передбачено, що згідно з умовами Договору Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Тобто предметом Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 визначено, що під правом вимоги розуміється всі права Клієнта за Кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до Боржників по сплаті суми Боргу за Кредитними Договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.
Пунктом 1.2. Договору визначено, що Перелік Кредитних договорів наводиться у відповідних Додатках до Договору, а саме Реєстрах прав вимоги. Відповідно до Витягу з реєстру прав вимоги 165 від 21.12.2021 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 (з урахуванням додаткових угод до нього).
30.10.2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу № 30/1023-01, строк дії якого закінчується 31.12.2022 року.
Предметом даного Договору факторингу є відступлення прав вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги. Право вимоги від Клієнта до Фактора переходить в момент підписання сторонами відповідного Реєстру прав вимог, встановленому в відповідному Додатку договору (п. 4.1).
17.07.2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та позивач уклали Договір факторингу № 17/07/2024 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором. Відповідно до Реєстру прав вимоги за Договором факторингу № 17/07/2024 від 17.07.2024 року від ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 82383,61 грн.
За цим договором Фактор зобов`язуються передати грошові кошти в розпорядження Клієнта (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов`язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов`язання, плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Перелік Боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до Боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в Реєстрі Боржників.
Відповідно до п.1.2. договору факторингу, перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно з Додатком № 2, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Згідно п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Щодо посилання представника відповідачки на ту обставину, що договір між позивачем та ОСОБА_1 не укладався, суд зазначає наступне.
Так, звертаючись до суду із позовом ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» надало належні та допустимі докази укладення кредитного договору між ОСОБА_1 та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
ОСОБА_1 підписала заявку на отримання грошових коштів в кредит на суму 17500 грн. шляхом перерахування на карту № НОМЕР_3 , що підтверджується довідкою № 07/2024 про успішний переказ через платіжний сервіс LiqPay ПриватБанку.
В заявці на отримання грошових коштів в кредит від 16.09.2021 року міститься інформація про персональні дані ОСОБА_1 , номер договору, дата його укладання, сума кредиту, строк кредиту та номер карти ОСОБА_1 .
Пунктом 4.1 Договору № 534841800 від 16.09.2021 року зазначено, що невід`ємною частиною цього договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога». Уклавши цей Договір, Позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на Сайті Товариства: www.moneyveo.ua. Відповідно до Алгоритму дій споживача в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» з метою укладення електронного договору, Позичальник заходить на Сайт, який надає доступ до інформаційно телекомунікаційної системи Товариства або в мобільний додаток Товариства або в програмне забезпечення партнерів Товариства, яке забезпечує обмін інформації з ІТС Товариства по захищеним каналам зв`язку, та у вбудованому калькуляторі вибирає бажану суму грошових коштів, яку він бажає отримати в кредит, та бажаний строк кредитування. Після натиснення кнопки «ОФОРМИТИ КРЕДИТ» Позичальник потрапляє на першу сторінку анкети - «Заявка на кредит», на якій він вводить свої персональні дані та іншу інформацію, яка дає можливість Товариству прийняти рішення про видачу кредиту. Заявкою на кредит є анкета встановленої Товариством форми, інтегрована в інформаційно-телекомунікаційну систему Товариства.
Таким чином, при заповненні заявки на кредит відповідачка особисто обрала для себе суму кредиту, строк кредитування та мала змогу ознайомитися з умовами Договору перед його підписанням.
Одноразовий персональний ідентифікатор - MNV22WQ7 направлено відповідачці 16.09.2021 о 11:28:37 год. на номер мобільного телефону вказаний нею в заявці на отримання грошових коштів - НОМЕР_2 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачкою у відповідне поле в інформаційно-телекомунікаційній системі товариства 16.09.2021 року о 11:33:14.
З договору №№ 534841800 від 16.09.2021 року, укладеного ОСОБА_1 з ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається, що у відповідності до вимог частини 1 статті 638 ЦК України між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору, який оформлено в електронній формі з використанням одноразового ідентифікатору, і такі дії сторін відповідають приписам чинного законодавства.
Оскільки даний договір укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт або мобільний додаток, та ОСОБА_1 підписала його електронним підписом одноразовим ідентифікатором, тому без отримання відповідного ідентифікатора, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такий договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19 (провадження № 61-1602св20), від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21), від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20 (провадження № 61-2902св21).
