Рішення № 139955456, 21.09.2026, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1456/25 Провадження № 2/613/97/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Богодухівський районний суд Харківської області в складі:

головуючого судді Уварової Ю.В.,

за участі секретаря Макушинської О.В.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Крестинської Л.А.,

відповідача - ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Полюхович О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи Служба у справах дітейвиконавчого комітету Вараської міської ради, Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області про визначення місця проживання дитини та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 , в якому просить визначити місцем проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання його матері ОСОБА_1 , встановити порядок участі ОСОБА_2 у вихованні дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - спільне проведення часу з дитиною щовівторка з 16.00 год. до 20.00 год. та щочетверга з 16.00 год. до 20.00 год. в межах міста Вараш Рівненської області.

В обґрунтування вимог зазначає, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 16 грудня 2017 року. Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2024 року в справі № 565/1507/24 шлюб між нами розірвано. Від шлюбу мають малолітню дитину сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ..

Згідно довідок від 03.05.2022 року № 5618-5001506272 та від 03.05.2022 р. № 5618 5001506347 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи фактичне міце проживання позивачки та фактичне місце проживання малолітнього сина - АДРЕСА_1 . Відповідач з 28 квітня 2024 року фактично проживає окремо - АДРЕСА_2 , як внутрішньо переміщена особа не реєструвався, залишається бути зареєстрованим по АДРЕСА_3 .

Згідно судового наказу Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 липня 2024 року в справі № 565/1508/24 з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання дитини. Таким чином, документами фактично підтверджується місце проживання дитини з позивачкою.

Разом з тим, між сторонами виникають постійні непорозуміння щодо місця проживання малолітнього ОСОБА_4 .

Дитина зареєстрована з позивачкою, питання стягнення аліментів відповідач не оскаржував, отже погоджувався на визначення місця проживання дитини з матір`ю, проте своєю поведінкою, яка проявляється в систематичній самочинній зміні відповідачем місця проживання дитини, відповідач порушує закон - без відома та без узгодження з позивачкою забирає дитину з навчально-виховного закладу, залишає на ніч, відмовляє в поверненні дитини матері, в цей період не надає йому необхідного лікування.

Після відвідувань батька психо-емоційний стан дитини погіршується. Дитина має діагноз - затримка психомовного розвитку, та у зв`язку з цим потребує тривалої, систематичної корекційно-розвиткової роботи, спрямованої на подолання труднощів у розвитку, соціалізації, та успішної інтеграції в освітнє середовище. А також потребує тривалого прийому ліків згідно з призначенням лікаря, спокійної обстановки, достатнього сну, зменшення контакту з тригерами. Саме такими реабілітаційними заходами систематично та наполегливо займається позивачка, що дало значну результативність у розвитку дитини.

В свою чергу, довільна поведінка відповідача щодо участі у вихованні дитини наносить шкоду систематичності реабілітаційних заходів.

Вищевказане відображено у виписці № 43 із медичної карти амбулаторного хворого на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а також в Характеристиці отримувача послуг Вараського міського центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю імені З.А.Матвієнко № 187/01-14/25 від 17.07.2025 р.

Позивачка зазначає, що вона забезпечена житлом, а саме має у власності частку квартири в м.Вараш, має дохід у вигляді пенсії по інвалідності щомісячно в розмірі 3323,00 грн., а також допомоги на проживання внутрішньо переміщеним особам.

З урахуванням фактичних обставин, що склалися стосовно місця проживання дитини, а також з урахуванням її матеріального стану та факту забезпечення житлом, беручи до уваги її участь у вихованні дитини, та з урахуванням думки самої дитини, позивачка вважає, що доцільним буде визначення місця проживання дитини з нею.

Також позивачка зазначає, що вирішенню конфліктної ситуації, що складається між нею та відповідачем щодо участі батька у вихованні дитини, буде сприяти визначення порядку участі відповідача у вихованні дитини. А саме, з урахуванням тих обставин, що відповідач не вважає необхідним надавати дитині ліки, призначені лікарем згідно виписки № 43 від 15.07.2025 року, періодичність прийому ліків - 2 рази в день, а також на ніч, необхідності забезпечення дитині достатнього сну згідно з рекомендацією лікаря, з урахуванням стану здоров`я дитини, її віку та загального розвитку вважала за можливе встановити такий порядок участі батька у вихованні дитини - спільне проведення часу з дитиною щовівторка з 16.00 год до 20.00 год, та щочетверга з 16.00 год до 20.00 год. в межах міста Вараш Рівненської області.

У відзиві на позов сторона відповідача заперечувала проти задоволення позовних вимог, доводи, наведені у позовніій заяві вважає неправдивими та такими, що не відповідають дійсності.

В обґрунтування свої позиції відповідач зазначає, що сама по собі та обставина, що позивач звернулась до суду та отримала судовий наказ про стягнення аліментів не вказує на те, що визначено місце проживання дитини з нею, оскільки питання про стягнення аліментів вирішено в безспірному порядку без встановлення таких обставин, а окремої вимоги про таке не було заявлено. До подання позивачем позову в даній справі, ні в судовому порядку, ні через орган опіки та піклування не вирішувалось питання визначення місця проживання дитини з матір`ю. Наголошував, що на даний час питання про визначення місця проживання сина з одним з батьків не є спірним.

Зазначив, до початку війни сторони проживали дружно та в любові, але після початку військових дій змушені були змінити фактичне місце проживання, оскільки обоє дуже хвилювались за морально-психологічний стан сина, який погіршувався під час кожної повітряної тривоги та вибухів, що часто лунали в м. Харкові. Після вимушеного переїзду в м. Вараш, сім`я поселилась в квартирі матері позивача та згодом почались непорозуміння й претензії з її боку до відповідача, вона наполягала на тому, щоб він виїхав в м. Харків та там продовжував заробляти кошти.

