Рішення № 139950857, 21.09.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/20187/25

Провадження № 2/357/52/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Сомок О. А. ,

при секретарі Пугач В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біла Церква Київської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором

В С Т А Н О В И В :

Стислий виклад позицій сторін

У грудні 2025 року ТОВ «Факторинг Партнерс» (далі - «позивач») через систему «Електронний суд» звернулося до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області з позовом до ОСОБА_1 (далі - «відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 15369,60 гривень.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на наступні обставини.

10.01.2022 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та Позичальником, яким є ОСОБА_1 (далі по тексту Відповідач/Позичальник) на підставі Заявки на пролонгацію від 10.01.2022, позичальнику було перераховано кошти по новому договору позики №555163842311001 в рахунок виконання грошових зобов`язань та погашення поточної заборгованості за діючою позикою №555163842311 від 01.01.2022. Даний договір підписано Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже було укладено Договір позики № 555163842311001 (пролонгація) (далі по тексту Договір), відповідно до якого Сторони домовились продовжити строк виконання зобов`язання Позичальника по погашенню заборгованості за попереднім Договором № 555163842311 в сумі 6000.00 грн.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 555163842311001.

Станом на дату подання позову до суду, заборгованість за Договором № 555163842311001 від 10.01.2022 відповідачем не погашена, проценти за користування кредитними коштами несплачені, у зв`язку з чим у відповідача обліковується прострочена заборгованість, загальний розмір якої, відповідно до розрахунку заборгованості, становить 15369,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9369,60 грн.

Оскільки відповідач добровільно не виконує взяті на себе кредитні зобов`язання, позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором позики у розмірі 15369,60 грн, та судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2422,40 грн, витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 9000,00 грн.

Відповідач відзив на позов не подав.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вказану справу передано на розгляд судді Сомок О.А.

19.09.2025 ухвалою суду було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, постановлено провести її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

У судове засідання представник позивача не з`явився, в прохальній частині позовної заяви просив проводити розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечував.

У судове засідання відповідач не з`явився про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Про причини неявки суду не повідомив, будь-яких заяв або клопотань на адресу суду від нього не надходило. Правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами і ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, і, в даному конкретному випадку за наявних у справі доказів за одночасного існування передбачених ч. 1 ст. 280 ЦПК України умов ухвалює заочне рішення.

У зв`язку з тим, що сторони не з`явилися в судове засідання, згідно із ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

10.01.2022 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 (далі позичальник та/або відповідач) укладено Договір позики № 555163842311001 (далі Договір) на підставі заявки на пролонгацію від 10.01.2022 до договору позики №555163842311 тип позики "Миттєва позика", підписаної Позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, Сторони договору домовились продовжити строк виконання зобов`язань Позичальника по погашенні заборгованості по договору позики №555163842311 в сумі 6000,00 грн на строк 30 днів календарних днів під проценти, тип процентної ставки фіксована. Знижена процентна ставка, фіксована становить 1.75% за день (640.00% річних) від суми Позики у межах строку надання Позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо в цей строк Споживач здійснить повне погашення заборгованостi або здійснить таке погашення протягом 1 календарних днiв, що слідують за датою закінчення такого строку. Стандартна процента ставка, фіксована становить 2.60% за день (950.00% річних) від суми Позики та застосовується: у межах строку надання позики, зазначеного в пункті 1.1 цього Договору, якщо позичальник не виконав умови зазначені в п.п. 1.1.1.1 Договору для застосування зниженої процентної ставки; у межах періоду прострочення, але не більше 30 календарних днiв поспiль з моменту виникнення прострочення, що застосовується відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 1048 Цивiльного кодексу України. Договір діє до повного виконання позичальником своїх зобов`язань за цим Договором.

Згідно п. 1.3. Договору, невід`ємною частиною цього договору позики є "Загальні умови надання грошових коштів у позику ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», затверджені наказом директора ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» від 12 жовтня 2021 року № 20211012-1 (далі- загальні умови), які розміщені на сайті https://loany.com.ua/pages/uk/rules Шляхом підписання цього договору позичальник прийняв загальні умови у якості умов цього договору позики.

Відповідно до п. 2.1. Договору, позика пролонгується на новий термін на підставі заявки на пролонгацію та сплати Позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою в сумі 6.00. та оплати у повній сумі процентів за пролонгацію 0.00 грн. не пізніше 10.01.2022.

Відповідно до п. 2.2. Договору, у разі не повної оплати Позичальником заборгованості по процентах за користування попередньою позикою та оплати процентів за пролонгацію, вказаних в пункті 2.1 цього Договору, до 10.01.2022 включно, заявка на пролонгацію анулюється Позикодавцем та Позичальник зобов`язаний погасити заборгованістьпо позиці у строк відповідно до договору позики № 555163842311.

Відповідно до п. 2.3. Договору, позика Позичальнику надається шляхом погашення Позикодавцем заборгованості за раніше укладеним Договором позики та проведення відповідних бухгалтерських проводок в системі з одночасним формуванням за Позичальником заборгованості за цим Договором, в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім Договором позики. Датою надання позики при проведенні пролонгації/реструктуризації за раніше укладеним Договором позики є дата проведення Позикодавцем відповідних бухгалтерських проводок в системі, направлених на погашення попередньої заборгованості за раніш укладеним Договором позики з одночасним формуванням за Позичальником заборгованості за цим Договором в розмірі що дорівнює не погашеній заборгованості за попереднім Договором позики.

Відповідно до п. 3.1. Договору, позичальник здійснює повернення позики і сплачує проценти згідно із загальними умовами та відповідно до графіку платежів (Додаток №1 до цього договору, є його невід`ємною частиною та підписується позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором у вигляді смс коду). Графік платежів розміщується в особистому кабінеті позичальника на сайті системи.

