Рішення № 139951987, 02.09.2026, Вишгородський районний суд Київської області

02.09.2026 Справа № 363/2721/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 вересня 2026 року Вишгородський районний суд Київської області в складі:

головуючого - судді Рудюка О.Д.,

за участю: секретаря судового засідання Воронюк А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вишгороді спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» звернулось до суду із позовною заявою про стягнення з відповідача, ОСОБА_1 , кредитної заборгованості в розмірі 45 559,07 грн., з яких: за кредитним договором № 5023925 від 21.11.2021 року в розмірі 17 234,44 грн.; за кредитним договором № 84971 від 25.09.2021 року в розмірі 24 308,65 грн.; за кредитним договором № 2678742 від 13.01.2022 року в розмірі 4 015,95 грн., та понесенні судові витрати.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 21.11.2021 року між ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 укладено Договір № 5023925 в електронній формі на наступних умовах: розмір кредиту становить 10 00,00 грн., проценти за користування кредитом: 3 750,00 грн., які нараховуються за ставкою 1,25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,0 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

25.09.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 84971 на наступних умовах: кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника, окремими траншами. Перший транш в сумі 10 000,00 грн. надається не пізніше наступного дня після укладення кредитного договору шляхом перерахування на рахунок/карту. Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240,00 % річних. Загальний строк кредитування за цим Договором складає 546 днів.

13.01.2022 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний Договір № 2678742 на наступних умовах: розмір кредиту становить 3 000,00 грн., проценти нараховуються кредитором за кожен день користування, з дати надання кредиту до його повного повернення на залишок фактичної заборгованості від наданої суми кредити. Строк дії кредитного договору: до повного виконання сторонами свої зобов`язань, але не більше одного календарного року.

Кредитодавці виконали взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладених кредитних договорів. Відповідач, в свою чергу, неналежним чином виконав свої зобов`язання за договорами, внаслідок чого утворилася заборгованість за кредитним договорами в загальному розмірі в розмірі 45 559,07 грн.

26.07.2024 року укладено договір № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5023925. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 5023925 від 21.11.2021 року.

28.01.2025 року укладено договір № 28012025, відповідно до якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 84971. Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 84971 від 25.09.2021 року.

27.12.2022 року укладено договір № ФК27-12/22/1 відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2678742 від 13.01.2022 року.

01.12.2025 року укладено договір № 01-12/25 відповідно до якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2678742.

Таким чином, ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» наділено правом вимоги до відповідача за договором № 2678742 від 13.01.2022 року.

На підставі викладеного, позивач звернувся до суду з даним позовом для захисту свої порушинених прав.

08.05.2026 року ухвалою Вишгородського районного суду Київської області по справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений своєчасно та належним чином, у позовній заяві в просильній частині просить розгляд справи здійснити за відсутністю представника позивача.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце слухання справи був повідомлений своєчасно та належним чином, причини неявки суд не повідомив. Заяв, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Судом, враховано, що в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Дослідивши письмові матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за звернення особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Статтею 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Зі змісту ч.1 ст.627 ЦК України вбачається, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

21.11.2021 року на підставі Анкети-заяви на кредит № 4917529, між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в електронній формі в Особистому кабінеті Позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства укладено Договір про споживчий кредит № 5023925 на наступних умовах: відповідно до п. 1.1. Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі кредит), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов`язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит.

Відповідно до п.1.2. кредитного Договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10 000,00 грн. у валюті: Українські гривні.

Кредит надається строком на 30 днів з 21.11.2021 року (п.1.3).

Термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 21.12.2021 року (п.1.4).

Крім того, 25.09.2021 року між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 84971 про споживчий кредит на наступних умовах: типом кредиту є кредитна лінія. Кредит надається з метою задоволення потреб позичальника, окремими траншами. Перший транш в сумі 10 000,00 грн., надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 9 000,00 грн. на рахунок/картку позичальника № НОМЕР_1 , та 1 000,00 грн. на поточний рахунок № НОМЕР_2 ТДВ «СТРАХОВАКОМПАНІЯ «ГРІНВУДЛАЙФ ІНШУРАНС», з метою оплати позичальником страхових платежів (внесків) встановлених договором добровільного страхування життя № 61337861 від 25.09.2021 року.

Проценти за користування першим траншем кредиту нараховуються за ставкою 240.00 % річних. (п. 2.3 договору).

