Рішення № 139950015, 21.09.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/1129/26

Номер провадження 2/289/1237/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» 01.06.2026 звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 91720,22 грн. та судові витрати - 2662,40 грн. сплаченого судового збору, посилаючись на те, що 01.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» та ОСОБА_1 було укладено Договір №545349-КС-001 про надання кредиту шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якого позичальнику надано кредит в розмірі 26000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності шляхом перерахування на банківську карту позичальника, а остання зобов'язалася повернути кошти та сплатити відсотки за користування ними.

29.08.2025 між тими ж сторонами укладено Додаткову угоду №1 до Договору №545349-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої позичальнику надано додатковий кредит в сумі 6000,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором належним чином не виконує, на виконання умов договору здійснила часткову оплату на загальну суму 29520,86 грн., внаслідок чого станом на 05.05.2026 утворилась заборгованість в розмірі 91720,22 грн., яка складається з: суми прострочених платежів по тілу кредиту 30640,02 грн., суми прострочених платежів по процентах 47170,20 грн., суми заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦКУ 13920,00 грн., що і стало підставою для звернення позивача до суду.

Ухвалою від 05.06.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін на 08.07.2026; визначено сторонам строки для подачі відзиву, відповіді на відзив та заперечення, задоволено клопотання позивача про витребування доказів (а.с.80-81), копію ухвали направлено сторонам.

29.06.2026 з АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надійшла витребувана судом інформація (а.с.89-97).

28.08.2026 від представника відповідача адвоката Кучерявої Т.А. надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та надати сторонам строк на примирення та укладення мирової угоди (а.с.124-125).

28.08.2026 від представника позивача Виноградова Ю.Е. надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій з урахуванням здійсненого відповідачем 04.07.2026 платежу на суму 13484,00 грн. просить зменшити розмір заявлених позовних вимог та стягнути з відповідача на користь позивача 78236,22 грн., з яких сума прострочених платежів по тілу кредиту 17146,02 грн., сума прострочених платежів по процентах 47170,20 грн., сума заборгованості за ст.. 625 ЦКУ 13920,00 грн., просить вважати вірним Розрахунок заборгованості та Довідку про стан заборгованості відповідача, які додаються до цієї заяви (а.с.130-140).

Направлена відповідачу кореспонденція повертається до суду не врученою відповідачу із поміткою «адресат відсутній» (а.с.116,141), що згідно усталеної практики Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 752/11896/17, Верховного Суду від 10.05.2023 у справі № 755/17944/18, від 09.11.2023 у справі № 753/114/22) вважається належним повідомленням.

Окрім направлення судової повістки про виклик до суду на зареєстровану адресу місця проживання відповідача, остання повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення судової повістки на зазначену в позовній заяві її електронну адресу (а.с.119), а також шляхом направлення судової повістки у додаток «Viber» на вказаний у позовній заяві номер телефону відповідача (а.с.120), таким чином судом вжито всіх можливих заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, в заяві просить розглядати справу за його відсутності (а.с.9, 134 на звороті).

Відповідач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце судового розгляду повідомлені належним чином (а.с.а.с.121). Натомість 21.09.2026 від представник відповідача направила суду заперечення на клопотання (заяву), в яких зазначає про незгоду відповідача в частині стягнення заборгованості по комісії у розмірі 5200,00 грн. за кредитним договором і 1200,00 грн. за додатковою угодою від 29.08.2025, тому просить в цій частині стягнення заборгованості по комісії відмовити. Щодо стягнення заборгованості по відсоткам відповідно до ст.. 625 ЦК України у розмірі 13920,00 грн. також вважає заявлену вимогу необґрунтованою, тому вважає, що підлягає стягненню сума тіла кредиту 17146,02 грн., відсотки за користування кредитом 40770,00 грн. та стягнення за ст. 625 ЦК України - 4862,28 грн. (а.с.142-144).

В зв`язку з неявкою в судове засідання учасників справи, фіксація судового процесу на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши надані документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 01.07.2025 між ТОВ «БІЗНЕС ПОЗИКА» (кредитодавець) та ОСОБА_1 (позичальник) виникли правовідносини у сфері договірних зобов'язань, шляхом укладення договору № 545349-КС-001 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма) з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», на наступних умовах: кредитодавець надає позичальнику грошові кошти у розмірі 26000,00 грн. на засадах строковості, поворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та комісію у порядку та на умовах, визначених цим договором та Правилами надання споживчих кредитів, договір підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8950 (а.с.15-24).

