Вирок № 139951772, 22.09.2026, Броварський міськрайонний суд Київської області

справа № 361/5150/25

провадження № 1-кп/361/188/25

22.09.2026

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року м. Бровари

Броварський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Бровари Київської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024110000000370 від 23 липня 2024 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Казі-Магомед Республіки Азербайджан, азербайджанця, громадянина України, з вищою освітою, працюючого фізичною особою підприємцем, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей не має, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

22 липня 2024 року приблизно о 21 год 50 хв водій ОСОБА_4 , керуючи технічно справним автомобілем «Mercedes-Benz E240», реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався по проїзній частині дороги по вул. Київській в межах м. Бровари Київської області, під час руху допустив порушення вимог пунктів 1.5, 2.3.б та 18.4 Правил дорожнього руху, згідно з якими, а саме, маючи об`єктивну змогу виявити попереду себе нерегульований пішохідний перехід, позначений інформаційно-вказівними дорожніми знаками «5.38.1, 5.38.2 - «Пішохідний перехід» та дорожньою розміткою 1.14.3 «нерегульований пішохідний перехід», а також спостерігати, як встановлений автомобіль, який рухався попереду в сусідній смузі, наближаючись до пішохідного переходу зменшує швидкість, та усвідомити, що на пішохідному переході перебувають пішоходи, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, не оцінив дорожню обстановку, щоб застосувати безпечні прийоми керування, загрожуючи життю та здоров`ю громадян, будучи зобов`язаним зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, проявив неуважність та здійснив виїзд на нерегульований пішохідний перехід, розташований напроти будинку № 137 по вул. Київській в м. Бровари Київської області, де скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_5 , який рухався зліва на право відносно руху автомобіля «Mercedes-Benz E240».

У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_5 від отриманих травм помер о 00 год 10 хв 23 липня 2024 року у КНП «Броварській БЛІЛ». Смерть ОСОБА_5 настала внаслідок закритої травми черева у вигляді розривів та розмізкування печінки з розвитком крововтрати, як небезпечна для життя, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень та знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням смерті.

Порушення водієм ОСОБА_4 вимог пунктів 1.5, 2.3.б та п. 18.1 Правил дорожнього руху перебувають у прямому причинному зв`язку з виникненням дорожньо-транспортної пригоди та настанням наслідків у вигляді спричинення смерті потерпілого ОСОБА_5 .

Будучи допитаним в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні злочину визнав у повному обсязі. При цьому дав суду показання, що повністю відповідають викладеним у вироку обставинам вчинення кримінального правопорушення. Про вчинене щиро розкаявся, зазначив, що ним повністю відшкодовано потерпілому шкоду, в тому числі оплачено витрати на поховання. Просив суворо його не карати, оскільки на його утриманні перебувають батьки похилого віку, яким більше 90 років. Крім того, з часу вчинення ним даної дорожньо-транспортної пригоди, яка відбулася з необережності, до цього часу він Правил дорожнього руху не порушував, не притягувався ні до кримінальної, ні до адміністративної відповідальності.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів у справі щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому судом з`ясовано, що учасники процесу правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їхньої позиції немає; останнім роз`яснено, що у такому випадку, вони будуть позбавлені права оскаржити фактичні обставини справи, які не досліджувалися в суді, в апеляційному порядку.

Прийняття судом рішення про проведення скороченого судового розгляду свідчить про те, що обставини, які сторони не оспорюють, будуть вважатися встановленими в судовому засіданні і суд буде це враховувати при постановленні вироку.

Судом створено необхідні умови для виконання сторонами обвинувачення і захисту їхніх процесуальних обов`язків і здійснення прав, в тому числі і права на захист.

Враховуючи пояснення обвинуваченого, приймаючи до уваги те, що фактичні обставини справи ніким не оспорюються, суд дійшов до висновку, що вина обвинуваченого доведена «поза розумним сумнівом» у повному обсязі та суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Підстав відповідно до частини третьої статті 337 КПК України для виходу за межі висунутого обвинувачення чи його зміни, суд не вбачає, оскільки в ході судового розгляду обставин, які б перешкоджали ухваленню справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, не встановлено.

Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують його покарання.

Згідно з положеннями ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом`якшують покарання ОСОБА_4 , відповідно до ст. 66 КК України суд визнає шире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, добровільне відшкодування завданого збитку.

Обставини, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, відсутні.

Суд враховує, що обвинувачений на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває, має постійне місце реєстрації та проживання, раніше не судимий, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те, що вказаний злочин відноситься до категорії тяжких злочинів, та вчинений з необережності, думка потерпілого ОСОБА_6 , викладена у його заяві від 17 жовтня 2024 року, який при визначенні міри покарання просив не застосовувати до ОСОБА_4 покарання, пов`язане з позбавленням волі, та підтвердив, що ним повністю отримано від ОСОБА_4 відшкодування за завдану шкоду, претензій до останнього не має.

Таким чином, суд призначає ОСОБА_4 покарання, яке відповідатиме принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченого.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що дані про особу обвинуваченого, його поведінка після вчинення злочину, щире каяття, критична оцінка своєї протиправної поведінки та готовність нести кримінальну відповідальність у своїй сукупності з тяжкістю, обставинами та наслідками вчиненого ним кримінального правопорушення, не дають підстав призначити максимально можливе покарання, передбачене за вчинення злочину, в якому обвинувачується останній, а вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції, передбаченої ч. 2 ст. 286 КК України, у вигляді позбавлення волі.

При цьому, зважаючи на те, що обвинувачений раніше не судимий, дорожньо-транспортну пригоду скоїв з необережності, не перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, а також врахувавши думку державного обвинувача, який просив застосувати щодо обвинуваченого вимоги ст. 75 КК України, думку потерпілого, викладена в його заяві, в якій він просив не застосовувати до обвинуваченого покаранння, пов`язане з позбавленням волі, суд дійшов висновку про те, що перевиховання та виправлення винного можливо без ізоляції від суспільства, а тому необхідно призначити йому покарання із застосуванням ст. 75 КК України звільненням від відбування покарання з випробуванням та встановити іспитовий строк тривалістю 3 роки, який є достатнім для того, щоб винний в умовах здійснення контролю за його поведінкою довів своє виправлення.

Крім того, суд вважає за необхідне не застосувати додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, оскільки обвинувачений з часу вчинення ним дорожньо-транспортної пригоди до розгляду справи (більше 2 років) не притягувався до кримінальної, адміністративної відповідальності, на утриманні має батьків похилого віку.

При цьому, суд переконаний, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, дана міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Процесуальні витрати у провадженні відповідно до ст. 124 КПК України підлягають стягненню з ОСОБА_4 на користь держави.

Питання речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід судом до ОСОБА_4 не обирався.

Керуючись ст. ст. 100, 124, 368 - 371, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі статті 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням та встановити йому іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до статті 76 КК України в період іспитового строку покласти на ОСОБА_4 виконання наступних обов`язків:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Процесуальні витрати у провадженні на загальну суму 13 940 (тринадцять тисяч дев`ятсот сорок) гривень 00 коп. (висновок № СЕ-19/111-24/42534-ІТ від 07 серпня 2024 року на суму 3 786,40 грн; висновок № СЕ-19/111-24/45666-ФП від 11 вересня 2024 року на суму 3 786,40 грн; висновок № СЕ-19/111-24/49702-ІТ від 30 вересня 2024 року на суму 3 183,60 грн; висновок № СЕ-19/111-25/947-ІТ від 15 січня 2025 року на суму 3 183,60 грн ) стягнути з ОСОБА_4 на користь держави.

Речові докази:

- автомобіль марки «Mercedes-Benz E240», реєстраційний номер НОМЕР_1 , який знаходиться на майданчику тимчасового утримання транспортних засобів за адресою: м. Київ, вул. Милославська, 2А, - повернути ОСОБА_4 ,. знявши з цього транспортного засобу арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 31 липня 2024 року.

Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Броварський міськрайонний суд Київської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 цього Кодексу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.

Суддя: ОСОБА_1