Вирок № 139945369, 22.09.2026, Ковельський міськрайонний суд Волинської області

Справа № 159/4174/26

Провадження № 1-кп/159/611/26

КОВЕЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. Ковель

Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12026030550000432 від 06.06.2026 стосовно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Ковель Волинської області, громадянина України, з базовою вищою освітою, одруженого, РНОКПП НОМЕР_1 , фізичної особи - підприємця, ззареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України,

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_4 , являючись фізичною особою - підприємцем, користуючись частиною нежитлового приміщення будки ГСМ, розташованою на земельній ділянці комунальної власності за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи значення та протиправний характер своїх дій, керуючим прямим умислом, вирішив для господарських цілей здійснити самовільне будівництво нежитлової будівлі господарського призначення на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, що розташована поруч згаданої земельної ділянки, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи і усвідомлюючи, що земельна ділянка, яка на момент самовільного зайняття не була сформована, перебувала у комунальній власності та жодне рішення щодо передавання її останньому в оренду чи будь-яке інше законне володіння, користування чи розпорядження уповноваженим органом не приймалося, діючи всупереч вимогам ст.116-126 Земельного кодексу України, які регламентують порядок набуття і реалізацію права на землю, а також не маючи відповідних дозвільних документів, які дають право виконувати будівельні роботи, у порушення вимог ст.9 Закону України «Про архітектурну діяльність», ст. 26, 31, 36, 37, 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», що передбачають загальний порядок видачі інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю дозволів на виконання будівельних робіт, без отримання вказаного дозволу відповідного органу, усвідомлюючи суспіль-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, у період вересня-листопада 2023 року, здійснив на самовільно зайнятій земельній ділянці комунальної власності, розташованій біля приміщення будки ГСМ за адресою: АДРЕСА_3 , самовільне будівництво одноповерхового об`єкта нерухомога майна - нежитлової будівлі господарського призначення, загальною площею 69 кв.м., чим вчинив самовільне будівництво будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці.

Вказаними умисними діями ОСОБА_4 вчинив самовільне будівництві будівлі на самовільно зайнятій земельній ділянці, зазначеній у частині першій ст.197-1 КК України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.3 ст.197-1 КК України.

Будучи допитаним у ході судового розгляду обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю. Підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення, викладенні в обвинувальному акті, вказав, що у 2023 році з метою здійснення підприємницької діяльності, у с.Лапні, поряд з частиною нежитлового приміщення будки ГСМ, якою користувався на законних підставах, самовільно зайняв земельну ділянку, на якій здійснив самовільне будівництво нежитлової будівлі господарського призначення. У вчиненому розкаявся, просив призначити йому покарання у виді штрафу.

Представники потерпілого Ковельської міської ради ОСОБА_5 та ОСОБА_6 24.08.2026 подали суду, кожен окремо, заяви, у яких просили судові засідання у кримінальному провадженні проводити без участі потерпілого, повідомили, що будь-яких претензій майнового та немайнового характеру до обвинуваченого немає, при призначенні йому покарання покладаються на розсуд суду.

Зважаючи на те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому стороною обвинувачення кримінального правопорушення при обставинах, викладених у обвинувальному акті, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз`яснивши їм положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Враховуючи викладене, суд, допитавши обвинуваченого, дослідивши матеріали кримінального провадження які характеризують особу обвинуваченого, прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

Суд погоджується з кваліфікацією стороною обвинувачення дій ОСОБА_4 за ч.3 ст.197-1 КК України.

Призначаючи покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особу винного у їх сукупності, наявність пом`якшуючих та обтяжуючих покарання обставин справи.

Так суд враховує, що вчинене ОСОБА_4 кримінальне правопорушення є згідно з ч.4 ст.12 КК України нетяжким злочином.

До обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого, суд згідно з п.1 ч.1 ст.66 КК України, відносить його щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.

Обставин, що обтяжують його покарання суд не встановив.

Крім цього, суд враховує, що ОСОБА_4 раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , .позитивно характеризується по місцю проживання дільничним офіцером поліції, 22.06.2026 здійснив донат на ЗСУ у сумі 30000 грн.

Відповідно до ст.50, 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципів справедливості, індивідуалізації та законності, покарання повинно відповідати характеру вчинених дій, ступеню тяжкості скоєного та даним про особу винного.

Вирішуючи питання щодо виду та розміру покарання, яке слід призначити обвинуваченому, суд прийшов до висновку, що, враховуючи санкцію ч.3 ст.197-1 КК України, для виправлення останнього та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, необхідним і достатнім покаранням є покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений, процесуальні витрати та речові докази відсутні.

На підставі наведеного, керуючись ст.369, 373-375 КПК України,

УХВАЛИВ :

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.197-1 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 1000 (одна тисяча) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Волинського апеляційного суду через Ковельський міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку після проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий:ОСОБА_1