Рішення № 139944763, 21.09.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2026 року м. ПолтаваСправа № 440/7299/26

Полтавський окружний адміністративний суд у складі Шевякова І.С. розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання протиправним та скасування рішення.

Позовні вимоги:

визнати протиправним та скасувати рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО № В-143 від 09 травня 2025 року.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі - позивач; ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи" Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення.

Ухвалою від 10.06.2026 відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії було вирішено, що по патології опорно-рухового апарату даних на визнання особи хворого особою з інвалідністю ІІІ групи на момент винесення експертного рішення згідно чинного законодавства недостатньо, рішення від 10.05.2023 є необґрунтованим.

Позивач не погодився з даним рішенням відповідача, вважає, що спірне рішення відповідач прийняв з грубим порушенням встановленої законодавством процедури його прийняття, без участі позивача, без належних підстав для проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішення про встановлення інвалідності відповідно до вимог абз. 10 п. 13 Положення № 1317 та всупереч п. 8 Положення про Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ України № 1809 від 26.10.2024.

За твердженням ОСОБА_1 , повідомлення про необхідність проходження обстеження, отримано позивачем вже після спливу терміну проходження обстеження, зазначеного в листі, що унеможливило прибуття позивача до Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» для повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень. Крім того, повідомлення про засідання, на якому прийняте рішення про невизнання позивача особою з інвалідністю, ні засобами електронного зв`язку, ні поштою, позивачу не надсилалось та ним не отримано.

Відповідач проти позову заперечував, у відзиві на позов зазначав, що до відповідача надійшов запит №23425-2024 від 22.10.2024 (09595) з ГУНП в Полтавській області в рамках кримінального провадження №62023170010000099 від 10.03.2023 здійснити перевірку обґрунтованості рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб та у разі необхідності провести переогляд шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно таких осіб і прийняти відповідні рішення.

09.05.2025 експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи ЦОФСО за результатами проведеного аналізу медико-експертної справи позивача було встановлено, що гр. ОСОБА_1 , 1974 р.н., за професією майстер лісу, не працює. Згідно акту МСЕК №645 від 10.05.2023 визнаний особою з інвалідністю 3 групи з захворювання до 01.06.2024 по патології шкіри з ураженням опорно-рухової системи. Згідно анамнезу страждає на псоріаз з 2013 р. В медико-експертній справі є виписка денного стаціонару Миргородської МКЛ (з 09.03 по 20.03.2023), де є запис дерматолога, із обстежень ЗАК, б/х ревмопроби відсутні, виставлений діагноз поширений бляшний псоріаз, змішана форма, псоріатична артропатія, без зазначення ступеню активності та ПФС, лікування в ревматологічній відсутнє. Згідно заключення травматолога ПФС І від 06.04.2023 та ревматолога від 06.04.2023 псоріатична артропатія, активність II ст. з ураженням суглобів колінних, променевих, Ро II ст., ПФС II ст., контрактури суглобів кистей. Даних щодо колінних суглобів не об`єктивізовано. В зв`язку з розходженням даних виставлення діагнозів, на обстеження в УЛ хворий не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідав. Враховуючи аналіз медико-експертної справи ЕК прийшла до висновку, що по патології опорно-рухового апарату даних на визнання хворого особою з інвалідністю 3 групи на момент винесення експертного рішення згідно чинного законодавства не було. Рішення від 10.05.2023 не обґрунтованим. Рішення ЕК інвалідом не визнаний.

Тобто, ступені функціональних порушень органів та систем, зазначені у діагнозі позивача, а також відповідний ступінь обмеження життєдіяльності, не відповідають критеріям для визначення групи інвалідності згідно з чинним законодавством.

Враховуючи вищезазначене, на думку відповідача, рішення про встановлення групи інвалідності позивачу було законно та обґрунтовано скасовано Центром оцінювання функціонального стану особи 09.05.2025.

Справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 та частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

Обставини справи, встановлені судом

ОСОБА_1 10.05.2023 медико-соціальною експертною комісією було встановлено 3 групу інвалідності; загальне захворювання, строком до 01.06.2024.

Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи Державна установа «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» від 09.05.2025 №В-143 за результатами перевірки обґрунтованості рішення медико-соціальної експертної комісії було вирішено, що по патології опорно-рухового апарату даних на визнання хворого особою з інвалідністю 3 групи на момент винесення експертного рішення згідно чинного законодавства не було. Рішення від 10.05.2023 є не обґрунтованим. Рішення ЕК інвалідом не визнаний.

