Рішення № 139947631, 21.08.2026, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/7569/26

Провадження № 2/204/4604/26

ЧЕЧЕЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ДНІПРА

49006, м. Дніпро, проспект Лесі Українки 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

(повний текст)

21 серпня 2026 року Чечелівський районний суд міста Дніпра в складі:

головуючої судді Чудопалової С.В.

за участю секретаря судового засідання Янчук П.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовном ОСОБА_1 (адреса фактичного проживання: АДРЕСА_1 ), в інтересах якого діє представник Горянич Тетяна Іванівна ( адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Хлібодарівської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області (місце знаходження: вул. Центральна, 17, с.Хлібодарівка, Волновахський район, Донецької області, 85700) про визнання права власності,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач, в інтересах якого діє представник адвокат Горянич Т.І. звернувся до суду з уточненим позовом до Волноваської міської військово-цивільної адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання за ним права власності на на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею -121,19 кв.м., житловою площею - 53,7 кв.м. В обґрунтуваннях позовних вимог зазначив, що є власником житлового будинку АДРЕСА_3 . Зазначений будинок розташований на земельній ділянці 0,25 га яка була надана позивачеві на підставі рішення Златоустівської сільської ради від 20.02.2007 р. № V/12-124 для будівництва,обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд. Крім того, позивачеві також була надана земельна ділянка 0,0183 га, розташована по АДРЕСА_3 на підставі рішення Златоустівської сільської ради від 20.02.2007 р. № V/12-124 для ведення особистого селянського господарства. Позивач, для реєстрації права власності на житловий будинок, звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту адміністративнихпослуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської областііз заявою за реєстраційним номером 71786013 від 04.03.2026. Однак, рішенням №84342056 від 17.04.2026 йому було відмовлено в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з позбавленням можливості підтвердити, у встановленому законом порядку проведену до 01.01.2013 державну реєстрацію права власності. Визнання права власності необхідно останньому для подальшого оформлення та подачі заявки на отримання гарантованої державою компенсації з використанням електронної публічної послуги «Відновлення» відповідно до Постанови КМУ від21.04.2023. Однак, у зв?язку з втратою оригіналів правовстановлюючих документів та неможливістю їх відновлення позивач немає можливості підтвердити наявність права власності не в судовому порядку, тому вимушений захищати свої права та законні інтереси шляхом звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою Чечелівського районного суду міста Дніпра від 13.07.2026 справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі (а.с.48).

Ухвалою суду від 03.08.2026 замінено неналежного відповідача у справі Волноваську міську військово-цивільної адміністрацію Волноваського району Донецької області на належного відповідача Хлібодарівську сільську військову адміністрацію Волноваського (а.с.66).

Позивач в судове засідання не з`явився, представник який діє в його інтересах адвокат Горенич Т.І. надала суду заяву з проханням розглядати справу у їх відсутність, позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти заочного розгляду не заперечували.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Згідно ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не надав відзив та позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

За згодою позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України. Дослідивши матеріали справи, давши відповідну правову оцінку зібраним у матеріалах справи доказам, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником житлового буд. АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право особистої власності на житловий будинок від 20.10.1996, виданим Волноваською районною радою напідставі рішення виконавчого комітету Волноваської районної ради народних депутатів № 233 від 19.08.1987(а.с.7).Із наданих документів вбачається, що зазначений будинок розташований на земельній ділянці 0,25 га, по АДРЕСА_3 та була надана позивачеві на підставі рішення Златоустівської сільської ради від 20.02.2007 № V/12-124 для будівництва, обслуговування житлового будинку,господарських будівель і споруд, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ №741931, який зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійногокористування землею № 010715000116 від 17 серпня 2007 (а.с.8).Крім того, позивачеві також була надана земельна ділянка 0,0183 га, якарозташована по АДРЕСА_3 на підставі рішення Златоустівської сільської ради від 20.02.2007 № V/12-124 для ведення особистого селянського господарства, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯГ№741932, зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею № 010715000117 від 17.08.2007 (а.с.9).Згідно технічного паспорту вбачається, що власником житлового буд. АДРЕСА_3 є позивач, ОСОБА_1 . Вказаний будинок має загальну площу 121,9 кв.м., житлову площу 53,70 кв.м., на території також розміщені гаражплощею 32 кв.м, та 2 (два) сараї площею 28 кв.м. кожний (а.с.10-12). Позивач зареєстрований в даному будинку, що підтверджується довідкою №1241-5000519665 від 28.03.2022 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та відміткою в паспорті (а.с.16). Для реєстрації права власності на житловий будинок, позивач звернувся до державного реєстратора прав на нерухоме майно департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, Дніпропетровської області із відповідною заявою за реєстраційним номером 71786013 від 04.03.2026. Однак, рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно №84342056 від 17.04.2026 останньому було відмовлено в проведенні вказаних реєстраційних дій у зв`язку з позбавленням можливості підтвердити, у встановленому законом порядку проведену до 01.01.2013 державну реєстрацію права власності за суб`єктом РазумнимА.І., відповідно до свідоцтва про право власності, на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_3 (а.с.13).