Отже, відповідачка уклала електронний договір та підписала такий у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» (електронним підписом одноразовим ідентифікатором), а тому договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
За інформацією АТ КБ «ПриватБанк» від 22.01.2025 року, номер телефону, на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою № НОМЕР_1 за період з 16.09.2021 року по 21.09.2021 року, фінансовий номер телефону НОМЕР_4 .
Посилання представника відповідачки щодо недоведеності факту передачі грошових коштів не заслуговують на увагу.
Так, до матеріалів справи долучено платіжне доручення № cdd916fa-ebfe-4da0-b1a5-dbf41409ab61 від 16.09.2021 року, в якому зазначено, що 16.09.2021 р. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 17500,00 грн. на картковий рахунок № НОМЕР_7 (який був зазначений особисто відповідачкою при заповненні Заявки на отримання грошових коштів в кредит на сайті Первісного кредитора), призначення платежу: Переказ коштів згідно договору № 534841800 від 16.09.2021, ОСОБА_1 , код НОМЕР_6 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 , без ПДВ.
Згідно виписки по рахунку № НОМЕР_3 , яка надана банком за період 16.09.2021 року по 21.09.2021 року містяться зарахування на суму 17500 грн.
Щодо посилання представника відповідачки на те, що відсутні докази на підтвердження відступлення права вимоги суд зазначає наступне.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким відступається.
Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 1077 ЦК України договір факторингу передбачає, зокрема те, що фактор передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату, а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові свою грошову вимогу до третьої особи (боржника).
Отже, за договором факторингу фактором має надаватися фінансова послуга, яка полягає в наданні коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту (пункт 6 частини першої статті 4 Закону № 2664-III), тобто грошові кошти мають передаватися клієнту у розпорядження, і клієнт має сплатити фактору за відповідну послуги з фінансування (надання позики або кредиту).
При цьому, така плата за надану фактором послугу може бути, як зазначила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 11 вересня 2018 року у справі № 909/968/16 (провадження № 12-97гс18, пункт 61), встановлена у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається, у вигляді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної в договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.
Сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатися як плата за надану фактором фінансову послугу.
Натомість грошова вимога, що передається клієнтом фактору, може відступатися клієнтом фактору у зв`язку з її продажем останньому (частина перша статті 1084 ЦК України) або з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором, оскільки за змістом частини другої статті 1084 ЦК України фактор має право у разі невиконання клієнтом зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленої грошової вимоги до боржника.
Таким чином, договір факторингу є змішаним договором, який обов`язково поєднує у собі елементи договору позики або кредитного договору та елементи договору купівлі-продажу грошової вимоги або договору застави грошової вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, 28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено Договір факторингу № 28/1118-01 (далі Договір) пунктом 2.1 якого передбачено, що згідно умов цього договору клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
У п.п. 1.3 Договору факторингу визначено, що «право вимоги» - означає всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржника по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строку платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть у майбутньому.
Пунктом 1.2 Договору факторингу визначено, що перелік кредитних договорів наводиться у відповідних додатках до договору, в саме Реєстрах прав вимоги.
Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку (п. 4.1 Договору).
Цей договір набуває чинності та всі права та обов`язки сторін за цим договором набувають повної юридичної сили з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності її у сторони) (п. 8.1 Договору).
Отже, з огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулася заміна кредитодавця, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «ФК «ЕЙС», перейшло право вимоги за договором №534841800 від 16.09.2021 року, укладеного між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВАДОПОМОГА» та ОСОБА_1 .
Доводи представника відповідачки про те, що доказів переходу права вимоги не надано спростовуються матеріалами справи. Суд звертає увагу, що умовами укладених договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги та не пов`язано з оплатою за договором факторингу, проведення якої відтерміновано на визначений договором строк.
Доводи представника відповідачки про те, що позивач не набув права вимоги до ОСОБА_1 , оскільки договір факторингу між первісним кредитором укладено до виникнення кредитних зобов`язань є необґрунтованими. Суд звертає увагу, що додатковими договорами строк дії договорів факторингу було пролонговано, а також, що умовами вказаних договорів факторингу передбачено перехід права вимоги з моменту підписання реєстру права вимоги.
З наданих розрахунків заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що ОСОБА_1 має заборгованість в сумі 82383,61 грн., яка складається з наступного: 17500 грн. - заборгованість по кредиту; 64883,61 грн. - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.