Відповідач вважає, що і на даний час його дружина перебуває під впливом та повним контролем своєї матері та не приймає самостійних рішень. Навіть даний позов ініціювала її матір. Саме мати позивача нещодавно (після подачі позову до суду) зверталась до служби у справах дітей, на звернення якої відповідачем надані пояснення та відповідь від служби, копії яких додані до справи.

На даний час, в умовах війни та з метою відновлення сімейних відносин, відповідач вирішив не заявляти зустрічну вимогу про визначення місця проживання дитини з ним, хоча дуже б цього хотів, і, переконаний, що визначення постійного місця проживання дитини з ним цілком та повністю відповідає інтересам дитини та узгоджується з його (сина) бажанням. Наразі відповідач вважає за доцільне здійснювати захист своїх прав та прав свого сина у спосіб забезпечення абсолютної рівності прав обох батьків щодо участі у вихованні та спілкуванні з дитиною, що узгоджується з нормами чинного законодавства.

Щодо позовної вимоги позивача про встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним, відповідач зазначає, що між сторонами немає «постійних непорозумінь» щодо місця проживання сина, як на те вказує позивач, оскільки на пропозицію відповідача про встановлення порядку побачення його з сином, вона не заперечила, що підтверджується перепискою між сторонами, копія якої додається. При тому відповідач розуміє та абсолютно погоджується з необхідністю підтримання близького контакту сина також з матір`ю, тому він погоджував з нею її можливість перебувати з сином більше часу, ніж з батком, хоч дитина має більш тісний контакт саме з батьком.

Відповідач настільки обожнює свого сина, що створив для нього всі належні умови для комфортного проживання з батьком та перебування з ним: у кожній кімнаті квартири, де проживає відповідач, він облаштував куточки для розвитку дитину, ігрові зони, зони для навчання та лікування, тощо. Батько придбав та продовжує придбавати різні розвиваючі іграшки та ігри для сина, встановив заспокійливе світло у спальній кімнаті, облаштував ванну, кухню та інші кімнати саме для зручного перебування дитини в нього та постійно займається з дитиною й весело проводить час, ніколи не сварить його, каже сину, що він найкращий.

Відповідач дуже уважно займається лікуванням дитини, коли він хворіє, дотримується всіх рекомендацій лікаря, у визначені дні він забирає дитину з дошкільного закладу та під час повітряних тривог негайне йде по дитину, бо той дуже тривожно їх сприймає.

Дитина також дуже прихильна до батька та між ними існує дуже тісний зв`язок.

Відповідач продовжує переказувати для позивача кошти на утримання дитини та не допускає виникнення заборгованості.

За наведених обставин відповідач наполягає на встановленні абсолютно рівних умов з матір`ю для побачень з сином та для забезпечення їх належного спілкування й виховання дитини.

Також відповідачем викладені особисті пояснення про обставини спільного проживання з родиною в квартирі тещі, атмосферу в домі, причини суперечок, ставленні до дитини та їх взаємовідносини.

З урахуванням обставин, викладених у відзиві та особистих письмових поясненнях відповідача, останній просиввідмовити позивачу у визначенні місця проживання дитини з матір`ю через відсутність спору з такого приводу та визначити наступний порядок участі батька у вихованні дитини та спілкуванні з ним: перший та третій тиждень кожного місяця дитина постійно перебуває з батьком; другий та четвертий тиждень кожного місяця дитина постійно перебуває з матір`ю; під час канікул та святкових днів дитина рівно половину такого часу перебуває з батьком, а іншу половину - з матір`ю (час перебування попередньою узгоджується між батьками), при цьому, у період перебування дитини з одним з батьків, інший має право цікавитись життям дитини, бачити його та спілкуватись.

У відповіді на відзив представником позивача зазначено, що доводи відповідача, наведені увідзиві на позовє необґрунтованими та безпідставними. ОСОБА_2 не цікавився дитиною протягом всіх років, заробітків в нього не було, в утриманні дитини завжди допомагала мама позивачки.

Щодо наданих відповідачем документів про стан здоров`я позивачки, то медична інформація (у тому числі довідка про інвалідність) належить до категорії чутливих персональних даних і охороняється законом і відповідач не мав права самовільно використовувати таку довідку в суді.

Відповідач постійно налаштовує сина проти матері, розказує, що його заберуть військові і на війні він загине, дитина йому потрібна тільки для прикриття від мобілізації.

Виписки від лікарів № 48 від 19.08.2025 р. та № 51 від 25.08.2025 р., на які посилається відповідач, датуються періодом, коли позов був поданий до суду, раніше аналогічних відвідувань батьком дитячих лікарів не спостерігалось.

Особисто позивачка ОСОБА_1 у відповіді на відзив та письмових поясненнях від 17.11.2025 зазначила, що з 2019 року ОСОБА_2 не був офіційно працевлаштованим, не мав стабільного доходу, більшість його доходів носили нерегулярний характер, він мав борги, коли виникла необхідність, операцію дитині оплатила мама позивачки. За наведених обставин заперечувала проти тверджень відповідача про його стабільні доходи та утримання родини.

Також зазначила, що працює помічником юриста (Параюрист) в БФ "Право на захист", має Сертифікат про проходження навчання, отримає зарплатню у розмірі 11 000 грн. Крім того, має вищу освіту, постійно навчається, шукає нові джерела доходу, займається волонтерською діяльністю в Червоному Хресті.

Дитина постійно проживає з нею, має стабільні умови життя. Саме позивачка забезпечує щоденний догляд, харчування, виховання, розвиток, а також регулярні заняття з логопедом, психологом, спеціалістами. Вважала, що умови, про які говорить відповідач (іграшки, меблі, кімнати) не можуть свідчати про належне виконання батьківських обов`язків, адже окрім цього дитині треба належне лікування, прогулянки на повітрі, дозвілля поза межами дому, забезпечення належного виховання та розвитку, створення позитивної психологічної атмосфери.

Щодо висновку позивач та її представник зазначили про незгоду з п.1 висновку Служби у справах дітей виконавчогокомітету Вараської міської ради, в якому визначені вівторок та четвер як дні участі батька у вихованні дитини, однак не зазначено конкретних годин.Таке формулювання вважають некоректним, оскільки дитинавідвідує дитячий садок у робочі дні до 16:00-16:30. У майбутньому дитина буде відвідувати школу, що аналогічно унеможливлює "цілий день".

Крім того, доба починається о 00 год.00 хвилин ночі, що також може створити непорозуміння та невизначеність щодо часу передачі дитини.

З урахуванням наведеного просила визначити участьбатька у вихованні дитини наступним чином: вівторок і четверз 16:00 до 20:00, як зазначено в її позовних вимогах.

В пункті 2 просила вилучити формулювання, яке передбачає нічне перебування з батькому вихідні дні, встановити чіткий, фіксований та безпечний порядок зустрічей з урахуванням віку дитини і її стану здоров`я, а саме: «Кожні перші та третівихіднімісяцяв суботу з 10 до 18 год., в неділю з 10 до 18 год."

Також позивач висловила незгоду з пунктом 3 висновку, який передбачає "один місяць літніх канікул та половину інших канікул". В обгрунтування зазначила, що ОСОБА_4 має особливі освітні потреби, затримку мовлення, та потребує тривалої систематичної корекційно-розвиткової роботи. Однак батько не відвідує заняття з дитиною, не забезпечує виконаннярекомендацій фахівців, та не створює умов для розвитку. Надання йому місяця канікул фактично перерве корекційну роботу і погіршить стан дитини. Тому просила залишити графік, як і в інший період - вівторок та четвер з 16 до 20 год.

Категорично заперечувала проти застосування п.5 та п.7 Висновку, оскільки батько систематично відмовляється від співпраці, ігнорує всі прохання. Просила виключити п.5 та п.7 висновку як неможливі до виконання через відсутність конструктивного діалогу між батками, так як вважає, що вони не будуть виконуватись відповідачем, а будуть використані відповідачем як черговий інструмент тиску.

Вважала, що графік, запропонований відповідачем у відзиві, не враховує реальних інтересів сина, його віку, його психологічного стану та режиму дня. Фактично ОСОБА_5 пропонує "математичні підрахунки" годин, ігноруючи якість проведеного часу, психологічний комфорт і прив`язаність дитини.

Заперечень на відповідь на відзив стороною відповідача не подано, однак 11.11.2025 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення, в яких відповідач наводить свої спростування тверджень, наведених у відповіді на відзив, зокрема щодо отримуваних ним доходів та витрат на утримання родини висловлює часткову незгоду з висновком психолога. Просив врахувати, що незважаючи на те, що його фактично вигнали з дому, він і досі намагається домовитись з позивачкою щодо порядку спілкування з сином.

Вважав, що всі твердження позивачки про ніби то здійснення відповідачем тиску на неї, є безпідставними, оскільки остання не надала жодних доказів на підтвердження таких обставин.

Щодо висновку органу опіки, відповідач та його представник вважали його таким, що порушує право відовідача на спілкування з дитиною, не дає в повній мірі виконувати обов`язок з її виховання.

Також вважали висновок необгрунтованим, оскільки в його в мотивувальній частині не вказані підстави необхідності звуження прав батька на спілкування з дитиною, хоча саме таке звуження прав передбачає графік перебування дитини із батьком, де батькові безпідставно надано менше часу порівняно з матір`ю.

Звертають увагу, щоза результатами діагностування практичним психологом було зроблено висновок, що ОСОБА_4 почувається комфортно як з татом так і з мамою, дитина проєктує ніжні почуття до членів родини та отримує ніжні почуття від тата і мами, має емоційну підтримку з боку обох батьків.

Звернули увгу, що висновок практичного психолога дитячої установи був отриманий 28.11.2025 р. №04-11/145 за адвокатським запитом, у зв`язку з необхідністю оспорювання об`єктивності висновків органу опіки та піклування, який не відповідає вимогам закону, є необгрунтованим та порушую принцип рівності прав батьків.

Позивачка в судовому засіданні підтримала позовні вимоги. Пояснила, що сину встановлено діагноз Ф-83, він має труднощі у мовленевому розвитку, чутливий до криків і стресів, отже потребує особливих умов виховання та стабільного режиму. Однак відповідач дозволяє собі кричати на позивачку та агресивно поводитись щодо неї в присутності сина, налаштовує його проти матері.

Коли дитина у батька, вона цілими днями сидить в телефоні, замість підготовки до школи, не буває на свіжому повітрі, майже не гуляє. Батько не прсилухається до думки спеціалістів і нерідко носить сина руках, хоча йому вже сім років, не довіряє лікарям і не дозволяє давати йому ліки, через баткьа син пропускає заняття в реабілітаційному центрі, все це свідчить про зневагу до інтересів дитини.

Після часу з батьком ОСОБА_4 повертається додому тривожним, збудженим, плаксивим, боїться щось сказати, щоб батько не образився.

Зазначила, що саме вона за свій кошт займається лікуванням, навчанням та іншими заходами, а аліменти не покривають і малої частки усіх витрат.

Вважала, що при вирішенні справи слід врахувати вік, стан здоровя дитини, її потреби, категорично заперечувала проти встановлення такого порядку участі батька у вихованні і спілкуванні з сином, який передбачає ночівлі дитини у нього вдома.

