Ухвала суду № 139946467, 22.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви

22 вересня 2026 р. № 520/27313/26

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Дмитро Волошин, розглянувши адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії

У С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області про відмову фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 в реєстрації платником єдиного податку другої групи, оформлене листом від 24.07.2025р. №42196/6/20-40-24-03-12;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області зареєструвати фізичну особу - підприємця ОСОБА_1 платником єдиного податку другої групи з 01.08.2025року, шляхом внесення відповідного запису до Реєстру платників єдиного податку та відобразити подану нею звітність і стан розрахунків відповідно до такої реєстрації.

Ухвалою судді від 07.09.2026 позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу термін - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали для усунення недоліків позовної заяви, шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з належним обґрунтуванням поважності причин пропуску строку та доказів поважності таких причин.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету у системі "Електронний суд" 07.09.2026 о 20:34, що підтверджується довідкою про доставку до електронного кабінету ЄСІТС.

Від представника позивача 17.09.2026 до суду через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій остання підтримує викладену у позовній заяві позицію про те, що шестимісячний строк звернення до адміністративного суду не пропущено.

Представник позивача посилається на те, що про існування індивідуально визначеної відмови, її підстави та застосування до господарської діяльності наслідків загальної системи оподаткування позивач вперше письмово дізналася 05.06.2026, а про наявність документа від 24.07.2025 №42196/6/20-40-24-03-12 дізналася лише 29.07.2026 у відповідь на адвокатський запит.

Крім того, представник позивача зазначає, що 25.02.2026 контролюючим органом було прийнято податкову декларацію платника єдиного податку за 2025 рік, у зв`язку з чим позивач уважала себе платником єдиного податку.

Також представник позивача посилається на те, що документ від 24.07.2025 №42196/6/20-40-24-03-12 не був направлений позивачу рекомендованим листом, не вручався особисто та, за твердженням представника, не був належним чином направлений через електронний кабінет.

Позивач уважає, що отримані нею 02.09.2025 та в подальшому квитанції, у яких зазначалося, що вона не зареєстрована платником єдиного податку, не могли свідчити про прийняття рішення про відмову в реєстрації платником єдиного податку, оскільки не містили дати, номера та мотивів такого рішення.

Також посилається на постанову Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №520/22570/25 та зазначає, що для визначення початку перебігу строку звернення до суду необхідно встановити момент, коли особа фактично дізналася або об`єктивно могла дізнатися про прийняття відповідного рішення.

На думку позивача, поважність причин пропуску строку зумовлена сукупністю обставин, зокрема відсутністю належного вручення письмової вмотивованої відмови, змістом отриманих квитанцій, прийняттям контролюючим органом податкової декларації, відсутністю до 05.06.2026 однозначного письмового повідомлення про застосування загальної системи оподаткування, а також вчиненням позивачем активних дій після отримання листа від 05.06.2026.

Дослідивши заяву представника позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду та матеріали позовної заяви, суд зазначає таке.

Відповідно до частини першої статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до частин 1, 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Законодавче обмеження строку оскарження рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Як уже встановлено судом в ухвалі від 07.09.2026, оскаржувані позивачем правовідносини пов`язані з відмовою Головного управління ДПС у Харківській області в реєстрації позивача платником єдиного податку другої групи, оформленою листом від 24.07.2025 №42196/6/20-40-24-03-12.

Разом із тим, з матеріалів позовної заяви вбачається, що 31.07.2025, 29.08.2025 та 02.09.2025 позивач зверталася із запитами про отримання витягу з реєстру платників єдиного податку та вже 31.07.2025, 29.08.2025, 02.09.2025 відповідно позивач отримала квитанції №2, відповідно до яких станом на 31.07.2025, 29.08.2025 та 02.09.2025 вона не була зареєстрована платником єдиного податку.

Позивач також у позовній заяві зазначала, що після цього ще двічі подавала аналогічні запити та отримувала відповіді про відсутність у неї статусу платника єдиного податку.

Отже, незалежно від того, чи була позивачу на цю дату вручена копія листа від 24.07.2025 №42196/6/20-40-24-03-12, саме 31.07.2025 позивачу стало відомо про обставину, яка безпосередньо стосувалася предмета її подальшого позову, а саме - про відсутність реєстрації її платником єдиного податку.

