Рішення № 139952511, 14.09.2026, Тетіївський районний суд Київської області

14.09.2026 Провадження по справі № 2/940/492/26

Справа № 940/573/26

РІШЕННЯ

Іменем України

14 вересня 2026 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Мандзюка С.В.

за участю секретаря судових засідань Мудрик Н.А.

позивачки ОСОБА_1

представника позивачки Неживка І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання права оренди відсутнім,

встановив:

ОСОБА_1 звернулася до Тетіївського районного суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» (надалі по тексту - ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп»), в якому просила зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку відповідно до п. 21 договору оренди земельної ділянки, склавши акт приймання-передачі та підписавши його.

В обґрунтування позову зазначено, що ОСОБА_1 , як власниця земельної ділянки з кадастровим номером 3224683600:04:013:0006, з цільовим призначенням: для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, 03.03.2016 уклала з ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» договір оренди землі строком на 10 років.

27.08.2024 позивачкою направлено рекомендований лист-повідомлення генеральному директору ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп», яким повідомила орендаря про свій намір не продовжувати орендні відносини. Повідомлення було направлено за півтора роки до дати закінчення строку оренди, як передбачено пунктом 8 договору оренди. Відправлення № 0980101669984 орендарем отримано 19.09.2024.

14.01.2026 позивачкою повторно було направлено цінний лист-повідомлення генеральному директору ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп», яким ОСОБА_1 нагадала орендарю про свій намір припинити орендні відносини по закінченню договору оренди земельної ділянки. Відправлення № 09801001119794 отримано орендарем 21.01.2026. 3 того часу на адресу позивачки від орендаря не надходило жодного звернення.

Водночас вказано, що на неодноразові звернення до державного реєстратора ЦНАП Тетіївської міської ради про внесення в державний реєстр прав власності на нерухоме майно відомостей про закінчення договору оренди землі, позивачці було відмовлено.

31.03.2026 позивачка зателефонувала керівнику ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» з приводу повернення орендованої ним земельної ділянки, на що отримала відмову та претензію на 11497 гривень в обмін на підписання акта приймання-передачі земельної ділянки.

Також зазначено, що орендар не звертався з відповідним листом про свій намір продовжити договір оренди або укласти поза межами договору оренди додаткову угоду на визначений період.

За таких обставин, позивачка звернулася за захистом своїх порушених прав до суду.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 06.04.2026 відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче засідання.

26.05.2026 представник відповідача ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» адвокат Федоркін А.В. надав суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачці у задоволенні позову, вказуючи, що: 1) Позивачка не виконала умови пункту 8 договору оренди землі - її письмові заперечення мали бути отримані орендарем не пізніше 03.09.2024, тоді як фактично отримані 19.09.2024, тобто з прострочкою 16 днів; 2) У результаті дотримання обома сторонами умов пункту 8 договору оренди землі, включаючи продовження користування ділянкою орендарем, договір автоматично продовжено на наступні 7 років - до 03.03.2033; 3) Альтернативно, навіть за приписами ч. 6 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що застосовується до спірних відносин), договір вважається поновленим на тих же умовах і на той же строк через відсутність належно оформлених заперечень позивачки та продовження користування земельною ділянкою орендарем; 4) Позиція позивачки внутрішньо суперечлива - вона одночасно стверджує про автоматичне припинення договору та просить суд «припинити» його; крім того, такий спосіб захисту не є належним і ефективним відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду від 16.07.2025 у справі № 910/2389/23; 5) Відповідач діє добросовісно, сумлінно виконує усі обов`язки орендаря за договором, своєчасно сплачує орендну плату, проводить агротехнічні роботи в інтересах ефективного землекористування, що відповідає економічним інтересам обох сторін та цільовому призначенню земельної ділянки; 6) Заявлені позивачкою позовні вимоги є необґрунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

01.06.2026 представник позивачки адвокат Неживок І.В. надіслав суду відповідь на відзив, вказуючи, що договір оренди землі укладений 03.03.2016 та зареєстровано 17.03.2016, відповідно дія договору розпочалась з дати реєстрації та договір діяв до 17.03.2026. Згідно п. 8 договору, за відсутності письмових заперечень орендодавця, отриманих орендарем не пізніше, ніж за півтора року до закінчення строку дії цього договору, цей договір вважається продовженим на тих же умовах на наступні сім років. Відповідно граничною датою подачі відповідного письмового повідомлення є 17.09.2024 Повідомлення про не бажання продовжувати договірні взаємовідносини позивачка для спрямування відповідачу, здано до установи зв`язку 27.08.2024, тобто за 20 днів до закінчення визначеного сторонами терміну, тому, позивачкою дотримані умови договору оренди землі та вимоги закону.

