Постанова № 139954820, 21.09.2026, Оржицький районний суд Полтавської області

543/524/26

3/543/97/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21.09.2026 селище Оржиця

Суддя Оржицького районного суду Полтавської області Попадюк С.С., розглянувши адміністративний матеріал, який надійшов від Сектору поліцейської діяльності №1 відділення поліції №2 Лубенського РВП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

В С Т А Н О В И В:

21.05.2026 року о 16 год. 31 хв. по а/д Чутівка-Оржиця, Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21101, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

У судовому засіданні 01.09.2026 захисник ОСОБА_1 адвокат Чумарний А.І. вину свого підзахисного заперечив повністю, з огляду на доктрину «плодів отруйного дерева», вказавши, що у працівників поліції не було законних підстав для зупинки транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , тому всі інші докази, що містяться в матеріалах справи не можуть бути визнані допустимими.

Після дослідження в судовому засіданні письмових доказів та відеоматеріалів, за клопотанням захисника Чумарного А.І, з метою надання останньому можливості надати додаткові докази, що характеризують особу правопорушника, судове засідання відкладено на 15 год. 30 хв. 21.09.2026.

В судове засідання 21.09.2026 ОСОБА_1 не з`явився. при цьому від його захисника адвоката Чумарного А.І. до суду надійшло сформоване засобами підсистеми «Електронний суд» клопотання про приєднання до справи додаткових доказів, що характеризують особу правопорушника, призначення більш м`якого адміністративного стягнення/покарання, ніж передбачено санкцією статті КУпАП. В обґрунтування зазначеного клопотання адвокат Чумарний А.І. покликається на те, що згідно з положенням ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність. З урахуванням особи винного, захисник вважає, що суд, вмотивовуючи своє рішення, може призначити основне стягнення, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП за наступних обставин. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 являється ветераном війни - учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_3 від 21.11.2023 року. Внаслідок несення служби, неодноразово отримував контузію та інші поранення, внаслідок погіршення стану здоров`я був демобілізований. Крім того, його син, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 водій-електрик відділення бойових модулів взводу вогневої підтримки 1 механізованої роти НОМЕР_4 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_5 , призваний на військову службу військовою частиною НОМЕР_5 , який з 03 липня 2025 року вважався зниклим безвісти, вірний військовій присязі, захищаючи територіальну цілісність та державний суверенітет України, загинув біля населеного пункту Рідкодуб Краматорського району Донецької області 03.07.2025 року. Вказані вище обставини, та горе у житті, яке пережив батько загиблого воїна, свідчать про наявність у останнього ПТСР (посттравматичний стресовий розлад), порушення психічного стану, яке виникло після переживання вищевказаних надзвичайно травматичних подій, що загрожували його життю, здоров`ю, безпеці тощо. Тому, час від часу ОСОБА_1 тамує свій душевний біль, стримує свої болісні почуття вживанням спиртних напоїв. На сьогодні, ОСОБА_1 займається приватними перевезеннями, таксує, отримує заробіток, значна частина якого витрачається ним на проходження лікування. Позбавлення його права керувати транспортними засобами призведе до погіршення його матеріального становища тощо. З урахуванням викладеного, захисник просить вирішити питання про призначення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за скоєне адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративного стягнення/покарання більш м`якого, ніж передбачено санкцією вказаної вище статті з розстрочкою платежу на 10 щомісячних платежів, без позбавлення права керування транспортним засобом, вказане клопотання та в цілому справу, розглядати у відсутність захисника та відсутність особи, що притягується до адміністративної відповідальності.

Враховуючи вимоги ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, згідно якої кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також враховуючи положення ст. 268 КУпАП, вважаю, що слід вирішити справу у відсутності ОСОБА_1 та його захисника адвоката Чумарного А.І.

Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення та з`ясувавши повно, всебічно, об`єктивно усі обставини справи, приходжу до такого висновку.

Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно ст. 10 КУпАП, адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно дотримувати вимог цього закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Згідно п. 1.3. Правил дорожнього руху України, учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих правил. Особи, які їх порушують, несуть відповідальність згідно із законодавством (п. 1.9).

Згідно з положеннями ст. 16 Закону України "Про дорожній рух" водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів.

Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, полягає у керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного або іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

У силу приписів ч. 1 ст. 130, ст. 266 КУпАП, п. 2.5 ПДР України проходження водієм огляду на стан алкогольного сп`яніння на вимогу поліцейського відповідно до встановленого законом порядку є обов`язком водія, в той час як мотиви відмови від проходження цього огляду не впливають на необхідність кваліфікації дій правопорушника за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Суддя наголошує, що відмова від проходження відповідно до встановленого законом порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керує транспортним засобом є порушенням вимог п. 2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України №14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» у її релевантному зв`язку із нормами Закону чинними на момент вчинення правопорушення, при розгляді справ про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 130 КУпАП, судам слід враховувати, що стан сп`яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника відповідно до встановленого Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння. Якщо водій ухиляється від огляду, то відповідні його дії та ознаки сп`яніння необхідно зафіксувати в протоколі про адміністративне правопорушення, складеному у присутності двох свідків або зафіксованому технічними пристроями відеозапису, що є підставою для притягнення порушника до адміністративної відповідальності.

Приписами абз. 4 п. 27 згаданої Постанови Пленуму Верховного Суду в їх релевантному зв`язку із вимогами ч. 1 ст. 130 КУпАП в редакції, чинній на момент скоєння правопорушення, встановлено, що для притягнення до відповідальності за ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп`яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом.

