Рішення № 139950022, 22.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 361/4655/26

Номер провадження 2/289/1398/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ТОВ «ФК «СОЛВЕНТІС» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з останньої заборгованість за Кредитним договором №4005895 від 28.09.2020 в сумі 34034,00 грн., а також судові витрати: 2662,40 грн. судового збору та 6000,00 грн. витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 28.09.2020 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №4005895, онлайн з використанням одноразового пароля, відповідно до якої відповідачу було надано споживчий кредит, шляхом перерахування на картковий рахунок кредитні кошти у сумі 5200,00 грн., однак відповідачем не виконані належним чином кредитні зобов`язання в частині виконання договірних відносин.

29.10.2025 між ТОВ «АЛЕКСКРЕДИТ» та ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» укладено Договір факторингу № 29/10/2025, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №4005895 від 28.09.2020.

31.10.2025 між ТОВ «СЕКВОЯ КАПІТАЛ» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СОЛВЕНТІС» укладено Договір факторингу № ДФ-31102025, згідно якого відбулося відступлення права вимоги за Кредитним договором №4005895 від 28.09.2020.

Таким чином сума боргу перед новим кредитором становить 34034,00 грн. із яких : заборгованість за тілом кредиту становить 5200,00 грн., заборгованість за відсотками становить 28834,00 грн.

Вказані обставини стали підставою звернення до суду з цим позовом.

Ухвалою від 20.07.2026 відкрито спрощене провадження у справі та ухвалено розглядати справу з повідомленням сторін, призначено судове засідання на 03.09.2026 (а.с.128), та було відкладено із-за неявки відповідача на 22.09.2026.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, направив до суду заяву, в якій просить розглядати справу за його відсутності, позов задовольнити, не заперечує щодо ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів (а.с.134).

У доктрині цивільного процесуального права вважається, що, з одного боку, заочне провадження є додатковою гарантією для позивача від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу та дотримання судами строків розгляду справи.

З іншого боку, відповідачу частиною першою статті 284 ЦПК України гарантується право на перегляд заочного рішення за його письмовою заявою за «спрощеною процедурою», тобто тим самим судом (Постанова ВС від 13.10.2025 у справі №572/3022/24).

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце судового розгляду повідомлялася шляхом направлення повістки на адресу зареєстрованого місця його проживання, однак направлена відповідачу кореспонденція повертається до суду не врученою адресату із зазначенням «адресат відсутній» (а.с.137,144), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням, таким чином, з урахуванням положень п. 4 ч. 8 статті 128 ЦПК України, відповідач вважається належним чином повідомлений про судове засідання.

Окрім того, відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце проведення судового розгляду повідомлялася шляхом доставки на адресу її електронної пошти судової повістки, документ доставлено до електронної скриньки (а.с.133,141), таким чином судом вжито всіх можливих заходів для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, причини неявки не повідомила. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив. Також до суду не надходили від відповідача заяви чи клопотання щодо розгляду справи.

З огляду на вказане, суд з урахуванням положень ч. 1 ст. 280, ст. 281 ЦПК України, проводить заочний розгляд справи з ухваленням заочного рішення на підставі наявних у справі доказів, про що судом протокольно постановлено ухвалу.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи та всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 28.09.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання кредиту №4005895 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Договір підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора РS4005845 (а.с.31-35).

Відповідно до п.1.2, п.1.3. договору, кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом. Сума кредиту складає 5200,00 грн.

Відповідно до п.1.7.1 договору у випадку використання Кредиту (п. 2.20. Правил) менше ніж 5 (п`ять) календарних днів; включаючи дострокове виконання зобов`язань (п. 2.12. Правил), позичальник сплачує фіксовану суму Процентів за користування кредитом, яка складає 7,25% від визначеної в п. 1.3. цього Договору суми кредиту.

