Рішення № 139950882, 21.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/18614/25

Провадження № 2/357/465/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сомок О. А. ,

при секретарі Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій сторін

У листопаді 2025 року позивач ТОВ «Таліон Плюс» за допомогою системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на ступні обставини.

08.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №498154521, у формі електронного документа. Відповідач добровільно та з розумінням настання юридичних прав та обов`язків власноручно заповнив заявку на отримання кредитних коштів з використанням мережі Інтернет, а саме в своєму особистому кабінеті на сайті Товариства, зазначивши свої персональні дані, в тому числі: паспортні дані, дані про електронну пошту та абонентський номер, реквізити банківської картки, на рахунок якої бажав отримати кредит.

На виконання умов Договору Товариство надало Відповідачу кредитні кошти у розмірі 29900,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а Відповідач зобов`язався повернути кредитні кошти та сплатити проценти за їх користування відповідно до умов, зазначених у Договорі, додатках до нього та Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога», що є невід`ємною частиною Договору, текст яких розміщений на сайті Товариства: www.moneyveo.ua.

15.04.2025 відповідно до ст. 1077 ЦК України ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило право вимоги за Договором до Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» (далі - Позивач або Новий кредитор) за Договором Факторингу № МВ-ТП/31, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №498154521.

Відповідач свої зобов`язання за Договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, у нього утворилася заборгованість за кредитним договором в зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості у розмірі 91140,78 грн,, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29899,60 грн., по процентам в розмірі 61241,18 грн також позивач просить стягнути з відповідача судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

23.12.2025 ухвалою суду відкрито провадження по справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження. Задоволено клопотання позивача про витребування доказів з АТ «ПУМБ» які містять банківську таємницю.

20.01.2026 на адресу суду від АТ «ПУМБ» на виконання ухвали суду отримано витребувані докази.

У судове засідання представник позивача не з`явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки не повідомив, відзиву або будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 08.01.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №498154521, у формі електронного документу з використанням електронного підпису у вигляді одноразового ідентифікатора.

Відповідно до пункту 2.1. цього договору Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові Кредит у вигляді кредитної лінії, в розмірі кредитного ліміту у розмірі 29900,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у цьому договорі, додатках до нього та Правилах надання коштів та банківських металів у кредит ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».

Відповідно до п. 3.1. Договору, позичальнику надається Дисконтний період кредитування, протягом якого Позичальник може отримати черговий Транш у рамках Кредитної лінії, шляхом ініціювання такої операції в Особистому кабінеті, а також частково повернути суму Кредиту. На момент укладення цього Договору строк Дисконтного періоду користування складає 30 (тридцять) днів від дати отримання Позичальником першого Траншу. Загальний строк Дисконтного періоду користування кредитом вираховується в порядку передбаченому п. 3.2. Договору. У випадку надання першого Траншу не в день укладення Договору строк дії Кредитної лінії та строк Дисконтного періоду автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого Траншу за Договором.

Відповідно до п. 3.2. Договору, сторони погодили, що встановлений в п. 3.1. Договору строк Дисконтного періоду може бути продовжено Позичальником шляхом здійснення протягом Дисконтного періоду та Пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема неустойки), за умови, якщо Позичальником в Особистому кабінеті активовано функцію продовження строку Дисконтного періоду. Кількість продовжень Дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена.

Відповідно до п. 3.3. Договору, для здійснення першої Пролонгації Дисконтного періоду за цим Договором, Позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 (тридцять) днів Дисконтного періоду проценти у розмірі 1614 грн 60 коп. та нараховану Комісію за надання кредиту у розмірі 1495 грн 00 коп. Про суму нарахованих процентів та Комісії, що Позичальнику необхідно сплатити для оформлення другої і наступних Пролонгацій Позичальник інформується через Особистий кабінет. У разі отримання додаткового Траншу протягом визначеного на момент укладення Договору Дисконтного періоду, сума нарахованих процентів та Комісії, яку необхідно сплатити для першої Пролонгації також зазначається у Особистому кабінеті Позичальника. У разі якщо строк Дисконтного періоду закінчився, Позичальник має можливість повернутися в Дисконтний період, якщо протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дати його закінчення здійснить оплату всіх фактично нарахованих на дату повернення процентів та інших нарахувань строк оплати яких настав (зокрема Комісії за надання кредиту та неустойки). Після Поновлення Дисконтного періоду, його тривалість складає 30 (тридцять) календарних днів та застосовуються умови його Пролонгації Дисконтного періоду, описані в п. 3.2. Договору.

Відповідно до п. 8.3. Договору, базова процентна ставка складає 0,98 відсотків в день від суми залишку Кредиту, яка знаходиться у Позичальника за кожний день користування ним, що становить 357,70 (триста п`ятдесят сім цілих сім десятих) відсотків річних.

Відповідно до п. 8.5. Договору, розмір Комісії, що нараховується за надання першого Траншу за цим Договором становить 1495 грн 00 коп. (одна тисяча чотириста дев`яносто п`ять грн. нуль коп.).