Станом на момент подання позовної заяви відповідачка свої зобов`язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконала. Будь-яких доказів на спростування того, що договір не був укладений, відповідачкою та її представником не надано.
Під час розгляду справи встановлено, що договір №534841800 від 16.09.2021 року містить інформацію про суму кредиту, мету кредиту, умови та порядок видачі, строк повернення коштів, погашення кредиту, розмір відсоткової ставки, відповідальність сторін, він підписаний сторонами, сторони досягли домовленості з усіх істотних умов договору, на момент укладення договору позичальник не заявляв додаткових вимог щодо умов договору, сторони мали необхідний обсяг цивільної дієздатності, а їх волевиявлення було вільним й відповідало їхній внутрішній волі.
Однак, отримавши кошти в кредит, в порушення умов виконання договору ОСОБА_1 зобов`язання по поверненню кредиту і сплаті процентів за користування грошима належним чином не виконала.
Посилання представника відповідачки щодо відсутності доказів підтвердження факту укладання договору та отримання грошових коштів суд до уваги не бере, оскільки матеріали справи містять докази, що підтверджують погодження сторонами умов отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачкою кредитних коштів. Долучений до матеріалів справи договір №534841800 від 16.09.2021 року підписаний ОСОБА_1 з використанням електронного підпису. Виписка по рахунку ОСОБА_1 за період з 16.09.2021 року по 21.09.2021 року, розрахунок заборгованості складений ТОВ «Манівео Швидка фінансова Допомога», інформація надана АТ КБ «ПриватБанк», свідчать про зарахування кредитних коштів на картковий рахунок відповідачки. Крім того, згідно інформації, наданої АТ КБ «ПриватБанк», по рахунку на ім`я ОСОБА_1 № НОМЕР_3 , яка надана банком за період 16.09.2021 року по 21.09.2021 року містяться зарахування на суму 17500 грн., також вказаний номер телефону ОСОБА_1 на який відправляється інформація про підтвердження операцій за карткою. ОСОБА_1 користувалася кредитними коштами, здійснювала оплату 16.10.2021року в розмірі 2284,00 грн. Проте, відсутні докази повернення отриманого кредиту, а перехід права вимоги до позивача від первісного кредитора підтверджено належними та допустимими доказами. Договір факторингу у встановленому порядку недійсним не визнаний, а тому підтверджено, що Товариство набуло права вимоги до боржника. Розрахунок кредитної заборгованості, здійснений при відступленні права вимоги, є підтвердженням суми заборгованості.
Щодо посилання представника відповідачки про нарахування відсотків після закінчення строку кредитування.
Відповідно до п. 1.7 договору Кредитна лінія надається строком на 30 (тридцять) днів від дати отримання Кредиту Позичальником (далі - «Дисконтний період»), а саме до 15.11.2021 р. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору, строк дії Кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Відповідно до п.1.8. договору, сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк Дисконтного періоду та, відповідно, строк надання Кредитної лінії може бути продовжено Позичальником, шляхом здійснення протягом Дисконтного та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів, за умови якщо Позичальником в Особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів Кредитодавця активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду, на умовах описаних в цьому пункті, не обмежена.
Таким чином за користування кредитними коштами відповідачка мала сплатити відсотки за користування кредитом за період з 16.09.2021 року по 15.11.2021 року.
Доказів, що свідчили б про продовження дії договору матеріали справи не містять.
Відтак, суд доходить висновку, що ТОВ «ФК «ЕЙС», набувши право вимоги до відповідачки за договором №534841800 від 16.09.2021 року, не мав права продовжувати нараховувати відсотки відповідно до умов договору.
У постанові від 05 квітня 2023 року по справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 та уточнила власний правовий висновок щодо можливості нарахування процентів поза межами строку кредитування, визначивши, що в разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за користування кредитом (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Правом на нарахування компенсаційних втрат, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, позивач не скористався.
Отже, суд зазначає, що у цій справі ТОВ «ФК «ЕЙС» необґрунтовано розрахувало відсотки поза межами строку кредитування та не надало доказів збільшення/зміни строку кредитування.
За змістом ст. 1048 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
Такі висновки викладені, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року в справі № 310/11534/13-ц, в постанові Верховного Суду від 15 березня 2023 р по справі № 300/438/18.
При зверненні до суду з позовом позивач просив стягнути з відповідачки на його користь заборгованість за відсотками за користування кредитом в розмірі 64883,61 грн., яка утворилася поза межами строку кредитування.