Таким чином, з 31.07.2025 позивач мала об`єктивну можливість вчиняти дії для з`ясування причин відсутності відповідної реєстрації та реалізації права на судовий захист.

Крім того, суд ураховує, що оскаржуване позивачем рішення - лист Головного управління ДПС у Харківській області від 24.07.2025 №42196/6/20-40-24-03-12 - був сформований та направлений контролюючим органом до електронного кабінету позивача та, відповідно до наявних у матеріалах справи відомостей, зокрема, квитанції про доставку документів в електронний кабінет, доставлений до такого електронного кабінету 25.07.2025. Указана обставина також убачається з листа Головного управління ДПС у Харківській області від 29.07.2026 №41355/6/20-40-24-03-13.

При цьому суд бере до уваги доводи позивача про те, що нею не подавалася окрема заява про бажання отримувати документи через електронний кабінет. Разом з тим зазначена обставина не спростовує факту фактичного надходження оскаржуваного документа до електронного кабінету позивача 25.07.2025 та його доступності для ознайомлення.

Сам по собі факт відсутності заяви про бажання отримувати документи через електронний кабінет може бути предметом оцінки щодо дотримання контролюючим органом установленого Податковим кодексом України порядку листування з платником податків. Водночас питання дотримання відповідачем порядку направлення документа та питання моменту, коли позивач дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, не є тотожними.

Зокрема, для визначення початку перебігу строку звернення до адміністративного суду суд має встановити не лише формальний спосіб направлення документа, а й момент, коли особа фактично дізналася або за об`єктивних обставин повинна була дізнатися про порушення свого права. Верховний Суд також звертав увагу на необхідність встановлення саме такого моменту, а не автоматичного пов`язування початку перебігу строку виключно з фактом направлення податкового рішення.

У цьому випадку, навіть за умови врахування доводів позивача щодо неналежності електронного способу направлення документа, суд не встановлює початок перебігу строку виключно з дати його доставки до електронного кабінету 25.07.2025, а виходить із сукупності обставин.

Водночас зазначена обставина має значення у сукупності з іншими встановленими судом обставинами, зокрема з тим, що 31.07.2025, 29.08.2025 та 02.09.2025 позивач отримала квитанції №2, у яких прямо зазначалося, що вона не зареєстрована платником єдиного податку, а після цього, за її власними твердженнями, викладеними у позовній заяві, ще двічі отримувала аналогічні повідомлення.

Отже, навіть якщо виходити з позиції позивача про неналежність електронного способу вручення документа від 24.07.2025, це не змінює висновку суду про те, що не пізніше 31.07.2025 позивач мала об`єктивну можливість дізнатися про відсутність її реєстрації платником єдиного податку, з`ясувати причини такого стану та вжити заходів для захисту свого права.

При цьому суд не ототожнює квитанції від 31.07.2025, від 29.08.2025 та від 02.09.2025 із письмовою вмотивованою відмовою, передбаченою пунктом 299.5 статті 299 Податкового кодексу України. Однак для цілей застосування частини другої статті 122 КАС України такі квитанції мають значення як документи, з яких позивачу стало відомо про обставину, яку вона вважає порушенням свого права, - відсутність її реєстрації платником єдиного податку.

Таким чином, подальше отримання позивачем 05.06.2026 листа контролюючого органу та 29.07.2026 копії документа від 24.07.2025 не може вважатися моментом первинного виникнення у позивача обізнаності про порушення її прав, оскільки відповідна обставина - відсутність реєстрації платником єдиного податку - була доведена до її відома раніше.

При цьому закон не пов`язує початок перебігу строку звернення до суду виключно з моментом отримання особою копії документа, який вона в подальшому визначає як оскаржуване рішення.

Визначальним є встановлення моменту, коли особа дізналася або за об`єктивними обставинами повинна була дізнатися про порушення свого права.

Такий підхід відповідає правовим висновкам Верховного Суду, відповідно до яких перебіг строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, а незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про них не є поважною причиною пропуску строку.