Правопорушення вважається закінченим з моменту відмови водія транспортного засобу від проходження огляду для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. А тому, у працівників поліції виникають законні підстави для складання матеріалів про адміністративну відповідальність з моменту фіксування відмови водія від проходження огляду на стан сп`яніння в порядку встановленому законом незалежно від причин надання водієм такої відмови.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що спричиняють вчиненню адміністративний правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до вимог ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, вчинені при вище викладених обставинах, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені суддею з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення, а саме:

- протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 671867 від 21.05.2026, згідно якого 21.05.2026 року о 16 год. 31 хв. по а/д Чутівка-Оржиця, Лубенського району Полтавської області, ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 21101, номерний знак НОМЕР_2 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, нестійка хода, порушення мови) від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законодавством порядку на місці зупинки та у медичному закладі відмовився;

- відеозаписами з службового відеореєстратора та нагрудної камери працівника поліції, щодо обставин вчинення ОСОБА_1 даного адміністративного правопорушення;

- актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів;

- направленням водія транспортного засобу для проведення медичного огляду на стан алкогольного (наркотичного) сп`яніння.

Відтак, суддя всебічно, повно та об`єктивно дослідивши всі обставини справи в їх сукупності, вважає, що дії ОСОБА_1 вірно кваліфіковані як адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Доказів, які б спростовували наведені в протоколі обставини, не надано, тому вищевикладені докази вважаю належними та допустимими, а в своїй сукупності достатніми.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Згідно положень ст. 23 КУпАП, адміністративні стягнення є мірою відповідальності і застосовуються з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчинення нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Вирішуючи питання про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, дотримуючись принципу співвідношення між тяжкістю вчинених адміністративних правопорушень та заходом державного примусу, враховуючи умови та характер вчиненого адміністративного правопорушення, яке становить значну суспільну небезпеку в сфері безпеки дорожнього руху та є грубим порушенням порядку керування транспортним засобом, особу правопорушника, свідоме ігнорування особою-порушником норм Правил дорожнього руху, відсутність обтяжуючих та пом`якшуючих відповідальність обставин, вважаю за необхідне та достатнє для виховання особи, запобігання вчинення нових правопорушень застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

При цьому суддя враховує, що санкція ч. 1 ст. 130 КУпАП, для водіїв, тобто особи, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія відповідної категорії не передбачає альтернативної міри покарання, а призначення більш м`якого покарання, ніж передбачено законом не передбачено чинними нормами КУпАП.

Водночас суддя не вбачає можливим застосування за аналогією норми КК України, оскільки вказані нормативно-правові акти охоплюють різні суспільні правовідносини, а згідно з вимогами ч. 4 ст. 3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність (у тому числі приписів ст. 69 КК України) за аналогією заборонено.

Що ж стосується клопотання захисника ОСОБА_3 в частині розстрочення стягнення у виді штрафу на 10 щомісячних платежів, суддя зазначає таке.

Згідно практики Європейського суду з прав людини, виконання судових рішень розглядається як невід`ємна частина судового розгляду в розумінні ст. 6 Конвенції.

ЄСПЛ неодноразово робив висновок про те, що це право стало б ілюзорним у разі, коли б правова система держави допускала, щоб остаточне, обов`язкове, судове рішення залишалося невиконаним.

Відповідно до ст. 304 КУпАП, питання, пов`язані з виконанням постанови про накладення адміністративного стягнення, вирішуються органом (посадою особою), який виніс постанову.

Згідно із ст. 301 КУпАП, за наявності обставин, що ускладнюють виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту, виправних чи громадських робіт або роблять її виконання неможливим, орган (посадова особа), який виніс постанову, може відстрочити її виконання на строк до одного місяця. Відстрочка виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу (за винятком стягнення штрафу на місці вчинення адміністративного правопорушення) здійснюється в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною 1 статті 33 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Аналіз наведених правових норм вказує на те, що розстрочка штрафу це надання судом права на оплату штрафу рівними частинами протягом певного терміну, відстрочка штрафу це надання судом права здійснити оплату штрафу з відстроченням платежу на визначений термін (наприклад на один місяць).

Згідно зі статтею 268 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є забезпечення виконання винесеної постанови, що обумовлює необхідність застосування усіх передбачених КУпАП заходів забезпечення виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та застосування накладеного адміністративного стягнення.

Суддя зазначає, що захисником Чумарним А.І. не надано судді достатньо вагомих і переконливих доказів, на підтвердження відсутності доходів у ОСОБА_4 , наявності значних витрат, пов`язаних із лікуванням, що впливають на його майновий стан, які б дали змогу судді дійти висновку, що виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн є досить обтяжливим для ОСОБА_4 та стягнення штрафу в розмірі 17000 грн одним платежем становитиме для нього надмірний тягар.

Згідно ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку покладено таке стягнення.

Враховуючи дану норму законодавства та виходячи з положень ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,60 грн.

Керуючись ст. 8, 23, 24, 3334, 40-1, 247, 251, 280, 283, 284, 289, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. 4 ЗаконуУкраїни «Про судовий збір», суддя

П О С Т А Н О В И В:

Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян в сумі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Реквізити для сплати штрафу: Отримувач: ГУК Полтав. Обл. /Полтавська /21081300; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37959255; Банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); Номер рахунку (IBAN): UA048999980313050149000016001; Код класифікації доходів бюджету: 21081300; Найменування коду класифікації доходів бюджету - Адміністративні штрафи у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху (крім адміністративних штрафів за адмінправопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів - ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106; Код отримувача (ЄДРПОУ) - 37993783; Банк отримувача - Казначейство України (ЕАП); Рахунок отримувача (IBAN) - UA908999980313111256000026001; Код класифікації доходів бюджету 22030106.

Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

Оригінал платіжного документу подається до суду.

Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується:

- подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу;

- витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.

Апеляційну скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Полтавського апеляційного суду через Оржицький районний суд Полтавської області.

Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Попадюк С.С.