Нарахування та стягнення процентів за користування позикою та кредитом поза визначеними строками кредитування суперечить вимогам ЦК України.
Суду не надано докази того, що строк дії кредитного договору (30 днів) було пролонговано в установленому порядку.
Крім того, за змістом п. 4.3 договору, сторони погодили, що проценти нараховані після закінчення строку дії договору (після 90 дня від дати закінчення Дисконтного періоду) чи його дострокового розірвання, є процентами, що нараховуються за користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2020 року у справі № 922/3578/18 зазначила, що системний аналіз частини другої статті 536, частини другої статті 625 та статті 627 Цивільного кодексу України дозволяє дійти висновку, що законодавцем не обмежено право сторін визначити у договорі розмір процентів за неправомірне користування чужими грошовими коштами. Однак, диспозитивний характер цих норм у цілому обмежується положенням частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, яка зазначає про стягнення трьох процентів річних, що має наслідком визначення таких процентів саме у річних, а не будь-яким іншим способом обчислення процентів за умовами договору.
Отже, законодавцем передбачено, що договором може бути встановлено інший розмір процентів річних, а не інший спосіб їх обчислення (зокрема, в розмірі певного проценту за кожний день прострочення).
Санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань (пункт 8.32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 902/417/18).
В даному випадку матеріали справи свідчать про те, що позивачем було заявлено до стягнення з відповідачки проценти за користування кредитними коштами поза межами строку кредитного договору. При цьому позовних вимог про стягнення грошових коштів за прострочення виконання зобов`язання відповідно до ст. 625 ЦК України позивач не заявляв.
Розрахунку заборгованості в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України позивач не надавав та вимог про стягнення таких коштів не заявляв.
При цьому, після закінчення строку договору нарахування відсотків за порушення умов договору за своїм змістом передбачено нормою ст. 625 ЦК України.
За неповернення кредитних коштів після закінчення строку, на який вони були видані, може настати відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, проте регулятивна норма ч. 1ст. 1048 ЦК України і охоронна норма ч. 2 ст. 625 Кодексу не можуть застосовуватись одночасно, оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною.
Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04 лютого 2020 року у справі №912/1120/16.
Позивач ототожнює відсотки за користування кредитними коштами та відсотки, які підлягають сплаті боржником за прострочення виконання зобов`язання, що суперечить вимогам чинного законодавства.
Як вбачається зі змісту позову у даному випадку були заявлені до стягнення саме відсотки, розраховані за ставкою, визначеною умовами договору за користування кредитом, а не пеня за порушення умов договору відповідно до норми ст. 625 ЦК України.
Таким чином, стягненню з відповідачки підлягають відсотки за користування кредитом протягом 30 днів за відсотковою ставкою, визначеною договором в розмірі 1.98 % за день користування кредитом в розмірі 21136,50 грн. (17500 х 1,98 % х 61).
Таким чином, суд задовольняє позов частково і стягує з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором в розмірі 38636,50 грн., яка складається: 17500 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 21136,50 грн. - заборгованість за відсотками.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується, що 16.09.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №534841800, що підтверджується наданими позивачем письмовими доказами. У вказаному договорі сторонами погоджено всі істотні умови щодо суми і строку кредиту сплати відсотків за користування грошовими коштами, розмір і тип процентної ставки. Доводи представника відповідачки про те, що в матеріалах справи відсутні докази укладання ОСОБА_1 договору судом до уваги не беруться, так як вони спростовуються письмовими доказами. Необґрунтованими є твердження представника відповідачки про те, що позивачем не надано будь-яких підтверджуючих доказів перерахування грошових коштів на її картковий рахунок.
Стороною відповідачки не надано суду належних і допустимих документальних доказів того, що відповідні кошти не були зараховані на картковий рахунок ОСОБА_1 , вказаний у договорі, або доказів того, що вказаний картковий рахунок їй не належить. Заперечуючи проти перерахування кредитних коштів, відповідачка не була позбавлений можливості надати відповідні банківські дані/інформацію на підтвердження своїх доводів, маючи при цьому безперешкодний та повний доступ до таких.
Щодо вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Як вбачається з пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6000 грн. представник позивача надав суду: договір про надання правничої допомоги № 26/07/24-01 від 26.07.2024 року, укладений між ТОВ «ФК «ЕЙС» та АБ «Тараненко та партнери», додаткову угоду № 1 до договору про надання правничої допомоги №26/07/24-01 від 26.07.2024 року, протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість годин та вартість. Згідно акту, витрати складаються: складання позовної заяви 2 год. -5000 грн., вивчення матеріалів справи 1 год.- 500 грн., надання усної консультації стосовно складання позовної заяви 1 год. - 500 грн.
