Рішення № 139955068, 22.09.2026, Дубровицький районний суд Рівненської області

Справа №949/1258/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Отупор К.М.,

при секретарі судового засідання Катюха К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання,

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання їхнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову і до досягнення сином двадцяти трьох років у разі продовження ним навчання, а також допустити негайне виконання рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 16 серпня 2001 року між позивачкою та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого у них ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2010 року у справі № 2-428/10 шлюб між сторонами розірвано. На підставі судового наказу Дубровицького районного суду Рівненської області у справі № 949/947/23 з відповідача на користь позивачки стягувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. ІНФОРМАЦІЯ_3 син досяг повноліття, у зв`язку з чим стягнення аліментів на підставі судового наказу припинилося. Разом з тим, син продовжує навчання за денною формою здобуття освіти на платній основі на 2 курсі Волинської православної богословської академії, стипендію не отримує, на державному утриманні не перебуває, власного заробітку не має, проживає разом із позивачкою та перебуває на її утриманні. Позивачка зазначає, що оплату за навчання сина за два курси здійснювала виключно вона за рахунок власних коштів, а відповідач після досягнення сином повноліття відмовився добровільно надавати йому будь-яку матеріальну допомогу, вважаючи, що не зобов`язаний його утримувати. Відповідач є працездатною особою, офіційно працевлаштований та отримує регулярний дохід, тоді як позивачка не працює, є особою з інвалідністю та отримує пенсію, розмір якої становить трохи більше 8 000 грн на місяць, чого недостатньо для забезпечення власних потреб та утримання сина. З урахуванням потреб сина у харчуванні, одязі, взутті, оплаті проїзду, навчальній літературі, канцелярському приладді, доступі до мережі Інтернет, засобах гігієни та медикаментах, позивачка вважає необхідним і достатнім визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі 4 000,00 грн щомісячно.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву від 21 серпня 2026 року, в якій просила розглянути справу без її участі, на позовних вимогах наполягала та просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином за зареєстрованим місцем проживання, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не подавав.

Третя особа - ОСОБА_3 у судове засідання не з`явився, подав до суду заяву від 22 вересня 2026 року, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з частиною 8 статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на наведене, а також на наявність у справі достатніх матеріалів про права та взаємовідносини сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини 2 статті 247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу, розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, а також докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позов слід задовольнити з таких підстав.

Судом встановлено, що 16 серпня 2001 року Берестівською сільською радою Дубровицького району Рівненської області зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , актовий запис № 9, який було розірвано рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 14 грудня 2010 року у справі № 2-428/10, яке набрало законної сили, шлюб між сторонами розірвано, а неповнолітнього сина ОСОБА_5 залишено проживати разом із матір`ю до досягнення ним повноліття (а.с.12)

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 04 липня 2008 року (а.с. 9).

На підставі судового наказу Дубровицького районного суду Рівненської області, виданого 01.06.2023 року у справі № 949/947/23 з відповідача на користь позивачки стягувалися аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 24 травня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття. Постановою головного державного виконавця Радивилівського відділу державної виконавчої служби у Дубенському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 09 червня 2023 року відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_6 з примусового виконання зазначеного судового наказу (а.с. 14).

ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 досяг повноліття, у зв`язку з чим обов`язок відповідача зі сплати аліментів на підставі зазначеного судового наказу припинився.

Згідно з довідкою Волинської православної богословської академії від 18 травня 2026 року № 88 ОСОБА_3 у 2024 році вступив до Волинської православної богословської академії та навчається на 2 курсі денного відділення; стипендія йому не нараховується і не виплачується, на державному утриманні він не перебуває; термін закінчення навчального закладу - червень 2028 року (а.с. 17).

Навчання здійснюється на платній основі, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткових касових ордерів Волинської православної богословської академії про внесення плати за ОСОБА_3 за період 2023-2025 років (а.с. 18-21).

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 11 червня 2026 року № 2026/009610216, довідки виконавчого комітету Дубровицької міської ради про реєстрацію місця проживання від 12 червня 2026 року № 2/264 та відомостей про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб від 11 червня 2026 року № 2-265 ОСОБА_3 з 04 липня 2008 року по даний час зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , разом із позивачкою (а.с. 11, 13, 16).

Згідно з актом обстеження матеріально-побутових умов домогосподарства/фактичного місця проживання особи від 24 червня 2026 року № 1285, складеним начальником Центру надання адміністративних послуг Дубровицької міської ради, ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за вказаною адресою разом із сином ОСОБА_5 , який навчається на 2 курсі денного відділення у Волинській православній богословській академії та перебуває на утриманні заявниці; ОСОБА_2 сплачував встановлені рішенням суду аліменти до досягнення сином 18 років (а.с.15).

Відповідно до корінця медичного висновку від 04 квітня 2024 року № 17 про дитину-інваліда віком до 18 років у ОСОБА_3 встановлено захворювання - цукровий діабет I типу, яке відповідає Переліку медичних показань; строк дії висновку - до 20 червня 2026 року (а.с.22). Зазначена обставина свідчить про те, що стан здоров`я сина потребує постійного медичного нагляду та несення додаткових витрат на лікування і медикаменти.

Матеріальне становище позивачки підтверджується копією пенсійного посвідчення, копією посвідчення особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), серії НОМЕР_2 , згідно з яким позивачці встановлено третю групу інвалідності, а також індивідуальними відомостями про застраховану особу форми ОК-5, з яких вбачається, що щомісячний дохід позивачки у 2026 році становить 8 647,00 грн (а.с. 23-26).