Водночас зауважено, що спеціальним законом, який регулює договірні взаємовідносини щодо оренди землі є Закон України «Про оренду землі», яким визначена чітка процедура продовження договірних взаємовідносин, а саме в обов`язковій пропозиції орендаря, спрямованій орендодавцю щодо продовження договору оренди, що неодноразово підтверджував в своїй правових позиціях Верховний суд. При цьому відповідач своїм правом не скористався, пропозицію продовжити договірні взаємовідносини не надсилав позивачці.

Також зазначено, що належна позивачці земельна ділянка не засіяна, що підтверджується фотознімками, які долучено до справи.

01.06.2026 представник позивачки адвокат Неживок І.В. надіслав до суду заяву про зміну предмета позову.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 16.06.2026 прийнято до розгляду заяву про зміну предмета позову, в якій представник позивачки просить: визнати право оренди Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» на земельну ділянку з кадастровим номером 3224683600:04:013:0006 відсутнім та зобов`язати відповідача повернути земельну ділянку відповідно до пункту 21 договору оренди земельної ділянки, склавши акт приймання - передачі та підписавши його.

Ухвалою Тетіївського районного суду Київської області від 30.06.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Неживок І.В. позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» адвокат Федоркін А.В. у судове засідання не прибув, надіслав до суду заяву, в якій просить здійснювати розгляд справи за відсутності представника відповідача за наявними у справі матеріалами та при ухваленні рішення просить врахувати позицію відповідача, зазначену у відзиві на позовну заяву.

Заслухавши пояснення позивачки та його представника, дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового та майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,915 га, кадастровий номер 3224683600:04:013:0006, що розташована за адресою: Київська область, Тетіївський район, Кашперівська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва,що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.02.2016 № 52776074 (а. с. 18).

03.03.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» укладено договір оренди землі», відповідно до умов якого орендодавець ОСОБА_1 надає, а орендар ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 2,915 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224683600:04:013:0006, що розташована на території Кашперівської сільської ради Тетіївського району Київської області. Договір укладено на 10 років (п. 8 договору). Договір набирає чинності після державної реєстрації (п. 43 договору) (а. с. 19-20).

Позивачка ОСОБА_1 зверталася до ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» із повідомленнями від 27.08.2024 та від 14.01.2026 про припинення договору оренди землі по закінченню зазначеного у договорі строку (а. с. 21, 22).

Згідно з листом ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» від 04.02.2026 № 04/02-1, позивачку ОСОБА_1 повідомлено, що фактичне повернення земельної ділянки за актом приймання-передачі буде здійснено Товариством після завершення повного циклу сівозміни та збирання врожаю (а. с. 23).

01.04.2026 позивачка ОСОБА_1 на адресу ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» надіслала вимогу про повернення належної їй земельної ділянки (а. с. 25).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам і правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Положення цього конституційного принципу кореспондуються із нормами статей 319, 321 ЦК України, згідно з якими власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які порушують його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України (далі - ЗК України), Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (статті 1, 2 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною третьою статті 792 Цивільного кодексу України встановлено, що відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Земельний кодекс України визначає основні засади регулювання земельних відносин, зокрема, порядок передачі земельних ділянок в оренду (стаття 124). Проте саме Законом України «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, врегульовано відносини, що виникають між власником земельної ділянки та іншими особами в зв`язку із передачею її у користування та володіння, в тому числі конкретизовано та деталізовано особливості та порядок укладення договору оренди землі, його істотні умови, основні права та обов`язки його сторін, порядок зміни, припинення та поновлення такого договору.

Стаття 33 Закону України «Про оренду землі» (надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) має назву «Поновлення договору оренди землі» та передбачає, що по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина перша цієї статті).

