Рішення № 139946909, 21.08.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/15276/25

2/212/69/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Хомченко Л. І.,

за участю секретаря судового засідання Сівак А.О.,

позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Покровської районної у місті Кривому Розі ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Покровського районного суду міста Кривого Рогу з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Виконавчий комітет Покровської районної у місті Кривому Розі ради, у якому просить визнати відповідача таким, що втратив право користування квартирою АДРЕСА_1 , що є підставою для зняття його з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що на підставі ордера на жиле приміщення № 546 від 25 березня 1991 року, виданого виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на підставі рішення № 109 від 22 березня 1991 року, її сім`ї, яка складалася з трьох осіб, було надано двокімнатну квартиру загальною площею 48,3 кв. м, житловою площею 29,2 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 . Наймачем зазначеного житлового приміщення є позивачка, квартира до цього часу не приватизована.

Крім позивачки, у спірній квартирі як член сім`ї наймача зареєстрований її син відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Станом на час звернення до суду в квартирі зареєстровано дві особи.

Позивачка стверджує, що починаючи з жовтня 2013 року відповідач у спірній квартирі не проживає: він добровільно зібрав свої особисті речі та виїхав із житла, має інше місце проживання, яке позивачці невідоме. За весь час відсутності відповідач житловим приміщенням не цікавився, у ньому не з`являвся, обов`язків, що випливають з користування житлом, не виконує, витрат на його утримання та оплату житлово-комунальних послуг не несе. Водночас жодних перешкод у користуванні квартирою відповідачу не чинилося замки вхідних дверей не змінювалися, вільний доступ до житла не обмежувався.

Позивачка також зазначила, що через збереження реєстрації відповідача вона змушена сплачувати комунальні платежі з розрахунку на двох осіб та позбавлена можливості оформити житлову субсидію, оскільки не має змоги надати відомості про доходи відповідача. Добровільно знятися з реєстраційного обліку відповідач не бажає, а іншого, крім судового, способу захисту своїх прав позивачка не має.

Відповідач ОСОБА_2 відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав, своїм правом на заперечення проти позову не скористався, доказів на спростування доводів позивачки суду не надав, у судові засідання не з`являвся, про причини неявки суд не повідомив, заяв та клопотань, у тому числі про розгляд справи за його відсутності або про відкладення розгляду справи, не подавав.

Ухвалою суду від 22 січня 2026 року відповідачу було встановлено строк у п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали для подання відзиву на позовну заяву з доданими до нього доказами. У встановлений строк відзив до суду не надійшов, клопотань про продовження цього строку відповідач не заявляв, доказів поважності причин його пропуску не надав. Відповідно до частини восьмої статті 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

16 березня 2026 року третя особа Виконавчий комітет Покровської районної у місті Кривому Розі ради в особі представника Симоненко О. В. подала до суду пояснення по справі, у яких, посилаючись на статтю 47 Конституції України, статті 71, 72 ЖК України, висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17, та пункт 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», звернула увагу суду на необхідність з`ясування причин відсутності відповідача понад встановлені законом строки та врахування принципу пропорційності втручання у право на повагу до житла. Третя особа просила розглядати справу за відсутності її представника, а рішення ухвалити відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням зібраних у справі доказів.

Ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу від 22 січня 2026 року відкрито провадження у справі та вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Про дату, час і місце судових засідань відповідач ОСОБА_2 повідомлявся в порядку, встановленому статтею 128 ЦПК України, шляхом надсилання судових повісток за адресою його зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 , яка є єдиною відомою суду адресою відповідача; іншої адреси для листування, у тому числі електронної, відповідач суду не повідомляв, зареєстрованого електронного кабінету не має. За змістом статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, місцезнаходження) під час провадження справи, а за відсутності заяви про зміну місця проживання судова повістка надсилається на останню відому судові адресу і вважається доставленою навіть у разі, якщо особа за цією адресою більше не проживає. Крім того, згідно з пунктами 3, 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи про відсутність особи за адресою її зареєстрованого місця проживання. За таких обставин суд вважає відповідача належним чином повідомленим про розгляд справи, а його неявку такою, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

У судовому засіданні 02 березня 2026 року за клопотанням позивача судом допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перед допитом були попереджені про кримінальну відповідальність за статтями 384, 385 КК України за відмову від давання показань та за завідомо неправдиві показання.

Ухвалою суду від 27 березня 2026 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано відомості, необхідні для встановлення місцезнаходження відповідача і перевірки обставин, з якими закон пов`язує збереження за тимчасово відсутньою особою права користування житловим приміщенням.

На виконання зазначеної ухвали до суду надійшли:

лист Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області № 144801-2026 від 31 березня 2026 року;

лист відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області № 150054-2026 від 02 квітня 2026 року;

лист Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України № 19.5.1/23646-26-Вих від 31 березня 2026 року.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Фіксування судового процесу здійснювалося за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до статті 247 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, показання свідків, дослідивши письмові докази у справі, суд встановив такі фактичні обставини.