Як вбачається із матеріалів справи, між сторонами у справі відсутня домовленість (договір) щодо сплати аліментів на утримання повнолітньої дитини.

Статтею 51 Конституції України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Разом з тим, Основний Закон не виключає обов`язку батьків щодо утримання повнолітніх дітей у випадках, прямо передбачених спеціальним законом.

Відповідно до частини 1,2 статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно з статтею 199 Сімейного кодексу України, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється у разі припинення навчання. Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі № 748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що "обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину)".

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" роз`яснено, що обов`язок утримання повнолітніх дітей, які продовжують навчання, покладається на батьків на загальних підставах і припиняється у разі закінчення навчання або досягнення ними 23 років.

Зазначена правова позиція також неодноразово висловлена у постановах Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 225/1447/16-ц та від 17 квітня 2019 року у справі № 644/3610/16-ц.

Утримання повнолітньої дитини, що продовжує навчання, є обов`язком батьків, отже вимоги про сплату аліментів за цей період є законними, як зазначено у постанові ВС КЦС у справі № 308/4214/18 від 13.04.2021. В зазначеній постанові Верховний Суд вказав, що стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання, є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до частини 1 статті 200 Сімейного кодексу України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення..

Досліджені судом докази у своїй сукупності підтверджують наявність усіх юридичних фактів, з якими закон пов`язує виникнення обов`язку батьків утримувати повнолітню дитину, яка продовжує навчання: ОСОБА_3 є сином відповідача; на час розгляду справи він досяг 18 років, але не досяг 23 років; продовжує навчання за денною формою здобуття освіти на платній основі з передбачуваним терміном закінчення у червні 2028 року; стипендії не отримує, на державному утриманні не перебуває, власного заробітку не має, у зв`язку з чим потребує матеріальної допомоги. Син проживає разом із позивачкою, яка відповідно до частини 2 статті 199 СК України має право на звернення до суду з цим позовом.

Відповідач є працездатною особою, до досягнення сином повноліття сплачував аліменти на його утримання в порядку виконання судового наказу, що свідчить про наявність у нього заробітку (доходу) та можливості надавати матеріальну допомогу. Доказів на спростування доводів позивачки, як і доказів наявності обставин, які б унеможливлювали сплату аліментів у заявленому розмірі (незадовільний стан здоров`я, наявність інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати, тощо), відповідач суду не надав, правом на подання відзиву не скористався.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Натомість матеріальне становище позивачки, яка є особою з інвалідністю третьої групи, не працює та отримує пенсію, не дозволяє їй самостійно забезпечувати повнолітнього сина всім необхідним для проживання та здобуття освіти. Батьки мають рівні обов`язки щодо утримання дитини, а тому тягар таких витрат не може покладатися виключно на позивачку.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду, висвітленою в постанові від 17 червня 2020 року у справі № 761/10510/17, при визначенні розміру аліментів на повнолітніх дітей, які продовжують навчання, суд має враховувати вартість такого навчання, придбання підручників, проїзду до навчального закладу та проживання за місцем його знаходження.

Висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18 (провадження № 61-22317св19), зводяться до того, що інтереси дитини превалюють над майновим становищем платника аліментів.

Оцінюючи розмір аліментів, суд враховує потреби сина у харчуванні, одязі, взутті, оплаті проїзду до місця навчання, навчальній літературі та приладді, засобах гігієни, вартість платного навчання, а також стан його здоров`я, що зумовлює потребу в додаткових витратах на медикаменти та медичний нагляд. За таких обставин суд вважає, що заявлений позивачкою розмір аліментів у твердій грошовій сумі 4 000,00 грн щомісячно є необхідним і достатнім для забезпечення потреб повнолітнього сина, який продовжує навчання, відповідає принципам розумності, справедливості та пропорційності і не порушує балансу інтересів сторін, оскільки відповідач обставин, які б свідчили про неможливість сплати аліментів у такому розмірі, не довів.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з частиною 1 статті 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову. Позовну заяву було пред`явлено до суду 29 червня 2026 року, отже, стягнення слід розпочати саме з цієї дати та проводити до досягнення сином двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у разі продовження ним навчання.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

На підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивачка звільнена від сплати судового збору при поданні позову про стягнення аліментів.

Відповідно до частини 6 статті 141 Цивільного процесуального кодексу України, з урахуванням ціни позову 24 000,00 грн та положень статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір у розмірі 1 331,20 грн слід стягнути з відповідача на користь держави в особі Державної судової адміністрації України за визначеними законом реквізитами.

Керуючись ст.ст. 141, 180, 182, 191, 199, 200 Сімейного кодексу України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 141, 178, 223, 247, 259, 263-265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , на користь ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , аліменти на утримання повнолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , який продовжує навчання, у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок) щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову - 29 червня 2026 року і до досягнення ОСОБА_3 двадцяти трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_4 , у разі продовження ним навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 1 331,20 грн (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок) на користь держави в особі Державної судової адміністрації України: отримувач коштів ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783; банк отримувача Казначейство України (ЕАП); рахунок отримувача UA908999980313111256000026001; код класифікації доходів бюджету 22030106.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи згідно пункту 4 частини 5 статті 265 Цивільного процесуального кодексу України:

Позивач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа: ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 .

Суддя: підпис.

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду.

Суддя Дубровицького

районного суду К.М. Отупор