Ухвала суду № 139946669, 21.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

21 вересня 2026 року Справа № 520/28101/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Зеленова А.С., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)" (адреса Україна, 64266, Харківська обл., Балаклійський р-н, селище Покровське ЄДРПОУ 08564618) про визнання протиправними дій та бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся з позовом Державної установи "Покровська виправна колонія (№17)", в якому просить:

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи «Покровська виправна колонія (№17)» щодо невиплати в повному розмірі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 03.12.2025 року із урахуванням абзацу 4,5,6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.

Зобов`язати Державну установу «Покровська виправна колонія (№17)» нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 01.03.2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) - січень 2008 року та 01.03.2018 року по 03.12.2025 року у фіксованій величині 4463,15 грн в місяць, у загальній сумі 415519,27 грн., відповідно до норм абзацу 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 включно із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44.

Ухвалою суду від 14.09.2026 заяву залишено без руху, а позивачу встановлено в десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали усунути недоліки шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду з позовними вимогами за період з 19.07.2022 по 03.12.2025, у якій вказати підстави для поновлення строку, додати докази поважності причин пропуску цього строку.

15.09.2026 на адресу суду надійшла заява позивача, якій останній просив прийняти заяву про усунення недоліків позовної заяви та відкрити провадження у справі №520/28101/26 та врахувати Рішення №1-р/2025 від 11.12.2025 винесене Великою Палатою Конституційного Суду України.

Суд вказує, що заява про поновлення строку звернення до суду за період з 19.07.2022 по 03.12.2025 відсутня.

Досліджуючи подану заяву від 15.09.2026, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.ч. 1, 5 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Вирішуючи питання про те, якою нормою закону слід керуватися, Верховний Суд неодноразово зазначав, що положення ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 КЗпП України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116) .

З матеріалів справи суд з`ясував, що позивач з 03.12.2025 виключений зі списків особового складу. Вказане є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду у цій справі, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності. Таким чином, датою виникнення спірних правовідносин є 04.12.2025.

З урахуванням цього, подання позову лише 07.09.2026 свідчить про пропущення передбаченого ч. 2 ст. 233 КЗпП України тримісячного строку звернення до суду.

У заяві від 15.09.2026 позивач щодо дотримання строку звернення до суду посилається на Рішення Конституційного Суду України № 1- р/2025 від 11.12.2025.

Щодо посилання позивача на Рішення Конституційного Суду України від 11.12.2025 № 1-р/2025 суд зауважує, що у Рішенні наголошується, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Суд постановив, що частина перша статті 233 Кодексу, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Судом цього Рішення.

Висновки Великої палати Конституційного Суду України у вказаному рішенні стосуються визнання неконституційною частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України, яка стосується строків звернення до суду осіб, які продовжують перебувати у трудових відносинах, тоді як строк звернення до суду у даній справі врегульовано частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України, оскільки позивач звільнений зі служби 27.05.2025.

Конституційний Суд України у пункті 9 рішення №1-р/2025 від 11 грудня 2025 року у справі № 1-7/2024(337/24) зазначив, що вважає, що запровадження тримісячного строку для звернення працівника під час дії трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат обмежує гарантоване право особи на своєчасне одержання винагороди за працю та уможливлює невиконання роботодавцем обов`язку з оплати праці, зокрема у випадках, коли працівник звертатиметься до суду пізніше ніж через три місяці з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Проаналізувавши на відповідність Конституції України положення частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України в частині запровадження тримісячного строку для звернення працівника до суду під час дії трудових відносин Конституційний Суд України визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Частина друга статті 233 Кодексу законів про працю України, що встановлює строк звернення працівника до суду у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, Конституційним Судом України неконституційною не визнавалась.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що позивач не довів, що він не мав реальної, об`єктивної можливості виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії щодо звернення до суду за захистом своїх прав у встановлений законодавством строк.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Тому, позивачу відповідно до частини шостої статті 161 КАС України необхідно подати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку звернення до суду з цим позовом (якщо такі є).

Частиною 1 статті 118 КАС України передбачено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Згідно з частинами 2 статті 121 КАС України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Відповідно до частини 6 статті 121 КАС України, про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про необхідність продовження строку залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків заяви на 10 днів з дня вручення цієї ухвали.

Керуючись ст.ст. 43, 56, 121, 160, 161, 169 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Продовжити процесуальний строк, встановлений ухвалою Харківського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 14.09.2026 для усунення недоліків позовної заяви.

Встановити додатково позивачу десятиденний термін з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків заяви.

Роз`яснити заявнику, що в разі не усунення недоліків, заява буде вважатися неподаною та повернута.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Зеленов А.С.