Не погодившись з рішенням експертної команди, позивач оскаржив його до суду.

Норми права, що підлягають застосуванню

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" (далі Закон №875-ХІІ).

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №875-ХІІ особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

У силу частини першої статті 3 Закону №875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

За змістом частини другої статті 6 Закону №875-ХІІ особа (її уповноважений представник) має право оскаржити рішення медико-соціальної експертної комісії, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи в порядку адміністративного оскарження відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" з урахуванням особливостей, встановлених Основами законодавства України про охорону здоров`я, та/або в судовому порядку.

Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV "Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні" (далі Закон №2961-IV).

За визначенням, наведеним в абзаці четвертому частини першої статті 1 Закону №2961-IV інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024 введено в дію Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 "Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів" (далі - Рішення РНБО від 22.10.2024), яким рекомендовано Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення.

Підпунктом "б" пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 делеговано Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочі групи із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанови від 25.10.2024 № 1207 "Про внесення зміни до пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу" та від 08.11.2024 №1276 "Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 року №1317", якими вніс зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 "Питання медико-соціальної експертизи".

За змістом абзацу п`ятого пункту 4 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317 (далі Положення №1317) з урахуванням змін, внесених вказаними вище постановами Уряду України, МОЗ утворює Центральну медико-соціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. За рішенням МОЗ права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ можуть бути покладені на підприємство, установу або організацію, що належить до сфери управління МОЗ та має ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики. Документи, оформлені Центральною медико-соціальною експертною комісією МОЗ, підписуються її головою або заступником голови (у разі відсутності голови) та засвідчуються штампом Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 наказом МОЗ України від 26.10.2024 №1809 "Про покладання прав та обов`язків Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ" права та обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії МОЗ покладено на державну установу Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України (код згідно з ЄДРПОУ 03191673) з дати підписання цього наказу.

Законом України від 19.12.2024 №4170-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування медико-соціальної експертизи та впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Закон №4170-ІХ) внесено зміни до законів України щодо процедури і повноважень суб`єктів владних повноважень щодо встановлення особам інвалідності.

Згідно з абзацом першим пункту 1 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 січня 2025 року (окрім деяких пунктів).

Відповідно до абзацу першого пункту 2 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-IX установлено, що особам, яким встановлено інвалідність органами медико-соціальної експертизи, гарантується збереження статусу та соціальної захищеності в повному обсязі, передбаченому законодавством України для осіб з інвалідністю, на встановлений строк інвалідності.

Пунктом 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №4170-ІХ установлено, що повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я України припиняються 31 грудня 2024 року.

З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до цього Закону та Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

15.11.2024 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" (далі - Постанова №1338), якою затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії встановлення інвалідності.

Відповідно до абзаців сьомого, восьмого пункту 3 Постанови №1338 перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою.

Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України Про військовий обов`язок та військову службу та Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами.

За змістом абзацу першого пункту 2, абзацу другого пункту 3 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, експертні команди формуються та функціонують у кластерних та/або надкластерних закладах охорони здоров`я, а також за потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону в закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я).

Експертні команди формуються з метою організації та проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - оцінювання) відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи та критеріїв направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. №1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Відповідно до підпункту 2 пункту 8 названого Положення Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями на виконання ухвали слідчого судді або рішення, ухвали суду стосовно зазначеної в ухвалі слідчого судді або рішення, ухвалі суду особи, за запитом робочої групи із забезпечення моніторингу в сфері оцінювання, утвореної керівником обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації), або за результатами моніторингу наявних в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи даних.

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання особи, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої має бути проведено, на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування), а також відображається в електронній системі щодо оцінювання повсякденного функціонування особи для лікаря, який направив на оцінювання, по якому проводиться перевірка обґрунтованості рішення. Оцінювання в такому випадку здійснюється на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження, та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

На виконання пункту 7 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи наказом Міністерства охорони здоров`я України від 03.12.2024 №2022 покладено права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи на державну установу "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (ідентифікаційний код згідно з ЄДРПОУ 03191673).

Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком.

Відповідно до пунктів 47, 48 Порядку №1338 повторне оцінювання осіб з інвалідністю з нестійкими, оборотними змінами та порушеннями функцій організму проводиться раз на один - три роки або в інший строк, визначений відповідно до критеріїв встановлення інвалідності, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи.