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі (частина друга статті 33 зазначеного Закону).

До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина третя статті 33 цього Закону).

При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина четверта статті 33 вказаного Закону).

Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

Частиною 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку (частина восьма статті 33 цього Закону).

Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина дев`ята статті 33 вказаного Закону).

У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина десята статті 33 зазначеного Закону).

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що статтею 33 Закону України «Про оренду землі» було визначено алгоритм дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі та визначено певні правові запобіжники для захисту орендаря, як більш уразливої сторони в цих правовідносинах, від умисного й безпідставного ухилення орендодавця від продовження орендних правовідносин за відсутності для цього підстав та за наявності добросовісної поведінки орендаря. При цьому законодавець ототожнив поняття «переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк» та «поновлення договору оренди землі», використовуючи конструкцію «поновлення договору оренди землі» як для підстави такого поновлення, передбаченої частинами першою-п`ятою, так і для підстави, передбаченої частиною шостою цієї статті, що свідчить про їх логічну послідовність.

Так, дійсний орендар, який добросовісно виконував свої обов`язки за договором оренди землі, має переважне право перед іншими особами на продовження цих орендних правовідносин. Маючи такий намір, він (орендар) зобов`язаний до закінчення строку оренди землі (у строки, визначені частиною другою статті 33 вказаного Закону) повідомити про це орендаря та надіслати проект додаткової угоди. Мета такого повідомлення - запобігання укладення орендодавцем договору оренди з іншою особою у зв`язку з відсутністю в нього інформації про наявність наміру в дійсного орендаря продовжувати орендні правовідносини. При цьому таке завчасне повідомлення з надсиланням проекту додаткової угоди є передумовою для зміни сторонами умов договору оренди під час його поновлення (укладення на новий строк). Орендодавець, розглянувши у місячний термін таке повідомлення і проект додаткової угоди, за необхідності узгодивши з орендарем істотні умови, зобов`язаний або укласти додаткову угоду про поновлення договору оренди землі, або повідомити орендаря про наявність обґрунтованих заперечень щодо поновлення договору оренди землі шляхом надсилання листа-повідомлення про прийняте рішення (частини перша - п`ята статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

У разі, якщо орендодавець протягом одного місяця після закінчення строку договору оренди землі не надіслав орендареві такого листа-повідомлення про наявність заперечень щодо поновлення договору, про яке йшлося вище, а орендар продовжував користуватися земельною ділянкою після його закінчення, то такий договір вважатиметься поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, без можливості внесення змін до умов договору оренди (частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі»).

При цьому додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена в обов`язковому порядку, а за наявності відмови чи ухилення орендодавця від її укладення після дотримання усіх перелічених вище умов - орендар може оскаржити такі дії орендодавця в судовому порядку.

Тобто виникненню в орендодавця обов`язку прийняти рішення про поновлення договору оренди землі або про наявність заперечень щодо такого поновлення договору з надсиланням відповідного листа-повідомлення має передувати звернення орендаря з повідомленням про намір продовжити орендні правовідносини, до якого має бути додано проект додаткової угоди. Факт порушення орендодавцем місячного терміну для направлення орендареві листа-повідомлення про прийняте ним рішення у відповідь на вчасно надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди дає орендареві підстави розраховувати на можливість поновлення договору оренди землі в силу закону, а саме частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі»). І саме у такому випадку відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як «мовчазну згоду» орендодавця на поновлення договору та той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 22.09.2020 у справі №159/5756/18.

Аналогічний за змістом висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 594/376/17-ц, від 21.11.2018 у справі № 530/212/17, згідно з яким для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Відповідно до ч. 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Так, судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 2,915 га, кадастровий номер 3224683600:04:013:0006, що розташована за адресою: Київська область, Тетіївський район, Кашперівська сільська рада, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

03.03.2016 між ОСОБА_1 та ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» укладено договір оренди землі», за умовами якого ОСОБА_1 передала ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» строком на 10 років у платне користування вказану земельну ділянку. Договір зареєстровано 17.03.2016, відповідно строк дії договору оренди землі закінчився 17.03.2026.