п. 1.7.2 - у випадку використання позичальником Лояльних (покращених) умов кредитування, а саме при повному поверненні суми кредиту (п. 1.3. Договору) та сплати процентів за користування кредитом протягом 30 календарних днів з 16.11.2019 до 16.12.2019 (включно) (Базовий період - п. 2.4. Правил) процентна ставка за один, день користування кредитом складає 1,45% (Акційна ставка (п. 2.1. Правил) або ставка за -програмою лояльності (п. 2.34. Правил)). Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Лояльних (покращених) умов кредитування складає 7462,00 грн., у тому числі основна сума кредиту 5 200,00 грн. Проценти за користування кредитом 2262,00 грн.

п. 1.7.3 при використанні позичальником Загальних умов кредитування процентні ставки складають:

в базовий період з 28.09.2020 до 28.10.2020 (включно) - 1,70 % за один день користування кредитом (Базова процентна ставка - п. 2.3. Правил);

- в спеціальний період (п. 2.40. Правил) з 29.10.2020 до 26.04.2021 (включно) 3 % за один день користування кредитом (Спеціальна процентна ставка - п. 2.34. Правил).

Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні Загальних умов кредитування складає 7857,40 грн.

Відповідно до п. 3.1 договору сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 28.09.2020 до кінцевої дати виконання договору 26.04.2021 (включно).

Передувало підписанню цього договору ознайомлення споживача ОСОБА_1 із паспортом споживчого кредиту, який підписано останньою одноразовим ідентифікатором PS4005895 (а.с.77-80).

Позивачем надано докази про перерахування коштів в розмірі 5200,00 грн., а саме копією повідомлення ТОВ «ФК «ВЕЙ ФОР ПЕЙ» підтверджено здійснення ТОВ «Алекскредит» переказу коштів на суму 5200,00 грн. 28.09.2020 на картку НОМЕР_1 (а.с.71).

Згідно детального розрахунку заборгованості за договором про надання кредиту №4005895 від 28.09.2020 станом на 29.20.2025 наявна заборгованість у розмірі 34034,00 грн, яка складається із: 5200,00 грн. заборгованість за сумою кредиту; 28834,00 заборгованість по процентам за користування кредитом (а.с.24-29).

Встановлено, що позивачем у період з 28.09.2020 до 06.01.2020 (включно) відсотки нараховувалися за ставкою 1,42%, а в подальшому за період з 07.01.2020 по 05.07.2021 відсотки нараховувалися за ставкою 3% за один день користування кредитом.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору № 4005895 від 28.09.2020. Зазначений договір недійсним у судовому порядку не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову у вказаній частині, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

29.10.2025 ТОВ «Алекскредит» та ТОВ «Секвоя Капітал» уклали Договір факторингу № 29/10/2025 (а.с.36-49,15,16), згідно витягу з реєстру боржників за вказаним договором відступлено право вимоги до ОСОБА_1 за договором 4005895 від 28.09.2020 на суму 34034,00 грн. (а.с.22).

31.10.2025 ТОВ «Секвоя Капітал» та ТОВ ФК «Солвентіс» уклали Договір факторингу № ДФ-31102025 (а.с.50-64,17,81), відповідно до якого згідно витягу з реєстру боржників ТОВ ФК «Солвентіс» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за договором 4005895 від 28.09.2020 на суму 34034,00 грн. (а.с.23).

У ст. 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності з яким сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Положеннями ст. ст. 1048, 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) та сплатити відсотки за користування коштами у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно із ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з ст. ст. 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Згідно із ч. 1 ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести факт укладення між сторонами кредитного договору та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов`язань, а на відповідача - спростувати розмір існуючої заборгованості.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2023 у справі № 209/3103/21 вказав, що при вирішенні цивільних справ судами враховується стандарт доказування «більшої вірогідності», доказів, які б спростовували установлені судом обставини на підставі доказів наданих стороною позивача, відповідачем не надано та не спростовано розмір заборгованості, заявлений позивачем.