При цьому суд звертає увагу на постанову від 09.04.2026 у справі №380/23400/23, в якій Верховний Суд дійшов такого висновку:

«Суд першої інстанції установив, що позивач не виявляв бажання отримувати документи через електронний кабінет, оскільки відповідач не довів відповідними доказами факт подання позивачем заяви про бажання отримувати документи в електронний кабінет.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне зазначити наступне.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що копію наказу ГУ ДПС у Львівській області від 06 квітня 2023 року №1262-ПП та письмове повідомлення від 06 квітня 2023 року №11187/6/13-01-07-11 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки скеровано засобами електронного зв`язку в електронній формі з дотриманням вимог Закону України від 22 травня 2003 року № 851-ГУ «Про електронні документи та електронний документообіг» (із змінами) та Закону України від 05 жовтня 2017 року № 2155-ІІІ «Про електронні довірчі послуги» (із змінами) на електронний кабінет платника.

Дійсно, норма абзацу першого пункту 42.5 статті 42 ПК України передбачає, що у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

Разом з тим, як вірно відзначив апеляційний суд, відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані контролюючим органом в електронний кабінет та є доступним в електронному кабінеті. Згідно з п.69.2 ст.69-2 підрозділу 10, розділу ХХ перехідних положень Податкового кодексу документ, надісланий контролюючим органом до електронного кабінету, вважається врученим платнику податків.

Крім того, є необхідність звернути увагу і на норми абзаців шостого, сьомого пункту 42.4 статті 42 ПК України, які визначають, що платник податків (крім фінансового агента у частині листування з контролюючим органом з питань, визначених статтею 39-3 цього Кодексу) один раз протягом року може надіслати до контролюючого органу через електронний кабінет заяву про відмову отримувати документи через електронний кабінет. Датою завершення листування платника податків через електронний кабінет є дата, зазначена у квитанції про доставку контролюючому органу заяви про відмову отримувати документи через електронний кабінет.

Беззаперечно, обов`язок контролюючого органу неухильно дотримуватись встановленої законом процедури направлення документів. Разом з тим, принцип добросовісності має взаємний характер. Платник податків, будучи учасником цих правовідносин, не може залишатися пасивним, а зобов`язаний зреагувати та, в силу положень абзацу 7 пункту 42.4 статті 42 ПК України, у разі незгоди з отриманням документів засобами електронного зв`язку, звернутися із відповідною заявою про відмову від їх отримання через електронний кабінет. Проте, відсутні докази подання позивачем такої заяви, що свідчить про невикористання ним передбаченого законом механізму належного врегулювання порядку отримання документів».

Суд не приймає посилання позивача на постанову Верховного Суду від 28.05.2026 у справі №520/22570/25 як на таку, що безпосередньо зумовлює необхідність поновлення строку у цій справі, оскільки у спірних правовідносинах, які були предметом розгляду колегії Верховного Суду, досліджувалось питання поштового сповіщення платника податку, який виїхав за межі місця проживання, у зв`язку з чим дізнався про податкові зобов`язання лише телефоном.

Окрім того, у справі №520/22570/25 Верховний Суд звернув увагу на необхідність встановлення фактичного моменту, коли особа дізналася або об`єктивно могла дізнатися про прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки суди попередніх інстанцій обмежилися оцінкою дотримання контролюючим органом формального порядку їх направлення та не встановили моменту обізнаності позивача.

Водночас обставини цієї справи є відмінними.

У даному випадку суд не виходить виключно з факту лише направлення позивачу листа від 24.07.2025 №42196/6/20-40-24-03-12.

Навпаки, визначаючи момент, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення свого права, суд ураховує саме фактичні обставини, наведені позивачем, а саме отримання нею 31.07.2025, 29.08.2025 та 02.09.2025 інформації про відсутність статусу платника єдиного податку та подальше неодноразове отримання аналогічної інформації.

Отже, отримавши лист в електронний кабінет та отримавши 31.07.2025 дані, що вона не є платником єдиного податку, позивач уже повинна була знати про порушення своїх прав.

Отже, твердження позивача про те, що до 05.06.2026 вона взагалі не знала про відсутність реєстрації платником єдиного податку, спростовується наведеними нею ж обставинами.

Посилання позивача на те, що квитанції не містили реквізитів та мотивів рішення про відмову, не спростовує факту її обізнаності з відсутністю відповідної реєстрації. Реквізити та мотиви зазначені у рішенні, яке надіслано до електронного кабінету платника, а квитанції таких даних і не повинні містити.

У разі незгоди з таким станом речей позивач не була позбавлена можливості звернутися до контролюючого органу для отримання інформації щодо причин відсутності реєстрації, витребувати відповідний документ або оскаржити дії чи рішення контролюючого органу.

Водночас сам факт подальшого отримання копії документа від 24.07.2025 у відповідь на адвокатський запит не змінює моменту, з якого позивач повинна була дізнатися про порушення своїх прав.

Надання контролюючим органом відповідної інформації у 2026 році свідчить про подальше з`ясування позивачем уже відомих їй обставин, а не про виникнення самого факту порушення її прав у червні або липні 2026 року.

Також суд критично оцінює доводи позивача про те, що прийняття 25.02.2026 податкової декларації платника єдиного податку саме по собі створювало у неї обґрунтоване переконання щодо наявності статусу платника єдиного податку.

Прийняття податкової звітності в інформаційній системі контролюючого органу саме по собі не є рішенням про реєстрацію особи платником єдиного податку та не спростовує відомостей, про які позивач була поінформована раніше, - про відсутність відповідної реєстрації.

Крім того, зазначена обставина мала місце 25.02.2026, тобто вже після того, як позивачу, починаючи з 31.07.2025 (первинне отримання інформації про відсутність реєстрації платником єдиного податку відповідно до квитанції №2), було відомо про відсутність її реєстрації платником єдиного податку.

Таким чином, навіть якщо враховувати наведені позивачем обставини щодо прийняття декларації, вони не усувають факту попередньої обізнаності позивача про відсутність статусу платника єдиного податку.

Посилання позивача на те, що після отримання листа від 05.06.2026 вона вчиняла активні дії, зокрема сплатила пеню, направила заперечення, звернулася з адвокатським запитом та після отримання відповіді звернулася до суду, також не свідчать про поважність причин пропуску строку.

Такі дії свідчать про активність позивача у 2026 році, однак не підтверджують наявності об`єктивних, непереборних обставин, які перешкоджали їй звернутися до суду протягом шестимісячного строку, що обчислювався з 31.07.2025 (первинне отримання інформації про відсутність реєстрації платником єдиного податку відповідно до квитанції №2).

При цьому сама по собі активність особи після спливу встановленого законом строку не може бути підставою для його поновлення, якщо особа мала можливість реалізувати право на судовий захист раніше.

Суд також ураховує, що позивач не зазначає обставин, які об`єктивно унеможливлювали її звернення до суду у період з 31.07.2025 до 02.03.2026.

Натомість наведені у заяві обставини свідчать про те, що позивач після отримання інформації про відсутність статусу платника єдиного податку продовжувала з`ясовувати обставини, які стали їй відомі ще у липні 2025 року.

Відтак, наведені позивачем причини пропуску строку фактично зводяться до незгоди з визначеним судом моментом, коли вона повинна була дізнатися про порушення свого права, а також до посилання на неналежне, на її думку, оформлення та направлення відповідачем рішення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що наведені позивачем обставини не є об`єктивними та непереборними обставинами, які перешкоджали своєчасному зверненню до адміністративного суду.

Поважних причин пропуску строку звернення до суду та належних доказів існування таких причин позивачем не наведено.

Відповідно до частини першої статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху.

Частиною другою статті 123 КАС України встановлено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані судом неповажними, суд повертає позовну заяву.

Враховуючи, що позивачем пропущено встановлений частиною другою статті 122 КАС України строк звернення до адміністративного суду, а наведені нею причини пропуску строку не є поважними, позовна заява підлягає поверненню.

У встановлений судом строк - десять календарних днів з дня отримання копії ухвали про залишення позовної заяви без руху, тобто до 22.09.2026, позивач недоліки позовної заяви не усунув, клопотання про продовження строку для усунення недоліків не заявляв. З урахуванням викладеного, позивач пропустив встановлений законодавством строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Згідно з пунктом 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд уважає, що позовна заява підлягає поверненню.

Керуючись статтями 122, 123, 169, 293, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду - залишити без задоволення.

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - повернути позивачу.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Кодексом адміністративного судочинства України.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвали суду, яка не передбачена статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Дмитро ВОЛОШИН