Згідно з ордером на жиле приміщення № 546 від 25 березня 1991 року, виданим виконавчим комітетом Жовтневої районної ради народних депутатів міста Кривого Рогу на підставі рішення № 109 від 22 березня 1991 року, ОСОБА_1 на сім`ю з трьох осіб надано двокімнатну квартиру житловою площею 29,2 кв. м за адресою: АДРЕСА_2 . Наймачем житлового приміщення є позивачка.

Відповідно до виписки з фінансово-особового рахунку № НОМЕР_1 від 25 грудня 2025 року, виданої ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР», квартира АДРЕСА_1 має загальну площу 48,3 кв. м та житлову площу 29,2 кв. м; на зазначеній площі зареєстровано дві особи: наймач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (з 18 квітня 1991 року), та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (з 18 квітня 1991 року). Ці ж відомості підтверджуються довідкою про склад осіб, що значаться зареєстрованими за вказаною адресою, виданою Криворізькою об`єднаною міською довідково-інформаційною службою.

Спірна квартира належить до комунального житлового фонду та не приватизована; доказів протилежного суду не надано.

Копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджується, що відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином позивачки ОСОБА_1 , тобто був вселений та зареєстрований у спірному житловому приміщенні як член сім`ї наймача.

Згідно з актом від 25 грудня 2025 року, складеним за підписами трьох мешканців будинку ОСОБА_3 (кв. АДРЕСА_3 ), ОСОБА_4 (кв. АДРЕСА_4 ) та ОСОБА_5 (кв. АДРЕСА_5 ), засвідченим майстром та затвердженим директором ТОВ «ЖИТЛОКОМЦЕНТР», Громко Микола Сергійович, ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , за вказаною адресою не мешкає починаючи з жовтня 2013 року по теперішній час.

У судовому засіданні 02 березня 2026 року допитано свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які проживають в одному будинку зі сторонами. Свідки підтвердили обставини, викладені в позовній заяві, щодо непроживання відповідача у спірній квартирі.

Свідки ОСОБА_3 і ОСОБА_4 пояснилі ,що ОСОБА_2 у квартирі АДРЕСА_1 не мешкає більше 5 років ,місце його знаходження не відоме .

Показання свідків є послідовними, узгоджуються між собою, з поясненнями позивача та з письмовими доказами у справі, зокрема з актом від 25 грудня 2025 року, а тому суд приймає їх як належні та достовірні докази. Обставин, які б свідчили про заінтересованість свідків у результаті вирішення справи, судом не встановлено, відводів свідкам не заявлялося.

За інформацією Управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Дніпропетровській області (лист № 144801-2026 від 31 березня 2026 року) та відділення поліції № 3 Криворізького районного управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області (лист № 150054-2026 від 02 квітня 2026 року), за даними інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» станом на 31 березня 2026 року відомості про притягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до кримінальної відповідальності та про його засудження відсутні.

За інформацією Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України (лист № 19.5.1/23646-26-Вих від 31 березня 2026 року) відомостей щодо перетинання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України в період з 08 листопада 2017 року по 31 березня 2026 року в базі даних не виявлено.

Таким чином, судом установлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживає у спірному житловому приміщенні безперервно з жовтня 2013 року, тобто на час ухвалення цього рішення понад дванадцять років.

Доказів на підтвердження поважності причин такої тривалої відсутності, як і доказів вчинення позивачкою чи іншими особами дій, що перешкоджали б відповідачу користуватися спірним житлом, матеріали справи не містять і сторонами не надано.

Відповідно до статті 47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Відповідно до статті 61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається на підставі ордера.

Згідно зі статтею 64 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. До членів сім`ї наймача належать, зокрема, діти наймача.

Відповідно до частини першої статті 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім`ї за ними зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. У частині третій статті 71 ЖК України наведено вичерпний перелік випадків, за яких жиле приміщення зберігається за тимчасово відсутнім наймачем або членами його сім`ї понад шість місяців.

Згідно зі статтею 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.

У постанові від 27 серпня 2021 року у справі № 521/5887/17 Верховний Суд сформулював висновок про те, що аналіз норм статей 71, 72 ЖК України дає підстави вважати, що особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням, за одночасної наявності двох умов: непроживання особи в житловому приміщенні більше шести місяців та відсутність поважних причин на це. Підставою для визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, може слугувати лише свідома поведінка такої особи, яка свідчить про втрату нею інтересу до цього житлового приміщення. Вичерпного переліку поважних причин непроживання законодавством не встановлено, у зв`язку з чим це питання суд вирішує в кожному конкретному випадку з урахуванням конкретних обставин справи та правил ЦПК України щодо оцінки доказів.

Згідно з пунктом 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1985 року № 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» у справах цієї категорії суд має з`ясувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки; у разі їх поважності суд може продовжити пропущений строк.

Суд ураховує також, що втручання у право особи на повагу до її житла має відповідати вимогам пункту 2 статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто здійснюватися згідно із законом, переслідувати легітимну мету та бути необхідним у демократичному суспільстві, а отже пропорційним переслідуваній меті (позиція Європейського суду з прав людини, висловлена, зокрема, у рішенні у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України»).

Застосовуючи наведені норми та висновки до встановлених обставин справи, суд виходить із такого.

По-перше, судом достовірно встановлено факт непроживання відповідача у спірному житловому приміщенні починаючи з жовтня 2013 року, тобто протягом строку, який більш ніж у двадцять чотири рази перевищує шестимісячний строк, установлений частиною першою статті 71 ЖК України. Цей факт підтверджується сукупністю доказів: актом від 25 грудня 2025 року, показаннями свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , поясненнями позивача, а також відомостями виписки з фінансово-особового рахунку.

По-друге, судом не встановлено жодної з обставин, з якими частина третя статті 71 ЖК України пов`язує збереження жилого приміщення за тимчасово відсутньою особою понад шість місяців. Зокрема, відповідач до кримінальної відповідальності не притягувався та не був засуджений, що виключає його відсутність у зв`язку з триманням під вартою або відбуванням покарання; відомостей про перетинання ним державного кордону України чи лінії розмежування з тимчасово окупованою територією України за період, охоплений обліком, не виявлено, що спростовує можливий виїзд за межі України; доказів проходження військової служби, навчання, лікування чи виїзду за умовами й характером роботи суду не надано.

По-третє, поведінка відповідача свідчить про свідому втрату ним інтересу до спірного житла: він добровільно виїхав із квартири, забравши особисті речі, протягом понад дванадцяти років не вчиняв жодних дій, спрямованих на реалізацію своїх житлових прав, не ніс витрат на утримання житла та оплату комунальних послуг, не звертався ані до позивачки, ані до наймодавця, ані до суду з приводу усунення перешкод у користуванні квартирою. При цьому перешкод у користуванні житлом відповідачу не чинилося.

По-четверте, відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідач, будучи повідомленим про розгляд справи в передбачений законом спосіб, відзиву не подав та не надав суду жодного доказу поважності причин своєї відсутності у спірному житловому приміщенні. За таких обставин суд вирішує справу за наявними у ній доказами.

По-п`яте, оцінюючи пропорційність втручання, суд зважає на те, що: втручання здійснюється на підставі закону статей 71, 72 ЖК України; воно переслідує легітимну мету захисту прав наймача, яка самостійно та в повному обсязі несе тягар утримання житла й позбавлена можливості реалізувати право на отримання житлової субсидії; воно є пропорційним, оскільки відповідач фактично спірним житлом не користується понад дванадцять років, має інше місце проживання, а збереження за ним реєстрації має суто формальний характер і не пов`язане з реальним використанням квартири для проживання. Ухвалення цього рішення не позбавляє відповідача житла, яким він фактично користується, і не призводить до його виселення.

Відповідно до статей 12, 13, 7681, 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жоден доказ не має для суду наперед встановленої сили. Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності та взаємному зв`язку, суд доходить висновку, що обидві необхідні умови, визначені статтями 71, 72 ЖК України, у цій справі доведено: непроживання відповідача у спірному житловому приміщенні понад шість місяців та відсутність поважних причин такого непроживання.

Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання; способом захисту, зокрема, є зміна або припинення правовідношення. Обраний позивачкою спосіб захисту відповідає характеру порушення та є ефективним.

За таких обставин позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами й підлягають задоволенню.

Суд зазначає, що відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» та Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Кабінетом Міністрів України, зняття особи із задекларованого/зареєстрованого місця проживання здійснюється, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням. Отже, це рішення після набрання ним законної сили є підставою для зняття відповідача із зареєстрованого місця проживання за спірною адресою, а тому окремого зобов`язання органу реєстрації вчинити відповідні дії не потребується.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позов задоволено, судові витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статтями 47 Конституції України, статтями 15, 16, 29 ЦК України, статтями 61, 64, 71, 72 ЖК України, статтями 12, 13, 7681, 89, 128, 141, 178, 258, 259, 263265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Виконавчий комітет Покровської районної у місті Кривому Розі ради, про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартирою АДРЕСА_1 .

Це рішення після набрання ним законної сили є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_2 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 ; фактичне місце проживання невідоме; реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий; паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданий 08 листопада 2001 року Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Виконавчий комітет Покровської районної у місті Кривому Розі ради, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 04052531, місцезнаходження: 50014, місто Кривий Ріг Дніпропетровської області, вулиця Костя Гордієнка, будинок 2.

Суддя: Л. І. Хомченко