Крім того, 13.01.2022 року між ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2678742. Відповідно до умов договору, кредитодавець зобов`язався надати грошові кошти позичальникові у розмірі 3 000,00грн. на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит до 28.01.2022 року та сплатити проценти на умовах та порядку встановлених цим договором (п.п. 1.1, 1.3., 1.5. Договору).

Відповідно до п.п. 1.4, 1.5 Договору, кредит надається строком на 15 днів, термін (дата) повернення кредиту 28.01.2022 року.

Кредитодавець надає позичальнику фінансовий кредит у формі грошових коштів у національній валюті України шляхом видачі готівки з каси кредитодавця або шляхом перерахування кредитних коштів на банківську картку позичальника після підписання сторонами договору (п. 2.1. договору).

За змістом частин першої та другої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Із дослідженого судом договору від 25.09.2021року № 84971 встановлено, що договір подписаний ОСОБА_1 власноручно.

Крім того, із дослідженого судом договору про споживче кредитування № 5023925 21.11.2021 року та кредитного договору № 2678742 від 13.01.2022 року встановлено, що їх укладено в електронній формі.

Електронні правочини оформлюються шляхом фіксації волі сторін та його змісту. Така фіксація здійснюється за допомогою складання документу, який відтворює волю сторін. На відміну від традиційної письмової форми правочину воля сторін електронного правочину втілюється в електронному документі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронним підписом одноразового ідентифікатору є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що правочин вважається вчиненим у електронній формі у випадку, якщо в ньому наявні всі обов`язкові реквізити документа.

Положеннями частин першої та другої статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

З врахуванням викладеного, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За змістом частини першої статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до закону.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Як встановлено судом, договір № 5023925 від 21.11.2021 року та договір №2678742 від 13.01.2022 року укладений в електронній формі, що відповідає приписам статті 207 ЦК України із застосуванням Закону України «Про електронну комерцію» та підписаний сторонами, відповідно до вимог статті 12 вказаного Закону, а саме: з боку позивача за допомогою факсимільного відтворення аналога підпису уповноваженої особи та відбитку печатки позивача, нанесених за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, а з боку відповідача за допомогою одноразового ідентифікатору, та за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

ТОВ «Міолан», ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» виконало свої зобов`язання, щодо надання відповідачу коштів на підставі договору про споживче кредитування №5023925, за договором про споживчій кредит №84971 та за кредитним договором №2678742, що підтверджується квитанцією від 21.11.2021 року, ОСОБА_1 перераховано на карту № НОМЕР_3 грошові кошти у сумі 10 000,00 грн., згідно з умовами кредитного договору № 5023925 від 21.11.2021 року.; платіжним дорученням №CRD_337861 від 25.09.2021 року, ТОВ «ФК «Креді плюс» перерахувало на карту ОСОБА_1 № 5168745110018840 грошові кошти в сумі 9 000,00 грн.; платіжним дорученням №REG676 від 25.09.2021 року здійснено переказ страхового платежу № 61337891 від 25.09.2021 року (за рахунок кредити за договором № 84971; квитанцією № 63391415 від 13.01.2022 року на суму 3 000,00грн., за кредитним договором № 2678742 від 13.01.2022 року.

Відповідно до ст.512 ЦК України, однією з підстав заміни кредитора у зобов`язанні іншою особою є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Частиною 1 статті 513 ЦК України встановлено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено Договором або законом.

26.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 26-07/2024, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 5023925. Перехід від Клієнта до Фактора прав вимоги заборгованості до Боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру Боржників для друку згідно Додатку № 4, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги (п. 6.1.3). 26.07.2024 року сторонами підписано Акт прийому-передачі Реєстру Боржників.

Крім того, 28.01.2025 року між ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» укладено договір № 28012025, відповідно до якого ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 84971. права вимоги переходять до Фактору у день здійснення фінансування (оплати) на користь Клієнта у повному обсязі в сумі, вказаній в п. 7.1. цього Договору, після чого Фактор стає кредитором по відношенню до Боржників стосовно їх заборгованості. (п. 6.2.3). 28.01.2025 ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» сплатило на користь ТОВ «ФК «КРЕДІПЛЮС» фінансування за відступлення права вимоги, що підтверджується платіжною інструкцією №0491640000 від 28.01.2025 року.

Крім того, 27.12.2022 року укладено договір № ФК27-12/22/1 відповідно до якого ТОВ «БІ ЕЛ ДЖИ МІКРОФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2678742 від 13.01.2022 року.