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Представник позивачки подав клопотання, в якому просив відмовити позивачу у стягнення витрат на правничу допомогу. В обґрунтування клопотання зазначив, що поданий позов про стягнення боргу з відповідача не є індивідуальним, оскільки позивач відповідно до наданого ним Акту, Реєстру боржників та Реєстру поштових відправлень придбав право вимоги до тисяч боржників по споживчим кредитам на схожих умовахтільки по 1 договору факторинга, а адвокат працює зі 100 (СТА) аналогічними справами і подав одночасно позовні заяви з 25 ти аналогічних справ, отже зміст позовних заяв та інших документів потребує мінімального індивідуального підходу і мінімальних часових витрат, 1-2 години роботи є достатніми для написання та укомплектування типової позовної заяви у кредитній справі у якій індивідуальними є тільки дати і цифри та персональні дані, а з наданої копії договору та акту вбачається постійне представництво адвокатом Позивача і в інших подібних справах. Спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії типових спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження, збирання б яких адвокат Позивача витратив значний час. Позовна заява для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які треба було описати у позовній заяві, спірні правовідносини не передбачають, Судом дана справа визнана малозначимою. Відповідач погоджується з тим, що адвокатом була підготовлена і подана позовна заява, однак у типовій справі, в якій індивідуальними є тільки особисті дані особи, номери, дати тощо, на її підготовку достатньо компенсації 1000,00 грн., оскільки мова йде про тисячі аналогічних справ які подаються Позивачем, і компенсація судових витрат не повинна перетворюватись на спосіб додаткового збагачення фінансових установ за рахунок найбідніших людей, під час війни. Витрати на правничу допомогу не були для Позивача неминучими, тому що він як фінансова компанія має штат працівників і фінансові можливості забезпечити юридичний супровід справ власними силами, а їх розмір не є обґрунтованим та співмірним, у тому числі з ціною набуття самого права. Стягнення витрат на правничу допомогу не повинно перетворюватись у спосіб збагачення за рахунок Відповідача. Відповідач вважає заявлену Позивачем суму витрат за декілька годин роботи адвоката несправедливою і такою, що створює надмірний індивідуальний тягар.
Згідно вимог статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі, гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
Суд має вирішити питання про відшкодування стороні, на користь якої відбулося рішення, витрат на послуги адвоката, керуючись принципами справедливості, співмірності та верховенства права.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 вказала, що учасник справи повинен деталізувати відповідний опис (детального опису робіт, виконаних адвокатом) лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо (пункти 168-169 вказаної постанови).
Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
Суд вважає, що заявлені представником позивача витрати на складання позовної заяви, вивчення матеріалів справи, надання усної консультації стосовно складання позовної заяви не відповідають критеріям розумності, справедливості, верховенства права, а тому зазначеним критеріям відповідає сума витрат за надані послуги в розмірі 5000 грн.
Посилання представника позивача на послуги зі складання позовної заяви в сумі 5000 грн. є завищеними та неспівмірними із складністю справи. Складання вказаного процесуального документу потребувало меншого часу, ніж зазначено адвокатом.
Відповідно до ч. 1 п. 1, ч. 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Таким чином, суд вважає, що з відповідачки підлягає стягненню сума кредитної заборгованості в розмірі 38636,50грн., а також судові витрати, з яких 1136,06 грн. сплачений позивачем судовий збір та 5000 грн. витрати на правничу допомогу.
Керуючись ст. ст. 5,10-13, 81, 83, 141, 264-265, 354 ЦПК України, ст. ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 1049, 1050, 1054 ЦК України, - суд
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, б. 19, оф. 2005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42986956) заборгованість за договором №534841800 від 16.09.2021 року у розмірі 38636,50грн.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_6 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (місцезнаходження: м. Київ, Харківське шосе, б. 19, оф. 2005, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 42986956) судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 1136,06 грн., а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий:
Судове рішення № 139957046, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова) було прийнято 21.09.2026. Форма судочинства - Цивільне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти необхідні відомості про це судове рішення. Ми забезпечуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних містить повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити необхідні відомості.
Це рішення відноситься до справи № 644/7829/24. Фірми, які зазначені в тексті цього судового документа: