Ухвала суду № 139946355, 22.09.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про повернення позовної заяви

22 вересня 2026 року Справа № 520/27422/26Суддя Харківського окружного адміністративного суду Олексій Котеньов, розглянувши питання щодо поновлення позивачу строку звернення до суду у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, в якому просить суд:

- визнати протиправною відмову Головного управління ДПС у Харківській області у проведенні перерахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік, оформлену листом від 26 січня 2024 року № 3771/6/20-40-24-07-07, наданим за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення звірки даних (вх. ГУ ДПС від 05.12.2023 № 83128/6/ЕКП/73);

- зобов`язати Головне управління ДПС у Харківській області провести перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік щодо нежитлової будівлі літ. «А-5», розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , виходячи з того, що об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 14707550 загальною площею 1820,7 кв. м і об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1237014463101 загальною площею 2120,4 кв. м є одним і тим самим об`єктом нерухомого майна загальною площею 2120,4 кв. м, та надіслати ОСОБА_1 нове податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 07.09.2026 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з моменту отримання копії ухвали шляхом надання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з доказами поважності причин його пропуску та квитанції про сплату судового збору в розмірі 1 064,96 грн.

Копія ухвали про залишення позовної заяви без руху доставлена представнику позивача до електронного кабінету в підсистемі "Електронний суд" 07.09.2026 о 13:50 год.

Від позивача надійшла до суду заява про поновлення процесуального строку звернення до суду та усунення недоліків позовної заяви.

В обґрунтування заяви позивач зазначив, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки після отримання відмови Головного управління ДПС у Харківській області у проведенні перерахунку податку він вживав заходів щодо захисту свого права. Зокрема, 05 грудня 2023 року звернувся до відповідача із заявою про проведення звірки даних, а після отримання відмови продовжив захист своїх прав у межах справи № 520/12219/23, у якій розглядалася заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами. Остаточний розгляд цього питання завершено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року. Також позивач послався на дію воєнного стану, безпекову ситуацію в місті Харкові та перебування за межами України, що, на його думку, ускладнювало своєчасне звернення до суду. Крім того, зазначив, що порушення його прав має триваючий характер, оскільки відповідачем не проведено перерахунок податку та не прийнято нове податкове повідомлення-рішення. На виконання ухвали суду позивач також надав квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1 064,96 грн. Просить визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними, поновити зазначений строк, визнати недоліки позовної заяви усуненими та прийняти позовну заяву до розгляду.

Розглянувши вказану заяву, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з ч. 2, 3 ст. 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою спонукання учасників адміністративного судочинства до своєчасного вчинення ними процесуальних дій. Регламентування строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Крім цього, строки звернення до суду із адміністративним позовом обмежують час, протягом якого правовідносини можуть вважатися спірними.

При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття «дізналася» та «повинна була дізнатись».

День, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли їй стало відомо про прийняття певного рішення, вчинення дії чи допущення бездіяльності, внаслідок чого відбулося порушення прав, свобод чи інтересів особи. Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів).

При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов`язок особи дізнатися про порушення своїх прав.

Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо вона знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дії, і у неї не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 28.05.2021 у справі №380/2355/20.

Судом установлено, що в межах даної справи позивач оскаржує відмову Головного управління ДПС у Харківській області в проведенні перерахунку суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2021 рік, оформлену листом від 26 січня 2024 року № 3771/6/20-40-24-07-07, наданим за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 про проведення звірки даних (вх. ГУ ДПС від 05.12.2023 № 83128/6/ЕКП/73).

Отже, позивачу в даному випадку встановлено шестимісячний строк звернення до суду.

При цьому, позивач звернувся до суду з даним позовом 01.09.2026, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду, про що судом було зазначено в ухвалі про залишення позовної заяви без руху.

Посилання позивача на те, що після отримання відмови Головного управління ДПС у Харківській області він продовжував захищати свої права у межах справи № 520/12219/23, у якій розглядалася заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами, не може бути визнано достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду.

Суд враховує, що звернення із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами саме по собі не позбавляло позивача можливості звернутися до адміністративного суду з окремим позовом щодо оскарження відмови відповідача у проведенні перерахунку податку. При цьому розгляд зазначеної заяви завершено постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 16 квітня 2024 року, однак із цим позовом позивач звернувся лише 01 вересня 2026 року, тобто після спливу значного проміжку часу.

