Рішення № 139944772, 22.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/4529/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сич С.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Полтавського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (надалі - відповідач; ГУ ПФУ у Львівській області), у якій позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №183750004497 від 27.12.2024 про відмову ОСОБА_1 у призначені (відновленні) пенсії за віком та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області призначити (відновити) ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення до Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії, а саме з 10 квітня 2024 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач має право на отримання пенсії, оскільки починаючи з 01.01.2021 позивач отримував пенсію по законодавству України, зокрема, до страхового стажу позивача було зараховано стаж роботи 19 років 05 місяців 16 днів. У подальшому ОСОБА_1 відмовився від отримання пенсії по законодавству України у зв`язку з переїздом на проживання до російської федерації. Однак, 14.01.2022 у російській федерації позивачу відмовлено у призначенні пенсії по законодавству російської федерації та у січні 2022 року позивач повернувся в Україну. На звернення позивача про призначення пенсії рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №183750004497 від 27.12.2024 ОСОБА_1 відмовлено у призначені (відновленні) пенсії за віком. Позивач вважає це рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що його страховий стаж підтверджений трудовою книжкою, надати довідки позивач не має можливості через повномасштабне вторгнення росії в Україну, право позивача на отримання пенсії підтверджено тим, що раніше позивачу вже була призначена по законодавству України та виплачувалася пенсія, яку позивач отримував до 01.01.2022, у органів Пенсійного фонду України наявна пенсійна справа позивача в електронному вигляді, тому відсутність пенсійної справи в паперовому вигляді не перешкоджає відновити виплату пенсії позивачу, який досяг віку 70 років, є особою з інвалідністю та залишився без засобів для існування.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/4529/25; клопотання позивача про залучення третьої особи задоволено; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області; клопотання позивача про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження задоволено; розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні); витребувано докази.

24.04.2025 до суду надійшов відзив відповідача на позовну заяву /а.с. 144-147/, у якому представник відповідача просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі, посилаючись на те, що позивач звернувся 25.12.2024 до органу Пенсійного фонду України із заявою та пакетом документів для призначення дострокової пенсії за віком. За принципом екстериторіальності заява позивача розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Львівській області. Згідно даних електронної пенсійної справи вік ОСОБА_1 на дату звернення 73 роки 03 місяці 26 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача не зараховано: період роботи з 02.11.1971 по 20.11.1973 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою; період служби у військовій частині з 25.11.1974 по 26.09.1980 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки запис про звільнення в запас не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою; період роботи з 24.09.1980 по 30.12.1985 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки відсутня дата наказу для звільнення з роботи; періоди роботи: з 23.12.1986 по 15.04.1988 по 01.12.1988, з 05.05.1988 по 01.12.1988 та з 20.03.1989 по 31.12.1991 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки статтею 24-1 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, які проживають в Україні, за умови не здійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за вказаний період. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Інформація про отримання/неотримання виплат від органів пенсійного забезпечення Росії відсутня; періоди роботи: з 01.01.1992 по 25.10.1995 з 02.12.1996 по 29.12.1997, з 17.01.1998 по 05.04.1997, з 04.06.2007 по 31.07.2008 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки відповідно до Закону України від 23.12.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи ( служби) на території РРФСР по 31.12.1991.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось на підставі частини 4 статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши письмові докази і письмові пояснення сторін, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступні обставини та спірні правовідносини.

ОСОБА_1 (до реєстрації шлюбу 14.03.2007 ОСОБА_2 , а.с. 102), ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується паспортом громадянина України, копія якого наявна у матеріалах справи /а.с. 128-129/ та довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1157635-2022 від 02.09.2022 /а.с. 96-97/.

ОСОБА_1 за його завою від 27.01.2021 /а.с. 122/ призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2021 у розмірі 1769,00 грн. (страховий стаж до 01.01.2004 - 16 років 7 місяців 26 днів), що підтверджується рішенням Недригайлівського об`єднаного управління ПФУ про призначення пенсії №183750002086 від 15.01.2021 /а.с. 34-36/.