Згідно умов договору позичальнику ОСОБА_1 надано кредит строком на 24 тижні (п.2.3.), стандартна процентна ставка за Кредитом : 1%, фіксована (п.2.4.), в п. 2.5 договору комісія за надання кредиту: 5200,00 грн. нараховується одноразово при видачі кредиту; строк дії договору до 16.12.2025 (п.2.8.); орієнтована загальна вартість наданого кредиту: 64303,81 грн.; загальні витрати за кредитом 38303,81 грн. Дата видачі кредиту 01.07.2025 (п.2.13.), дата повернення кредиту 16.12.2025 (п.2.14.). Сторони в договорі узгодили графік платежів, припускаючи, що позичальник буде його дотримуватися та застосовується Знижена процентна ставка (п.4.2.2.).

Вказаний договір укладений з використанням ІКС кредитодавця, дистанційно, в електронній формі, в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» шляхом надання пропозиції (оферти) укласти договір про надання кредиту № 545349-КС-001 від 01.07.2025 (а.с.25) та її прийняття (акцептування) позичальником, що підписане відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-8950 (а.с.27), а також позичальником підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-4705 Паспорт споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови (а.с.11-14).

На підтвердження укладення договору № 545349-КС-001 від 01.07.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com позивачем надано візуальну форму послідовності укладення цього договору, з якої вбачається, що 01.07.2025 о 21:59:46 клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 ідентифікувалася в ІТС, зайшла у особистий кабінет, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-8950 (а.с.37).

В анкеті клієнта (витяг з інформаційно-телекомунікаційної системи https://my.tpozyka.com) зазначені особисті дані ОСОБА_1 : адресу реєстрації та проживання, РНОКПП, дату та місце народження, а також інформацію стосовно бажаного кредиту, вказана сума бажаного кредиту 26000,00 грн., дату отримання кредиту 01.07.2025, електронну адресу позичальника, номер телефону та номер банківської картки/банківської картки для перерахунку коштів НОМЕР_2 (а.с.39).

Окрім того, 29.08.2025 між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №545349-КС-001, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписану у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідно до умов якої позичальнику збільшено кредит на 6000,00 грн. (п.3.1.), після збільшення кредиту загальний розмір отриманого та неповернутого позичальником кредиту складатиме 30693,00 грн. (п.3.2.); строк кредитування продовжується на 59 днів, а загальний строк кредитування за Договором становить 228 днів (п.4.); комісія за надання додаткової суми кредиту 1200,00 грн. (п.5.) (а.с.31-32).

Додаткову угоду №1 до Договору №545349-КС-001 укладено через особистий кабінет позичальника на сайті кредитодавця, що підтверджується роздруківками Пропозиції (оферти) (а.с.33-34), Прийняття (акцепту) пропозиції (оферти) (а.с.35-36), Паспорта споживчого кредиту, яким проінформовано позичальника про його умови (а.с.28-30), що підписані відповідачем електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора UA-4846 та UA-8137.

На підтвердження укладення електронної додаткової угоди 1 до Договору № 545349-КС-001 від 01.07.2025 в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства на сайті https://my.tpozyka.com позивачем надано візуальну форму послідовності укладення цього договору, з якої вбачається, що 29.08.2025 о 18:35:22 клієнт ОСОБА_1 , використовуючи номер телефону НОМЕР_1 ідентифікувалася в ІТС, зайшла у особистий кабінет, ознайомилася з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, здійснила акцептування кредитного договору шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором G9858 (а.с.38).

Таким чином, у підписаному ОСОБА_1 . Договорі № 545349-КС-001 від 01.07.2025 та Додатковій угоді №1 від 29.08.2025 до цього договору чітко визначені сума кредиту, відсотки за користування кредитними коштами, сума комісії, із запропонованими умовами відповідач ознайомилася та погодилася з ними, отже між сторонами було досягнуто згоди щодо істотних умов кредитного договору та укладено договір позики у формі електронного документу з електронними підписами сторін, такий правочин, згідно з вимогами ст. 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв'язку з чим договір, згідно зі ст. 629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним, відповідно до приписів ст. 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Як убачається із матеріалів справи, 01.07.2025 ТОВ «Бізнес позика» перерахувало на рахунок ОСОБА_1 (номер платіжної картки НОМЕР_3 ), який остання зазначила в договорі про надання кредиту, грошові кошти в сумі 26000,00 грн., та 29.08.2025 (номер платіжної картки НОМЕР_4 ) 6000,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи Підтвердженнями від ТОВ «ПрофітГід» (а.с.40,41), та виписками по рахунку відкритого відповідачем у АТ КБ «ПриватБанк» (а.с.91-96).

Факт укладення кредитного договору та додаткової угоди до нього, а також отримання вказаних вище кредитних коштів стороною відповідача не заперечується.

Згідно матеріалів справи позичальник ОСОБА_1 не виконала свої зобов'язання за укладеним Договором № 545349-КС-001 від 01.07.2025, у зв'язку з чим у виникла заборгованість за період кредитування, яка відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» уточненого розрахунку станом на 28.08.2026 становить 78236,22 грн., що складається з заборгованості за кредитом 17146,02 грн., по відсотках 47170,20 грн., по комісії 0,00 грн., по % за ст. 625 ЦКУ 13920,00 грн. (а.с.135-137).

Відповідно до наданого ТОВ «Бізнес Позика» розрахунку, проценти за користування кредитом нараховувалися ним в межах строку кредитування, визначеного договором та додатковою угодою.

За пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Загальні правила щодо форми договору визначено у ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення. Тобто будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Кодексу). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

В силу частину 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно положень ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відтак після підписання договору електронним підписом у сторін виникли взаємні права та обов'язки, зокрема, у банку виникло зобов'язання надати кредитні кошти відповідачу, а у відповідача виникло зобов'язання оплачувати послуги фінансової установи.

Згідно вимог ст. ст. 526, 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).

На підставі встановлених відповідно до матеріалів справи обставин, виходячи з «балансу ймовірностей» як стандарту доказування, котрий ЄСПЛ у рішенні «J.K. AND OTHERS v. SWEDEN» (заява № 59166/12) від 23.08.2016 визнає притаманим саме цивільним справам, відповідно до якого доведення факту вважається виконаним, якщо на підставі поданих доказів можна зробити висновок, що факт швидше мав місце, ніж не мав, суд доходить до висновку, що між сторонами виникли зобов`язальні правовідносини. Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі надавши відповідачу кредитні ресурси та можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором, в порушення умов договору відповідач зобов'язання за договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість.

Щодо тверджень представника відповідача про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості по комісії за надання кредиту в сумі 6400,00 грн. з підстав їх необґрунтованості суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов'язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Частиною другою статті 8 цього Закону передбачено, що до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

У постанові Верховного Суду від 20.09.2024 у справі №331/2974/23 зроблено висновок про те, що Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати комісії, пов'язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, та визнано помилковим висновок про нікчемність умови договору щодо одноразової комісії за здійснення операції з видачі кредиту за обставин, коли така комісія була передбачена договором та паспортом споживчого кредиту.

Зі змісту п.1.6. Договору №545349-КС-001 про надання кредиту від 01.07.2025 вбачається, що комісія за видачу кредиту визначена як грошові кошти, які позичальник зобов'язаний сплатити кредитодавцю як одну зі складових оплати за надання та користування кредитом, та нараховується одноразово у дату видачі кредиту, якщо умовами Договору передбачено сплату комісії за видачу кредиту. В п. 2.5. вказаного договору обумовлена комісія за видачу кредиту 5200,00 грн. В Додатковій угоді №1 від 29.08.2025 до Договору №545349-КС-001 сторонами також було узгоджено в п. 5 комісію за надання додаткової суми кредиту 1200,00 грн.