Представник позивачки адвокат Крестинська Л.А. в судовому засіданні також просила задовольнити позов.

Зазначила, що дитина більше часу проводить з мамою, вважала недоцільним встановлення такого графіку спілкування, який передбачає, що дитини проводитиме рівнозначну кількість часу як мамою, так і з батьком - за його місцем проживання, оскільки дитина потребує стабільного режиму.

Крім того звернула увагу, що встановлення такого варіанту виховання дитини, який передбачає рівність прав батьків у вихованні дитини та рівнозначне проживання дитини в обох батьків, можливе лише за умови, що обоє можуть задовольнити усі потреби дитни за забезпечеити рівні умови.

Щодо висновку зазначила, що він може бути взятий за основу, однак з урахуванням зауважень сторони позивача.

Просила допустити негайне виконання рішення.

Відповідач ОСОБА_2 також проти задоволення позову заперечував. Пояснив, що дитина пережила стрес у Харкові внаслідок воєнних дій, тому вони переїхали до м. Вараш і поселились у матері позивачки.

Психолог радила бути дитині вдома, але мати і бабуся категорично відмовлялись виконувати рекомендації психолога.

Згодом позивачка вигнала відповідача з дому та наполягала, щоб він вертався в Харків, казала, що йому буде достатньо відеодзвінків для спілкування з сином. Однак відповідач орендував квартиру в одному під`їзді з позивачкою, щоб мати можливість бачитись з сином та забезпечувати виконання рекомендацій психолога.

Це дало свої результати - син став легше засинати, у нього покращилась мова.

Також відповідач дав позивачці ключі від своєї квартири, щоб вона мала доступ до сина в будь-який момент, коли він перебуває у батька. Вважав, що запроваджений графік забезпечував права обох батьків у рівній мірі.

Наголошував, що його біографія свідчить про стабільність, він розвиває свій бізнес, має регулярний дохід, не палить, не вживає алкоголь, весь вільний час приділяє сину. Також звернув увагу, що має гнучкий графік роботи, що дозволяє йому оперативно реагувати на сигнали тривог та у разі небезпеки переміщатись з сином у безпечне місце.

Заперечував твердження позивачки про те, що він не бере участі у реабілітаційних заходах, оскільки саме він возив сина з позивачкою до реабілітаційного центру, чекав їх а машині та відвозив потім додому.

Зазначив, що наразі час батків з дитиною виглядає так - він забирає сина в понеділок і віддає його в четвер, інші дні ОСОБА_4 повністю проводить з мамою, крім того мама постійно має доступ до дитини, іноді відводить його в садочок. Існуючий графік спілкування батьків з сином не вважав таким, що встановлений ним одноособово, оскільки між ними була домовленість.

Проти висновку органу опіки заперечував, оскільки вважає його таким, що підлаштований виключно під графік матері.

При вирішенні позовних вимог просив врахувати надані ним докази, пояснення, надані в судовому засіданні та письмові пояснення, приєднані до справи, зауважив, що житло не змінював, заробляє близько 60 тис. на місяць, має відстрочку, а його цивільна дружина є дитячим психологом з багаторічним досвідом, що може бути корисним для сина, та вважав доцільним встановити графік спілкування, запропонований ним у відзиві на позов.

Представник відповідача адвокат Полюхович О.І. в судовому засіданні наголошувала на відсутності підстав для задоволення позову, вважала, що позивачем не надано доказів наявності загрози емоційному стану дитини під час перебування з батьком або неспроможність батька забезпечити належні умови для життя і розвитку дитини.

Просила врахувати усі надані докази, відомості про особу відповідача, позитивне ставлення дитини до батька, та застосувати модель спільної опіки (50% на 50%), яка відповідатиме принципу забезпечення рівності прав батьків на виховання дитини та застосувати графік, запропонований стороною відповідача у відзиві.

Представники третіх осіб - в судове засідання не з`явились, надали заяви про розгляд справи за відсутності представника згідно з матеріалами справи.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою судді від 12.08.2025 позовну залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

Ухвалою судді від 15.08.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі.

Ухвалою суду від 09.09.2025 до участі у справі залучено Вараську міську військову адміністрацію в якості третьої особи.

Ухвалою суду від 18.12.2025 вирішені клопотання сторін про допит свідків та приєднання письмових доказів, закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.

Ухвалою суду від 12.02.2026 вирішені клопотання сторін процесуального характеру.

Фактичні обставини справи та досліджені докази.

Сторони з 16 грудня 2017 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04 вересня 2024 року (Т.1, а.с. 8-9).

Від шлюбу сторони мають малолітню дитину - сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (Т.1, а.с.6).

Згідно з довідками від 03.05.2022 року № 5618-5001506272 та від 03.05.2022 р. № 5618 5001506347 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне міце проживання позивачки ОСОБА_1 та фактичне місце проживання малолітнього ОСОБА_3 - АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.6,7,8).

Відповідач зареєстрований по АДРЕСА_3 , з 28 квітня 2024 року фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується, зокрема, відповідним актом обстеження умов проживання та висновками Служби у справах дітей.

Судовим наказом Кузнецовського міського суду Рівненської області від 23 липня 2024 року в справі № 565/1508/24 з відповідача на користь позивачкм стягнуто аліменти на утримання дитини - ОСОБА_3 (Т.1, а.с.9).

Позивачка перебуває на обліку у Володимирецькому ОУ ПФУ в Рівненській області то отримує пенсію по інвалідності ( Т.1, а.с.10).

Згідно з довідкою №447 від 14.07.2025 ОСОБА_1 також отримує допомогу на проживання внутрішньо переміщеним особам (Т.1, а.с.10-11).