Із 01.12.2021 позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (страховий стаж - 19 років 5 місяців 16 днів), після перерахунку розмір пенсії обчислено в сумі 1934 грн. з 01.12.2021 та в сумі 2334 грн. з 29.08.2026, що підтверджено рішенням Недригайлівського об`єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії №183750002086 від 09.11.2021 /а.с.135-138/.

Позивач пояснив, що виплату пенсії було припинено 01.01.2022 у зв`язку з його переїздом до російської федерації.

25.12.2024 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення/перерахунок пенсії за віком /а.с. 94-95/.

При цьому, ОСОБА_1 повідомив орган Пенсійного фонду України про неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, про що надав лист пенсійного фонду російської федерації без номера та без дати, яким повідомлено, що у зв`язку з втратою громадянства російської федерації в 2020 році позивачу відмовлено у пенсійному забезпеченні /а.с. 141/.

Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

З урахуванням принципу екстериторіальності заяву та документи ОСОБА_1 в електронному вигляді передано на розгляд до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №183750004497 від 27.12.2024 відмовлено у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Вказане рішення вмотивоване наступним.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Вік заявника 73 роки 03 місяці 26 дів. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України "Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 15 років для осіб, які набули право на призначення пенсії до 31.12.2017. Страховий стаж особи становить 05 років 06 місяців 26 днів. Результати розгляду документів, доданих до заяви: за доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- ??період роботи з 02.11.1971 по 20.11.1973 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки запис про звільнення не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою;

- період служби у військовій частині з 25.11.1974 по 26.09.1980 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки запис про звільнення в запас не засвідчений підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою;

- період роботи з 24.09.1980 по 30.12.1985 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки відсутня дата наказу на звільнення з роботи.

Для зарахування вищезазначених періодів необхідно долучити уточнюючі довідки надані на підставі первинних документів та при необхідності довідки про перейменування (реорганізацію) підприємств;

- періоди роботи з 23.12.1986 по 15.04.1988, з 05.05.1988 10.12.1988 та з 20.03.1989 по 31.12.1991 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки статтею 24-1 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України у республіках колишнього Союзу РСР зараховуються до страхового стажу, у тому числі на пільгових умовах, особам, які проживають в Україні, за умови нездійснення іншою державою пенсійних виплат таким особам за вказаний період. Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат визначається Кабінетом Міністрів України. Інформація про отримання/неотримання виплат від органів пенсійного забезпечення росії відсутня;

- періоди роботи з 01.01.1992 по 25.10.1995, з 02.12.1996 по 29.12.1997, з 17.01.1998 по 05.04.1997, з 04.06.2007 по 31.07.2008 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки відповідно до Закону України від 23.02.2022 «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року» до страхового стажу зараховуються періоди роботи (служби) на РРФСР по 31.12.1991. Пунктом 14-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058, зі змінами, внесеними Законом від 25.04.2024 №3674-ІХ «Про внесення змін деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу то пенсійного забезпечення», передбачено, що громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації території виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органом пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду України в заяві особи про призначення, поновлення та продовження пенсії;

- період роботи з 02.2015 по 29.08.2016 згідно трудової книжки від 05.05.1970, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутня інформація про сплату страхових внесків. Згідно поданих документів право на пенсійну виплату відсутнє у зв`язку з необхідною кількістю страхового стажу, а також у заяві про призначення пенсії не зазначено особисте повідомлення заявника щодо неодержання пенсії в органах пенсійного забезпечення російської федерації /а.с. 142-143/.

Позивач не погодився з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №183750004497 від 27.12.2024 про відмову у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 та оскаржив його до суду у цій справі.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному рішенню Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №183750004497 від 27.12.2024 про відмову у призначення пенсії за віком ОСОБА_1 , суд дійшов наступних висновків.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Частиною шостою статті 92 Конституції України встановлює, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійною забезпечення.