Крім того, у п. 4.2.2. Договору №545349-КС-001, а також в 8.2. Додаткової угоди до цього договору зазначено, що сторони встановили Графік платежів, у складі платежів окремо передбачено комісію за надання кредиту. Такий же Графік платежів зазначений в Паспортах споживчого кредиту (а.с.11-14,28-30), з наявною в Паспортах інформацією позичальник ОСОБА_1 ознайомилася, що підтверджено електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Враховуючи положення чинного на 01.07.2025 (день укладення договору) законодавства України про принцип свободи договору, відповідач мала можливість не вступати у кредитні відносини із кредитодавцем, якщо вважала встановлення комісії за видачу кредиту в сумі 5200,00 грн. несправедливою умовою, натомість позичальник погодила зі своєї сторони такі умови договору, підписавши його зміст без будь-яких застережень. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором, відтак судом не встановили підстав, які свідчили б про невідповідність умов договору про надання кредиту від від 01.07.2025 та Додаткову угоду до цього договору від 29.08.2025 вимогам законодавства, а доводи представника відповідача в цій частині ґрунтуються на її припущеннях і спростовуються власне змістом договору та додатків до нього.

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.06.2021 в справі № 201/10403/19, від 13.03.2023 в справі № 707/782/22.

Суд також відмічає, що відповідно до ч. 1 статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» споживач має право протягом 14 календарних днів з дня укладення договору про споживчий кредит відмовитися від договору про споживчий кредит без пояснення причин, у тому числі в разі отримання ним грошових коштів.

ОСОБА_1 ознайомившись з умовами Паспорта споживчого кредитування та кредитного договору, своїм правом відмовитися від договору не скористалася, після укладення кредитного договору деякий час виконувала його умови та покладені на неї договірні зобов'язання, сплачуючи кредит, проценти та комісію у відповідному розмірі, що свідчить про свідоме визнання позичальником умов договору, в подальшому нею було ініційовано укладення Додаткової угоди, умови якої по сплаті комісії також виконано позичальником у вказані у Графіку платежів строки, отже відсутні підстави вважати положення договору про встановлення комісії нікчемними, про що зазначає представник відповідача.

Згідно із пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), базується на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини venire contra factum proprium - принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них (постанова Верховного Суду від 20.09.2024 у справі №331/2974/23).

Тобто комісія за видачу кредиту була прямо передбачена договірними документами, включена до загальних витрат за споживчим кредитом, а її вид, порядок нарахування та розмір були доведені до відома позичальника і погоджені нею при укладенні договору і сплачені у визначені строки.

При цьому в позовній заяві не ставиться питання щодо стягнення будь-яких сум по комісії.

Щодо стягнення 13920,00 грн. заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України.

Згідно п. 7.5. Договору № 545349-КС-001 від 01.07.2025 у разі прострочення виконання позичальником грошового зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитом та/або комісії, та/або суми кредиту у визначені цим Договором терміни, позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю суму заборгованості з урахуванням 700000% річних від суми заборгованості в силу положень ст. 625 ЦК України.

Разом з тим, відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Починаючи з 24.02.2022 указом Президента України №64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України був введений в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який діє до теперішнього часу.

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України, а основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Оскільки позивачем заявлені вимоги про стягнення заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України за період, у який на території України введено воєнний стан, беручи до уваги положення пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення ЦК України, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення 13920,00 грн. як суму заборгованості по відсотках відповідно до ст. 625 ЦК України відсутні, тому у цій частині позовну заяву слід залишити без задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, суд приходить до переконання, що відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань за кредитним договором № 545349-КС-001 від 01.07.2025, заборгованість, яка підлягає стягненню з відповідача, становить 64316,22 грн., яка складається із заборгованості за тілом кредиту 17146,02 грн., заборгованості по відсотках у розмірі 47170,20 грн., відтак суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат, суд враховує наступне.

При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн. (а.с.75), як передбачено статтею 4 Закону України «Про судовий збір».

Ціна позову визначена позивачем сумою стягнення 78236,22 грн.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд відповідно до ст. 141 ЦПК України, стягує із відповідача на користь позивача документально підтверджені витрати зі сплати судового збору (а.с.75) пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 2188,70 грн. (64316,22 /78236,22*2662,40).

Керуючись ст.ст. 12,81,141, 263-265, 273, 274-279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, оф. 411, код ЄДРПОУ 41084239) до ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ПОЗИКА» заборгованість за Договором № 545349-КС-001 у розмірі 64316,22 грн. (шістдесят чотири тисячі триста шістнадцять грн. 22 коп.) та судовий збір в розмірі 2188,70 грн. (дві тисячі сто вісімдесят вісім грн. 70 коп.), а всього 66504,92 грн. (шістдесят шість тисяч п`ятсот чотири грн. 92 коп.).

У задоволенні іншої частини заявлених позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Наталія СІРЕНКО