На підставі наведеного вище, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманним саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що ОСОБА_1 отримала кредитні кошти в розмірі 5200,00 грн., однак в порушення умов договору свої зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим виникла заборгованість, право вимоги якої первісним кредитодавцем переуступлено позивачеві, що є підставою для стягнення з неї заборгованості за кредитним договором.

Водночас суд зазначає, що у договорі сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу, визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ч. 1 ст. 599 ЦК України).

Відповідно до п.3.1. Договору про надання кредиту №4005895 від 28.09.2020, строк дії договору встановлюється з дати його укладення 28.09.2020 до кінцевої дати виконання договору 26.04.2021 (включно), отже за умовами договору строк кредитування був погоджений сторонами.

Разом з тим, заявляючи вимогу про стягнення відсотків у сумі 28834,00 грн. ТОВ позивач виходив із обчисленої суми відсотків станом на 05.07.2021.

Отже, вимоги позивача в частині стягнення заборгованості за відсотками поза межами дії кредитного договору, тобто після 26.04.2021 є безпідставними, згідно розрахунку заборгованості станом на 26.04.2021 сума нарахованих відсотків становить 17914,00 грн.

Таким чином, суд вважає обґрунтованим стягнення з ОСОБА_1 суми основного боргу в розмірі 5200,00 грн. та відсотків у сумі 17914,00 грн., що були обумовлені та погоджені сторонами, а всього 23114,00 грн., відтак позов підлягає задоволенню частково.

Судові витрати зі сплати судового збору підлягають стягненню з відповідача відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Матеріали справи містять платіжну інструкцію № 4005895 від 10.04.2026 (а.с.14), що підтверджує понесення позивачем судових витрат пов`язаних зі сплатою судового збору у розмірі 2662,40 грн.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: Договір № 43657029/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с.65-69), додаткова угода від 27.03.2026 (а.с.70), Акт надання послуг від 27.03.2026 на суму 6000,00 грн. (а.с.18).

На думку суду, витрати позивача на професійну допомогу є документально підтвердженими. Клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу відповідачем не подавалося, хоча відповідно до положень частин 5, 6 ст. 137 ЦПК України саме на іншу сторону покладено обов'язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов'язок доведення їх неспівмірності.

У своїй Постанові від 13.03.2025 у справі № 275/150/22 Верховний Суд висловив позицію про те, що саме сторона, яка зацікавлена у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу, повинна вжити необхідних заходів для їх стягнення з іншої сторони. Водночас інша сторона має право висловлювати заперечення проти таких вимог, що виключає можливість ініціативи суду щодо відшкодування витрат без відповідних дій з боку зацікавленої сторони.

Разом з тим, сторона відповідача не скористалася правом на подання клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу, заперечень щодо співмірності та розумності витрат на оплату послуг адвоката не надходило.

Оскільки позовні вимоги задоволено частково з відповідача на користь позивача підлягає стягненню :

- судовий збір в розмірі 1108,15 грн. (23114,00 /34034,00 х 2662,40);

- витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4074,87 грн. (23114,00 / 34034,00 х 6000,00).

Керуючись ст.ст. 2, 19, 81, 141, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС" (адреса місця реєстрації/знаходження: 07406, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, Київська обл., ЄДРПОУ- 43657029) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "СОЛВЕНТІС" заборгованість за Кредитним договором №4005895 від 29.09.2020 у розмірі 23114,00 грн. (двадцять три тисячі сто чотирнадцять грн. 00 коп.) та судовий збір в розмірі 1108,15 грн. (одна тисяча сто вісім грн. 15 коп.) та витрати на правничу допомогу у розмірі 4074,87 грн. (чотири тисячі сімдесят чотири грн. 87 коп.), а всього 28297,02 грн. (двадцять вісім тисяч двісті двісті дев`яносто сім грн. 02 коп.).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку безпосередньо до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом 20 днів з дня вручення учасникам справи повного заочного рішення суду не подано заяву про перегляд заочного рішення або протягом 30 днів не подано апеляційні скарги, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Наталія СІРЕНКО