За змістом пункту 1 частини першої статті 8 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (надалі - Закон №1058-IV) право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

В силу частини 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI передбачені випадки, коли виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється, а саме: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; {Положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009} 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2-1) за заявою пенсіонера про припинення виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном; 3) у разі смерті пенсіонера, визнання його безвісно відсутнім або оголошення померлим у встановленому законом порядку; 3-1) у разі надання пенсіонеру статусу особи, зниклої безвісти за особливих обставин, відповідно до Закону України "Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин"; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 4-1) у разі непроходження фізичної ідентифікації у випадках, передбачених законодавством; 5) в інших випадках, передбачених законом.

Перелік підстав припинення виплати пенсії, визначений частиною 1 статті 49 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", є вичерпним та передбачає можливість припинення виплати пенсії з інших підстав лише у випадках, передбачених законом.

Поновлення виплати пенсії здійснюється за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати. Виплата пенсії поновлюється в порядку, передбаченому частиною третьою статті 35 та статтею 46 цього Закону (частина 2 статті 49 цього Закону № 1058-VI ).

Законодавством України, у тому числі Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI, не передбачено можливості повторного призначення одного й того ж виду пенсії згідно одного й того ж закону. Натомість, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-VI у разі припинення виплати пенсії передбачена можливість поновлення виплати пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду протягом 10 днів після з`ясування обставин та наявності умов для відновлення її виплати.

Відповідно до пункту 1.8 розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 в редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), днем звернення за перерахунком пенсії, переведенням з одного виду пенсії на інший, поновленням, продовженням виплати пенсії, припиненням перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отриманням пенсії за місцем фактичного проживання, продовженням виплати пенсії за довіреністю, виплатою частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплатою пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведенням виплати пенсії за новим місцем проживання, у зв`язку із працевлаштуванням (звільненням), початком (припиненням) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, виплатою недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, припиненням виплати пенсії у зв`язку з тимчасовим проживанням за кордоном вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, заяви з усіма необхідними документами (у разі подання заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія - дата реєстрації заяви зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів).

Згідно з пунктом 2.8 розділу ІІ Порядку №22-1 поновлення виплати пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюються за документами, що є в пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на дату призначення пенсії.

У випадку поновлення виплати пенсії особі, якій не було проведено перерахунок відповідно до статті 43 Закону, заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається відповідно до статті 40 Закону із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до цього Закону враховується для обчислення пенсій, призначених до 2004 року.

При поновленні виплати пенсії та переведенні з одного виду пенсії на інший до наявних документів особа може додати: 1) документи про страховий стаж за період роботи до 01 січня 2004 року, який не врахований у пенсійній справі, у тому числі після призначення пенсії. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу; 2) довідку про заробітну плату відповідно до абзаців другого і третього підпункту 3 пункту 2.1 цього розділу; 3) документи про обставини, що впливають на розмір пенсії (наприклад, зміна кількості членів сім`ї, які перебували на утриманні пенсіонера чи померлого годувальника, виникнення (втрата) права на надбавку на непрацездатних членів сім`ї і надбавку на догляд за ними, визнання заявника одиноким і таким, що потребує сторонньої допомоги, визнання заявника особою з інвалідністю або учасником війни тощо).

Як встановлено судом, з 01.01.2021 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 01.01.2021 (страховий стаж до 01.01.2004 - 16 років 7 місяців 26 днів), що підтверджується рішенням Недригайлівського об`єднаного управління ПФУ про призначення пенсії №183750002086 від 15.01.2021 /а.с. 34-36/.

Із 01.12.2021 позивачу здійснено перерахунок пенсії у зв`язку зі зміною прожиткового мінімуму (страховий стаж до 01.01.2004 - 18 років 2 місяці 16 днів), що підтверджено рішенням Недригайлівського об`єднаного управління ПФУ про перерахунок пенсії №183750002086 від 09.11.2021 /а.с.135-138/.

Отже, у спірному випадку позивачу була призначена пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", яку він отримував з 01.01.2022 до 01.01.2022.

Пенсійним органом не встановлено факту виплати пенсії позивачу пенсійними органами російської федерації, зокрема, з 25.12.2024, тобто з дати, коли позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою.