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (номер інформаційної довідки 435257887 від 14.07.2025 р.) позивчака є власником частини квартири за адресою АДРЕСА_1 (Т.1, а.с.11-12).

Згідно з випискою № 43 із медичної карти амбулаторного хворого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останньому встановлено діагноз затримка психомовного розвитку (Т.1, а.с.12), що також підтверджується консультативним висновком спеціаліста (Т.1, а.с.91).

З характеристики отримувача послуг Вараського міського центру комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю імені З.А.Матвієнко № 187/01-14/25 від 17.07.2025 р. вбачається, що у ОСОБА_3 спостерігається системне зниження когнітивного розвитку, недорозвиток мовлення, порушення формування навичок соціального контактування. Спостерігається виснаженість уваги, підвищена втомлюваність, знижена концентрація, загальна пасивність сприйняття. Потребує постійної мотивації з боку дорослого та зміни видів навчальної та ігрової діяльності, а також тривалої систематичної корекційно-розвиткової роботи, спрямованої на подолання труднощів у розвитку, соціалізації та успішної інтеграції в освітнє середовище (Т.1, а.с.13).

Згідно з виписками з медичної карти хворого № 48 від 19.08.2025 року та № 51 від 25.08.2025 року, у серпні 2025 року ОСОБА_6 хворів на ГРВІ, на прийом до лікаря приходив з батьком (Т.1, а.с.78, 79).

З довідки дошкільного навчального закладу (ясла-садок) комбінованого типу №7 від 13.08.2025 вбачається, що ОСОБА_6 має статус дитини, постраждалої внаслідок воєнних дій. Приводять і забирають дитину з садочка обоє батьків, протягом певного часу - спільно, згодом - окремо. ОСОБА_4 з радістю бежить до тата на руки, батько часто цікавиться у педагогвів станом дитини, його успіхами, у відносинах сина і батька спостерігаються взаємна любов і тепло. Сам ОСОБА_2 - чемний та доброзичливий, на думку педагогів дуже любить сина, проте іноді надмірно опікується ним (Т.1, а.с.80).

Згідно з довідко. Богодухівського ВДВС від 22.08.2025 ОСОБА_2 не має заборгованості зі сплати аліментів на утримання сина (Т.1, а.с.82),

Також відповідачем були надані копії платіжних інструкцій на підтвердження переказів зі сплати аліментів.

Згідно з актом обстеження умов проживання від 22.09.2025 за місцем проживання відповідача ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_2 , ця квартира орендується відповідачем, є двокімнатною, в квартирі наявне дитяче ліжко, меблі, іграшки (Т.1, а.с.116).

Згідно з висновком оцінки потреб сім`ї, батько ОСОБА_2 бере участь у вихованні сина, забезпечує належні умови проживання (Т.1, а.с.117).

Згідно з характеристикою Організації товариства червоного хреста України позивачка ОСОБА_1 є волонтером цієї організації, є відповідальною, сумлінною, доброзичливою.

З висновку Вараського центру соціальних служб та послуг від 10.10.20205 вбачається, що до центру зверталась ОСОБА_1 , яка зазначила, що її колишній чоловік вчиняє насильство психологічного характеру шляхом перешкоджання у розвиванні та вихованні сина (Т.1, а.с.152).

Згідно з довідкою лікаря від 11.12.2025 ОСОБА_6 був запрошений на щеплення, але мати прийшла без дитини, оскільки не відпустив дитину (Т.2, а.с.50).

Згідно з консультаційним висновком дитячого психіатра від 19.01.2026 ОСОБА_7 рекомендовані корекційні зайняття (Т.2, а.с.51-52).

На адвокатський запит представника відповідача було надано відповідь Дошкільного навчального закладу від 05.05.2026, згідно з якою практичним психологом надавались рекомендації батькам ОСОБА_3 на період адаптації внутрішньо переміщеної дитини для стабілізації стану. До 2025 року батька забирали дитину разом, з вересня 2025 року тато почав забирати сина із закладу до початку обіднього сну (Т.2, а.с.93).

Відповідно до Висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради, затвердженого наказом начальника Вараської міської адміністрації від 13.11.2025 №582, орган опіки і піклування вважав за доцільне визначити такий спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні дитини дитини та спідкування з ОСОБА_3 , 2018 р.н.: 1) кожні вівторок та четвер; 2) кожні перші і треті вихідні місяці з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі; 3) один місяць літніх канікул, а решту канікул - половину такого часу; 4) у день народження сина, 03 грудня - з 10-00 години до 15-00 години у разі неперебування дитини у навчальному закладі; 5) за день до зустрічі з дитиною батькам обмінюватись інформацією про місце перебування дитини, стан її здоров`я, розпорядок дня та інші обставини, що мають значення для організації побачень з нею; 6) забезпечити систематичність відвідування навчальних закладів та занять у Вараському міському центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю; 7) у разі, якщо зустріч не відбулась з поважних причин, цей час переноситься на інший зручний час та день за домовленістю (Т.1, а.с.213-215).

Відповідно до Висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради, затвердженого наказом начальника Вараської міської адміністрації від 13.11.2025 №586, визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2018 р.н. з матір`ю - ОСОБА_1 (Т.1, а.с.216-218).

В судовому засіданні за клопотанням сторони позивача були допитані свідки.

Так допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що є матір`ю позивачки. Зазначила, що в період з лютого 2022 року по вересень 2024 року відповідач проживав з нею ( в її квартирі разом з позивачкою та їх сином).

Він фактично не брав участі у вихованні сина, не ходив з ним гуляти, не вчив їздити на велосипеді.

Відповідач залежний від телефну, казав, щоб його не турбували, вдавав, що працює, але це було не так.