Водночас пунктом 8 договору оренди землі визначено, що за відсутності письмових заперечень орендодавця, отриманих орендарем не пізніше, ніж за півтора року до закінчення строку дії цього договору, цей договір вважається продовженим на тих же умовах на наступні сім років. В будь-якому випадку орендар має переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди земельної ділянки, орендованої за цим договором, на тих же умовах на той же строк.

Позивачка повідомленням від 27.08.2024, тобто більше, ніж за півтора роки до закінчення строку дії договору оренди землі, повідомила відповідача про припинення договору оренди земельної ділянки після закінченнястроку дії договору.

Отже, позивачкою ОСОБА_1 , яка висловила своє волевиявлення не продовжувати термін дії договору оренди з ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп», були дотримані умови договору оренди землі, зокрема пункт 8 договору.

За таких обставин доводи представника відповідача про прострочення позивачкою граничного договірного строку, а саме 16 календарних днів, та відповідно не виконання умови пункту 8 договору, не заслуговують на увагу.

Крім того твердження представника відповідача про те, що в результаті дотримання обома сторонами умов пункту 8 договору, включаючи продовження користування земельною ділянкою орендарем, договір оренди землі автоматично продовжено на наступні 7 років, суд не бере до уваги, оскільки статтею 33 Закону України «Про оренду землі» імперативно визначено порядок поновлення договору оренди землі і зміст правочину не може суперечити акту цивільного законодавства (стаття 203 ЦК України).

Тобто реалізація переважного права на поновлення договору оренди, яка передбачена частиною першою статті 33 Закону України Про оренду землі, можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури і строків.

Для застосування частини першої статті 33 Закону України Про оренду землі та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди згідно з частинами другою - п`ятою цього Закону необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов`язки за договором; орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.

Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачено іншу підставу поновлення договору оренди землі: у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України Про оренду землі, необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за договором оренди; до закінчення строку дії договору він повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проєкт додаткової угоди, продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець письмово не повідомив орендаря про відмову в поновленні договору оренди.

Відтак, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку, що норми статті 33 Закону України «Про оренду землі» дозволяють продовжувати орендні правовідносини, але у першому випадку - це право повинно бути реалізовано до закінчення дії договору оренди на підставі звернення орендаря, а в другому - може настати у разі продовження орендарем користування землею за відсутності заперечення іншої сторони протягом визначеного строку після закінчення строку договору оренди, але у будь-якому випадку з укладенням додаткової угоди.

З огляду на зазначене, суд зазначає, що для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених статтею 33 Закону України «Про оренду землі», відповідачу необхідно було не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору оренди землі повідомити орендодавця ОСОБА_1 про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, додати до вказаного листа-повідомлення проєкт додаткової угоди.

Однак, матеріали справи свідчать, що відповідач цього, визначеного законом порядку, не дотримався, та до спливу строку договору оренди землі, як це передбачено законом, не направив позивачці, як орендодавцю, листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди про те, що ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк.

До того ж встановлено, що додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, позивачка не підписувала, оскільки не мала наміру продовжувати строк дії договору, про що неодноразово повідомляла у письмовій формі орендаря ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп».

За таких обставин, оскільки орендодавець ОСОБА_1 повідомила орендаряПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» про відсутність наміру продовження строку дії договору оренди землі, а орендар ПАТ «Кашперівський бурякорадгосп» не звернувся до позивачки з проханням про поновлення строку дії договору, зокрема, не надав листа-повідомлення з проєктом додаткової угоди, тому дія договору оренди припинилася і, як наслідок, припинилося право оренди відповідача на спірну земельну ділянку.

Водночас необхідно зазначити, що згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що однаково означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.

Приписи, зокрема, статті 16 ЦК України не передбачають такого способу захисту права та інтересу як визнання договору припиненим, а реалізація таких способів захисту як зміна або припинення правовідношення може відбуватися шляхом розірвання договору. Звертаючись до суду з вимогою про визнання договору припиненим, позивач прагне досягнути юридичної визначеності у відносинах з відповідачем, тобто прагне отримати підтвердження судом припинення певних прав іншої сторони договору. У такому разі належним способом захисту є визнання відсутності права відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17 (пункт 59)).

Спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала потреби у повторному зверненні до суду. Тому спосіб захисту, передбачений пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України, може застосовуватися для захисту інтересу в юридичній визначеності лише в разі неможливості захисту позивачем його права (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 22.02.2022 у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)).

Передбачений у пункті 1 частини другої статті 16 ЦК України спосіб захисту цивільних прав та інтересів може стосуватися визнання як наявності права, так і його відсутності. Визнання права у позитивному значенні (визнання існуючого права) та у негативному значенні (визнання відсутності права та відповідного йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у юридичній визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14) та від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункти 54-56)).

Підсумовуючи, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист в суді порушених або невизнаних прав, рівності процесуальних прав і обов`язків сторін (статті 3, 12-15, 20 ЦК України), потрібно зробити висновок про те, що в разі невизнання орендарем припинення його права оренди, таке право підлягає захисту судом шляхом визнання його права на підставі пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України.

Отже, право орендодавця підлягає судовому захисту за його позовом шляхом визнання права орендаря таким, що припинене, а не шляхом припинення договору оренди землі.

Такий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 28.09.2022 у справі №663/1651/21.

Водночас згідно з висновками Верховного Суду України, сформульованими в постанові від 21.11.2012 у справі № 6-134цс12, згідно з пунктом 1 частини другої статті 16 ЦК України одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.01.2021 року по справі № 916/1415/19, погодилася з такими висновками і вважає, що визнання права як у позитивному значенні (визнання існуючого права), так і в негативному значенні(визнання відсутності права і кореспондуючого йому обов`язку) є способом захисту інтересу позивача у правовій визначеності.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023 у справі № 513/879/19 зроблено висновок, що «належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстроване право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закону № 1952-IV судове рішення про задоволення такої вимоги є підставою для внесення до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відомостей про припинення права оренди відповідача (близький за змістом підхід щодо інших правовідносин у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.14))».

Водночас, у постанові від 16.02.2022 у справі № 926/14/20 Верховний Суд зазначив, що установивши обставини припинення договору оренди землі у зв`язку з закінченням строку, на який його було укладено, та невиконання відповідачем як орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди його власнику, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору, її власнику. Обставини, що умовами договору не передбачено процедури повернення земельної ділянки, не є підставою для невиконання відповідачем як орендарем свого обов`язку з повернення об`єкта оренди після закінчення строку договору оренди землі, на який його було укладено, що було передбачено як умовами зазначеного договору, так і наведеними вимогами законодавства.

Відтак, з огляду на зазначене, обраний спосіб захисту порушеного права позивачки, а саме визнання відсутнім права оренди відповідача на спірну земельну ділянку, а також зобов`язання відповідача повернути земельну ділянку, яка була предметом цього договору, її власнику є ефективним.

Отже, з огляду на наведені вище норми права, встановлені фактичні обставини справи, що мають суттєве значення для її вирішення, досліджені докази, розглянувши справу в межах заявлених вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.

Крім того, відповідно до ст. 264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує питання щодо розподілу між сторонами судових витрат.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, відповідно до ст. 141 ЦПК України понесені позивачкою та документально підтверджені судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1331,20 грн підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

Європейський суд з прав людини зазначав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», від 18 липня 2006 року № 63566/00, § 23).

Відтак, у контексті вищенаведеного, суд вважає наведене обґрунтування цього рішення достатнім.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 11, 15, 16, 319, 321, 386 Цивільного кодексу України, статтями 1, 2, 33 Земельного кодексу України, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-81, 141, 263-268, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

ПозовОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп» про визнання права оренди відсутнім - задовольнити.

Визнати право оренди Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», код ЄДРПОУ 00385879, на земельну ділянку з кадастровим номером 3224683600:04:013:0006, відсутнім.

Зобов`язати Приватне акціонерне товариство «Кашперівський бурякорадгосп», код ЄДРПОУ 00385879, повернути ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 3224683600:04:013:0006.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кашперівський бурякорадгосп», код ЄДРПОУ 00385879, адреса: Київська область, Білоцерківський район, с. Кашперівка, вул. Богдана Хмельницького, 15, на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , понесені судові витрати у виді судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) гривня 20 копійок.

Рішення суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Дата складення повного рішення суду: 23 вересня 2026 року.

Суддя С.В.МАНДЗЮК