Водночас, ОСОБА_1 повідомив орган Пенсійного фонду України про неодержання ним пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації, про що надав лист пенсійного фонду російської федерації без номера та без дати, яким повідомлено, що у зв`язку з втратою громадянства російської федерації в 2020 році позивачу відмовлено у пенсійному забезпеченні /а.с. 141/.

У матеріалах пенсійної справи також міститься пояснення позивача, датоване 10.04.2024, про те, що пенсію в росії він не отримує /а.с. 121/.

Матеріалами справи підтверджено, що органом Пенсійного фонду України у 2021 році було зараховано до страхового стажу позивача 19 років 5 місяців 16 днів /а.с. 135-136/, а саме:

- з 02.09.1968 по 05.03.1970 - період навчання у вищих навчальних закладах;

- з 02.11.1971 по 20.11.1973 - період проходження військової служби строкової;

- з 25.11.1974 по 26.09.1980 - військова служба інша;

- з 15.01.1986 по 03.11.1986 - військова служба інша;

- з 27.09.1980 по 22.10.1985, з 21.09.1987 по 09.12.1987, з 07.01.1988 по 15.04.1988, з 05.05.1988 по 01.12.1988, з 01.03.1995 по 25.12.1995, з 01.12.1996 по 30.11.1997, з 01.06.2007 по 10.06.2007, з 01.07.2007 по 10.07.2007, з 01.08.2007 по 10.08.2007, з 01.09.2007 по 10.09.2007, з 01.10.2007 по 10.10.2007, з 01.11.2007 по 09.11.2007, з 01.12.2007 по 10.12.2007, з 01.05.2009 по 12.05.2009, з 01.06.2009 по 12.06.2009, з 01.07.2009 по 12.07.2009, з 01.08.2009 по 12.08.2009, з 01.09.2009 по 12.09.2009, з 01.10.2009 по 12.10.2009, з 01.11.2009 по 10.11.2009, з 01.12.2009 по 10.12.2009, з 01.01.2010 по 09.01.2010, з 01.02.2010 по 08.02.2010, з 01.03.2010 по 09.03.2010, з 01.04.2010 по 08.04.2010, з 01.05.2010 по 06.05.2010, з 01.06.2010 по 08.06.2010, з 01.11.2013 по 15.11.2013, з 01.12.2013 по 31.01.2014, з 01.08.2014 по 31.01.2015.

Відповідачем не надано до суду доказів того, що пенсія була призначена позивачу з 01.01.2021 на підставі документів, що містять недостовірні відомості.

Частиною 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (частина 2 статті 24 Закону №1058-IV).

Періоди роботи позивача: з 01.06.2007 по 10.06.2007, з 01.07.2007 по 10.07.2007, з 01.08.2007 по 10.08.2007, з 01.09.2007 по 10.09.2007, з 01.10.2007 по 10.10.2007, з 01.11.2007 по 09.11.2007, з 01.12.2007 по 10.12.2007, з 01.05.2009 по 12.05.2009, з 01.06.2009 по 12.06.2009, з 01.07.2009 по 12.07.2009, з 01.08.2009 по 12.08.2009, з 01.09.2009 по 12.09.2009, з 01.10.2009 по 12.10.2009, з 01.11.2009 по 10.11.2009, з 01.12.2009 по 10.12.2009, з 01.01.2010 по 09.01.2010, з 01.02.2010 по 08.02.2010, з 01.03.2010 по 09.03.2010, з 01.04.2010 по 08.04.2010, з 01.05.2010 по 06.05.2010, з 01.06.2010 по 08.06.2010, з 01.11.2013 по 15.11.2013, з 01.12.2013 по 31.01.2014, з 01.08.2014 по 31.01.2015, - була зараховані до страхового стажу ОСОБА_1 на підставі даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, що підтверджується витягом з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування Індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 /а.с. 133-134/, що відповідає вимозі частини 2 статті 24 Закону №1058-IV.

Відповідно до частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

До 01.01.2004 порядок підтвердження стажу роботи був визначений статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 № 1788-XII (надалі - Закон № 1788-XII).