ОСОБА_2 поводиться з сином невідповідно до його віку - як з дворічним, все йому дозволяє, після повернення від батька дитина поводиться агресивно, каже, що свідок погана бабуся.

Коли онук перебуває у батька, він неналежно годує дитину - сам не готує та не дозволяє матері приносити їжу, рано забирає його з садочку, порушує режим відвідування закладу, хоча від спеціалістів не було таких рекомендацій як забирати ОСОБА_4 на денний сон додому. Були певні рекомендації два роки назад, але вони втратили актуальність.

Також відповідач дозволяє собі принижувати позивачку в присутності сина.

Підтвердила, що в Службу у спавах дітей і в поліцію зверталась саме вона, не заперечувала, що через доньку знайома з матеріалами справи та зазначила, що займає активну позицію у цій справі, оскільки саме вона оплачує лікування та навчання онука.

Допитані свідки ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які є знайомими позивачки надали показання, згідно з якими охарактеризували позивачку як уважну та турботливу маму, гарну та охайну людину. Відповідача ОСОБА_2 особисто не знають, повідомити про характер відносин між сином та батьком не можуть. Вважали, що дитина має бути тільки з мамою, іноді спілкуватись з батком - у вихідні дні, а графік, запропонований відповідачем, негативно вплине на дитину та навчальний процес.

Крім того, судом були досліджені надані сторонами відео, фотозображення та скріншоти переписок між сторонами.

На наданих відповідачем та досліджених судом матеріалах зафіксовані умови проживання відповідача, в квартирі чисто, затишно, організована ігрова зона для дитини. Також зфіксовані моменти спільного проведення часу з батьком вдома, їх радісні зустрічі в садочку.

Позивачкою також надані фото і відео спільного проведення часу з сином - прогулянки, активності, заняття в реабілітаційному центрі, плавання в басейні, тощо.

Щодо роздруківок переписок між сторонами, то їх зміст свідчить про існування спорів між батьками щодо визначення порядку участі у вихованні сина, самого виховного процесу, організації зустрічей з дитиною, тощо, а також про існування неприязних відносин між самими сторонами.

Норми права, що підлягають застосуванню та мотиви суду.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Україною 27 лютого 1991 року, передбачено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв`язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року.

Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.

У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» визначено контакт з дитиною як реалізацію матір`ю, батьком, іншими членами сім`ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.

Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст.7 СК України, ст.11Закону України «Про охорону дитинства»).

Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема,стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07 серпня 1996 року).

Отже, положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.

Відповідно достатті 8 Закону №2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).

За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до ст.15 вказаного Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

За змістом статей 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов`язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Згідно зі ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

У частинах першій та другій статті 159 СК України передбачено, що якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст.161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.

Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм внутрішнього законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно. Той із батьків, який проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а інший не має права перешкоджати йому спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.

Із системного тлумачення частини 1 статті 3 Конвенції «Про права дитини», ст. ст.7, 141, 159 СК України випливає, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, судом мають враховуватися передусім інтереси дитини.

В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини.

Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 10 квітня 2024 року в справі № 686/3568/22 (провадження № 61-14607св23), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23), від 17 січня 2024 року в справі № 711/2287/21 (провадження № 61-8054св23).

У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.

У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей.

Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.

Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13 червня 2024 року в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29 травня 2024 року в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24), від 07 грудня 2023 року в справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23), від 15 березня 2023 року в справі № 750/1786/21 (провадження № 61-8797св22).

Верховний Суд у постанові від 31 березня 2021 року в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.

У постанові Верховного Суду від 14.05.2025 у справі № 729/694/24 зазначено, що під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

У пунктах 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» (Hunt v. Ukraine) від 07 грудня 2006 року зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (§ 54) і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Йохансен проти Норвегії» (Johansen v. Norway) від 07 серпня 1996 року, § 78).

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

Повага до приватного і сімейного життя є важливими правами, захист яких гарантується Конвенцією. У прецедентній практиці ЄСПЛ поняття «сімейне життя» у розумінні статті 8 Конвенції отримало достатньо широке тлумачення, не обмежується лише шлюбними відносинами, а може охоплювати й інші фактичні «сімейні зв`язки».

Крім того, встановлений судом спосіб спілкування має відповідати пріоритетному інтересу дітей, першоосновам їх розвитку, принципу розумності, справедливості та збалансованості між інтересами всіх учасників сімейних відносин, бути достатнім для цілей пункту 2 статті 8 Конвенції та частини першої статті 8 Конвенції про права дитини (право дитини на збереження сімейних зв`язків).

ЄСПЛ зазначав у своїх рішеннях, що національні органи влади повинні враховувати ризики, які реалізація права на спілкування становить для фізичної та психологічної недоторканності дитини («І. М. та інші проти Італії» (I. M. and Others v. Italy), 2022, § 111).

Щодо звернення до суду з вимогами про визначення місця проживання дитини та встановлення порядку участі батька у вихованні дитини та ефективності обраного способу захисту.

У постанові від 1 квітня 2020 року у справі № 165/2839/17 Верховний Суд зазначив, що тлумачення положень ст. 18, частин 4, 5 ст. 19, ч. 1 ст. 158, ч. 2 ст. 159 СК України дає підстави для висновку, що будь-хто із батьків може звернутися до органу опіки та піклування для визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. У разі наявності спору з цього питання, зокрема, якщо орган опіки та піклування не визначив спосіб участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не виключається вирішення такого спору в судовому порядку незалежно від того, хто з батьків звертається з позовом. Визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї, є ефективним способом захисту та не суперечить закону.

Отже, враховуючи обставини справи та той факт, що в добровільному порядку сторони не досягли згоди щодо визначення порядку спілкування батька з сином, звернення позивачки ОСОБА_1 з вимогами про визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею відповідача ОСОБА_2 (які, до того ж, заявлені одночасно з вимогою про визначення місця проживання дитини з мамою) не суперечить закону.