Відповідно до п. 8.6. Договору, для суми Кредиту отриманої за першим Траншем, що вказана в п. 2.3. Договору, за весь строк кредитування без повного дострокового повернення всієї суми Кредиту протягом Дисконтного періоду, орієнтовна загальна вартість Кредиту складе 566449,52 грн. та буде включати в себе загальні витрати за Кредитом у розмірі 536549,52 грн. (які складаються з процентів за користування Кредитом за Базовою ставкою та Комісії за надання кредиту) та суму Кредиту у розмірі 29900.00 грн. Орієнтовна Реальна річна процентна ставка, розрахована згідно методики Національного банку України, з припущення користування Кредитом протягом усього строку кредитування зі сплатою процентів за Базовою ставкою, розрахована згідно методики Національного банку України, складе 2467,17 відсотків річних. Денна процентна ставка, за методикою розрахунку передбаченою частиною 4 статті 8 Закону, розраховується наступним чином: (загальні витрати за користування сумою першого Траншу за весь строк кредитування: 536549,52 грн) / (сума першого Траншу за Договором: 29900.00 грн.) / (строк кредитування: 1826 днів) ? 100% = 0,98 відсотків в день.

Відповідно до п.п. 8.7.1. Договору, за період від 08.01.2025 р. до 07.02.2025 р. (включно) Кредитодавець надає Позичальнику знижку в розмірі 81,63 (вісімдесят одна цілих шістдесят три сотих) % від розміру Базової процентної ставки, відповідно до чого розрахунок витрат за Кредитом може здійснюватися за Дисконтною процентною ставкою 0,18 відсотків від суми Кредиту за кожний день користування ним, що становить 65,70 (шістдесят п`ять цілих сім десятих) відсотків річних.

Фактичне перерахування коштів за кредитом підтверджується відповідним підтвердженням щодо здійснення переказу грошових коштів, що в рамках Договору про надання фінансових платіжних послуг з переказу коштів №ПГ-757 від 06.09.2023 та на підставі платіжної інструкції (замовлення) № 6c6b48af-49a5-4bbb-828f-b560f5bc9a5d відправника, Товариством з обмеженою відповідальністю «ПрофітГід» 08.01.2025 було здійснено успішний переказ грошових коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 у сумі 29900,00 грн.

Згідно з витребуваної інформації у АТ «ПУМБ» вбачається, що, в банку на ім`я ОСОБА_1 була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 . З виписки по рахунку вбачається, що 08.01.2025 проведена операція на суму 29900,00 грн, кошти зараховані на картку № НОМЕР_2 , яка випущена на ім`я ОСОБА_1 .

У паспорті споживчого кредиту продукту «СМАРТ» до договору №498154521 від 08.01.2025 зазначено тип кредиту: кредитна лінія, ліміт кредиту 29900,00 грн, строк кредитування до 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення).

З розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за кредитним договором № 498154521 від 08.01.2025 вбачається що відповідач ОСОБА_1 здійснив часткову оплату за кредитним договором на загальну суму 3110,00 грн та станом на 15.04.2025 заборгованість за вищевказаним кредитним договором склала 64481,74 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 29899,60 грн; заборгованість по процентам 19632,34 грн; заборгованість по неустойці 14949,80 грн.

15.04.2025 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/31, відповідно до умов якого до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право грошової вимоги до боржників, в тому числі і до відповідача.

Відповідно до реєстру прав вимоги від 30.12.2024 ТОВ «Таліон Плюс» набуло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 на загальну суму 64481,74 грн, з яких: 29899,60 грн заборгованість по тілу кредита; 19632,34 грн заборгованість по процентам; 14949,80 грн неустойка.

З розрахунку заборгованості складеного ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором № 498154521 від 08.01.2025 вбачається що станом на 04.09.2025 заборгованість за вищевказаним кредитним договором склала 106090,58 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 29899,60 грн; заборгованість по процентам 61241,18 грн; заборгованість по неустойці 14949,80 грн.

05.09.2025 на адресу відповідача було надіслано На підставі пункту 7.2.2. Договору, лист повідомлення про дострокове розірвання кредитного договору № 498154521 від 08.01.2025 року з 05.09.2025 та про необхідність оплати всієї суми заборгованості в розмірі 106090,58 грн за наступними банківськими реквізитами.

Позивач діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, в зв`язку з цим позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 91140,78 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29899,60 грн., по процентам в розмірі 61241,18 грн.

Норми матеріального та процесуального права України, якими керується суд.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

В частині 1 статті 207 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.4, ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 31.05.2022 у справі № 194/329/15-ц, загальними вимогами процесуального права визначено обов`язковість установлення судом під час вирішення спору обставин, що мають значення для справи, надання їм юридичної оцінки, а також оцінки всіх доказів, якими суд керувався при вирішенні позову. Без виконання цих процесуальних дій ухвалити законне й обґрунтоване рішення у справі неможливо.