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку № 637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Таким чином, страховий стаж підтверджується записами у трудовій книжці, і лише у випадку їх відсутності встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи та архівними установами, зокрема довідками, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до пункту "д" частини 3 статті 56 Закону "Про пенсійне забезпечення" №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637 встановлено, що час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Довідкою Державного навчального закладу "Електрорадіотехнічний ліцей м. Полтави" від 25.01.2021 №9, що міститься в матеріалах пенсійної справи позивача /а.с. 103/, підтверджено, що ОСОБА_3 навчався в Полтавському технічному училищі №1 за професією слюсар-ремонтник та згідно книг наказів про зарахування та відрахування учнів: зарахований 02.09.1968 (наказ №28-к від 02.09.1968) та відрахований 05.03.1970 у зв`язку із закінченням повного курсу навчання (наказ №27-к від 05.03.1970), форма навчання - денна.

Отже, період навчання позивача з 02.09.1968 по 05.03.1970 Полтавському технічному училищі №1 підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача та був зарахований органом Пенсійного фонду України при призначенні позивачу пенсії за віком у 2021 році.

За приписами частини 3 статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується також, зокрема, військова служба.

Відповідно до пункту 6 Порядку № 637 визначено, що для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: військові квитки; довідки територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ.

Військовим квитком ОСОБА_3 підтверджується, що позивач проходив дійсну військову службу з 02.11.1971 по 26.09.1980 та з 15.01.1986 по 03.11.1986 /а.с. 125-126/.

Довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 від 15.07.2024 №1360, яка міститься у матеріалах пенсійної справи позивача /а.с. 77/, підтверджено, що ОСОБА_1 , 1951 року народження, дійсно проходив військову службу в Збройних Силах: з 02.11.1971 по 26.09.1980, з 15.01.1986 по 03.11.1986, військове звання прапорщик /а.с. 77/.

Відповідно до обліково-послужної картки до військового квитка ОСОБА_3 /а.с. 18-19/ позивач був звільнений у запас 20.11.1973, зарахований на надстрокову службу 25.11.1974, звільнений у запас 26.09.1980.

Враховуючи період проходження позивачем військової служби, слід застосувати Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затверджене Постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590.

Підпунктом "к" частини 1 пункту 109 вказаного Положення передбачено, що крім роботи в якості робочого або службовця в загальний стаж роботи зараховується також служба в складі Збройних Сил СРСР.

Отже, позивач має право на врахування до страхового стажу періоди проходження військової служби в армії з 02.11.1971 по 20.11.1973, з 25.11.1974 по 26.09.1980, з 15.01.1986 по 03.11.1986 та ці періоди були зараховані до страхового стажу позивача при призначенні позивачу пенсії за віком у 2021 році.

Щодо недоліків при заповненні трудової книжки суд зазначає наступне.

Згідно з пунктами 2.2, 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20 липня 1974 року №162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну з дня прийому на роботу.

До трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань; заохочення за успіхи в роботі, що застосовуються трудовим колективом, а також нагородження і заохочення, передбачені правилами внутрішнього трудового розпорядку і статутами про дисципліну; інші заохочення відповідно до чинного законодавства.

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилами чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою записи про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з пунктом 2.5 цієї Інструкції в разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення, інші виправлення, виправлення виконується власником того підприємства, де було зроблено відповідний запис. Адміністрація за новим місцем роботи зобов`язана надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Таким чином, обов`язок щодо заповнення трудової книжки, внесення виправлення до трудової книжки вказаною Інструкцією покладався саме на адміністрацію підприємства, а не на працівника.

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 №58 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за N110 (у редакції, чинній на час внесення до трудової книжки спірного запису за №№5-8), усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Наприклад, якщо робітник або службовець прийнятий на роботу 5 січня 1993 р., у графі 2 трудової книжки записується "05.01.1993". Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Пунктом 4.1 цієї Інструкції передбачено, що у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Отже, обов`язок щодо заповнення трудової книжки й у цьому випадку також покладався на власника або уповноважений ним орган, а не на працівника.

Верховний Суд неодноразово висловлював правову позицію, викладену, зокрема, у постановах від 28 лютого 2018 року у справі № 428/7863/17 та від 16 квітня 2020 року у справі №159/4315/16-а про те, що певні недоліки в заповненні трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. Відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи організації, і не може мати негативні наслідки для особи, яка звернулася за пенсією.

Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Орган Пенсійного фонду України не врахував, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

ЄСПЛ також наголошує на особливій важливості принципу "належного урядування", зокрема, у справі "Лелас проти Хорватії" (заява № 55555/08) - держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу" (пункт 74).

Згідно ст.19 Закону України "Про міжнародні договори України" чинні міжнародні договори України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства. Якщо міжнародним договором України, який набрав чинності в установленому порядку, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені у відповідному акті законодавства України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Приписами частини другою статті 4 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору.

Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація (далі - Угода).

Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (стаття 5 Угоди).

Відповідно до статті 1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.

Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.

Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою.

Згідно із абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і Урядом РФ "Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн" від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв`язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визнається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність. Сторонами визнаються дипломи, свідоцтво, інші документи державного зразка про рівень освіти і кваліфікації, які видані відповідними компетентними органами Сторін, без легалізації.

Частиною другою статті 4 Угоди "Про співробітництво в галузі трудової міграції та соціального захисту трудівників-мігрантів" від 15 квітня 1994 року, підписаної Урядами Азербайджанської Республіки, Республіки Вірменія, республіки Білорусь, Республіки Грузія, Республіки Казахстан, Киргизької Республіки, Республіки Молдова, російська федерація, Республіки Таджикистан, Туркменістану, Республіки Узбекистан, України, передбачено, що трудовий стаж, зокрема стаж на пільгових підставах і за спеціальністю, взаємно визнається Сторонами.

Отже, з аналізу наведеного вище, виходить, що обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством держави, на території якої відбувалась трудова діяльність; пільговий стаж, набутий на території однієї з цих двох держав, визнається іншою державою.

Постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 "Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення" постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 р. у м. Москві.

Зазначена вище постанова набрала чинності 02.12.2022.

Відтак, до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022 Україна, як держава - учасниця Угоди виконує зобов`язання, взяті згідно Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992.

Суд зазначає, що за наявності чинних у період роботи особи положень Угоди, що передбачали відповідне право, така особа не може нести негативні наслідки у вигляді відмови у зарахуванні спірного періоду роботи до страхового стажу та/або у вигляду виключення таких періодів зі страхового стажу особи, якій пенсія була призначена у 2021 році.

Позиція відповідача суперечить принципу верховенства права, оскільки право особи на поновлення виплати пенсії не пов`язується з такими чинниками, як припинення дипломатичних відносин з однією з держав-учасниць Угоди.

Підсумовуючи все викладене вище, зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми права, якими врегульовані спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення №183750004497 від 27 грудня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без дотримання вимог частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому враховуючи, що відповідно до пункту 2 частини 2 статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень, суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №183750004497 від 27 грудня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

При цьому суд зазначає, що Закон № 1058-VI не встановлює права чи обов`язку органу Пенсійного фонду України повторно призначати пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особі, якій така пенсія вже була призначена, як у спірному випадку.

У даному випадку Законом передбачена можливість поновлення виплати пенсії за рішенням територіального органу Пенсійного фонду.

Суд зауважує, що заява позивача від 10.04.2024 розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, яким прийнято рішення від 17.04.2024 №183750004497, що не є предметом оскарження у даній справі, Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області не є відповідачем у цій справі та жодних вимог до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області позивачем у цій справі не звернуто.

Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене вище, з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 з 25 грудня 2024 року, тобто з дати звернення із відповідною заявою про поновлення виплати пенсії, за результатом розгляду якої прийнято оскаржуване у цій справі рішення.

Отже, позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.

Підстави для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача судових витрат відсутні.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 7, 9, 77, 139, 229, 243-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (вул. Митрополита Андрія, 10, м. Львів, 79016, ідентифікаційний код 13814885), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, 40009, ідентифікаційний код 21108013), про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області №183750004497 від 27 грудня 2024 року про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області прийняти рішення про поновлення виплати пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" ОСОБА_1 з 25 грудня 2024 року.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя С.С. Сич