Єдиний державний реєстр судових рішень
ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД
КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
1-кп/381/63/26
381/3379/21
У Х В А Л А
17 вересня 2026 року місто Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участі:
секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши під час судового засідання у кримінальному провадженні № 42021110000000157 від 23.06.2021 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, клопотання обвинуваченого про визнання доказів неналежними та недопустими,
ВСТАНОВИВ:
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 заявив клопотання про визнаннядоказів неналежними та недопустимими, а саме: внесені відомості до ЄРДР не слідчим ОСОБА_4 відомості за сторонніми цифрами 801 за ч. 2 ст. 190 КК України і всі похідні докази, які виходять із цих відомостей внесених до ЄРДР не слідчим ОСОБА_4 . Також обвинувачений просив суд визнати усі наявні НСРД у кримінальному провадженні № 42021110000000157 від 23.06.2021 очевидно недопустимими доказами і всі докази, які від них похідні, крім того визнати очевидно недопустимими доказами оголошену підозру ОСОБА_4 і усі похідні докази з підстав недостовірності в ній інформації та порушення права на захист.
Прокурор, заперечуючи чи щодо задоволення клопотання обвинуваченого про визнання очевидно недопустимими доказів, зазначив, що обвинувачений не надав доказів саме їх очевидної недопустимості або того, що такі докази здобуті в результаті істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або того, що такі докази здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Суд, вивчивши клопотання обвинуваченого, заслухавши думку прокурора, дійшов наступного висновку.
Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
Оскільки зазначена норма не містить визначення поняття «недопустимий доказ», то зі змісту вказаної вище статті можна дійти висновку, що доказ, який був отриманий всупереч порядку, встановленому КПК України є недопустимим.
Водночас КПК України встановлено додаткові ознаки, які свідчать про недопустимість доказів, які закріплені у ст.87 КПК України, а саме:
отримання їх внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України;
здобуття їх завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
Відповідно до ст. 89 КПК України передбачено, що суд вирішує питання допустимості доказів під час їх оцінки в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення. У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Сторони кримінального провадження мають право під час судового розгляду подавати клопотання про визнання доказів недопустимими, а також наводити заперечення проти визнання доказів недопустимими.
Не зважаючи на те, що вказана норма оперує таким терміном як «очевидна недопустимість доказу», власне ознак, які б свідчили саме про очевидність такої недопустимості вона не містить. З огляду на це, на переконання суду, питання очевидної недопустимості як підстави для визнання доказу недопустимим належить саме до дискреційних повноважень суду.
Тому підстави для визнання доказів недопустимими саме внаслідок їх очевидної недопустимості на цій стадії судового провадження відсутні.
Також у судовому засіданні обвинуваченим ОСОБА_4 була подана скарга на неналежні умови утримання та катування в умовах ДУ «Київський слідий ізолятор».
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
Відповідно до ст. 11 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження повинна бути забезпечена повага до людської гідності, прав і свобод кожної особи.
Забороняється під час кримінального провадження піддавати особу катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню чи покаранню, вдаватися до погроз застосування такого поводження, утримувати особу у принизливих умовах, примушувати до дій, що принижують її гідність.
Відповідно до ч. 5 ст. 17 КПК України поводження з особою, вина якої у вчиненні кримінального правопорушення не встановлена обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили, має відповідати поводженню з невинуватою особою.
Відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя суду, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
Згідно з ч. 6 ст. 206 КПК України, якщо під час будь-якого судового засідання особа заявляє про застосування до неї насильства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (орган державної влади, державна установа, яким законом надано право здійснювати тримання під вартою осіб), слідчий суддя зобов`язаний зафіксувати таку заяву або прийняти від особи письмову заяву та:
1) забезпечити невідкладне проведення судово-медичного обстеження особи;
2) доручити відповідному органу досудового розслідування провести дослідження фактів, викладених в заяві особи;
3) вжити необхідних заходів для забезпечення безпеки особи згідно із законодавством.
Слідчий суддя зобов`язаний діяти в порядку, передбаченому частиною шостою цієї статті, незалежно від наявності заяви особи, якщо її зовнішній вигляд, стан чи інші відомі слідчому судді обставини дають підстави для обґрунтованої підозри порушення вимог законодавства під час затримання або тримання в уповноваженому органі державної влади, державній установі (ч. 7 ст. 206 КПК України).
Верховний Суд в своїй постанові від 06.11.2018 по справі № 567/513/16-к дійшов наступного висновку: виходячи із положень статті 3 Конвенції, за обставин, коли особа висуває небезпідставну скаргу на жорстоке поводження з нею, а саме застосування недозволених методів під час проведення слідства та дізнання, у поєднанні із загальним обов`язком держави за статтею 1 Конвенції, слід провести ефективне офіційне розслідування. Це означає, що таке розслідування повинно бути ретельним, а органи влади завжди повинні добросовісно намагатись з`ясувати те, що трапилось, та не покладатися на поспішні та необґрунтовані висновки для закриття кримінальної справи або використовувати такі висновки як підставу для своїх рішень (правова позиція ЄСПЛ, викладена в рішеннях у справах «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12.06.2008), «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12.03.2009), «Нечипорук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011).
Як визначив Європейський суд з прав людини у справі «Вергельський проти України» (п. 97 рішення від 12.03.2009) та у справі «Яременко проти України» (п. 57 рішення від 12.06.2008), в тих справах, коли особа висуває небезпідставну скаргу про те, що вона була піддана поганому поводженню зі сторони суб`єктів владних повноважень в порушення ст. 3 Конвенції, це положення, якщо його тлумачити у світлі загального обов`язку держави відповідно до ст. 1 Конвенції, вимагає за своїм змістом, щоб було проведено ефективне офіційне розслідування.
Враховуючи те, що в судовому засіданні обвинуваченим подано скаргу на катування в умовах установи попереднього тримання, суд вважає за необхідне скерувати зазначену скаргу відповідному органу для його вирішення в межах компетенції та перевірки фактів, викладених у скарзі обвинуваченого ОСОБА_4 , поданій у судовому засіданні 17.09.2026.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 3,62 Конституції України, ст.ст. 177, 178, 182, 183, 197, 199, 331 КПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Клопотання обвинуваченого про визнання доказів неналежними та недопустимими долучити до матеріалів кримінального провадження. Надати оцінку доводам обвинуваченого, викладеним у клопотанні, під час ухвалення судового рішення по суті справи у нарадчій кімнаті.
Клопотання обвинуваченого про витребування документів у Печерському районному суді м. Києва у кримінальному провадженні 42021110000000157 залишити без задоволення.
Скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 на неналежні умови утримання в умовах ДУ «Київський слідчий ізолятор» направити за належністю до Департаменту з питань виконання кримінальних покарань та до Комісії з розгляду скарг на неналежні умови тримання в установах попереднього ув`язнення та установах виконання покарань.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1
Судове рішення № 139952533, Фастівський міськрайонний суд Київської області було прийнято 17.09.2026. Форма судочинства - Кримінальне, форма рішення - Ухвала суду. На цій сторінці ви зможете знайти корисні дані про це судове рішення. Ми надаємо зручний та швидкий доступ до актуальних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних охоплює повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам зручно знаходити корисні дані.
Це рішення відноситься до справи № 381/3379/21. Юридичні особи, які зазначені в тексті цього судового документа: