Рішення № 139945486, 16.09.2026, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/12302/26

Провадження № 2/161/6320/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

16 вересня 2026 року м. Луцьк

Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:

головуючого судді Мазура Д.Г.,

за участі секретаря судового засідання Дручок О.М.,

розглянувши в залі Луцького міськрайонного суду Волинської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 листопада 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №6489365, за умовами якого відповідач отримала кредитні кошти та зобов`язалася повернути їх і сплатити проценти за користування ними.

18 березня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №18/03/26, відповідно до умов якого до позивача перейшло право грошової вимоги за договором позики №6489365 від 07 листопада 2025 року.

Посилаючись на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за кредитним договором, позивач просить стягнути з неї заборгованість у загальному розмірі 20 185,00 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 червня 2026 року відкрито провадження у справі, вирішено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідач, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, у судове засідання не з`явилася, про причини неявки суд не повідомила, відзиву на позов не подала. Поштове відправлення, направлене за зареєстрованим місцем проживання відповідача, повернулося до суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, у судове засідання не з`явилася, причин неявки суду не повідомила, відзиву на позов не подала, а позивач проти заочного вирішення справи не заперечував, суд дійшов висновку про наявність передбачених ст. 280 ЦПК України підстав для проведення заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону і у встановлений строк.

Згідно зі ст.ст. 1048, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути отримані кредитні кошти та сплатити проценти у порядку та на умовах, встановлених договором.

Судом встановлено, що 07 листопада 2025 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №6489365.

За умовами договору відповідачу надано кредит у розмірі 5000,00 грн строком на 360 днів. Процентна ставка за користування кредитом становить 0,998 % на день.

18 березня 2026 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №18/03/26, відповідно до якого первісний кредитор передав позивачу належні йому права грошової вимоги до боржників, зазначених у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників до позивача перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором №6489365 у загальному розмірі 20 185,00 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту; 4322,50 грн заборгованість за процентами; 10 000,00 грн неустойка; 862,50 грн комісія за надання кредиту.

Відповідно до ст.ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав за правочином, при цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором.

Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань, повернення кредитних коштів або сплати нарахованих процентів матеріали справи не містять.

За таких обставин вимоги позивача про стягнення 5000,00 грн заборгованості за основною сумою кредиту та 4322,50 грн заборгованості за процентами є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо стягнення комісії у розмірі 862,50 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом можуть включатися, зокрема, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

Отже, саме по собі встановлення кредитодавцем у договорі споживчого кредиту комісії не суперечить вимогам закону. Разом з тим, така комісія повинна бути пов`язана з конкретною додатковою чи супутньою послугою, яка надається споживачу, а умови договору мають давати можливість встановити, за які саме дії чи послуги кредитодавця передбачено відповідну плату.

Як вбачається з кредитного договору №6489365 від 07 листопада 2025 року, відповідно до п. 1.12 договору «комісія за надання кредиту» визначена як грошові кошти, які позичальник зобов`язаний сплатити кредитодавцю за надання кредиту. Пунктом 2.2.8 договору розмір такої комісії встановлено у 17,25 % від суми наданого кредиту, що становить 862,50 грн.

Разом з тим, зі змісту зазначених положень договору не вбачається, яку саме додаткову чи супутню послугу, відмінну від безпосереднього надання кредитних коштів, кредитодавець зобов`язався надати позичальнику за вказану плату.

При цьому, саме надання кредиту становить основний зміст зобов`язання кредитодавця за кредитним договором. Умовами договору не визначено переліку конкретних додаткових чи супутніх послуг кредитодавця, за надання яких встановлена комісія у розмірі 862,50 грн, а матеріали справи не містять доказів фактичного надання відповідачу будь-якої окремої послуги, за яку нарахована зазначена комісія.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19, аналізуючи положення Закону України «Про споживче кредитування», виходила з того, що законом допускається встановлення кредитодавцем комісії за обслуговування кредиту, однак при вирішенні питання про правомірність такої плати підлягає встановленню, за які саме послуги кредитодавця вона передбачена.

Подібний правовий підхід викладений у постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19, постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 204/224/21 та постанові Верховного Суду від 10 січня 2024 року у справі № 727/5461/23. Зокрема, Верховний Суд звертав увагу на необхідність встановлення переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, за які договором передбачена відповідна комісія, а також наявності доказів їх надання та погодження зі споживачем.

Таким чином, враховуючи, що умовами кредитного договору комісію у розмірі 862,50 грн встановлено саме «за надання кредиту», при цьому конкретної додаткової чи супутньої послуги кредитодавця, за яку справляється така плата, договором не визначено, а доказів фактичного надання відповідачу відповідної окремої послуги позивачем не надано, суд дійшов висновку про недоведеність правових та фактичних підстав для стягнення з відповідача зазначеної комісії.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 862,50 грн задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги про стягнення неустойки у розмірі 10 000,00 грн суд виходить із наступного.

Відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Цією ж нормою передбачено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, законодавцем на період дії воєнного стану встановлено спеціальне правило щодо наслідків прострочення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами, відповідно до якого позичальник звільняється від обов`язку сплачувати неустойку (штраф, пеню), нараховану саме у зв`язку з таким простроченням.

Аналогічний підхід щодо застосування п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до кредитних правовідносин викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №706/68/23.

Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір №6489365 укладено 07 листопада 2025 року, тобто після введення в Україні воєнного стану. Згідно з наданим позивачем розрахунком до складу заявленої до стягнення заборгованості включено неустойку у розмірі 10 000,00 грн, нараховану у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем грошового зобов`язання за цим договором.

Таким чином, оскільки зазначена неустойка нарахована за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором у період, на який поширюється дія п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, відповідач звільняється від обов`язку її сплати, а відповідні нарахування підлягають списанню кредитодавцем.

За таких обставин правові підстави для стягнення з відповідача неустойки у розмірі 10 000,00 грн відсутні, а тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Отже, за результатами розгляду справи з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором № 6489365 від 07 листопада 2025 року в загальному розмірі 9322,50 грн, з яких: 5000,00 грн заборгованість за основною сумою кредиту та 4322,50 грн заборгованість за процентами. У задоволенні позовних вимог про стягнення 862,50 грн комісії та 10 000,00 грн неустойки слід відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України у разі часткового задоволення позову судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 1229,64 грн (2662,40 ? 9322,50 / 20 185,00).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 81, 141, 247, 263265, 280 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №6489365 від 07 листопада 2025 року у розмірі 9322 (дев`ять тисяч триста двадцять дві) гривні 50 копійок, з яких: 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок заборгованість за основною сумою кредиту; 4322 (чотири тисячі триста двадцять дві) гривні 50 копійок заборгованість за процентами.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» витрати зі сплати судового збору у розмірі 1229 (одна тисяча двісті двадцять дев`ять) гривень 64 копійки.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивачем заочне рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня проголошення заочного рішення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Лісова, 2; код в ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області Д.Г. Мазур