Ухвала суду № 139950250, 22.09.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

Справа №348/2756/26

Номер провадження 2/348/2323/26

22 вересня 2026 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі головуючого судді Максименко О.Ю., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горая Олега Станіславовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

У с т а н о в и в :

До Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області надійшла вказана позовна заява.

Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Голдер проти Великої Британії» від 21.02.1975 року, «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16.12.1992 року. Відтак, в кожному випадку позивач при зверненні до суду із позовом повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

Порядок звернення до суду за судовим захистом урегульований Цивільним процесуальним кодексом України. Подання позовної заяви (заяви) має відбуватись з дотриманням певних умов.

За правилами цивільного процесуального законодавства, позовна заява за формою та змістом повинна відповідати вимогам, викладеним у ст. 175 ЦПК України, а також вимогам ст. 177 цього Кодексу.

Так, зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач звертаючись до суду просить визнати виконавчий напис таким, що не підлягає виконанню, позовні вимоги заявлені до приватного нотаріуса (один з трьох відповідачів).

З цього приводу суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на правові позиції ВС у справі №519/77/18 від 14.08.2019р.

Порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлено Законом України «Про нотаріат».

Частиною першою статті 1 Закону встановлено, що нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною другою статті 1 Закону передбачено, що вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно приписів ст. 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного право уповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Нотаріус є публічною особою, якій державою надано повноваження щодо посвідчення прав і фактів, які мають юридичне значення, та вчинення інших нотаріальних дій з метою надання їм юридичної вірогідності. Вчиняючи нотаріальні дії, нотаріус діє неупереджено, він не може діяти в інтересах жодної з осіб - учасника нотаріальної дії. Нотаріус не стає учасником цивільних правовідносин між цими особами, а отже, не може порушувати цивільні права, які є змістом цих відносин. Відсутня і процесуальна заінтересованість нотаріуса в предметі спору та реалізації прийнятого рішення.

Спори за позовами про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом вирішуються судом у порядку цивільного судочинства за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін відповідного спору є фізична особа. За правилами цивільного судочинства як спір про право в позовному провадженні розглядаються позови про оскарження дій нотаріуса щодо вчинення виконавчого напису, коли йдеться виключно про порушення нотаріусом правил вчинення відповідної нотаріальної дії і при цьому позивачем не порушується питання про захист права відповідно до положень цивільного законодавства.

Тобто нотаріус не може бути відповідачем у цій категорії справ, оскільки предметом позову є спір про право, зокрема позивач заперечує наявність у нього суми заборгованості перед кредитором, яка вказана у виконавчому написі.

Виходячи з норм Закону України «Про нотаріат», у нотаріуса немає спільних чи однорідних прав та обов`язків стосовно позивача. Нотаріус вчиняє нотаріальні дії від імені держави, тому в нього не можуть бути спільні чи однорідні права і обов`язки з особами, які звернулися до нього, або з особами, які вирішили, що їх права порушені нотаріальними діями.

Справи за спорами щодо оскарження вчинених нотаріусами виконавчих написів (про визнання вчиненого нотаріусом виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса) мають розглядатися судами за позовами боржників до стягувачів.

Відповідачем у таких справах є особа, на користь якої було вчинено виконавчий напис, яким було порушено право позивача. Тобто, цивільна відповідальність за незаконно вчинений виконавчий напис покладається не на нотаріуса, а на особу, яка зверталася за виконавчим написом. Сам же нотаріус може залучатися судами як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача.

ВП ВС звернула увагу, що визначення відповідачів, предмета і підстав спору є правом позивача.

Натомість встановлення належності відповідачів та обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (правова позиція ВП ВС у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

Також ВП ВС наголосила, що належним відповідачем є особа, яка є суб`єктом матеріального правовідношення, тобто особа, за рахунок якої можливо задовольнити позовні вимоги, захистивши порушене право чи інтерес позивача.

Визначення відповідачів є правом позивача, а пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Таким чином, на виконання вимог ухвали про залишення позову без руху позивачеві слід визначитися із суб`єктним складом учасників справи та подати позовну заяву у новій редакції у відповідності з вимогами ст. 175 ЦПК.

Для об`єктивного та своєчасного розгляду справи, надання учасникам цивільного процесу рівних прав передбачених Конституцією України, необхідно привести заяву згідно вимог чинного цивільного процесуального законодавства.

Відповідно до ст. 185 ЦПК України заява, подана без додержання вимог, викладених у статтях 175-177 ЦПК України, підлягає залишенню без руху з наданням строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення заяви без руху.

Керуючись ст. 175, 185 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Житомирського міського нотаріального округу Горай Олега Станіславовича, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Онлайн Фінанс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню залишити без руху, встановивши позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення вказаних недоліків.

У встановлений судом строк позивачу необхідно привести позовну заяву у відповідність з вимогами ст. 175 ЦПК України.

Інакше позовна заява буде вважатися неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали направити позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і окремому оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю.Максименко