Рішення № 139945703, 22.09.2026, Маневицький районний суд Волинської області

Справа: 164/656/25

п/с 2/164/218/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2026 року. Селище Маневичі.

Маневицький районний суд Волинської області в складі:

головуючої судді Токарської І.С.,

з участю секретаря Власюка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селище Маневичі цивільну справу за позовом представника позивачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 - адвоката Штика Юрія Миколайовича до Маневицької селищної ради Камінь-Каширського району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

Адвокат Штик Ю.М. в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , звернувся в суд із вказаним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачів ОСОБА_3 , по смерті якого залишилося спадкове майно, а саме житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , земельна ділянка для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га, земельна ділянка для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,60 га та земельна ділянка для ведення особистого селянського господарства, площею 1,27 га. Від імені ОСОБА_3 . Новорудською сільською радою заповіт не посвідчувався. Спадкоємцями є дружина ОСОБА_4 , яка не претендує на спадщину, про що написала відповідну заяву, та діти ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , які прийняли спадщину шляхом спільного проживання та реєстрації зі спадкодавцем на момент його смерті. У зв`язку з відсутністю у спадкодавців правовстановлюючих документів про право власності на вказане спадкове майно, позивачам було відмовлено в нотаріальному оформленні спадкових прав, тому просили суд визнати за ними в порядку спадкування за законом право власності на вищевказане спадкове майно, що залишилось після смерті батька ОСОБА_3 .

У судове засідання представник позивачів ОСОБА_5 , позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , кожен зокрема, не з`явилися, подали до суду заяви з проханням проводити розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримали, просили задовольнити.

Відповідач Маневицька селищна рада Волинської області свого представника для участі в розгляді справи не направила, проте подали до суду заяву з проханням проводити розгляд справи у відсутності їх представника, щодо задоволення позову не заперечують.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України, суд вважає за можливе розглянути справу без фіксування судового процесу.

Дослідивши письмові докази у справі та проаналізувавши їх в сукупності, суд приходить наступних висновків.

У судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 10 серпня 2009 року (а.с. 7).

Відповідно до витягу з погосподарської книги № 1 за 2006-2010 роки та довідки виконавчого комітету Маневицької селищної ради № 67 від 29 січня 2025 року будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , земельна ділянка, площею 1,27 га, належить ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спадкодавець до дня смерті був зареєстрований та проживав за вказаною адресою разом із дружиною ОСОБА_4 та дітьми ОСОБА_6 , ОСОБА_7 . Заповіт від імені ОСОБА_3 Новорудською сільською радою не посвідчувався. Спадкоємцями є дружина та діти ОСОБА_3 (а.с. 8-9).

Згідно з висновком Маневицького архітектурно планувального підприємства від 17 лютого 2025 року житловий будинок та господарські будівлі, що знаходяться в АДРЕСА_1 , відповідають діючим державним будівельним, санітарним і пожежним нормам (а.с. 10).

Із архівного витягу з рішення сесії Новорудської сільської ради № 11/4 від 30 грудня 1997 року, вбачається, що ОСОБА_3 передано у приватну власність земельну ділянку для обслуговування житлового будинку, площею 0,25 га та земельну ділянку для ведення особистого підсобного господарства, площею 0,60 га (а.с. 13).

Як убачається з Державного акту на право приватної власності на землю серії ВЛ № 004852 від 30 червня 2003 року, ОСОБА_3 є власником земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,27 га (а.с. 28).

За вимогами ч. 1 ст. 328, п. 11 ч. 1 ст. 346 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності припиняється у разі припинення юридичної особи чи смерті власника.

Згідно зі ст. ст. 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Частиною 1 ст. 1225 ЦК України унормовано, що право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України унормовано, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Згідно зі ст. 1270 Цивільного кодексу України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 5 ч. 3.5 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16 травня 2013 року «Про судову практику розгляду судових справ про спадкування» якщо спадкодавець не набув права власності на земельну ділянку згідно зі ст. 125 ЗК України, проте розпочав процедуру приватизації земельної ділянки, відповідно до чинного законодавства України, а органом місцевого самоврядування відмовлено спадкоємцям у завершенні процедури приватизації, то спадкоємці мають право звернутися до суду із позовами про визнання відповідного права в порядку спадкування права на завершення приватизації та одержання державного акта про право власності на землю на ім`я спадкоємця, а не права власності на земельну ділянку.

Судом установлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 прийняли спадщину шляхом спільного проживання, проте постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 196/02-31 від 17 лютого 2025 року позивачкам відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті батька ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю документів, що посвідчують право власності на спадкове майно, а саме на: житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , земельні ділянки, площею 0,25 га, 0,60 га та 1,27 га (а.с. 34).

Відповідно до повідомлення Маневицької державної нотаріальної контори № 468/01-16 від 29 квітня 2025 року, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 заведена спадкова справа № 69 за 2025 рік. 17 лютого 2025 року з заявою про прийняття спадщини звернулися ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Зважаючи на вищевикладене та беручи до уваги те, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 є спадкоємцями за законом, прийняли спадщину у встановлений законом строк та спосіб, суд приходить висновку про доцільність визнання за позивачками права власності на вказане спадкове майно.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 13, 77, 81, 247, 265 ЦПК України, на підставі ст.ст. 328, 346, 1216, 1217, 1225, 1261, 1269, 1270, 1296 ЦК України, -

У Х В А Л И В :

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку спадкування право власності, відповідно за кожним окремо, на частку житлового будинку та відповідну частку господарських та побутових будівель і споруд, що знаходяться по АДРЕСА_1 , який належав ОСОБА_3 .

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку спадкування право на завершення приватизації та реєстрацію права власності відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відповідно за кожним окремо, на частку земельної ділянки загальною площею 0,85 га, яка включає в себе земельну ділянку, площею 0,25 га для обслуговування жилого будинку та земельну ділянку, площею 0,60 га для ведення особистого підсобного господарства, що згідно з архівним витягом з рішення сесії Новорудської сільської ради № 11/4 від 30 грудня 1997 року належала ОСОБА_3 .

Визнати за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , в порядку спадкування право власності, відповідно за кожним окремо, на частку земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 1,27 га, яка розташована на території Новорудської сільської ради Камінь-Каширського (Маневицького) району Волинської області та включає в себе: земельну ділянку № НОМЕР_2 , площею 0,8460 га з кадастровим номером 0723685100:04:001:0222, земельну ділянку № НОМЕР_3 , площею 0,4207 га з кадастровим номером 0723685100:04:001:0224, згідно з Державним актом на право приватної власності на землю серії ВЛ № 004852 виданого 30 червня 2003 року на ім`я ОСОБА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивачі ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 .

ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 .

Представник позивачів ОСОБА_5 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач Маневицька селищна рада Волинської області, адреса: 44601, сел. Маневичі Камінь-Каширський район Волинська область, вул. Незалежності, 30.

Повний текст судового рішення складено 22 вересня 2026 року.

Суддя

Маневицького районного суду

Волинської області І.С. Токарська