Щодо вимог про визначення місця проживання дитини та визначення способу участі відповідача у вихованні дитини.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд зазначає про таке.

Відповідно до ст. 19 СК України, при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, виселення дитини, зняття дитини з реєстрації місця проживання, визнання дитини такою, що втратила право користування житловим приміщенням, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою.

Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.

Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.

Висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер для суду та як доказ підлягає дослідженню й оцінці судом на основі всіх наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності та взаємозв`язку (постанови Верховного Суду від 26 липня 2021 року у справі № 638/15336/18, від 07 лютого 2022 року у справі № 759/3554/20, від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22, від 15 листопада 2023 року у справі № 932/2483/21, від 23 жовтня 2024 року у справі № 464/2040/23).

Як було зазначено вище, відповідно до Висновку служби у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради, затвердженого наказом начальника Вараської міської адміністрації від 13.11.2025 №586, визнано за доцільне визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , 2018 р.н. з матір`ю - ОСОБА_1 .

Так, на засіданні комісії з питань захисту прав дитини ОСОБА_2 не заперечував проти визначення місця проживання дитини з мамою, однак зазначив, що бажає виконувати батьківськи обов`язки нарівні з матір`ю. Під час розгляу справи та у заявах по суті справи відповідач зазначав, що спору щодо визначення місця проживання дитини з матір`ю немає, тому просив відмовити у задоволенні цієї вимоги. У судових дебатах він зазначив, що заперечує проти цієї вимоги. При вирішенні вимоги про визначення порядку його участі у вихованні сина, відповідач просив не брати до уваги наданий органом опіки висновок, та просив визначити такий порядок, відповідно до якого дитина проживатиме у нього два тижні на місяць. Наведені обставини свідчать, що позиція відповідача щодо визначення місця проживання сина змінювалась, крім того, він бажає, щоб син проживав однакову кількість часу як мамою, так і з батьком, ці обставини в своїй сукупності на думку суду свідчать про існування спору між сторонами з цього питання.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що між сторонами на сьогоднішній день склався певний порядок участі у вихованні сина, відповідно до якого з вечора четверга до ранку понеділка дитини перебуває з мамою, інший час - з батьком, в садочок сина відводить мати, забирає - батько. Тобто дитина проживає фактично і з мамою, і з батьком.

Суд, ретельно дослідивши надані сторонами письмові матеріали та рекомендації, надані малолітньому ОСОБА_7 , вважає, що такий розпорядок може призвести до відсутності у дитини базового відчуття стабільності та постійного «дому», внаслідок чого дитина ніде не почуватиметься повністю вдома. Постійні збори та почергове проживання в обох батьків можуть заважати дитині відчувати себе в безпеці.

Через різні правила у двох будинках дитина змушена постійно адаптуватися до двох різних середовищ, що може викликати хронічний стрес, оскільки дитині потрібен час, щоб перелаштуватися з ритму життя та правил матері на ритм та правила батька.

Очікування дня зміни житла може викликати тривожність та сильний стрес, який може проявлятися через примхи, агресію або замкнутість.

В свою чергу чіткий розпорядок дня та постійний режим (сна, харчування, навчання, відпочинку) дає дитині відчуття контролю над своїм життям, знижує рівень тривожності, підтримує нервову систему, позитивно впливає на якість сну, концентрацію уваги.

За нведених обставин, суд доходить висновку про доцільність визначення постійного місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з одним з батьків з визначенням порядку участі іншого з батьків у його вихованні.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суд враховує рівень залученості кожного з батьків до виховання та догляду (обидва відводять/забирають до/з садочка, лікаря, займаються, грають, тощо), психологічний комфорт та прихильність дитини до кожного з батьків ( ОСОБА_4 демонструє прихільність до обох батьків); житлово-побутові умови (які в обох батьків визнані Комісією з питань захисту прав дитини сприятливими та позитивними для життя та розвитку дитини), а також бере до уваги місце реєстрації дитини та той факт, що відповідач заперечує проти задоволення цієї вимоги, водночас зі свого боку зустрічних вимог про визначення місця проживання сина з ним не заявляв.

Також суд враховує рекомендації спеціалістів, надані для реабілітації і розвитку дитини, характер їх виконання батьками та заходи, які вживаються батьками для досягнення позитивного результату (дотримання розпорядку дня дитини, вжиття заходів для соціалізації дитини та її інтеграції у навчальний процес, заходи з вчасного та належного лікування, тощо).

З урахуванням наведеного, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини, беручи до уваги малолітній вік, стан здоров`я, психологічний стан та особливості розвитку ОСОБА_3 , дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах, суд враховує висновок Органу опіки, погоджується з ним, і вважає за можливе визначити місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю, що на думку суду буде відповідати якнайкращим інтересам дитини, сприятиме повноцінному її вихованню та розвитку, встановивши при цьому певний порядок участі батька у його вихованні.

Визначаючи порядок участі батька у вихованні сина, суд виходить з такого.

Згідно з дослідженими судом документами, батько дитини характеризується позитивно, забезпечив належні у мови для проживання і розвитку сина, не має заборгованості з аліментів, проживає поруч з місцем проживання матері, бере активну участь у вихованні сина та проявляє стабільну зацікавленість у спілкуванні з ним. Син зі свого боку демонструє прихильність до обох батьків, із радістю зустрічає батька, із задоволенням проводить з ним час.

За наведених обставин суд не погоджується з позицією сторони позивача про те, що достатнім буде спілкування відповідача з сином у певні години два рази на тиждень.