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

З приписів ст.392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст.392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права.

Позивачем у позові про визнання права власності є особа, яка вже є власником. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої заступником Міністра комунального господарства Української РСР від 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року №56; Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року №7/5 і зареєстрованим у Міністерства юстиції України від 18 лютого 2002 року за №157/644.

Відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстраціюречових прав на нерухоме майно та їх обтяження» речові права на нерухоме майнота їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявностіоднієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно дозаконодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення такихправ діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Слід зазначити, що реєстрація права власності позивача на будинок булаздійснена відповідно до вимог законодавства, що було чинним на момент проведеннятакої реєстрації.

У позивача не існувало обов`язку щодо реєстрації права власностіна будинок у відповідному реєстрі речових прав. Будинок належить на правівласності позивачеві, на підставі свідоцтва про право особистої власності нажитловий будинок від 20.10.1996, виданим Волноваською районною радою напідставі рішення виконавчого комітету Волноваської районної ради народнихдепутатів № 233 від 19.08.1987 та яке зареєстровано в бюро технічної інвентаризаціїм. Волновахи. Позивачем також в законному порядку отримані та приватизованізазначені вище земельні ділянки на яких розташований житловий будинок, позивачзареєстрований в даному будинку.

Згідно з положеннями статті 328 Цивільного кодексу України право власностінабувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Правовласності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливаєіз закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року у справі№ 916/1608/18 (провадження № 12-135гс19) зазначено, що відповідно до статті 392Цивільного кодексу України власник майна може пред`явити позов про визнанняйого права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, атакож у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що це правило зааналогією закону має застосовуватися не тільки у випадках, коли власник втративдокумент, який засвідчує його право власності, а й у випадках, коли наявні внього документи не дають змоги беззаперечно підтвердити своє правовласності на нерухоме майно (зокрема тоді, коли з документа вбачається правовласності особи, але не випливає однозначно, що майно є саме нерухомістю), алелише за умови, що право на майно не зареєстроване за іншою особою. Якщо така реєстрація здійснена, то належним способом захисту, як зазначено вище, є віндикаційний позов, а не позов про визнання права власності.

Згідно п.п. «а» п.1ч.1ст.2 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією Російської Федерації проти України» -отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є: 1) фізичні особи - громадяни України, які є: а) власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Судом встановлено, що позивач на підставі свідоцтва про право власності нажитловий будинок від 20.10.1996, виданого Волноваською районною радою напідставі рішення виконавчого комітету Волноваської районної ради народних депутатів № 233 від 19.08.1987 є власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , зареєстрованого в Бюро технічної інвентаризації м. Волноваха. Таким чином, на підставі сукупності досліджених судом доказів, суд вважає доведеним факт права власності за позивачем ОСОБА_1 на житловий будинок , який розташований за адресою: АДРЕСА_3

Статтею 1 Першого Протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Відповідно ст.10 Загальної декларації прав людини визначено, що кожна людина має право володіти майном як одноособово, так і разом з іншими. Ніхто не може бути безпідставно позбавлений свого майна.

Відповідно до вимог п.п.1,5 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Виходячи з вищевикладеного, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем було доведено його право власності на спірне майно.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 19, 81, 133, 141, 223, 247, 259, 263-265, 273 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Горянич Тетяна Іванівна до Хлібодарівської сільської військової адміністрації Волноваського району Донецької області про визнання права власності - задовольнити. Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) право власності на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_3 загальною площею -121,19 кв.м., житловою площею- 53,7 кв.м. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Позивач має право оскаржити заочне рішення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: С.В.Чудопалова