Верховним Судом у постанові від 07.06.2023 по справі № 234/3840/15-ц (провадження № 61-3014св22), наголошено, що заборгованість визначається умовами кредитного договору та вимогами закону, а суд у будь-якому разі має стягнути ту суму, яка була доведена і щодо якої у суду немає сумніву, оскільки за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд робить висновок, що між первісним кредитором ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» правонаступником якого є позивач та відповідачем виникли правовідносини у зв`язку з укладенням 08.01.2025 Кредитного договору №498154521. Згідно вказаного договору відповідачу було надано кредит у розмірі 29900,00 грн. ОСОБА_1 , будучи вільним в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаним з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписав кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. ОСОБА_1 отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх, у розмірах та у строки, зазначені в договорі кредитної лінії.

Щодо переходу права вимоги до позивача, суд зазначає про таке.

У постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року № 905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі № 5026/886/2012 викладено висновки, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.

Судом встановлено, що 15.04.2025 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено договір факторингу № МВ-ТП/31.

Відповідно до п. 2.1. зазначеного договору факторингу клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.

Згідно п. 2.2. договору факторингу, сторони розуміють та погоджуються з тим, що відступлення Прав вимоги за цим Договором проводиться не з метою забезпечення виконання зобов`язання Клієнта перед Фактором. Фактор набуває права на всі суми, які він одержить від Боржника на виконання вимоги, а Клієнт не відповідатиме перед Фактором, якщо одержані ним суми будуть меншими від суми, сплаченої Фактором Клієнту, та меншими від загальної суми зобов`язання Боржника.

Копія договору факторингу та витяг з реєстрів прав вимоги є належними та допустимим доказом відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позивачем доведено факт переходу права вимоги до відповідача за кредитним договором.

При визначенні сум, які підлягають стягненню з відповідача, суд виходить з такого.

При укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року (справа №910/4518/16) зазначила, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 у строк, визначений договором кредитної лінії №498154521 від 08.01.2025, отримані кредитні кошти кредитору не повернув. Кредитодавець обгрунтовано нарахував проценти за користування кредитом у розмірі 0,98 % у день від суми кредиту, що склало 293,02 грн. за день користування (29899,60 грн. х 0,98% = 293,02 грн). Проценти у зазначеному розмірі нараховані після закінчення Дисконтного періоду.

Згідно розрахунку первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» вбачається що відповідач ОСОБА_1 здійснив часткову оплату за кредитним договором №498154521 від 08.01.2025 на загальну суму 3110,00 грн та станом на 15.04.2025 заборгованість за вищевказаним кредитним договором склала 64481,74 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 29899,60 грн; заборгованість по процентам 19632,34 грн; заборгованість по неустойці 14949,80 грн.

Відповідно до розрахунку, проведеному ТОВ «Таліон Плюс», вбачається що за період з 15.04.2025 до 05.09.2025 відповідачу ОСОБА_1 за договором №498154521 від 08.01.2025 було нараховано процент за користування грошовими коштами 41608,84 грн. Суд зауважує, що відповідно до договору факторингу № МВ-ТП/31 від 15.04.2025, до ТОВ «Таліон Плюс» перейшло право первісного кредитора на нарахування процентів за користування кредитом у межах строку дії договору.

Отже, загальна сума заборгованості за договором кредитної лінії № 498154521 від 08.01.2025, склала 106090,58 грн з яких: заборгованість за тілом кредиту 29899,60 грн; заборгованість по процентам 61241,18 грн; заборгованість по неустойці 14949,80 грн.

Проте позивач діючи в межах своїх прав, самостійно визначає обсяг та склад позовних вимог, що підлягають до стягнення, в зв`язку з цим позивач просив стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 91140,78 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 29899,60 грн., по процентам в розмірі 61241,18 грн.

З огляду на викладене, надавши оцінку зібраним у справі доказам, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню і з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Таліон Плюс» підлягає стягненню заборгованість за договором №498154521 від 08.01.2025 у сумі 91140,78 грн, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту 29899,60 грн, заборгованість за нарахованими процентами 61241,18 грн.

Судові витрати

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №2388 від 21.10.2025.

Оскільки позов задоволено в повному обсязі, то судовий збір, що підлягає стягненню з відповідача становить 2422,40 гривень.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у даній справі позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №5 від 02.12.2024, укладеного між ТОВ «Таліон Плюс» та адвокатським об`єднанням «Ліга юридичних технологій та інновацій», додаткова угода № 1812 від 09.10.2025 про надання правової допомоги до Договору № 5 від 02.12.2024, акт приймання-передачі наданих послуг від 09.10.2025 відповідно до Договору про надання правової допомоги № 5 від 02.12.2024 року, Платіжна інструкція кредитового переказу коштів №162 від 09.10.2025. З перелічених доказів встановлено, що витрати позивача на правову допомогу склали 5000,00 грн.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, та те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн, що буде достатнім, співмірним і справедливим з огляду на категорію та складність справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» заборгованість за кредитним договором №498154521 від 08.01.2025 у розмірі 91140,78 гривню (дев`яносто одна тисяча сто сорок гривень 78 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» судовий збір у розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 гривень, а всього стягнути 7422,40 гривень (сім тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Таліон Плюс» місцезнаходження: вулиця Жабинського, будинок, 13, місто Чернігів, 14017, код ЄДРПОУ 39700642.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Сомок