Оцінючи показання свідка ОСОБА_8 , суд зважає на те, що вона є матір`ю позивачки, тобто її близькою родичкою, що може свідчити про її особисту зацікавленість у вирішенні справи. Крім того, суд зважає на висловлювання свідка на адресу відповідача під час допиту в судовому засіданні, зокрема про необхідність проведення йому психологічної експертизи, що може свідчити про її упереджене ставлення до ОСОБА_2 . За наведених обставин суд критично оцінює показання, надані свідком ОСОБА_8 та не бере їх до уваги.

Щодо показань свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , то суд вважає за можливе взяти до уваги їх показання в частині позитивної характеристики позивачки ОСОБА_1 як матері та людини в цілому. В іншій частині виступи зазначених свідків зводились до власного бачення порядку виховання малолітнього ОСОБА_3 та висловлення особистої думки з приводу питань, які вирішуються судом у цій справі. Такі показання не мають доказового значення для вирішення справи.

За наведених обставин, суд вважає за можливе частково погодитись з наданим органом опіки висновком та встановити порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, який визнаний доцільним у п.1 висновку Служби у справах дітей, а саме по вівторках і четвергах, а також у пункті 2 Висновку - кожні перші і треті вихідні місяці з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі.

При цьому, враховуючи обставини справи, взаємовідносини між батьками, суд, з метою уникнення непорозумінь та усунення невизначеності, вважає доцільним визначити конкретні години перебування сина з батьком по вівторках та четвергах з урахуванням графіку відвідування дитиною навчального закладу.

Суд не бере до уваги заперечення позивачки проти п.3 Висновку, та вважає за доцільне визначити участь і спілкування батька з сином під час канікул у порядку, зазначеному у Висновку - один місяць літніх канікул та половину часу інших канікул.

Щодо часу, який батьки проводять з дитиною у день народження - заперечень від сторін не надходило, отже він також може бути визначений відповідно до Висновку.

Щодо заперечень позивачки проти п.5 Висновку, то суд їх також відхиляє, оскільки вони зводяться до припущень позивачки про можливе невиконання відповідачем вимог цього пункту у майбутньому. При цьому, на думку суду, обмін між батьками певною інформацією щодо дитини є природнім та сприятиме ефективній організації зустрічі з дитиною.

Виконання батьками п.6 Висновку щодо забезпечення систематичності відвідування дитиною навчальних закладів та занять у центрі реабілітації відповідає інтересам дитини, тому суд вважає доцільним виконання батьками такого обов`язку.

Щодо п.7 Висновку (щодо переносу зустрічі, яка не відбулась з поважних причин), суд вважає до доцільне виключити необхідність його виконання, оскільки у Висновку не наведено перелік причин, які вважаються поважними, не визначеним залишається і пиання про те, хто уповноважений вирішувати, чи була така причина поважною, на який день переноситься зустріч, тощо.

При цьому, суд наголошує, що з урахуванням вікових змін дитини, її розвитку та потреб, батьки не позбавлені права в майбутньому змінити встановлений спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати, насамперед, її інтересам. До того ж, рішення не є перешкодою визначення батьками в добровільному порядку додаткового порядку участі батька у вихованні та спілкуванні з сином.

Щодо судового збору.

Судом встановлено, що позивачем понесено судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн., що підтверджується відповідною квитанцією.

Щодо негайного виконання рішення.

Представник позивачки просила допустити негайне виконання рішення суду.

Відповідно до ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про:

1) стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць;

2) присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць;

3) відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, - у межах суми стягнення за один місяць;

4) поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника;

5) відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала;

6) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб;

6-1) розкриття особою, визначеною пунктами 1-3 частини першої статті 134 Закону України "Про ринки капіталу та організовані товарні ринки", інформації, що становить професійну таємницю на ринках капіталу та організованих товарних ринках, щодо юридичної або фізичної особи;

7) примусову госпіталізацію чи продовження строку примусової госпіталізації до протитуберкульозного закладу;

8) встановлення факту народження або смерті особи на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан, або на тимчасово окупованій території України, визначеній такою відповідно до законодавства;

9) надання особі психіатричної допомоги у примусовому порядку;

10) видачу або продовження обмежувального припису.

Отже положеннями наведеної норми не передбачено негайне виконання рішення у справах про визначення проживання дитини та визначення порядку участі у її вихованні.

На підставі викладеного, та керуючись ст.ст.12,76,141,258,259,263-265,280-282, 289, 354 України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю - ОСОБА_1 .

Визначити такий спосіб участі батька ОСОБА_2 у вихованні та спілкуванні з малолітньою дитиною ОСОБА_3 , 2018 р.н.:

1) кожні вівторок та четвер з 16-00 до 20-00 години;

2) кожні перші і треті вихідні місяці з 10-00 години суботи до 18-00 години неділі;

3) один місяць літніх канікул, а решту канікул - половину такого часу;

4) у день народження сина ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) - з 10-00 години до 15-00 години у разі неперебування дитини у навчальному закладі;

5) за день до зустрічі з дитиною батькам обмінюватись інформацією про місце перебування дитини, стан її здоров`я, розпорядок дня та інші обставини, що мають значення для організації побачень з нею;

6) батькам забезпечити систематичність відвідування навчальних закладів та занять у Вараському міському центрі комплексної реабілітації для осіб з інвалідністю;

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968 (дев`ятсот шістдесят вісім) грн. 96 коп.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були врученіу день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Вараської міської ради, ЄДРПОУ 43932315, адреса: Рівненська область, м.Вараш, Майдан Незалежності 1, ЄДРПОУ: 38468963.

Третя особа: Вараська міська військова адміністрація Вараського району Рівненської області, Рівненська область, м.Вараш, Майдан Незалежності 1, ЄДРПОУ: 45356703.

Суддя Ю.В. Уварова