Повторне оцінювання осіб з інвалідністю, а також осіб, інвалідність яких встановлена без зазначення строку проведення повторного оцінювання, проводиться раніше зазначеного строку за направленням, сформованим лікарем на підставі звернення такої особи з інвалідністю або її уповноваженого представника, у разі настання змін у стані здоров`я і працездатності або за рішенням суду.

Пунктом 51 Порядку №1338 передбачено, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями:

на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді;

за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу);

за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи.

Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ.

До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції.

Робоча група з моніторингу:

здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону;

формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями.

Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій).

Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється.

Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова.

За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями.

Висновки щодо правозастосування

У цій справі спір стосується правомірності рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи про скасування рішення МСЕК про встановлення позивачу третьої групи інвалідності.

Як вже зазначалося, на виконання Рішення РНБО від 22.10.2024, введеного в дію Указом Президента України від 22.10.2024 №732/2024, постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338 "Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи" затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи та Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, якими передбачено підстави та процедуру здійснення перевірки обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності, прийнятих до 31.12.2024 медико-соціальними експертними комісіями.

Наказом МОЗ України від 03.12.2024 №2022 права та обов`язки Центру оцінювання функціонального стану особи покладено на відповідача - ДУ "УкрДержНДІМСПІ МОЗ України", а тому доводи позивача щодо проведення перевірки обґрунтованості рішення МСЕК про встановлення йому інвалідності неуповноваженим органом суд визнає помилковими і відхиляє.

Відповідач є органом, уповноваженим на здійснення перевірки обґрунтованості рішень про встановлення інвалідності, прийнятих до 31.12.2024 медико-соціальними експертними комісіями.

Щодо дотримання процедури перевірки рішення про встановлення позивачу інвалідності - суд вказує, що йому не надано жодних доказів правомірності в частині її процедури. Тому аргументи позивача про грубі порушення процедури не спростовані.

В силу абзацу другого підпункту 2 пункту 8 Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2024 №1338, передбачено обов`язок експертної команди повідомити особу про проведення повторного оцінювання на адресу її електронної пошти, а в разі відсутності електронної пошти - шляхом надсилання в паперовій формі протягом п`яти календарних днів засобами поштового зв`язку рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування).

Листом від 03.02.2025 №51 Вінницький національний медичний університет ім. М.І. Пирогова повідомив ОСОБА_1 про необхідність прибуття до Університетської лікарні в період з 10.02.2025 по 17.02.2025.

Позивач, не заперечуючи факту отримання цього листа, стверджує, що таке отримання відбулося вже після спливу строку прибуття на обстеження, встановленого в листі.

Відповідач даного твердження не спростував, доказів отримання ОСОБА_1 листа від 03.02.2025 №51 завчасно у розумний строк - суду не надав.

Матеріали справи не містять жодних доказів будь-якого повідомлення позивача про проведення повторного оцінювання у строк до 17.02.2025.

Більш того, адреса позивача, зазначена в листі від 03.02.2025, є неповною, не містить назви вулиці та номеру будинку, що об`єктивно уповільнило термін його отримання ОСОБА_1 .

Окремо суд має вказати на порушення відповідачем ряду положень Закону України "Про адміністративну процедуру".

Закон України "Про адміністративну процедуру" від 17 лютого 2022 року № 2073-IX (далі - Закон № 2073-IX, ЗАП) регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

В розумінні п. 1, 3, 4, 11 ч. 1 ст. 2 Закону № 2073-IX адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб`єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації.

Адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб).

Адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта.

Функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.

Відповідач у цій справі, за порядком формування та наданими повноваженнями щодо прийняття рішень відповідають критеріям органу публічної адміністрації, тому на них при виконанні повноважень поширюються вимоги Закону № 2073-IX.

Також суд вказує з цього приводу, що відповідно до п. 9 ч. ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах щодо оскарження рішень атестаційних, конкурсних, медико-соціальних експертних комісій, експертних команд з оцінювання повсякденного функціонування особи та інших подібних органів, рішення яких є обов`язковими для органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших осіб.

У відповідності до ст. 17 Закону № 2073-IX особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи.

Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків.

Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

В силу положень ст. 63 Закону № 2073-IX учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом.

Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви.

Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Заслуховування не проводиться, якщо: 1) необхідно вжити негайних заходів для запобігання заподіянню шкоди; 2) відповідно до законодавства вимагається негайне прийняття рішення; 3) адміністративний орган приймає відповідний адміністративний акт в автоматичному режимі; 4) прохання заявника є очевидно безпідставним.

З наведеного нормативно-правового регулювання адміністративної процедури вбачається, що орган публічної адміністрації повинен проінформувати особу, звернення якої розглядається, про права та обов`язки, в тому числі право брати участь у процедурі адміністративного провадження, а у випадку негативних для особи наслідків, які тягне за собою адміністративний акт - заслуховування особи проводиться в обов`язковому порядку.

Відповідач не надав до суду доказів інформування позивача про його права та обов`язки, в тому числі право бути заслуханим та право надавати документи.

Отже, проведення розгляду справи без участі позивача є порушенням вищенаведених вимог Закону № 2073-IX.

З огляду на викладене, судом встановлено, що відповідач допустив порушення процедури проведення перевірки обґрунтованості рішення щодо встановлення інвалідності позивачу.

Відповідно до пункту 3 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

У постанові Верховного Суду від 28.11.2022 у справі №826/6029/18 викладено правовий висновок, відповідно до якого у контексті вимог частини другої статті 2 КАС України нормативне обґрунтування прийнятого рішення та його співвідношення з фактичними обставинами не є формальною вимогою, оскільки суд має перевірити чи діяв суб`єкт владних повноважень, у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень; принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає у тому, щоб рішенням було прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.

У постанові Верховного Суду від 12.09.2023 у справі №420/14943/21 зазначено, що критеріями обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень є: 1) логічність та структурованість викладення мотивів, що стали підставою для прийняття відповідного рішення; 2) пов`язаність наведених мотивів з конкретно наведеними нормами права, що становлять правову основу такого рішення; 3) наявність правової оцінки фактичних обставин справи (поданих документів, інших доказів), врахування яких є обов`язковим у силу вимог закону під час прийняття відповідного рішення; 4) відповідність висновків, викладених у такому рішенні, фактичним обставинам справи; 5) відсутність немотивованих висновків та висновків, які не ґрунтуються на нормах права.

У витязі з рішення експертної команди від 09.05.2025 № В143 в якості обґрунтування рішення зазначено: "В медико-експертній справі є виписка денного стаціонару Миргородської МКЛ (з 09.03 по 20.03.2023), де є запис дерматолога, із обстежень ЗАК, б/х ревмопроби відсутні, виставлений діагноз поширений бляшний псоріаз, змішана форма, псоріатична артропатія, без зазначення ступеню активності та ПФС, лікування в ревматологічній відсутнє. Згідно заключення травматолога ПФС І від 06.04.2023 та ревматолога від 06.04.2023 псоріатична артропатія, активність II ст. з ураженням суглобів колінних, променевих, Ро II ст., ПФС II ст., контрактури суглобів кистей. Даних щодо колінних суглобів не об`єктивізовано. В зв`язку з розходженням даних виставлення діагнозів, на обстеження в УЛ хворий не з`явився, на телефонні дзвінки не відповідав. Враховуючи аналіз медико-експертної справи ЕК прийшла до висновку, що по патології опорно-рухового апарату даних на визнання хворого особою з інвалідністю 3 групи на момент винесення експертного рішення згідно чинного законодавства не було".

Однак суд особливо наголошує, що згідно з рішенням експертної команди з оцінювання від 11.07.2025 №91/25/2310/Р ОСОБА_1 повторно встановлено інвалідність ІІІ групи строком до 11.07.2028 /а.с. 19-20/, що переконливо і беззастережно свідчить про наявність у позивача захворювань, на підставі яких йому було встановлено 10.05.2023 інвалідність ІІІ групи.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Однак, відповідач доказів своєчасного повідомлення позивача про дату переогляду суду не надав, правомірність спірного рішення не довів.

Процесуальну поведінку відповідача суд розцінює як фактичне визнання позову.

Зважаючи на встановлені у ході розгляду фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Розподіл судових витрат

Позивач при зверненні до суду сплатив судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, суд вважає за необхідне стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи" Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи " Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" (пров. Феодосія Макаревського, буд. 1-А м.Дніпро, 49005, код ЄДРПОУ 03191673) про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" №В-143 від 09 травня 2025 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1331,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України, а також з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.С. Шевяков