01.12.2025 року укладено договір № 01-12/25 відповідно до якого ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» відступило на користь ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 2678742.

Отже, враховуючи норми статей 512, 513, 514 ЦК України, договір факторингу № 26-07/2024 від 26.07.2024 року, договір факторингу № 28012025 від 28.01.2025 року та договір факторингу № 01-12/25 від 01.12.2025 року, до ТОВ «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС»перейшли права в обсязі і на умовах визначених договоромпро споживче кредитування № 5023925 від 21.11.2021 року, за договором про споживчій кредит №84971 від 25.09.2021 року та за кредитним договором № 2678742 від 13.01.2022 року.

У відповідності до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором № 5023925 від 21.11.2021 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 17 234,47 грн., яка складається з: 7 024,00 грн. заборгованості за кредитом (залишок по кредиту); 9 210,047 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 1 000,00 грн. заборгованості за комісією.

Крім того, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №84971 від 25.09.2021 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 24 308,65 грн., яка складається з: 9 580,99 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 14 727,66 грн. заборгованості за процентами.

Разом з тим, згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2678742 від 13.01.2022 року, ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 4 015,95 грн., яка складається з: 2 310,00 грн. заборгованості за основним зобов`язанням (тіло кредиту); 4 015,95 грн. заборгованості за процентами.

Зважаючи на те, що позивач довів, що кредиторами повністю виконані свої обов`язки за кредитними договорами, а свої договірні зобов`язання відповідач належним чином не виконує, внаслідок чого виникла заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України у зв`язку з задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягає також стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2662,40 грн.

Що стосується вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов до наступного.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви, позивач просить стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У разі відсутності у тексті договору таких умов (пунктів) щодо порядку обчислення, форми та ціни послуг, що надаються адвокатом, суди, в залежності від конкретних обставин справи, інших доказів, наданих адвокатом, використовуючи свої дискреційні повноваження, мають право відмовити у задоволенні заяви про компенсацію судових витрат, задовольнити її повністю або частково.

Таку правову позицію наведено у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі №922/1163/18, від 07.09.2020 у справі 910/4201/19.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного суду, наприклад у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

На підтвердження понесених витрат на отримання професійної правничої допомоги до суду надано копію договору про надання правової допомоги № 02-07/2024 від 02.07.2024, укладений між Адвокатським об`єднанням «ЛІГА АССІСТАНС» та ТОВ «ФІКТОРІНГПАРТНЕРС», заявку на надання юридичної допомоги №2168 від 02.03.2026 року, витяг з акту №31про надання юридичної допомоги від 31.03.2026 року.

Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц).

Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, слід дійти висновку про те, що наявні в матеріалах справи документи, надані стороною позивача не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному позивачем розмірі, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14.11. 2018 року у справі №753/15687/15.

Визначаючи час на надання вищенаведених послуг та видів правничої допомоги, суд виходить із наявності у адвоката повної вищої юридичної освіти, стажу роботи в галузі права, у зв`язку з чим надання правничої допомоги у даній справі не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи. Крім того, позовна заява не є складною за своєю суттю.

Вивчивши надані документи, перевіривши обсяг наданих послуг, суд бере до уваги розмір понесених позивачем витрати за фактично отриману правову допомогу у розмірі 16 000,00 грн. та враховуючи незначну складність справи, яка відповідно до положень ЦПК України є малозначною, розглядається упоряди у спрощеного позовного провадження на підставі наявних у справі матеріалів, обсяг виконаних Адвокатським об`єднанням «ЛІГА АССІСТАНС» робіт, ціну позову, позовну заяву подано через підсистему «Електроний суд», суд вважає, що заявлений стороною розмір витрат на правничу допомогу є невиправдано завищеним.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6 000,00грн.

На підставі викладено та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 141 ч.1 247 ч. 2, 259, 263, 264, 265, 280-283 ЦПК України, ст.ст. 524, 525, 526, 611, 651 ч.2, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,-

вирішив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» заборгованість за кредитними договорами № 5023925 від 21.11.2021 року, № 84971 від 25.09.2021 року, № 2678742 від 13.01.2022 року у розмірі 45 559,07грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 662,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00грн.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ФАКТОРИНГ ПАРТНЕРС» (ЄДРПОУ 02892132, 07300, м. Київ, вул. Гедройця Єжи, буд. 6, офіс. 521).

Відповідач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 , АДРЕСА_1 ).

Суддя О.Д. Рудюк