Відповідно до п. 6.12. Договору, підписанням цього Договору позики позичальник засвідчив, що він повідомлений позикодавцем у встановленій законом формі про всі умови, передбачені ч.2 ст.12 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", а також про всі інші умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України.

Даний договір з додатками підписано відповідачем 10.01.2022 електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) 1595.

Невідємною частиною договору є Додаток №1 яким є Графік платежів № 555163842311001-1 до договору позики № 555163842311001 від 10.01.2022 який підписано відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора (кода) 1595.

ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» виконало своє грошове зобов`язання та надало ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 6000,00 грн що підтверджується довідкою ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», що клієнтом ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , погашено заборгованість по договору № 555163842311 від 01.01.2022 року шляхом перерахування коштів згідно умов Договору позики (пролонгації) № 555163842311001 від 10.01.2022 року, який укладено на підставі заявки про пролонгацію.

З розрахунку заборгованості, проведеного первинним кредитором ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія», вбачається що загальна заборгованість позичальника ОСОБА_1 за договором №555163842311001 від 10.01.2022 станом на 25.11.2025 склала 15369,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9369,60 грн.

18.12.2023 було укладено договір № 18/12-2023 відповідно до якого ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» відступило на користь ТОВ «Факторинг Партнерс» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором №555163842311001.

21.12.2023 було укладено додатковий договір № 1 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ТОВ «Факторинг Партнерс» до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 а саме у зв`язку з виявленям технічних помилок сторони вирішили внести зміни до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023 в розділі 2 пункті 2.1. «Предмет договору» та у розділі 6 «Порядок передачі права вимоги».

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 18/12-2023 від 18.12.2023, ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло право вимоги за договором №555163842311001 від 10.01.2022, боржником за яким є ОСОБА_1 , заборгованість за договором становить 15369,60 грн з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) 6000,00 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги 9369,60 грн.

Мотиви, з яких виходить суд та застосування норм права, що регулюють дані правовідносини

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договір та інші правочини.

Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Частиною 12 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до абзацу 3 ч.1 ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 ЦК України встановлює, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно ч. 1ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч. 1ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Відповідно до частин третьої-четвертої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За правилами ч.ч.1,3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Аналіз наведених норм процесуального та матеріального права дає підставу вважати, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів (Постанова Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17).

Верховний Суд також неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Дослідивши матеріали справи, надавши об`єктивну оцінку доказам у справі, суд робить висновок, що 10.01.2022 між ТОВ «Київська Торгово-Інвестиційна Компанія» та ОСОБА_1 виникли договірні відносини у зв`язку з укладенням Договору позики №555163842311001. ОСОБА_1 будучи вільною в укладенні договору позики, виборі контрагента та визначенні умов договору, будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписала електронним одноразовим ідентифікатором кредитні документи, таким чином погодивши умови сплати процентів та інших платежів за користування кредитними коштами. Даний договір був укладений в електронній формі у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію», що повністю підтверджується матеріалами справи. Відповідач отримав кредитні кошти і у нього виникло зобов`язання повернути їх у розмірах та у строки зазначені в договорі.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б підтверджували повне погашення існуючої заборгованості, а також не навів власний контррозрахунок заборгованості, які б спростовували вимоги Позивача або сам факт прострочення зобов`язання. Суд виснував, що розрахунок суми боргу та процентів ґрунтується на умовах Договору, які відповідають Закону.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача необхідно стягнути заборгованість у сумі 15369,60 грн, яка складається з: заборгованості за тілом позики 6000,00 грн, заборгованість за нарахованими процентами 9369,60 грн.

Судові витрати

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

При цьому відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 2422,40 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №0584870021 від 04.12.2025 а тому суд у відповідності до ст. 141 ЦПК України стягує його з відповідача.

Крім того, згідно із ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом судової справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, які відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У постановах Верховного Суду від 07 листопада 2019 року у справі №905/1795/18 та від 08 квітня 2020 року у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

З огляду на зазначене положеннями ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи і наданих послуг та фінансового стану учасників справи.

Подібні правові висновки викладені у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату певного гонорару, в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи це питання, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).

Склад витрат, пов`язаних з оплатою за надання професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі, що свідчить про те, що такі витрати повинні бути обґрунтовані належними та допустимими доказами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у даній справі позивач надав суду копію договору про надання правової допомоги №02-07/2024 від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс», детальний опис виконаних робіт для надання правничої допомоги ТОВ «Факторинг Партнерс», заявка на надання юридичної допомоги №2007 від 01.10.2025, витяг з акту №21 про надання юридичної допомоги від 31.10.2025. З перелічених доказів встановлено, що витрати позивача на правову допомогу склали 9000,00 грн.

Визначаючи розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, зважаючи на категорію справи, яка є малозначною, та те, що розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження без участі представника позивача, суд дійшов висновку, що стягненню підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000,00 грн, що буде достатнім, співмірним і справедливим з огляду на категорію та складність справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.3, 12, 13, 81, 141, 254, 263, 264-265, 273, 352, 354 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за договором №555163842311001 від 10.01.2022, у розмірі 15369,60 гривні (п`ятнадцять тисяч триста шістдесят дев`ять гривень 60 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн, а всього стягнути 5422,40 гривень (п`ять тисяч чотириста двадцять дві гривні 40 копійок).

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення може бути переглянуте Білоцерківським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення повного заочного рішення суду.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс», місцезнаходження: вулиця Ґедройця Єжи, будинок 6, офіс 521, місто Київ, 03150, ЄДРПОУ 42640371.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя О. А. Сомок