Посилання позивача на дію воєнного стану, безпекову ситуацію у місті Харкові та перебування за межами України також не може бути визнано достатньою підставою для поновлення строку звернення до суду. Сам по собі факт дії воєнного стану, перебування особи за межами України або наявність загроз безпеці не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку. Позивачем не наведено конкретних обставин, які б упродовж установленого строку фактично унеможливлювали звернення до суду, та не надано належних доказів існування таких обставин.

При цьому, суд ураховує, що позовну заяву у цій справі подано позивачем особисто в електронній формі через підсистему «Електронний суд», що не потребувало його особистої присутності в Україні. Отже, саме по собі перебування позивача за межами України не позбавляло його можливості звернутися до адміністративного суду у встановлений законом строк, у тому числі у 2024 році, шляхом використання підсистеми «Електронний суд». Доказів технічної неможливості користування зазначеною системою або інших обставин, які об`єктивно перешкоджали позивачу подати позов у встановлений строк, суду не надано.

Суд також враховує, що позивач був обізнаний про відмову відповідача у проведенні перерахунку податку та мав можливість реалізувати право на судовий захист у встановлений законом строк. При цьому звернення до суду з позовом через електронну систему судочинства не вимагає особистої присутності позивача на території України.

Посилання позивача на те, що порушення його прав має триваючий характер у зв`язку з невиконанням відповідачем перерахунку суми податку та ненадсиланням нового податкового повідомлення-рішення, саме по собі не змінює моменту, з якого позивач дізнався про оскаржувану відмову відповідача, оформлену листом від 26 січня 2024 року № 3771/6/20-40-24-07-07.

Суд також зазначає, що тривалість пропуску строку може враховуватися під час оцінки поважності причин його пропуску, однак сама по собі не є підставою для поновлення строку. У даному випадку з моменту завершення розгляду справи № 520/12219/23 16 квітня 2024 року до моменту звернення позивача з цим позовом 01 вересня 2026 року минув значний проміжок часу.

Таким чином, наведені позивачем обставини свідчать про вчинення ним певних дій щодо захисту своїх прав, однак не підтверджують існування об`єктивних, непереборних та незалежних від його волі обставин, які унеможливлювали своєчасне звернення до адміністративного суду.

За таких обставин, суд доходить висновку, що причини пропуску строку звернення до суду, зазначені позивачем у заяві про його поновлення, не є поважними, а тому підстави для поновлення пропущеного процесуального строку відсутні.

Суд враховує правову позицію Верховного Суду у справі №813/3756/17, відповідно до якої встановлення законом процесуальних строків передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У пункті 36 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ, Європейський суд) від 04.12.1995 у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France) ЄСПЛ зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання іншого, не менш важливого принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.

Поряд із цим, ЄСПЛ звертав увагу на те, що "застосовуючи процесуальні норми, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який може вплинути на справедливість провадження, так і надмірною гнучкості, яка призведе до анулювання вимог процесуального законодавства (див. рішення у справі "Волчлі проти Франції" (Walchli v. France), заява №35787/03, п. 29, від 26.07.2007)".

Підстави пропуску строку можуть бути визнані поважними, строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк подання позову, апеляційної, касаційної скарги.

Отже, тільки наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права щодо оскарження дій, рішень, бездіяльності суб`єкта владних повноважень в порядку та у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск строку звернення з поважних причин.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним Судом у своїй постанові від 13.11.2018 року по справі № 804/958/17.

Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин.

Наведене дає підстави для висновку, що поновлення встановленого процесуальним законом строку здійснюється судом у виняткових, особливих випадках й лише за наявності обставин об`єктивного і непереборного характеру (підтверджених доказами), які істотно ускладнили або унеможливили своєчасну реалізацію права на звернення до суду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення причин їх недотримання вони повинні бути поважними, реальними або, непереборними і об`єктивно нездоланними на час перебігу строків звернення до суду.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Частиною 6 ст.161 КАС України регламентовано, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги заявлені позивачем із пропуском строку звернення до суду, підстави, вказані позивачем у відповідній заяві про поновлення строку звернення до суду не можуть бути визнані судом поважними, а тому позовну заяву слід повернути позивачу.

Відповідно до п.9 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 9, 122, 123, 169, 243, 247, 248, 256, 295, 297 КАС України, суд, - УХВАЛИВ:

Відмовити в задоволенні заяви позивача про поновлення процесуального строку звернення до суду.

Позовну заяву повернути позивачу.

Роз`яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом

Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку окремо від рішення суду повністю або частково у випадках, визначених статтею 294 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвалу у повному обсязі виготовлено 22 вересня 2026 року.

Суддя Олексій КОТЕНЬОВ